Єдиний унікальний номер 225/4626/15-ц Номер провадження 22-ц/775/1678/2016

Головуючий у 1 інстанції Челюбєєв Є.В.

Доповідач Осипчук О.В.

Категорія 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 року Колегія суддів Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Осипчук О.В.,

суддів: Груіцької Л.О, ОСОБА_1

за участі секретаря: Чуряєва В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області справу за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства «Український ОСОБА_3», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Український ОСОБА_3» на заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 13 жовтня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 13 жовтня 2015 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «Український ОСОБА_3» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ «Укрбізнесбанк», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що судом першої інстанції не повно досліджені надані позивачем докази. Суд не зважив на те, що у позивача немає можливості надати суду примірники договорів, укладених з відповідачем, а також копії сторінок паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податків у зв’язку з їх фактичною відсутністю. Вказані документи знаходяться в приміщенні головного офісу банку за його юридичною адресою: місто Донецьк, вулиця Артема 125, тобто в населеному пункті, де здійснюється антитерористична операція, а тому здійснити доставку документів у позивача немає можливості. Зазначено, що на підтвердження незаконного заволодіння майном, коштами та документами Банку позивач додав до позовної заяви копію заяви про вчинення кримінального правопорушення з повідомленням про незаконне захоплення приміщення головного офісу в місті Донецьку від 23.03.2015 року №2120/1926 та копію витягу від 14.04.2015 року №1 з кримінального провадження №12015050620000287. Також позивачем при пред’явленні позову було надане клопотання про витребування документів у відповідача у порядку статті 137 ЦПК України; надано довідку про обґрунтований розрахунок суми заборгованості та виписки з рахунків обліку кредитних зобов’язань позичальника, в яких відображається виконання зобов’язань; роздруківку з автоматизованої банківської системи «СКРУДЖ-3», проте суд належним чином не оцінив ці докази. Відповідач проігнорував виклики в судове засідання, не виконав вимог суду щодо надання документів, не скористався своїм правом на спростування доводів позовної заяви та не підтвердив неналежність доказів, на які посилається позивач.

В судове засідання апеляційного суду представник позивача ПАТ «Укрбізнесбанк» не з’явився. Представник ПАТ «Укрбізнесбанк» ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.04.2016 року № 159 (а.с. 41), про час та місце розгляду справи повідомлений телефонограмою, яка зареєстрована 04 жовтня 2016 року в журналі телефонограм по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області за № 4569 (а.с. 135), причини неявки у судове засідання не повідомив і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що він не з'явився в судове засідання без поважних причин. Раніше уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрбізнесбанк» ОСОБА_6 надсилала заяву про розгляд апеляційної скарги без участі представника Банку (лист № б/н, а.с. 121).

Відповідач ОСОБА_4, який згідно позовної заяви зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на території, яка на теперішній час органами державної влади не контролюється, і поштовий зв'язок з якою з липня 2014 року відсутній, в судове засідання апеляційного суду не з'явився. Згідно повідомлення Міністерства соціальної політики України від 19 вересня 2016 року станом на 19 вересня 2016 року інформація щодо ОСОБА_4 в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб наявна, а саме: з 19.02.2016 року ОСОБА_4 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва; фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 (відділення звязку 01133), контактний телефон: 097-905-18-79 (а.с. 124).

Згідно довідки помічника судді (а.с.128) вказаний номер телефону знаходиться поза зоною досяжності. Направлена на вказану адресу судова повістка та пакет документів повернулися без вручення з відміткою пошти про закінчення встановленого строку зберігання.

