ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судове засідання представники сторін не з’явились

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 15.11.2004 р. за заявою ТОВ «Гастроном центральний»порушено провадження у справі № 9/41 про його банкрутство в порядку ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон).

Постановою господарського суду Рівненської області від 23.12.2004 р. у справі № 9/41 визнано ТОВ «Гастроном центральний»банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Шиліну Л.М. та зобов’язано ліквідатора подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13.09.2006 р. (суддя Демидюк О.О.) у справі № 9/41 визнано ДПІ у м. Рівне кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 142 342,18 грн., а ТОВ «Рівнемедпрепарат»кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 32 691,91 грн. Зобов’язано ліквідатора включити визнані судом вимоги кредиторів до ліквідаційного балансу, тощо.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2006р. (судді: Михайлюк О.В. –головуючий, Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) у справі № 9/41 апеляційну скаргу ТОВ «Гастроном центральний»залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Рівненської області від 13.09.2006 р. –без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними ухвалою та постановою, ліквідатор ТОВ «Гастроном центральний»Шиліна Л.М. подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 13.09.2006 р. і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2006р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у визнанні кредиторських вимог ДПІ у м. Рівне та ТОВ «Рівнемедпрепарат».

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги частково, виходячи з наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, грошові вимоги ДПІ у м. Рівне у розмірі 142 342,18 грн. були відхилені ліквідатором банкрута у зв’язку з пропуском кредитором встановленого Законом строку на їх подання.

Визнаючи ДПІ у м. Рівне кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 142 342,18 грн., суд першої інстанції виходив з того, що визначений у ст. 51 Закону строк на заявлення вимог кредиторів до боржника, який ліквідується, не є граничним.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції, який також підтримав суд апеляційної інстанції, колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що оголошення про визнання ТОВ «Гастроном центральний»банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури було опубліковано в газеті «Голос України»№2 (3502) від 06.01.2005 р.

В той час заявлені з пропуском встановленого Законом строку грошові вимоги ДПІ у м. Рівне ґрунтуються на податкових повідомленнях-рішеннях від 12.04.2005 р., прийнятих на підставі акта перевірки від 08.04.2005 р.

В силу ст. 41 Закону відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Стаття 51 Закону передбачає особливості процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником.

За правилами цієї статті справа про банкрутство боржника порушується у випадку, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

У зв’язку з тим, що власником боржника вже прийнято рішення про його ліквідацію, у вказаній процедурі банкрутства відсутні процедури розпорядження майном боржника і санації та господарський суд за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, одразу визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру та призначає ліквідатора згідно з ч. 2 ст. 51 Закону.

Отже, у справі про банкрутство за ст. 51 Закону не має поточних кредиторів, оскільки у справі відсутні процедури розпорядження майном та санації, а після визнання боржника, який ліквідується, банкрутом у нього не може виникати нових зобов’язань в силу ст. 23 Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом. Вказані приписи розповсюджуються і на кредиторів банкрута –органи державної податкової служби.

У зв’язку з чим, зазначені органи зобов’язані у встановлений строк провести перевірку платника податків, який ліквідується в порядку ст. 51 Закону, та заявити свої грошові вимоги у справі.

Правові наслідки закінчення встановленого Законом строку для подання заяви з грошовими вимогами до боржника визначені положеннями ч. 5 ст. 31 Закону.

Враховуючи наведене, постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції в частині визнання ДПІ у м. Рівне кредитором боржника не можна визнати законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню та справа в цій частині –направлення на новий розгляд до суду першої інстанції.

В той же час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання ТОВ «Рівнемедпрепарат» кредитором боржника.

Грошові вимоги вказаного кредитора на суму 32 691,91 грн.  ґрунтуються на рішенні господарського суду Рівненської області від 21.04.2004 р. у справі №5р/54-М-01.

Положення ч. 3 ст. 51 Закону встановлюють право кредиторів на заявлення своїх претензій до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Втім, подання заяви з грошовими вимогами до боржника до публікації відповідного оголошення в офіційних друкованих органах не є обставинами з якими Закон пов’язує настання правових наслідків, передбачених, зокрема, ч. 5 ст. 31 Закону.

Отже, доводи касаційної скарги ліквідатора банкрута в цій частині не спростовують висновків попередніх судових інстанцій.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині визнання ТОВ «Рівнемедпрепарат»кредитором боржника підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.

          Зважаючи на вищевикладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

             ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "Гастроном центральний" Шиліна Л.М. задоволено частково.

2.Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2006р. та ухвалу господарського суду Рівненської області від 13.09.2006р. у справі №9/41 в частині визнання ДПІ у м. Рівне кредитором боржника на суму 142342,18грн. скасувати.

3.Справу №9/41 в частині розгляду грошових вимог ДПІ у м. Рівне до боржника на суму 142342,18грн. передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

4.В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2006р. та ухвалу господарського суду Рівненської області від 13.09.2006р. у справі №9/41 залишити без змін.

Головуючий                                                  О.С. Удовиченко

Судді                                                                      О.В. Яценко

                                                                      Л.Й. Катеринчук