ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2010 р. Справа № 2-а-4038/10/0270
м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Мельник-Томенко Жанни Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Зелінській Ірині Василівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1, представник на підставі довіреності
відповідача : ОСОБА_2, законний представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Вінницярибгосп"
до: відділу Держкомзему у Іллінецькому районі
про: скасування припису
ВСТАНОВИВ :
06.10.2010р. відділ Держкомзему у Іллінецькому районі Вінницької області, в особі Державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Вінницької області ОСОБА_3, у результаті планової перевірки було складено припис №212032.
Позивач вважає вищевказаний припис неправомірним виходячи із наступного.
Результатом планової перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06.10.2010 року є припис №212032 від 06.10.2010 року, яким встановлено, що СВАТ «Вінницярибгосп» використовує земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови Дашівської селищної ради площею 1.53 га., що розташована в межах населеного пункту смт. Дашів по вул. Леніна, 34 для внутрігосподарських потреб без документів, які посвідчують право постійного користування, оренди вищевказаної земельної ділянки, що є порушенням ч 1 ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
З моменту видачі державного акту на право постійного користування вищевказаною землею, тобто з 21.08.1996 року Вінницьке державне обласне виробниче об'єднання рибоводного господарства «Вінницярибгосп» як сільськогосподарське підприємство набуло права постійного користування цією земельною ділянкою. Оскільки СВАТ «Вінницярибгосп» є правонаступником об'єднання «Вінницярибгосп», то в силу статті 108 ЦК України до нього перейшли усі права об'єднання, в тому числі і право постійного користування земельною ділянкою па підставі державного акта на право постійного користування землею І - ВН № 000530 від 21.08.1996 року.
Згідно з ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України, пункту 6 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 року - громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Таким чином, чинним Земельним кодексом України передбачено, що підприємства мають право постійного користування земельною ділянкою за умови, що такі підприємства належать до державної або комунальної власності. Однак, з урахуванням Перехідних положень ЗК України особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві повинні переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. Отже, законодавець дозволив до відповідного переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди на неї користуватися земельною ділянкою підприємствам, які за чинним ЗК України не можуть мати земельні ділянки на праві постійного користування.
В той же час, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року вимога щодо переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення є не конституційною.
З огляду на вищевказане, СВАТ «Вінницярибгосп» як правонаступник об'єднання «Вінницярибгосп» правомірно користувалось та користується земельною ділянкою на підставі державного акта на право постійного користування землею І - ВН № 000530 від 21.08.1996 року оскільки на даний час законодавчо не врегульовано організаційне та фінансове забезпечення механізму переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди.
Враховуючи викладене, позивач просить суд скасувати припис відділу Держкомзему у Іллінецькому районі Вінницької області № 212032 від 06.10.2010 року.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просила суд задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та надав письмові заперечення. Відповідно до цих заперечень, державний акт на право постійного користування землею видано Дашівському виробничому рибцеху об’єднання «Вінницярибгосп», а не на ім’я позивача. До позивача у порядку правонаступництва не перейшло право на постійне користування вказаною земельною ділянкою, а тому він не має права на користування земельною ділянкою. Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
У відповідності до вимог статей 6 і 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» інспектором Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Вінницькій області ОСОБА_3 проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства СВАТ «Вінницярибгосп». За наслідками перевірки складено акт від 06.10.2010 року, яким встановлено факт порушення вимог земельного законодавства. Зокрема, відсутність документів що посвідчують право постійного користування, оренди земельної ділянки площею 1,53 га, яка була виділена Дашівському виробничому рибцеху об’єднання «Вінницярибгосп». Вказане є порушенням ч. 1 ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
На підставі акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства СВАТ «Вінницярибгосп» відділом Дерзкомзему у Іллінецькому районі видано припис №212032 від 06.10.2010 року про усунення виявлених порушень.
У відповідності до державного акту на право постійного користування землею №І-ВН №000530 від 21.08.1996 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 4, Дашівському виробничому рибцеху об’єднання «Вінницярибгосп» надано у постійне користування земельну ділянку 1,53 га.
Зазначений державний акт видано на підставі рішення 6 сесії 22 скликання Дашівської селищної ради народних депутатів Іллінецького району Вінницької області від 18.10.1995 року.
У відповідності до довідки з ЄДРПОУ виданої Вінницьким обласним управлінням статистики № 23/2313 від 30.07.1996 року, Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство «Вінницярибгосп» включене до ЄДРПОУ, має статус юридичної особи, форма власності загальнодержавна.
Вказане підприємство діє на підставі статуту Вінницького державного обласного виробничого об’єднання рибного господарства «Вінницярибгосп», затвердженого генеральним директором виробничого державно-кооперативного об’єднання «Укррибгосп», прийнятого на загальних зборах колективу виробничого об’єднання «Вінницярибгосп», зареєстрованого Вінницьким виконкомом районної ради народних депутатів № 322 від 20.12.1991 року. Згідно з п. 5 Статуту, до складу об’єднання «Вінницярибгосп» серед інших входить Дашівський виробничий рибцех як структурний підрозділ, який не має права юридичної особи.
Згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна по Вінницькій області № 1419 від 22.12.1998 року «Про затвердження плану приватизації державного майна Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарського виробничого підприємства «Вінницярибгосп»», затверджено план приватизації державного майна Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарського виробничого підприємства «Вінницярибгосп». Перетворено Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство у сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство.
У відповідності до свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 828005, 24.12.21998 року сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство «Вінницярибгосп» зареєстроване юридичною особою. Довідкою АА №022469 Головного управління статистики у Вінницькій області підтверджено включення СВАТ «Вінницярибгосп» до ЄДРПОУ.