З метою наледжного повідомлення відповідача та відповідно до вимог частини 3 статті 76 ЦПК України апеляційний суд направив судову повістку на ім’я відповідача до Житлово-експлуатаційної дільниці «Липкижитлосервіс», яка обслуговує будинок № 7-а по б-ру ОСОБА_7 в м. Києві. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення судова повістка та супровідний лист були отримані 10 жовтня 2016 року.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, ПАТ «Укрбізнесбанк» свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що між ПАТ “Український ОСОБА_3” та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № КЗИПФ/1007628.1 від 18.12.2012 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 4 000 000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % річних, строком до 16.12.2022 року. Відповідно до умов договору ОСОБА_4 повинен був щомісяця, починаючи з місяця отримання кредиту, частково погашати суму зобов’язання згідно графіку погашення кредиту. Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 24.07.2015 року виникла заборгованість за кредитом на загальну суму 4 676 211 грн. 73 коп., з яких: заборгованість за кредитом у сумі 3 816 513 грн. 75 коп., заборгованість по процентам у сумі 859 697 грн. 98 коп.

Позивачем надано довідку про заборгованість за кредитним договором № КЗИПФ/1007628.1 від 18.12.2012, видану уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ «Український бізнес банк», згідно якої позичальник ОСОБА_4 станом на 24 липня 2015 року має заборгованість перед ПАТ «Укрбізнесбанк» загальною сумою 4676211,73 грн (а.с.3).

Відповідно до витягу з кримінального провадження №12015050620000287 до ЄРДР 09 квітня 2015 року внесено правопорушення за фактом вчинення злочину за статтею 341 КК України за заявою до Великоновосілківського РВ ГУМВС України в Донецькій області від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Укрбізнесбанк» ОСОБА_8 про те, що 13.03.2015 року невстановлені особи незаконно зайняли приміщення Банку по вул. Артема, 125, що належить Банку, та орендованого Банком по вул. 50 річчя СРСР,144/5 у м. Донецьку і заволоділи майном, коштами та документами банку (а.с.6).

В роздруківці з автоматизованої банківської системи «СКРУДЖ-3» значиться, що клієнту Банку ОСОБА_4 18 грудня 2012 року наданий кредит у сумі 4000000,00грн., початок якого 18.12.2012 року, кінець 16.12.2022 року, зі ставкою 18,0% (а.с.9).

Згідно матеріалів справи постановою правління Національного банку України від 23 квітня 2015 року № 265 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Український ОСОБА_3» (а.с. 95). Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 квітня 2015 року № 87 розпочато з 24 квітня 2015 року процедуру ліквідації ПАТ «Український ОСОБА_3» (а.с. 96), рішенням від 24 березня 2016 року № 404 строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Український ОСОБА_3» продовжено на два роки по 23 квітня 2018 року (а.с. 99).

Судом першої інстанції також встановлено, що в матеріалах справи відсутні копії кредитного договору № КЗИПФ/1007628.1 від 18.12.2012 року та всі додаткові угоди до нього, договори забезпечення виконання кредитних зобов'язань, докази сплати платежів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, а також всі документи, пов'язані з умовами, строком та порядком виконання кредитного договору.

Суд, за клопотанням позивача, ухвалою від 10.08.2015 року витребував у відповідача кредитний договір та інші документи, які за інформації Банку були втрачені у м. Донецьку, однак в рішенні зазначив, що позбавлений можливості належним чином повідомити відповідача про необхідність надання суду витребуваних документів, оскільки відповідно до листа Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» № 7/1-2314 від 27 листопада 2014 року, приймання поштових відправлень на/з територію(ї) Донецької та Луганської областей, яка тимчасово неконтрольована українською владою, припинено. Альтернативні засоби зв’язку із відповідачем суду не відомі. Тому з’ясувати наявність чи відсутність документів у відповідача, які могли би сприяти розгляду даної справи, не вбачається можливим, оскільки він знаходиться на території, де державні органи влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними, позивачем не надано доказів того, що між сторонами укладено кредитний договір № КЗИПФ/1007628.1 від 18.12.2012 року та, відповідно, що ОСОБА_4 має перед позивачем кредитні зобов’язання. Надані позивачем документи, а саме: заява про вчинення кримінального правопорушення, витяг з кримінального провадження, виписка/особовий рахунок, прінтскрін (роздруківка) з автоматизованої банківської системи SCROOGE-3 не доводять факт укладення між сторонами по справі кредитного договору. (а.с. 34-36).

