Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
09.09.2009 Справа № 2-а-157/09/2701
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горошко Н.П.,
суддів Єланської О.Е. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Колб Т.П.
сторони не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу Головного Управління пенсійного фонду України в м. Севастополя на постанову Балаклавського районного суду м.Севастополя (суддя Бухарева Т.І.) від 03.02.09 у справі № 2-а-157/2009
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Головного Управління пенсійного фонду України м. Севастополя (вул. М.Музики, 54, м.Севастополь)
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги
ВСТАНОВИВ:
Постановою Балаклавського районного суду м.Севастополя від 03.02.09 у справі № 2-а-157/2009 позов ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного фонду України м. Севастополя про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги задоволено частково.
Відмовлено у поновленні пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Визнано протиправними дії Головного Управління пенсійного фонду України м. Севастополя щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Зобов'язано Головне Управління пенсійного фонду України м. Севастополя провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 23 вересня 2007 по 31 грудня 2007 року.
Стягнуто з місцевого бюджету Балаклавського району міста Севастополя на користь позивача судові витрати у сумі 8грн.40коп.
В решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Головне Управління пенсійного фонду України м. Севастополя звернулося з апеляційною скаргою, вважає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм чинного законодавства, просить її скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного Управління пенсійного фонду України м. Севастополя.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2009 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.
В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи за відсутності нез'явившихся сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом про поновлення строку звернення з позовом та зобов'язання відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2006-2007 роки у сумі 2733грн.30коп.
ОСОБА_1 є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 6) та відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до цього Закону.
Частина 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цим Законом передбачено в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку судової колегії, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Слід зазначити, що відповідно до статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Разом з тим, на думку судової колегії вказані обставини не можуть бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Судова колегія вважає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо державної соціальної підтримки дітей війни.
У зазначеному Рішенні Конституційного Суду України вказано, що згідно статей 22 частина 3, 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Частиною 3 статті 22 Конституції України також встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 6-рп/2007 (09.07.2007), у позивача, на підставі частини 3 статті 152 Конституції України, виникло право на отримання щомісячної доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до суду 23.09.2008, тобто після спливу строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, не довівши суду поважність причини пропуску процесуального строку.
Судова колегія вважає обґрунтованою відмову суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог в частині стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2006 рік та з січня по серпень 2007 року, оскільки положенням частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.
Таким чином, оскільки Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей відповідних законів, що визнані неконституційними, та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не підлягає оскарженню суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про задоволення позову, в межах заявлених позовних вимог, в частині перерахування та виплати на користь позивача щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з вересня 2007 року по грудень 2007 року.
Однак, в резолютивній частині постанови судом першої інстанції не вказана сума, яка підлягає стягненню, а саме 491,70грн. (406,00грн.+410,00грн.х3)х30%..
Крім того, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги в розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", не обґрунтував та не встановив обставини, що свідчать про неправомірність бездіяльності відповідача в цій частині, а саме, судом не з'ясовано чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунок відповідача для виплати їх особам, на яких розповсюджується дія Закону України № 2195-IV, з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти, чи має відповідач право проводити виплати за рахунок інших платежів.
Згідно з частиною 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Беручи до уваги наведене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись статтями 195, 196, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 201, п. 2 ч. 1 ст. 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного Управління пенсійного фонду України в м. Севастополя задовольнити частково.
Постанову Балаклавського районного суду м.Севастополя від 03.02.09 у справі № 2-а-157/2009 змінити.
Пункт другий резолютивної частини скасувати.
Викласти пункт третій резолютивної частини постанови у наступній редакції:
«Зобов'язати Головне Управління пенсійного фонду України м. Севастополя нарахувати та виплатити на користьОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за вересень-грудень 2007 року як дитині війни у сумі 491,70грн.».
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена згідно ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис В.А.Омельченко
Повний текст судового рішення виготовлений 14.09.09
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Н.П.Горошко