Вказане товариство діє на підставі статуту СВАТ «Вінницярибгосп», затвердженого начальником регіонального Фонду державного майна України по Вінницькій області 23.12.1998 року та загальними зборами акціонерів СВАТ «Вінницярибгосп» протоколом № 1 від 09.06.2000 року, перереєстрованого Вінницькою районною радою народних депутатів Вінницької області рішенням № 352 від 24.12.1998 року, із подальшими змінами.
Згідно з витягом із протоколу № 1 загальних зборів СВАТ «Вінницярибгосп», які відповідно до п.п. 8.1. п. 8 Статуту є вищим органом товариства, вирішено провести структурну перебудову СВАТ «Вінницярибгосп» і створити на базі її шляхом виділення десяти структурних підрозділів в самостійні юридичні особи – дочірні підприємства. Виділеним дочірнім підприємствам передано статутні фонди.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» № 290/96 від 10.07.1996 року (надалі – Закон № 290/96), приватизація майна підприємств, що перебувають у загальнодержавній, республіканській (Автономної Республіки Крим) та комунальній власності, для яких основними видами діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції, продукції рибного та лісового господарства, їх переробка і реалізація, виконання робіт і надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам.
Відповідно до ст. 2 Закону № 290/96, встановлено спосіб приватизації майна підприємств харчової промисловості, які переробляють сільськогосподарську сировину, борошномельно круп’яної та комбікормової промисловості, а також сервісних, будівельних, фірмових торговельних, інших несільськогосподарських підприємств та організацій агропромислового комплексу, які виконують роботи і надають послуги сільськогосподарським товаровиробникам незалежно від вартості об’єктів приватизації (але не менше необхідної для створення статутного фонду акціонерного товариства згідно з законодавством України), здійснюється шляхом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. При цьому зберігаються профільність, технологічна єдність виробництва та цілісність майнових комплексів і технологій.
У відповідності до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 року (надалі – ЗК України), право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Частина 2 зазначеної вище статті передбачає, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:
а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;
б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;
в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме п.п. 1.1. п. 1 Статуту СВАТ «Вінницярибгосп», вказане товариство засноване відповідно до рішення РВ Фонду державного майна України по Вінницькій області № 954 від 27.08.1998 року шляхом перетворення Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Вінницярибгосп», у порядку визначеному Законом України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі». Тобто СВАТ «Вінницярибгосп» є правонаступником Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Вінницярибгосп».
При цьому, відповідно до законодавства, що діяло раніше, об’єднання «Вінницярибгосп», структурним підрозділом якого без права юридичної особи являвся Дашівський виробничий рибцех, набуло земельну ділянку розміром 1,53 га, що розташована в смт. Дашів, на праві постійного користування, у зв’язку з цим і було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.
В процесі подальших перетворень, земельна ділянка була передана та з 24.12.1998 року використовувалась СВАТ «Вінницярибгосп».
Зазначені обставини встановлені матеріалами справи та повністю визнаються і підтверджуються сторонами у справі.
Організаційно-правовою формою господарювання позивача є відкрите акціонерне товариство, що підтверджується довідкою про включення до ЄДРПОУ від 12.10.2009 року, а тому на позивача, згідно вимог чинного законодавства України, не поширюється дія ст.92 Земельного кодексу України, з цих підстав позивач не може мати земельні ділянки на праві постійного користування.
Згідно з п. 6 розділу X перехідних положень Земельного кодексу України юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Положення пункту 6 розділу X щодо зобов’язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005.
Так, Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року у справі № 1-17/2005 визнано неконституційними:
- пункт 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, яким передбачено, що юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2005 року (після змін – до 2008 року) переоформити право власності на них або право оренди на них;
- пункт 6 постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18.12.1990 року № 563-ХІІ в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.
Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 року передбачено, зокрема, обов'язковість державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб тощо.
Відповідно до мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року у справі № 1-17/2005, приймаючи це рішення суд виходив з наступного.
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.
Використання терміна "набувають", що означає "ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь", після набрання чинності статтею 92 Земельного кодексу свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками. Тому підстав визнавати статтю 92 Земельного кодексу України неконституційною немає.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга).
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. (частина перша статті 125 Земельного кодексу України.
Суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю та суб'єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:
- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством;
- права та обов'язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);
- постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;
- земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; оплаті має підлягати лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що здійснюється на договірних засадах із уповноваженою землевпорядною організацією.
З обставин справи встановлених судом встановлено, що організаційно-правова форма особи яка отримала державний акт на право постійного користування земельною ділянкою була – державне підприємство, а позивача – відкрите акціонерне товариство. За таких обставин, відповідно до вимог ст. 92 Земельного кодексу України, позивач не має права отримати вказану земельну ділянку у постійне користування. Натомість позивач має переважне право на отримання даної земельної ділянки на правах власності або оренди.
Право власності, право постійного користування на земельну ділянку, право оренди, відповідно до положень ст. 125 Земельного кодексу України, виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою (ст. 126 Земельного кодексу України) посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Враховуючи вищевикладене, позивач як юридична особа, що не належить до державної або комунальної власності, однак яка має у постійному користуванні земельну ділянку, зобов’язана належним чином оформити та зареєструвати право власності, або право оренди на цю ділянку.
За таких обставин, припис відповідача являється правомірним, прийнятий на підставі та у межах повноважень відповідача, обґрунтований, відповідає вимогам закону.
При вирішенні справи суд також керувався наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні відповідач довів правомірність свого рішення.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративного позову СВАТ "Вінницярибгосп" до відділу Держкомзему у Іллінецькому районі про скасування припису № 212032 від 06.10.2010 року, - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 24.11.10
Суддя Мельник-Томенко Жанна Миколаївна 19.11.2010