КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2016 р. cправа№ 911/3828/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Громніцький Ю.П.

відповідача - Сушко О.О.

третьої особи - Яковлєв О.І.

розглянувши апеляційну скаргу апеляційної скарги Комунального підприємства «Обухіврайтепломережа»

на рішення Господарського суду Київської області від 19.07.2016 р.

у справі № 911/3828/15 (суддя - Карпечкін Т.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства «Обухіврайтепломережа»

третя особа Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

про стягнення 337 628,87 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулось з позовом до Комунального підприємства «Обухіврайтепломережа» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 122 988,47 грн пені, 41 577,87 грн 3% річних та 173 062,53 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.08.2015 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.10.2015 р. у справі № 911/3828/15 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 122 988,47 грн пені, 148 585,01 грн інфляційних втрат та 40 127,99 грн 3% річних; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 р. у справі № 911/3828/15 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Обухіврайтепломережа» було задоволено; рішення Господарського суду м. Києва в частині задоволених позовних вимог скасовано; в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2016 р. у справі № 911/3828/15 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено; рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 р. скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.07.2016 р. у справі № 911/3828/15 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 56 279,50 грн пені, 18 058,89 грн 3% річних, 2 818,56 грн інфляційних втрат; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 19.07.2016 р., Комунальне підприємство «Обухіврайтепломережа» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про повну відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно щоб оплату за природний газ було здійснено поза межами порядку і строків, визначених договором про організацію взаєморозрахунків. Розрахунок відбувся у встановленому порядку і строки, а сторони у справі згідно з п. 16 договору № 715/30 погодили, що після його виконання вони не матимуть одна до одної жодної претензії стосовно предмета даного договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 р. апеляційну скаргу Комунального підприємства «Обухіврайтепломережа» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.09.2016 р.

В судовому засіданні 13.09.2016 р. було оголошено перерву до 11.10.2016 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

28.12.2012 р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (далі - продавець) та КП «Обухіврайтепломережа» (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3420-ТЕ-17 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом УКТ ЗЕД 210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. газ обсягом до 1 910 тис. куб.м.

Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 2 083 810,00 грн, крім того ПДВ - 416 762,00 грн, разом з ПДВ - 2 500 572,00 грн (п. 5.5 договору).

Як передбачено п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

На виконання умов вказаного договору ПАТ «НАК «Нафтогаз України» протягом 2013 року було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 2002156,91 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:

- акт приймання-передачі від 31.01.2013 р. на суму 370 423,74 грн;

- акт приймання-передачі від 28.02.2013 р. на суму 318 280,92 грн;

- акт приймання-передачі від 31.03.2013 р. на суму 376 470,92 грн;

- акт приймання-передачі від 30.04.2013 р. на суму 111 792,59 грн;

- акт приймання-передачі від 31.10.2013 р. на суму 164 918,62 грн;

- акт приймання-передачі від 24.01.2014 р. на суму 230 739,94 грн;

- акт приймання-передачі від 24.01.2014 р. на суму 429 530,18 грн.

Розрахунки за поставлений газ відповідач проводив з порушенням погоджених сторонами строків, сплативши позивачу 1 120 144,91 грн, зокрема: 07.02.2013 р. - 126 682,74 грн, 11.03.2013 р. - 126 266,92 грн, 12.04.2013 р. - 132 000,00 грн, 01.10.2013 р. - 57 225,00 грн, 12.12.2013 р. - 110 000,00 грн, 27.12.2013 р. - 110 000,00 грн, 05.02.2014 р. - 250 000,00 грн, 10.02.2014 р. - 207 970,25 грн власними коштами.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, свої зобов'язання за укладеним договором щодо оплати поставленого природного газу виконував з простроченням строку, внаслідок чого позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1 укладеного договору сторони передбачили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Водночас колегією суддів встановлено, що в 2015 році пунктом 16 статті 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (зі змінами) була передбачена компенсація витрат з різниці в тарифах на теплову енергію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 р. № 375 затверджено Порядок та умови надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Пунктами 2, 3 вищевказаного Порядку передбачено, що перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості, що утворилася на початок місяця, в якому проводяться розрахунки, і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків. Підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання і водовідведення населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за електричну енергію та природний газ, згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату укладення такого договору.