Апеляційний суд вважає висновки суду законними та обгрунтованими.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, які викладені в пункті 6 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», при ухваленні рішення суд відповідно до ст. 212 ЦПК України оцінює докази з урахуванням вимог ст. ст. 58 та 59 ЦПК України про їх належність і допустимість. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи з наведених правових норм, єдиним належним та допустимим доказом укладення між сторонами кредитного договору та досягнутих сторонами умов такого договору є укладений ними в письмовій формі кредитний договір, зі змісту якого суд має встановити умови надання кредиту, зокрема, суму кредиту, строк та порядок її повернення; річну відсоткову ставку за кредитом, строки та порядок її сплати; відповідальність за порушення умов кредитного договору.

Позивач на підтвердження своїх позовних вимог ні оригінал, ні належним чином посвідчену копію договору № КЗИПФ/1007628.1 від 18.12.2012 року про надання відповідачу ОСОБА_4 кредиту, заборгованість за яким вимагає стягнути, не надав.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що позивач на доведеність своїх позовних вимог не надав суду кредитний договір, який є основним доказом на підтвердження виникнення між сторонами по справі правовідносин з надання кредиту. Надані на підтвердження факту заволодіння майном банку звернення до Міністерства внутрішніх справ України від 23 березня 2015 року № 2120/1926(а.с. 5) та витяг з кримінального провадження № 12015050620000287(а.с.6) не є доказами укладення між сторонами кредитного договору.

На підтвердження позовних вимог ПАТ «Укрбізнесбанк» надало виписки з особового рахунку, відкритого на ім’я ОСОБА_4 за період з 17.12.2012 року по 31.07.2015 року(а.с.7-8).

Проте, зазначена виписка не є належним та допустимим доказом укладення між сторонами кредитного договору, змісту його умов та отримання позивачем коштів за кредитним договором.

Відповідно до частини 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Крім того, за відсутності самого кредитного договору суд не має можливості перевірити чи дійсно рахунок № 37398100762801 було відкрито саме на підставі кредитного договору № КЗИПФ/1007628.1 від 18.12.2012 року, укладеного з ОСОБА_4

З виписки цього особового рахунку не вбачається зміст зобов’язань банку та позичальника щодо умов надання кредитних коштів, їх повернення та сплати процентів за користування кредитом. Зазначена виписка не підписана посадовою особою банка, яка несе відповідальність за ведення бухгалтерського обліку та, відповідно, за достовірність зазначених в виписках відомостей.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не має можливості надати примірник кредитного договору, укладеного з відповідачем, через його відсутність у банку, що він знаходиться в приміщенні головного офісу банку в м. Донецьку, тобто в населеному пункті, де здійснюється антитерористична операція, і здійснити доставку документів у банку не має можливості, свідчать про обставини, через які банк не може надати доказ.

Проте наявність, в тому числі об’єктивних, перешкод у наданні банком кредитного договору відповідно до ст. 61 ЦПК України не є підставою для звільнення позивача від доказування факту укладення ним з відповідачем кредитного договору в письмовій формі.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що проведення антитерористичної операції на Сході України є загальновідомим фактом, отже з урахуванням вимог частини 2 ст. 61 ЦПК України не потребує доказуваня, не впливає на висновки суду. Доказуванню по цій справі підлягає не факт проведення антитерористичної операції, який за посиланням позивача є загальновідомим, а факт укладення між сторонами кредитного договору в письмовій формі. Проведення антитерористичної операції не є обставиною, яка звільняє позивача від доказування факту укладення між сторонами кредитного договору в письмовій формі та досягнутих між сторонами умов договору.

