ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2010 р. Справа № 2-а-3065/10/0270
м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Мельник-Томенко Жанни Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Зелінській Ірині Василівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, представники на підставі довіреностей
відповідача : ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, представники на підставі довіреностей
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Подільського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру
до: Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області
про: скасування рішення
ВСТАНОВИВ :
Подільське державне підприємство геодезії, картографії та кадастру звернулось до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про скасування рішення № ІЦ-02-12/43 від 01.06.2010 року.
Позов мотивовано наступним.
За наслідками проведеної перевірки, відповідачем складено акт №000164 від 25.05.2010 року. На підставі даного акту, прийнято рішення № ІЦ-02-12/43 від 01.06.2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, шляхом накладення на позивача штрафу у розмірі 1243104 грн. Позивач вважає дане рішення таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного. При проведенні перевірки відповідачем не враховані вимоги законодавства що регулює відносини стосовно оформлення права власності на земельні ділянки. Зокрема, не враховано вимоги ст.ст. 25, 56 Закону України «Про землеустрій», ст. 184 Земельного кодексу України, які розмежовують такі види документації як технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складення документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Підготовка даних видів документації включає в себе різні види робіт. Крім того, відповідач не врахував роз’яснення надані листом Деркомзему України № 14-21-11/2170 від 25.03.2005 року, в п. 4 якого зазначено, що вартість цих робіт розраховується відповідно до Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, затверджених спільним наказом Держкомзему України, Мінфіну України та Мінекономіки України № 97/298/124 від 15.06.2001 року «Про затвердження Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг». Відповідно до п. 8 даного листа, роз’яснено, що ОСОБА_5 України «Про захист конституційних прав громадян на землю» не змінює порядку державного реєстру земель. Тобто, відповідно до Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг необхідно проводити уведення земельно-кадастрової інформації на магнітні носії і вартість цих робіт становить –17 грн. і не входить до суми 153 грн. Така ж позиція підтверджується листом ДПА України «Щодо плати за землю з фізичних осіб» №4665/3/17-0315 від 05.09.2006 року. Крім того, граничні розміри вартості робіт, встановлені Законом України «Про захист конституційних прав громадян на землю» та наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 264 від 12.08.2004 року «Про затвердження Граничних розмірів плати з виконання землевпорядних робіт».
В силу ст. ст. 13, 15, 196 Земельного кодексу України, складовою частиною державного земельного кадастру, обов’язок по веденню якого покладається на органи державної влади та місцевого самоврядування, є кадастрові зйомки – комплекс робіт по визначенню та відновленню меж земельних ділянок. Відповідно до ст. 67 Закону України «Про землеустрій» ці роботи можуть фінансуватися відповідно до укладених договорів за рахунок громадян, юридичних осіб та інших джерел, не заборонених законом. За таких обставин, позивачем додатково укладались договори з фізичними особами, протоколи погодження про договірну ціну, кошторис на проектні (вишукувальні) роботи по прокладанню полігометричних ходів, витрат на транспортування, командировочні при проведенні інвентаризації земельної ділянки.
Таким чином, сторони в договірному порядку погоджували розмір оплати за роботи по землеустрою по виготовленню документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку та окремо за роботи перераховані вище, що не входять до плати за виконані роботи по виготовленню документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.
Враховуючи те, що відповідач не врахував зазначені обставини, позивач просить суд скасувати рішення відповідача № ІЦ-02-12/43 від 01.06.2010 року.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити позов. Крім того, представники позивача надали додаткові пояснення. Зокрема, звернуто увагу, що Законом України «Про землеустрій» не могли бути передбачені роботи, які додатково виконуються підприємством, необхідні для реєстрації прав на землю в складі ведення державного земельного кадастру та передбачені Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему № 174 від 02.07.2003 року, оскільки цей наказ прийнятий після прийняття Закону України «Про землеустрій». Крім того, вказано, що з метою реалізації прав на землю, позивачем виконується ще цілий ряд робіт, зокрема: складення обмінного файлу; проведення комплексу топографо-геодезичних та польових робіт; прокладення теодолітних ходів; введення земельно-кадастрової інформації на магнітні носії; роботи з організації та ліквідації планової прив’язки кутів повороту меж тощо. ОСОБА_7 роботи потребують додаткових витрат, а саме, витрат на транспортне забезпечення, на відрядження тощо. Ці витрати, шляхом укладення договорів, були здійснені за рахунок замовників цих послуг. Особливу увагу звернуто на те, що відповідачем не враховано, що в переліку є об’єкти, власники яких отримали земельні ділянки в оренду. Крім того, ст. 11 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»передбачено проведення добровільної державної експертизи за ініціативою замовника або розпорядника об’єкта експертизи щодо об’єктів, які не підлягають обов’язковій державній експертизі. Також позивач дійшов висновку, що ОСОБА_7 України «Про захист конституційних прав громадян на землю» поширює свою дію на орган який видає державний акт на землю, тобто на ДП «Центр ДЗК», оскільки позивач виготовляє лише технічну документацію із землеустрою, що є підставою для видачі державного акту на землю.
Представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти задоволення позову, вказавши, що висновки викладені в акті перевірки є правильними, відповідають дійсним обставинам. Рішення прийняте на підставі акту перевірки є правомірним, а тому позов задоволенню не підлягає. Разом з тим, відповідачем підтверджено те, що при проведенні перевірки не було відокремлено документацію що була виготовлена позивачем на посвідчення права власності на земельну ділянку, від документації що посвідчує право оренди земельних ділянок.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, представників відповідача, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію № 144867 серії А00, Подільське державне підприємство геодезії, картографії та кадастру 23.01.2001 року зареєстроване юридичною особою.
Дане підприємство діє на підставі статуту, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 218 від 04.05.2006 року, належним чином зареєстрованого. Відповідно до розділу І статуту, Подільське державне підприємство геодезії, картографії та кадастру (скорочена назва –ДП «Поділлягеодезкартографія») є державним унітарним комерційним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, підпорядковане Міністерству охорони навколишнього природного середовища України. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (п.п. 4.2. п. 4 Статуту).
Відповідно до ліцензії Державного комітету України із земельних ресурсів № 475278 серії АВ ДП «Поділлягеодезкартографія» має право на здійснення такого виду робіт як проведення робіт із землеустрою. ОСОБА_4 дії ліцензії з 11.12.2009 року по 10.12.2014 року.
У відповідності до ліцензії Державної служби геодезії, картографії та кадастру № 189490 серії АВ ДП «Поділлягеодезкартографія» отримало право на виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт. ОСОБА_4 дії ліцензії з 21.04.2007 року по 20.04.2010 року.
Відповідно до акту перевірки №000164 від 25.05.2010 року, головним державним інспектором Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області ОСОБА_8 проведена планова перевірка позивача, з питань дотримання державної дисципліни цін при формуванні встановленні та застосуванні тарифів (плати за землевпорядні роботи, роботи та послуги, пов’язані з оформленням документів, в тому числі, які посвідчують право власності на земельні ділянки). Перевірка проведена в період з 13.05.2010 року по 25.05.2010 року, за період роботи з 01.05.2009 року по 01.05.2010 року. Перевіркою встановлено факти застосування тарифів у завищеному розмірі понад затверджений або встановлений на законодавчому рівні розмір. Так, відповідно до Закону України «Про захист конституційних прав громадян на землю»№ 2375 від 20.01.2005 року (надалі - ОСОБА_7 № 2375), вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, при виділенні в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) не може перевищувати п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 85 грн. Позивачем при здійсненні таких робіт стягувалась плата у розмірі 102 грн., замість встановленої - 85 грн. Тобто, з кожної фізичної особи було зайво стягнуто 17 грн. за послугу з введення земельно-кадастрової інформації на магнітні носії. За перевіряємий період необґрунтовано отримана виручка склала 1326 грн.
Крім того, позивачем в порушення ст. 1 Закону України «Про захист конституційних прав громадян на землю»при виконанні даного виду робіт додатково, понад 153 грн., стягувались кошти за: - державну землевпорядну експертизу (3% від 153 грн.) –4,59 грн.; прокладання теодолітних ходів в розмірах 40,95 грн., 57,33 грн. , 81,90 грн.; - планову прив’язку кутів повороту межі землекористування –172,22 грн., 229,63 грн.; витрати на транспортування –19,81 грн., 24,84 грн., 28, 80 грн.; витрати по організації та ліквідації розвідувань –14, 78 грн., 14, 07 грн., 9, 26 грн.; - введення земельно-кадастрової інформації на магнітні носії –17 грн.; - відрядження –12 грн. Таким чином додаткова плата склала від 269 грн. до 367 грн., що суперечить ст. 1 Закону № 2375.
Враховуючи викладене, за період з 01.06.2009 року по 01.05.2010 року сума додатково стягнутих коштів ДП «Поділлягеодезкартографія» склала 414368 грн.
Копію акту отримано позивачем.
