ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2010 р. Справа № 2-а-2886/10/0270
м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
головуючого судді Мельник-Томенко Жанни Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Котюжанській Тетяні Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : представник прокуратури не з'явився, ОСОБА_1, представник ГДІ на автомобільному транспорті
відповідача : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: прокурора Вінницького району в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті
до: ОСОБА_3
про: стягнення фінансових санкцій
ВСТАНОВИВ :
Прокурор Вінницького району в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті звернувся до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення штрафу.
Позов мотивовано тим, що до відповідача застосовано фінансові санкції у розмірі 1700 грн. за виявлене під час проведення перевірки порушення вимог Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме, надання послуг з перевезення вантажів без оформлення ліцензійної картки. Станом на день звернення з позовом фінансові санкції в сумі 1700 грн. не сплачені.
Представник позивача ГДІ на автомобільному транспорті в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, мотивуючи викладеними в позові підставами.
Представник прокуратури у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не відомі. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлено завчасно і належним чином.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, заперечив проти задоволення позовних вимог. За твердженням відповідача, водій автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_4 24.09.2009 року перевозив вантаж згідно накладної від 23.09.2009 року по якій вантажовідправник ОСОБА_5, а вантажоодержувач ОСОБА_6 При цьому, відповідач стверджує, що в трудових відносинах з ОСОБА_4 не перебував, оскільки трудовий договір між ними був розірваний 20.03.2009 року. Відповідно і 24.09.2009 року відповідач не передавав ОСОБА_4 право керувати автомобілем НОМЕР_1. Також під час перевірки не було встановлено на підставі яких документів ОСОБА_4 керував автомобілем НОМЕР_1, і чи надавались дані документи відповідачем. А тому відповідач вказує на відсутність підстав для стягнення з нього фінансових санкцій.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, допитавши свідка ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.
Згідно акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №137889 від 24.09.2009 року державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області було здійснено перевірку транспортного засобу ГАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2, належного відповідачу та під керуванням водія ОСОБА_4. За результатами вказаної перевірки виявлено порушення вимог статті 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: надання послуг по перевезенню вантажів згідно накладної №00052546 від 23.09.2009 року, без ліцензійної картки.
На підставі акту перевірки, постановою начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області №088269 від 23.11.2009 року до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 застосовано фінансові санкції в сумі 1700 грн. Копія постанови направлена відповідачу супровідним листом № 02-3/4430 від 26.10.2009 року.
Станом на день розгляду даної справи доказів щодо оскарження постанови та її виконання в добровільному порядку - суду не надано.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України “Про автомобільний транспорт” № 2344 (далі –Закон № 2344).
Частинами 1, 3 статті 5 Закону, визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.
Згідно положень частин 1 та 4 статті 9 Закону № 2344, ліцензування на автомобільному транспорті спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.
Статтею 48 Закону №2344 встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Такими документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. №1567 передбачено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
У встановлені законодавцем строки відповідачем штраф не сплачено.
Несплата фінансових санкцій в добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету, що суттєво порушує інтереси держави.
Згідно статті 36-1 Закону України “Про прокуратуру ”, підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Згідно положень частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
З приписів ст. ст. 71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, оскільки його твердження не підтверджені належними доказами. Так, відповідач вказуючи, що не перебував з ОСОБА_4 в трудових відносинах та не надавав йому право керування транспортним засобом не зміг довести на якій підставі в ОСОБА_4 знаходились ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВІС № 386089, яке відповідно до акту перевірки № 137889 від 24.09.2009 року було пред'явлено водієм інспекторам. Також не надано доказів звернення до правоохоронних органів з повідомленням про викрадення автомобіля та викрадення документів на нього.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку що позов є обґрунтованими та підлягає задоволенню в межах заявлених вимог в сумі 1700 грн.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (вул. Гагаріна, 47, с. Жабелівка, Вінницький район, Вінницька область) фінансові санкції в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. на користь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в дохід Державного бюджету (р/р 31111106700002, код ЄДРПОУ 34701167, Держбюджет м. Вінниці, 21081100, ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 15.09.10
Суддя/підпис/ ОСОБА_7
З оригіналом згідно: Суддя: Секретар:
14.09.2010