Відповідно до п. 2.16. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 року №254, під час приймання розрахункових документів відповідальний виконавець перевіряє правильність їх оформлення і засвідчує своїм підписом та відбитком штампа банку. Якщо операція потребує додаткового контролю, то документ, на підставі якого здійснена така операція, перевіряється особою, яка виконує контрольні функції (далі - контролер), і засвідчується її підписом. Електронні документи засвідчуються електронним цифровим підписом відповідних працівників під час їх створення. Контролер має засвідчувати електронні документи своїм цифровим підписом лише після того, як перевірив наявність цифрових підписів відповідальних виконавців та отримав позитивний результат.

Відповідно до Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 року № 254, організація операційної діяльності передбачає наявність документованих операційних процедур (правил) за всіма операціями, що здійснюються банками відповідно до законодавства України (пункт 1.5.). Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані (пункт 4.1). Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи (пункт 4.2). Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (пункт 4.3).

Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів, оформлених згідно з вимогами зазначеного Положення, щодо суми отриманого відповідачем кредиту за кредитним договором № КЗИПФ/1007628.1 від 18.12.2012 року.

Відповідно до частини 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно долученої до позовної заяви довідки про заборгованість за кредитним договором № КЗИПФ/1007628.1. від 18.12.2012 року (позичальник ОСОБА_4О.):

- сума наданого кредиту – 4 000 000.00 грн., процентна ставка за кредитом – 18,000% річних.

- станом на 24 липня 2015 року заборгованість за кредитним договором складає: заборгованість за кредитом – 3 816 513,75 грн., в тому числі прострочена заборгованість – 513 761,50 грн., заборгованість за відсотками – 859 697, 98 грн., в тому числі прострочена – 808 464, 79 грн; а всього 4 676 211,73 грн. (а.с. 3).

Проте з цієї довідки про заборгованість не вбачається, що зазначені в ній умови надання кредиту погоджені з відповідачем. З неї не вбачається навіть період, за який у відповідача виникла заборгованість.

Відповідно до ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Будь-яких доказів щодо типу та розміру процентної ставки, порядку сплати процентів за користування кредитними коштами позивачем суду не надано.

Згідно позовної заяви плата за користування кредитом складає 18% річних. При цьому в позові поруч з цією цифрою в дужках зазначено «шістнадцять» (а.с.1). На підтвердження заборгованості позивач надав суду довідку про заборгованість (а.с.3), де зазначено тільки суму заборгованості по кредиту, в тому числі прострочену, та суму заборгованості за відсотками, в тому числі простроченими. Проте до позовної заяви взагалі не надано розрахунок заборгованості, з якого б вбачалася процентна ставка за відсотками.

На підтвердження позовних вимог позивачем також наданий прінтскрін (роздруківка) з автоматизованої банківської системи SCROOGE-3, в якій зазначено: реквізити позичальника – ОСОБА_4; реквізити договору - № КЗИПФ/1007628.1. від 18 грудня 2012 року; сума 4 000 000,00 (валюта не зазначена); початок – 18.12.2012, кінець – 16.12.2022; ставка – 18,0% (а.с. 9).

Проте автоматизована банківська система «SCROOGE-3», яка використовується позивачем та з якої ним отримані відомості щодо суми кредиту, строку його повернення, розміру процентів за користування кредитом, є внутрішньою банківською системою, яка не містить жодного підпису відповідача, зокрема, електронного.

Відповідно до розділу 9 Положення про організацію операційної діяльності в банках України системи автоматизації банку мають мету інформаційного забезпечення операційної діяльності банків і не замінюють первинних бухгалтерських документів, якими мають оформлятися операції банку.

Враховуючи зазначене, прінтскрін (роздруківка) з автоматизованої банківської системи «SCROOGE-3» не свідчить про дотримання письмової форми кредитного договору, а відповідно не є належним доказом існування між сторонами кредитних правовідносин.