На підставі акту перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № ІЦ-02-12/43 від 01.06.2010 року, а саме: за порушення вимог ст. 1 Закону № 2375, ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію експертизу землевпорядної документації», п. 1.4 Інструкції «Про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами», затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерством фінансів України № 298/519 від 03.12.2001 року та вирішено вилучити у ДП «Поділлягеодезкартографія» в дохід Державного бюджету 414368 грн. суми необґрунтовано отриманої виручки, а також застосовано штраф в сумі 828736 грн. Копію даного рішення отримано позивачем 02.06.2010 року.
Оцінюючи надані сторонами докази та надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону №2375 р., вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, при виділенні в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) не може перевищувати п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, крім випадків, визначених частиною першою цієї статті, не може перевищувати дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ОСОБА_9 є Законом спеціальної дії щодо реалізації громадянами України права власності на землю у випадку безоплатної передачі із встановленням граничної ціни вартості робіт із землеустрою по виготовленню документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, який підлягає застосуванню до вказаних правовідносин.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про землеустрій ” № 858 від 22.05.2003 р. (надалі –ОСОБА_9 № 858), у цьому Законі наведені нижче основні терміни вживаються в такому значенні: види робіт із землеустрою - обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою; документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо; межування земель - комплекс робіт із встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних утворень, меж земельних ділянок власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка.
Відповідно до ст. 55 Закону № 858, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
У статті 56 Закону № 858, визначено вичерпний перелік технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Відповідно до переліку технічна документація включає в себе також матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, а також кадастровий план земельної ділянки.
Аналізуючи зміст наведених законодавчих норм, суд приходить до висновку, що до робіт із землеустрою по виготовленню документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, а так само встановлення меж ділянки в натурі (на місцевості) відноситься роботи в комплексі, а саме: обстежувальні, топографо-геодезичні, картографічні, з виготовленням плану земельної ділянки, складеної за результатами кадастрової зйомки та кадастровий план земельної ділянки. Вищенаведені роботи відносяться до робіт із землеустрою по виготовленню документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, а також щодо встановлення меж ділянки в натурі (на місцевості). Виготовлення технічної документації із землеустрою є однією з умов та підстав отримання документів що підтверджують право власності на земельні ділянки, а саме - державного акту на землю.
Статтею 1 Закону України “Про захист конституційних прав громадян на землю” встановлена гранична вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, при виділенні в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), яка не може перевищувати п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян –85 грн. Стосовно вартості робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, її розмір не може перевищувати дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян –153 грн.
Як встановлено судом, що не заперечується сторонами, позивач за проведення робіт із землеустрою по виготовленню документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, отримував від замовників значно більшу суму, зокрема, при здійсненні робіт щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при виділенні на місцевості земельних ділянок власникам земельних часток –102 грн., при здійсненні робіт щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадян –від 269 грн. до 367 грн.
ОСОБА_7 являється порушенням ст. 1 Закону України “Про захист конституційних прав громадян на землю”.
Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо визначення в договірному порядку розміру оплати за роботи із землеустрою по виготовленню документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки в сумі визначеній законом і яка не перевищує граничну оплату, та окремо плату за прокладання теодолітних ходів, державну земельну експертизу, планову прив’язку кутів поворотів межі землекористування, витрати на транспортування, витрати по організації та ліквідації розвідувань, ведення земельно-кадастрової інформації на магнітні носії, відрядження, що не входить до плати за виконані роботи по виготовленню вказаних документів і передбачена наказом Держкомзему України № 97/298/124 від 15.06.2001 р. Наведені твердження являються безпідставними.
Так, із наданих позивачем копій договорів № 89/10 від 11.02.2010 року укладеного з ОСОБА_10, , № 16/10 від 14.01.2010 року укладеного з ОСОБА_11 встановлено, що передбачається розробка технічної документації по виготовленню державного акта на право власності на земельну ділянку. При цьому, оплата за ці послуги становить для ОСОБА_10, ОСОБА_11 в розмірі по 520 грн.
