Ухвала

іменем україни

07 жовтня 2016 рокум. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Кузнєцов В.О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 червня 2016 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 14 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - відділ опіки та піклування служби у справах дітей Рівненського міськвиконкому про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, оскільки після розірвання шлюбу у позивача з відповідачкою почалися непорозуміння щодо способів участі у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. За заявою позивача відділ опіки та піклування служби у справах дітей Рівненського міськвикокому визначив способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, про що постановив рішення, на підставі якого Рівненським міським головою видано розпорядження. Проте, вказаного розпорядження відповідач не виконує. Всі намагання позивача у добровільному порядку врегулювати питання участі у спілкуванні та вихованні дочки закінчуються заявами дільничному інспектору та в органи опіки та піклування.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 14 вересня 2016 року, позов задоволено. Визначено спосіб участі батька, ОСОБА_3 у вихованні малолітньої доньки, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, наступним чином: побачення кожної суботи місяця з 09 год. 00 хв. до 09 год. 00 хв. неділі, кожної середи з 11 год. до 19 год., як дні коли ОСОБА_3 буде забирати дитину до себе додому, для спілкування в домашніх умовах; додаткові дні побачень щорічно 10 лютого з 10 год. до 14 год. та 16 лютого з 10 год. до 20 год.; спільний відпочинок влітку 20 днів; необмежене спілкування з донькою особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв'язку. У дні побачень ОСОБА_3 має право заводити, забирати доньку ОСОБА_4 з садочку, дому, інших розважаючих закладів особисто. Зобов'язано ОСОБА_2 до дня зустрічі з донькою надавати ОСОБА_3 точну інформацію щодо фактичного місця перебування доньки ОСОБА_4, а у разі настання змін, повідомити особисто на наступний день з дня настання таких змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.

Судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно, всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керуючись положеннями ст. ст. 141, 157, 159 СК України, ст. ст. 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства», виходив із того, що оскільки батьки малолітньої доньки не спроможні самостійно визначити спосіб участі батька у вихованні своєї дитини, то такий спосіб має бути визначений судом, із урахуванням висновку органу опіки та піклування щодо участі у вихованні дитини батьків та не повинен суперечити інтересам дитини.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що відповідачем не наведено будь-яких ґрунтовних доводів, про те, що встановлений судом першої інстанції спосіб участі позивача у вихованні своєї малолітньої донки - ОСОБА_4 не відповідає інтересам цієї дитини або завдає їй будь-яку шкоду.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - відділ опіки та піклування служби у справах дітей Рівненського міськвиконкому про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних В.О.Кузнєцов

і кримінальних справ