Справа № 569/10075/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2016 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.

з секретарем Слободенюк В.М.,

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Рівне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Рівненського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача, які полягають у відмові їй здійснити перерахунок та виплату пенсії згідно із Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723-XII починаючи із 01 серпня 2016 року, виходячи із 80 % від заробітної плати у сумі 9576,80 грн., відповідно до довідки №04/750-03-1 від 19 липня 2016 року, виданої Управлінням інфраструктури та промисловості Рівненської обласної державної адміністрації; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату їй пенсії згідно із Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723-XII починаючи із 01 серпня 2016 року, виходячи із 80 % від заробітної плати у сумі 9576,80 грн., відповідно до довідки №04/750-03-1 від 19 липня 2016 року, виданої Управлінням інфраструктури та промисловості Рівненської обласної державної адміністрації.

Свої вимоги мотивує тим, що вона перебуває на обліку в Рівненському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області та їй відповідно до Закону України «Про державну службу» було призначено пенсію, виходячи з 80% заробітної плати державного службовця. З01.12.2015 року підвищено заробітну плату відповідним категоріям державних службовців, у зв'язку з чим, відповідно до положень статті 37-1 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на час призначення пенсії), у неї виникло право на перерахунок призначеної їй пенсії. Відповідно до довідки №04/750-03-1 від 19 липня 2016 року, виданої Управлінням інфраструктури та промисловості Рівненської обласної державної адміністрації, заробітна плата за посадою заступника начальника управління – начальника відділу, з якої вона вийшла на пенсію, з 01 грудня 2015 року становить 9576,80 грн. У зв'язку з цим, вона звернулася до відповідача із заявою 22 липня 2016 року про проведення перерахунку їй пенсії, однак відповідач відмовив їй у здійсненні такого перерахунку з посиланням на те, що оскільки відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу» і з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеним законом, не призначаються, а раніше призначені не перераховуються. А також у зв'язку з тим, що постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09 грудня 2015 року було виключено положення із постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 31 травня 2000 року щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу». Вважає такі дії відповідача протиправними та, що така відмова відповідача не ґрунтується на конституційному принципі верховенства права, вимогах закону, дії його в часі, а тому є неправомірною у зв'язку з чим, відповідач зобов'язаний здійснити такий перерахунок призначеної пенсії державного службовця з 20 липня 2016 року.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задоволити.

Представник відповідача надав суду заперечення проти позову, відповідно до змісту яких заперечує проти позову у повному обсязі та просить відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що позивач зверталася із заявою про перерахунок пенсії, однак їй було відмовлено, так як згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213, скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу». Тобто, з 01 червня 2015 року пенсії визначені в порядку та на умовах даного Закону не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються. Також, постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09 грудня 2015 року було виключено положення із постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 31 травня 2000 року щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу». Крім того, просить постановити ухвалу про звернення Рівненського міського суду до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до ОСОБА_3 Суду України подання щодо конституційності окремих положень п.5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII в частині скасування порядку призначення та перерахунку пенсії державним службовцям; зупинити провадження до розгляду Верховним Судом України вказаного подання.

В судовому засіданні представник відповідача свої заперечення підтримала повністю, просила в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, надані суду заперечення, заслухавши пояснення сторін, встановивши обставини і перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Рівненському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області та їй відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723-XII  було призначено пенсію, виходячи з 80% заробітної плати державного службовця – заступника начальника управління - начальника відділу Управління інфраструктури та промисловості Рівненської обласної державної адміністрації.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09 грудня 2015 року, яка набрала чинності з 15.12.2015 року та застосовується з 01.12.2015 року, збільшено посадові оклади працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, в тому числі державним службовцям Головного управління економіки та інвестиційної політики Рівненської обласної державної адміністрації, в якому працювала позивач на момент виходу на пенсію.