09.10.2014 р. між Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області (сторона перша), Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації (сторона друга), Фінансовим управлінням виконавчого комітету Обухівської міської ради (сторона третя), Виконавчим комітетом Обухівської міської ради (сторона четверта), Комунальним підприємством «Обухіврайтепломережа» (сторона п'ята) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) було укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 715/30.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий суд виходив з того, що умовами укладеного між сторонами договору № 715/30 від 09.10.2014 р. про організацію взаєморозрахунків було передбачено погашення тільки частини основного боргу за поставлений газ в розмірі 882 012,00 грн, в той час як інша частина заборгованості, в сумі 1 120 144,91 грн, самостійно сплачувалася відповідачем власними коштами з періодичним простроченням, тому місцевим судом було розмежовано розмір основного боргу, погашеного відповідачем власними коштами з простроченнями, та суму заборгованості, охоплену договором про організацію взаєморозрахунків, які разом складають вартість газу, спожитого в січні-грудні 2013 року.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Предметом вказаного договору була організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30.

Згідно з п. 8 договору сторони погодили порядок розрахунків та дійшли згоди погасити заборгованість відповідача перед позивачем за 2013 рік у сумі 882 012,00 грн згідно з договором № 13/3420-ТЕ-17 від 28.12.2012 р.

На виконання умов договору про організацію взаєморозрахунків 13.10.2014 р. відповідач сплатив на рахунок позивача грошові кошти в сумі 882 012,00 грн за природний газ згідно договору № 13/3420-ТЕ-17 від 28.12.2012 р., що підтверджується платіжним дорученням № 29 від 13.10.2014 р., із зазначенням призначення платежу - згідно з п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», договору № 715/30 від 09.10.2014 р. за газ, договору № 13/3420-ТЕ-17 за 2013 р.

Таким чином, станом на момент розгляду даної справи відповідач повністю розрахувався з позивачем за природний газ переданий з січня 2103 року по грудень 2013 року.

Укладення договорів про проведення взаєморозрахунків за рахунок субвенцій з державного бюджету, в силу вимог чинного законодавства, є диспозитивним правом його учасників.

Так, пунктом 11.2 договору про організацію взаєморозрахунків сторони погодили не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Згідно з п. 16 договору сторони погодили, що після виконання цього договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Отже, уклавши вказаний договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу газу.

Таким чином, для застосування санкцій, передбачених п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 16 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.07.2015 р. у справі № 3-322гс15, від 07.10.2015 р. у справі № 924/406/14, від 11.11.2015 р. у справі № 927/1733/14 та від 10.02.2016 р. у справі № 902/1652/13.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що позивачем не доведено порушення відповідачем строків оплати за поставлений природний газ в 2013 році за вищезазначеним договором купівлі-продажу з врахуванням укладеного договору про організацію взаєморозрахунків, яким сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 122 988,47 грн пені, 41 577,87 грн 3% річних та 173 062,53 грн інфляційних втрат є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому колегією суддів було враховано вказівки касаційної інстанції під час нового розгляду справи та вирішено спір на підставі належних доказів.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, судом першої інстанції при прийнятті рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції від 19.07.2016 р. у справі № 911/3828/15 в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про повну відмову у задоволенні позову.

Стосовно витрат скаржника за подання апеляційної скарги, то відповідно до ст. 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Обухіврайтепломережа» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.07.2016 р. у справі № 911/3828/15 скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення.

3. В задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Комунального підприємства «Обухіврайтепломережа» (08700, м. Обухів, вул. Володимира Чаплінського, 3, код ЄДРПОУ 32724676) 7 427 (сім тисяч чотириста двадцять сім),84 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ на виконання данної постанови суду.

6. Матеріали справи № 911/3828/15 повернути до Господарського суду Київської області.

7. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран