ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2007 р. | № 21/122 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Грека Б.М., Дерепи В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” |
на постанову | від 22.11.2006 р. Донецького апеляційного господарського суду |
у справі | № 21/122 |
за позовом | ДП “Донецька залізниця” (надалі –Залізниця) |
до | ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” (надалі –Комбінат) |
про | стягнення 14642,92 грн. |
за участю представників: |
від позивача | - Лобода С.В. (22.03.2007 р.), Латиш С.В. |
від відповідача | - Зайцева Е.М. (22.03.2007 р.), Бугай В.М. (29.03.2007 р.) |
в судовому засіданні 22.03.2007 р. оголошувалась перерва
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.07.2005 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2005 р., позов задоволено частково: стягнуто з Комбінату на користь Залізниці 9144,82 грн. збитків; в іншій частині в позові відмовлено; у задоволенні позову до ВАТ “Маркохім” відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2006 р. рішення господарського суду Донецької області від 21.07.2005 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2005 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.
За наслідком подання доповнення до позовної заяви, Залізниця просила суд стягнути з Комбінату 9058,72 грн. збитків, які виникли у зв’язку із пошкодженням залізничного вагону, 945,52 грн. збитків у вигляді витрат на порізку пошкодженого вагону, 1069,56 грн. відсотків річних, 3034,67 грн. інфляційних нарахувань, 1250 грн. збитків у вигляді витрат на проведення оцінки вартості пошкодженого майна.
Комбінат проти задоволення позовних вимог заперечував.
За наслідком нового розгляду справи, рішенням господарського суду Донецької області від 19.09.2006 р. (суддя Сковородіна О.М.) в порядку ст. 25 ГПК України здійснено процесуальне правонаступництво ВАТ “Маркохім” шляхом заміни правонаступником –Комбінатом, позов задоволено частково: стягнуто з Комбінату на користь Залізниці 8113 грн. збитків; в іншій частині в позові відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2006 р. (судді: Мирошниченко С.В., Колядко Т.М., Скакун О.А.) рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2006 р. скасовано частково, позов задоволено частково: стягнуто з Комбінату на користь Залізниці 10446,28 грн. збитків з урахуванням інфляційних нарахувань, 728,47 грн. відсотків річних; в іншій частині рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою, Комбінат звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати частково та прийняти нове рішення в частині розміру стягнення з відповідача суми заподіяних збитків, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу Залізниця просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
В судовому засіданні 22.03.2007 р. оголошено перерву до 29.03.2007 р. Сторони повідомлені про час і місце оголошення резолютивної частини постанови (т. 2 а. с. 163 на звороті, а. с. 172).
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 07.07.2002 р. на під’їзних коліях відповідача під час розвантаження групи вагонів на роторному вагоноопрокидувачі відповідача внаслідок порушення технічних умов розвантаження відбулося деформування рами вагону № 66709502, що підтверджується актом про пошкодження вагону № 107-А від 08.07.2002 р., який підписаний представниками сторін. Наведена подія призвела до виключення цього вагону з інвентарю Залізниці. Під час оперативного розбору 10.07.2002 р., що відбувся в присутності представників сторін, було встановлено, що вагон було пошкоджено з вини відповідача до ступеню його виключення з інвентарю.
Матеріали справи свідчать про те, що вирішуючи спір, пов’язаний з відшкодуванням збитків, суди вірно розподілили між сторонами обов’язок доказування, правильно визначивши, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України).
Виходячи з цього, позивач повинен був довести наявність збитків і неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків, розмір відшкодування.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; обґрунтовано поставив під сумнів помилкові твердження господарського суду першої інстанції; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; проаналізував відносини сторін; підставно прийняв до уваги обставини проведення оцінки пошкодженого майна; надав належну юридичну оцінку звіту про оцінку майна; врахував наявність залишку металобрухту з пошкодженого вагону, який позивач мав намір залишити у себе; встановив наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків в порядку ст. ст. 73, 124 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (надалі –Статут), п. 2.7 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 875/5096; встановив розмір завданих збитків; мотивовано вказав на відсутність підстав для відшкодування витрат на порізку пошкодженого вагону через недоведеність цієї вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, апеляційний господарський суд повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги.
Поряд з цим, апеляційний господарський суд помилково стягнув з відповідача 728,47 грн. відсотків річних за порушення грошового зобов’язання (ст. ст. 11, 509 ЦК України) та 2435,28 грн. інфляційних нарахувань на підставі ст. 625 ЦК України, не врахувавши, що в даному випадку спричинені позивачеві збитки не є грошовим зобов’язанням.
Згідно ст. 105 Статуту залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до ст. 124 Статуту за пошкодження і втрату вагонів, контейнерів на залізничних під'їзних коліях, у порту, на залізничній лінії, яка будується, під час навантаження або вивантаження засобами відправника або одержувача на станції, за пошкодження чи втрату знімних перевізних пристосувань (піддонів, строп, щитів, печей тощо), що належать залізниці, відправник, одержувач, порт, підприємство (організація) несуть матеріальну відповідальність перед залізницею у розмірі фактично заподіяної шкоди. Вантажовідправник, вантажоодержувач, порт, підприємство (організація) зобов'язані також відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу.
У зв’язку із порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права в частині стягнення 3% річних в сумі 728,47 грн. та індексу інфляції в сумі 2435,28 грн. оскаржувана постанова в цій частині не може залишатися без змін та підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
В іншій частині, висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Законна та обґрунтована постанова апеляційного господарського суду в іншій частині підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2006 р. у справі № 21/122 в частині стягнення 3 % річних в сумі 728,47 грн. та індексу інфляції в сумі 2435,28 грн. скасувати. В задоволенні позову в цій частині відмовити.
В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2006 р. у даній справі залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Б. Грек
В. Дерепа