Відповідно до частини 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що надати суду примірник кредитного договору з додатковими угодами до нього, а також договори про забезпечення виконання кредитних зобов’язань (договори іпотеки/застави/поруки тощо) не має можливості, оскільки вони знаходилися в приміщенні головного офісу банку у місті Донецьку, яке 13 березня 2015 року було незаконно зайнято невстановленими озброєними особами, у зв’язку з чим відповідно до ст. 137 ЦПК України ним при подачі позовної заяви заявлялося клопотання про витребування зазначених доказів у відповідача.

Дійсно в матеріалах справи є додане до позовної заяви клопотання позивача від 31.07.2015 року, в якому він просив витребувати у відповідача: кредитний договір № КЗИПФ/1007628.1 від 18.12.2012 року та додаткові угоди до нього; договори про забезпечення виконання кредитних зобов’язань (договори іпотеки/застави/поруки тощо); докази сплати платежів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором; документи, пов’язані з виконанням кредитного договору (заяву про видачу кредиту, листування з банком тощо); копію сторінок паспорту та копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру платника податків (а.с. 4).

Як вбачається з клопотання, позивачу не відомо які та коли ним з відповідачем укладалися додаткові угоди до кредитного договору № КЗИПФ/1007628.1 від 18.12.2012 року, договори про забезпечення виконання кредитних зобов’язань, що свідчить про відсутність у позивача достовірних даних щодо умов кредитного договору, заборгованість за яким він просить стягнути.

Клопотання про витребування у відповідача документів, пов’язаних з виконанням кредитного договору, та доказів сплати платежів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором свідчить про відсутність у позивача достовірних даних і щодо розміру заборгованості.

Суд першої інстнації в ухвалі про відкриття провадження у справі зобов’язав відповідача надати письмові докази, про витребування яких заявив клопотання позивач(а.с.24). Рішенням ДП «Укрпошта» від 27.11.2014 року зупинено приймання і доставка поштових відправлень на територіях Донецької та Луганської областей, які не контролюються українською владою, зокрема, до м. Донецьк, а тому суд першої інстанції був позбавлений можливості належним чином направити поштою за адресою реєстрації відповідача процесуальні документи про витребування будь-яких документів.

Дійсно, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» місто Донецьк входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

На виконання вимог частини 4 ст. 10 ЦПК України апеляційним судом 20 вересня 2016 року був направлений на адресу відповідача – АДРЕСА_1 лист про час та місце розгляду справи, в якому апеляційний суд також рекомендував для перевірки доводів апеляційної скарги надати письмові докази укладення кредитного договору, а також договорів забезпечувального характеру (а.с.126).

Проте, зазначена рекомендація апеляційного суду не виконана, оскільки весь пакет документів та судова повістка повернулися до апеляційного суду з відміткою пошти про невручення адресату внаслідок закінчення строку зберігання.

Тобто, будь-яких документів щодо укладення між сторонами письмового кредитного договору відповідачем суду також не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач проігнорував виклики в судові засідання, не виконав вимог суду щодо надання документів, не скористався своїм правом на спростування доводів позовної заяви та не підтвердив у встановленому законом порядку неналежність доказів, на які посилається в обґрунтування своїх вимог банк, не ґрунтуються на нормах процесуального законодавства.

Явка у судове засідання є правом, а не обов’язком відповідача.

Те, що відповідач не скористався своїм правом на спростування доводів позовної заяви, не підтвердив у встановленому законом порядку неналежність доказів, на які посилається в обґрунтування своїх вимог банк, не звільняє позивача від доведення своїх позовних вимог та обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі і ненадання відповідачем витребуваних у нього документів не звільняє позивача від обов'язку довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором є недоведеними, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, що суд позбавлений можливості встановити наявність між сторонами кредитних правовідносин, перевірити суму кредиту та процентів, а ухвалювати судове рішення на припущеннях недопустимо.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Український ОСОБА_3» відхилити.

Заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 13 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.В.Осипчук

Судді: Л.О.Груіцька

ОСОБА_1