Відповідно до наданого позивачем наказу № 69-Д від 29.08.2008 року «Про введення нових розцінок на землевпорядні роботи», з 01.09.2008 року позивачем в односторонньому порядку встановлено вартість виготовлення технічної документації, яка становить: а) присадибні земельні ділянки –площею до 0,25 га в селах, 0,15 га в селищах міського типу і 0,10 га в містах (крім Вінниці) –495 грн.; площею до 0,10 га у м. Вінниці –520 грн., у спільній власності - 422 грн.; б) ділянки для ведення сільського господарства –площею до 0,20 га біля присадибної –96 грн., - площею від 0,20 га біля присадибної –145,97 грн. До наказу також додано кошториси, затверджені директором ДП «Поділлягеодезкартографія» 13.10.2008 року. Так, зокрема кошторис на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (присадибна ділянка в м. Вінниці) визначає, що вартість оформлення такої ділянки становить 520 грн. При виконанні даного виду робіт позивачем понад 153 грн. додатково стягувались кошти за: - державну землевпорядну експертизу (3% від 153 грн.) –4,59 грн.; прокладання теодолітних ходів в розмірах 81,90 грн.; - планову прив’язку кутів повороту межі землекористування –229,63 грн.; витрати на транспортування –24,84 грн.; витрати по організації та ліквідації розвідувань –9,26 грн.; - введення земельно-кадастрової інформації на магнітні носії –17 грн. Таким чином додаткова плата по договорам укладеним позивачем з ОСОБА_10, ОСОБА_11 склала по 367 грн.
Окрім того, судом встановлено, що позивачем визначався також розмір витрат на відрядження в розмірі 12 грн. на одну особу.
Враховуючи викладене, суд не бере до уваги доводи позивача щодо договірного визначення розміру плати, оскільки позивач самостійно своїм наказом визначив цей розмір. Щодо договірного погодження, то замовник послуг був позбавлений можливості визначати ціну договору, оскільки при його укладенні ціна договору вже була встановлена ДП «Поділлягеодезкартографія».
Як вже встановлено судом, граничний розмір плати за виготовлення технічної документації щодо підтвердження права власності на земельні ділянки чітко визначений Законом № 2375.
Згідно з ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 № 2375 визначає граничну вартість робіт із землеустрою по виготовленню документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, цей розмір не може бути перевищений.
Таким чином, судом встановлено порушення позивачем ст. 1 Закону № 2375, що описане в акті перевірки.
Суд не приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що розмір оплати робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадян України є правильним, та сформованим позивачем відповідно до спільного наказу Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України № 97/298/124 від 15.06.2001 року «Про затвердження Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг» (надалі - Наказ № 97). Так, відповідно до п. 11 Наказу № 97, визначені в ньому розміри стосуються оплати земельно-кадастрових робіт та послуг та застосовуються державними органами земельних ресурсів. ОСОБА_7 розміри лише рекомендовані для застосування підприємствам, організаціям, проектним інститутам тощо.
Разом з тим, ОСОБА_7 України «Про захист конституційних прав громадян на землю» № 2375 від 20.01.2005 року встановлює граничний розмір вартості робіт із землеустрою що стосується документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, при передачі безоплатно у власність громадян України. ОСОБА_7 спрямований на забезпечення гарантії реалізації громадянами прав власності на землю, передбачених ст. 14 Конституції України.
Тобто, Законом №2375 із загального комплексу земельно-кадастрових робіт та послуг виділено певну категорію робіт, для певних суб’єктів, які отримують земельні ділянки за відповідних умов визначених законодавством і лише для даної категорії громадян визначено граничний розмір плати за роботи із землеустрою та виготовлення технічної документації.
Окрім того, відповідно до п. 21 додатка до постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)»№1548 від 25.12.1996 року, Держкомзем за погодженням з Мінфіном та Мінекономіки: встановлює ціни (тарифи) на розроблення документації із землеустрою та проведення землеоціночних робіт; визначає граничні розміри плати з виконання землевпорядних робіт у разі безоплатної передачі громадянам України земельних ділянок відповідно до законодавства.
Як видно з даної Постанови, вона також містить розмежування повноважень Деркомзему щодо встановлення цін (тарифів) на вищевказані послуги та роботи.
На виконання п. 21 додатка до постанови Кабінету Міністрів України № 1548 від 25.12.1996 року, наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 264 від 12.08.2004 року "Про затвердження Граничних розмірів плати з виконання землевпорядних робіт", погодженого з Міністерством фінансів України, Міністерством економіки України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 1042/9641 від 20.08.2004 року, із подальшими змінами внесеними наказом Державного комітету по земельних ресурсах № 368 від 06.12.2005 року (на виконання вимог Закону № 2375) також установлено наступне:
- розмір вартості робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при виділенні в натурі (на місцевості) земельної ділянки власнику земельної частки (паю) не може перевищувати п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- розмір вартості робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, крім випадків, визначених частиною першою цієї статті, не може перевищувати дев'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Враховуючи викладене, посилання позивача на наказ Деркомзему № 97/298/124 від 15.06.2001 року при визначенні розміру плати за передбачені Законом № 2375 роботи є безпідставним.
