ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2007 р. | № 25/305 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді | Ходаківської І.П. |
суддів : | Савенко Г.В. Данилової Т.Б. |
перевіривши матеріали касаційної скарги | Державного підприємства "Донецька залізниця" |
на рішення | господарського суду Донецької області від 14.11.2006 року |
у справі | № 25/305 господарського суду Донецької області |
за позовом | Державного підприємства "Донецька залізниця" |
до | Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" |
про | стягнення 17 512 грн.20 коп. |
за участю представників сторін:
позивача: не з’явились
відповідача : не з’явились
Склад колегії суддів змінено за розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України за № 02-12.2/57 від 28.03.2007 року.
У зв’язку з перебуванням судді Вищого господарського суду України Першикова Є.В. у відпустці, призначено колегію суддів у складі: головуючого –Ходаківської І.П., суддів: Савенко Г.В., Данилова Т.Б. (зазначене розпорядження міститься у матеріалах справи).
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.11.2006 року в позові державному підприємству “Донецька залізниця” до Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” відмовлено.
Зазначене рішення господарського суду вмотивовано тим, що договір № 84/2462 від 25.03.2004 року, який було укладено між державним підприємством “Донецька залізниця” та Відкритим акціонерного товариством “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”(далі по тексту –Комбінат) не передбачає надання Залізницею такої послуги, як оформлення внутрішнього транзитного документу та їх електронних копій.
Не погоджуючись прийнятим рішенням господарського суду, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 14.12.2006 року за № 113-02/5853 звернулось державне підприємство “Донецька залізниця” (далі по тексту –Залізниця), в якій скаржник просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 14.11.2006 року та задовольнити позовні вимоги Залізниці.
Обгрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що при прийнятті судового рішення, судом неправильно застосовані норми матеріального права : ст.ст.2,4 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст.ст.40, 139 Митного кодексу України, а також процесуального права, зокрема, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідач скористався правом, наданим ст.1112 Господарського процесуального кодексу України та подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить зазначене рішення господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення з підстав зазначених у відзиві.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарським судом, між Залізницею та Комбінатом було укладено договір за № 84/2462 про організацію перевезення вантажів.
Згідно визначених умов за договором перевезення Залізниця взяла на себе зобов’язання надавати відповідачу послуги, пов'язані з організацією перевезення вантажів.
До вказаного Договору між сторонами були укладені додаткові угоди. Додаткова угода № 10 була укладена з протоколом розбіжностей та, відповідно, протоколом узгодження розбіжностей.
У відповідності до п. 2.1.3 договору № 84/2462 від 25.03.2004 року (в редакції додаткової угоди № 7 від 09.03.2005р. до даного договору) згідно ст. 62 Статуту залізниць України Комбінат зобов’язався вносити платежі за перевезення вантажів та додаткові послуги (на підставі перевізних документів, а також підписаних Комбінатом без заперечень накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами) шляхом перерахування грошових коштів відповідно до обсягів перевезень та діючим тарифам на рахунок Залізниці.
Відповідно до Порядку заповнення внутрішнього транзитного документа для його використання при здійсненні контролю за доставкою товарів, що переміщуються між митницями в межах митної території України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 12.04.2000 № 206, та наказу Державної митної служби України № 865 від 12.12.2003 “Про внесення змін та доповнень до деяких наказів Держмитслужби України” митними брокерами залізниці на прикордонних передавальних станціях оформлялися внутрішні транзитні документи та їх електронні копії. Зазначений Порядок прийнятий та затверджений з метою контролю за переміщенням вантажів між митницями в межах митної території України. Згідно даного Порядку обов’язок по заповненню внутрішніх транзитних документів покладається на декларантів.
Укрзалізниця телеграфним розпорядженням за № 000357/ЦМ від 17.02.2004 року визначила порядок оформлення внутрішніх транзитних документів та їх електронних копій. На підставі зазначеного, позивачем був нарахований збір за оформлення внутрішніх транзитних документів та їх електронних копій на загальну суму 17512, 20 грн., у тому числі ПДВ та складені накопичувальні картки за №№: 01081204, 01081205, 01081208, 02081211-02081214, 02081220, 03081223, 04081231, 04081232, 04081235, 04081236, 04081247, 06081249, 06081251, 07081254, 07081255, 08081260-08081262, 08081264, 09081266, 11081276, 11081277, 11081278, 11081282, 12081283, 13081288, 14081290-14081292, 15081298, 15081301, 16081303, 16081304, 17081308, 17081313, 18081314, 18081315, 18081317, 20081326-20081330, 20081332, 21081335, 22081339, 23081342-23081344, 23081346, 25081352, 26081354, 26081355, 27081361, 27081363, 27081364, 29081372, 29081373,30081377,31081383,31081388.
Відповідачем зазначені картки були підписані із наступним запереченням: “Відсутнє законодавче обгрунтування ставки збору у розмірі 84,60грн.”.
На адресу відповідача була направлена претензія на суму 17512, 20 грн. за вартість оформлення внутрішніх транзитних документів та їх електронних копій. Однак, відповідач, вимоги, зазначені в претензії, не визнав, посилаючись на відсутність договору доручення, як того вимагає ст.177 Митного кодексу України.
Частиною другою ст. 177 Митного кодексу України визначено, що взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються договором доручення.
Однак, всупереч наведеному, такий договір між сторонами укладений не був та в матеріалах справи відсутній.
Робота та послуги, що виконуються на вимогу власника (володільця) вантажу і не передбачені тарифами, оплачуються додатково за домовленістю сторін (ст. 916 Цивільного кодексу України).
Виконання залізницею додаткових операцій, пов’язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо) здійснюється на підставі окремих договорів (ст.22 Статуту залізниць України).
З наявних у справі документів вбачається, що оформлюючи внутрішній транзитний документ та його електронну копію, позивач фактично надав відповідачу додаткові послуги.
Відповідно до ст. 311 Господарського кодексу України, плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.
Збір за оформлення внутрішнього транзитного документу у не встановлений: „Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом”, затверджений наказом Міністерства транспорту України № 551 від 15.11.1999р., не передбачає збір за оформлення внутрішнього транзитного документу та його електронної копії, послуги з декларування товарів та транспортних засобів, які регулюються Митним кодексом та іншими нормативно-правовими актами, не входять в обов'язок залізниці.
Згідно п. 26 Тарифного керівництва № 1 додаткові послуги, пов’язані з оформленням експертних і імпортних вантажів, що надаються залізницею, здійснюється за проханням відправника (одержувача).
Також слід врахувати, що відповідно до положень ст. 139 Митного кодексу України, розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за свій рахунок.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Однак всупереч наведеному, позивачем не доведено факт правомірності та обґрунтованості своїх вимог, викладених в касаційній скарзі.
Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд всебічно і повно дослідив всі обставини справи і прийшов до правильного висновку щодо необгрунтованості вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України,-
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 14.11.2006 року у справі № 25/305 залишити без змін.
Головуючий І.Ходаківська
Судді Г.Савенко
Т.Данилова