На письмову заяву позивача від 22 липня 2016 року з проханням провести перерахунок пенсії, листом №602/10 від 01 серпня 2016 року відповідач відмовив їй у здійсненні такого перерахунку з посиланням на те, що оскільки відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу» і з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеним законом, не призначаються, а раніше призначені не перераховуються. А також у зв'язку з тим, що постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09 грудня 2015 року було виключено положення із постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 31 травня 2000 року щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу».

Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Згідно частини другої статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Положення Конституції України є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У статті 22 Конституції України зазначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Пленум Верховного Суду України у пункті 19 своєї постанови від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» роз'яснив, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституції України і чинними законами прав і свобод.

Пенсійне забезпечення державних службовців визначено статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII. Редакція зазначеної статті змінювалась.

Так, відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII у редакції, яка діяла на момент призначення позивачу пенсії, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.

Разом з тим порядок та умови перерахунку пенсій державним службовцям регулює стаття 37-1 Закону України №3723-XII.

Так, відповідно до статті 37-1 Закону України №3723-XII, у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що при перерахунку пенсії державним службовцям має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії, яка діяла на момент призначення пенсії, оскільки внесені зміни до статті 37-1 Закону України №3723-XII щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії державним службовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років державним службовцям є стаття 37-1 Закону України № 3723-XII та постанова КМУ від 31 травня 2000 року №865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розміру заробітку для обчислення пенсії".

На виконання Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII та інших положень законів, якими фактично скасовується призначення спеціальних пенсій державним службовцям, Постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №865 від 31.05.2000 «Про деякі питання вдосконалення визначення розміру заробітку для обчислення пенсії» й виключено п.4, яким було установлено порядок визначення заробітної плати для перерахунку пенсії.

Вказане свідчить про неврегульованість порядку перерахунку пенсій державних службовців, що було передбачено ст.37-1 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ для тих осіб, які вийшли на пенсію за цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу», державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до частини другої статті 9 зазначеного Закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів державної влади, прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до розділу 11 Конституції України, право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням і забезпечується частиною 2 статті 22 Конституції України, а саме - конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням.

Аналізуючи категорію «звуження змісту прав і свобод» ОСОБА_3 Суд України в мотивувальній частині свого рішення від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) констатував: «Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики» (абзаци п'ятий, шостий пункту 4).

Крім того, ОСОБА_3 Суд України у своєму рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) роз'яснив своє розуміння словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». При цьому ОСОБА_3 Суд України зазначив, що «загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного прав в жодному разі не може бути порушена».

Отже, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дій, внесення до них змін і доповнень стосовно закінчених в них прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_3 Суд України вважає скасування або обмеженням цих прав і свобод.

Відповідач, застосовуючи до спірних правовідносин Закон України №213-VIII від 02 березня 2015 року фактично допустив звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод шляхом скасування або обмеження наданих державою соціальних прав, гарантій, пільг, компенсацій, які були встановлені Законами України. Зазначене дає підстави вважати, що цим порушено приписи частин другої та третьої статті 22 Конституції України та частини 1 статті 58 статті 21 та 24 Конституції України.

Варто зазначити, що частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, ОСОБА_4 протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (пункт 1), Україна визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання, вимог, які він виводить з цього принципу.

Європейський суд з прав людини ще в 1974 році у справі «Міллер проти Австрії» (ухвала щодо прийняття заяви №6849/72 від 16 грудня 1974 року) сформулював позицію щодо права власності громадянина на пенсію. Зокрема, у рішенні суду було зазначено, що у зв'язку із сплатою обов'язкових внесків до пенсійного фонду виникає право власності на пенсію щодо внесеної частини до цього фонду.

Згідно зі змісту статті 1 ОСОБА_4 протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами - учасницями положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державою принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу.

Зокрема, у справах "Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" та "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, N 332, с. 21, п. 31; пункт 21 рішення ЄСПЛ у справі "Федоренко проти України").

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 ОСОБА_4 Протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, це поняття охоплює як "існуюче майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення від 02 березня 2005 року ЄСПЛ від MALTZAN and Others v. Germany). Європейський суд з прав людини робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формується позиція для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися "активом", вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону.

Враховуючи вищевикладений аналіз висновків Європейського суду з прав людини, сплата внесків із заробітної плати державного службовця надає право в майбутньому на використання позитивного права щодо призначення та перерахунку спеціального виду пенсії згідно Закону України «Про державну службу».

Окрім того, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Будченко проти України» (заява №38677/06) зазначив (п.п.38-40) про те, що відсутність механізму реалізації відповідного законодавчого положення становить втручання у право особи за статтею 1 ОСОБА_4 протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, відсутність механізму реалізації права на перерахунок пенсії є втручанням у визначений майновий інтерес цього державного службовця за статтею 1 ОСОБА_4 протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26.09.2014 року, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 ОСОБА_4 протоколу. Так якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Тобто, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 ОСОБА_4 протоколу.

Таким чином, статтю 1 зазначеного ОСОБА_4 протоколу слід застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей.

Тобто в зазначених рішеннях Європейський суд з прав людини установив, що наявність "правомірних (законних) очікувань" є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу умовою наявності "правомірних очікувань" у розумінні практики Європейського суду з прав людини є достатні законні підстави. Інакше кажучи, "правомірні (законні) очікування" - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, хто є носіями відповідного права.

Оскільки з заробітної плати позивача роботодавцями постійно утримувалися та сплачувалися до Пенсійного фонду України страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому, дії відповідача (відмова провести перерахунок пенсії) є прямим втручанням у її право на мирне володіння особистим майном (пенсією, у обґрунтованому розмірі).

Із системного аналізу частини 1 статті 7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV вбачається рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 зазначив, що «невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави». А встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є «складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права».

Також Конституційний суд України у рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження: «звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики».

Пункт 5 постанови КМУ від 31 травня 2000 року «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (в редакції до 09 грудня 2015 року) передбачав, що перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця.

Згідно ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» - перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок призначеної їй пенсії державного службовця у зв'язку з підвищенням заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. Відмова відповідача у здійсненні такого перерахунку та виплаті пенсії в підвищеному розмірі не ґрунтується на конституційному принципі верховенства права, вимогах закону, дії його в часі та обставинах справи, а тому є неправомірною.

Оскільки позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 22 липня 2016 року, позовні вимоги необхідно задовольнити повністю, а саме: визнати протиправною відмову відповідача у перерахунку позивачу призначеної пенсії державного службовця з 01.08.2016 року, та зобов’язати здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.08.2016року.

Щодо клопотання відповідача в частині постановлення ухвали про звернення Рівненського міського суду до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до ОСОБА_3 Суду України подання щодо конституційності окремих положень п.5 розділу Ш Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII в частині скасування порядку призначення та перерахунку пенсії державним службовцям та зупинення провадження по даній справі, вважаю його таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1102,40 грн.

Керуючись ст.ст.11, 17, 18, 71, 158-163,167,185-186,254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рівненського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Рівненського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, які полягають у відмові ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії згідно із Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723-XII починаючи із 01 серпня 2016 року, виходячи із 80 % від заробітної плати у сумі 9576,80 грн., відповідно до довідки №04/750-03-1 від 19 липня 2016 року, виданої Управлінням інфраструктури та промисловості Рівненської обласної державної адміністрації.

Зобов’язати Рівненське об’єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно із Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723-XII починаючи із 01 серпня 2016 року, виходячи із 80 % від заробітної плати у сумі 9576,80 грн., відповідно до довідки №04/750-03-1 від 19 липня 2016 року, виданої Управлінням інфраструктури та промисловості Рівненської обласної державної адміністрації.

Стягнути з бюджетних асигнувань Рівненського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) гривні 40 копійок.

Допустити постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.   

Повний текст постанови виготовлено 18 жовтня 2016 року.  

Суддя Рівненського

міського суду               ОСОБА_4