Крім того, позивачем не враховані вимоги Порядку безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 844 від 05.08.2009 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2009 року) (надалі - Порядок № 844). ОСОБА_7 Порядок визначає спрощену процедуру безоплатних оформлення та видачі громадянам України у 2009 та наступних роках державних актів на право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, ведення особистого селянського господарства в межах населених пунктів та ведення садівництва у розмірах, визначених статтею 121 Земельного кодексу України, після прийняття рішення про передачу громадянам безоплатно у приватну власність земельних ділянок.
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 844, з метою захисту конституційних прав громадян України на землю Кабінет Міністрів України постановив заборонити стягнення з громадян України плати за оформлення та видачу відповідно до затвердженого цією постановою Порядку безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки таких актів та надання додаткових і супутніх послуг з розроблення документації із землеустрою, а також будь-яких інших платежів, зокрема внесків до благодійних та інших фондів.
Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги посилання позивача на листи роз’яснення Держкомзему, Державної податкової адміністрації України, оскільки листи носять лише інформаційний характер, натомість як ОСОБА_7 № 2375, так і наведені вище постанови Кабінету Міністрів України, накази Держкомзему чітко регламентують дані відносини та є обов’язковими для застосування.
Разом з тим, суд дійшов висновку, що рішення відповідача № ІЦ-02-12/43 від 01.06.2010 року являється протиправним та підлягає скасуванню, як необґрунтоване.
Державна інспекція з контролю за цінами у Вінницькій області відповідно до Законів України “Про ціни і ціноутворення”, “Про захист конституційних прав громадян на землю”, Інструкції “Про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами”, при встановленні порушень граничної ціни вартості робіт із землеустрою по виготовленню документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки в межах наданих повноважень, вправі приймати рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яке відповідає вимогам наведених законодавчих норм.
Однак, таке рішення має відповідати вимогам зазначеним в ст. 2 КАС України, які ставляться до рішення суб’єкта владних повноважень, що відповідачем не дотримано.
При проведенні перевірки та визначенні розміру необґрунтовано отриманої виручки, а відповідно і розміру економічних санкцій, відповідачем не враховано те, що Законом № 2375 встановлено граничну вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки. Натомість, як встановлено судом, позивач надавав послуги по виготовленню технічної документації що посвідчує право особи на оренду земельної ділянки. Враховуючи те, що граничний розмір даного виду робіт законодавством не обмежується, такі договори не підлягали врахуванню при проведенні перевірки.
Однак, відповідач не врахував дані обставини, внаслідок чого сума штрафних санкцій необґрунтовано та безпідставно завищена.
ОСОБА_7 підтверджується одним з договорів на виготовлення технічної документації щодо державної реєстрації договору оренди землі, укладеного позивачем з ОСОБА_12 № 1213 від 11.11.2009 року, вартість даних робіт визначена в сумі 520 грн.
Як встановлено судом та підтверджено у судовому засіданні представниками відповідача, останній при проведенні перевірки використав реєстр договорів про надання платних послуг з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, що були надані ДП «Поділлягеодезкартографія» з 01.05.2009 –01.05.2010 року. Як видно з реєстру договір укладений позивачем з ОСОБА_13 № 1213 від 11.11.2009 року та стосується виготовлення технічної документації щодо реєстрації договору оренди також віднесено до договорів що підтверджують право власності за земельну ділянку.
Враховуючи викладене, суд вважає що розмір економічних санкцій визначений оскаржуваним рішенням є завищеним, оскільки до цього розміру включено вартість послуг наданих позивачем по оформленню технічної документації щодо державної реєстрації договорів оренди землі.
Згідно ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Таким чином, наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення відповідача вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення.
Суд з урахуванням встановлених у справі обставин, констатуючи помилкове нарахування відповідачем економічних санкцій не може визнати протиправним оскаржуване рішення відповідача в якійсь сумі. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується , приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень.
Зважаючи на позовні вимоги позивача про скасування оскаржуваного рішення, надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами ст. 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити повністю, вийти за межі позовних вимог та захистити права позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача № ІЦ-02-12/43 від 01.06.2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
При вирішенні справи суд також керувався наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час, згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність свого рішення в частині визначення розміру економічних санкцій.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.
Враховуючи задоволення позовних вимог, у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, на користь позивача підлягає присудження документально підтверджених судових витрат в розмірі 3, 40 грн. (платіжне доручення № 646 від 22.07.2010 року).
Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області № ІЦ-02-12/43 від 01.06.2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Стягнути на користь позивача документально підтверджений розмір судових витрат в сумі 3,40 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 11.10.10
Суддя/підпис/ ОСОБА_14
05.10.2010