АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 547/545/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2720/16Головуючий у 1-й інстанції Харченко В. Ф. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Хіль Л.М.,

суддів: Кузнєцової О.Ю., Мартєва С.Ю.,

за участю секретаря: Колодюк О.П.,

представника апелянта - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 22 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Відділ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Семенівському районі Полтавської області, Семенівська державна нотаріальна контора Полтавської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИЛА:

07 червня 2016 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, визначивши третіми особами - Відділ Держгеокадастру у Семенівському районі Полтавської області та Семенівську державну нотаріальну контору Полтавської області, прохаючи визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року, право власності на земельну ділянку призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,88 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, що знаходиться на території Устимівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, та належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 10 жовтня 2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, договорів оренди землі за № 010656200610.

Оскаржуваним рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 22 червня 2016 року позов задоволено повністю, визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 3,88 га, розташовану на території Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_7 року ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 10.10.2006 року.

Рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_3, яка не брала участі у розгляді справи, вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що вона не брала участі у справі як сторона, проте суд вирішив питання щодо її прав та обов`язків, оскільки всупереч викладеному позивачкою у позовній заяві твердженню про відсутність, крім неї, інших спадкоємців після смерті ОСОБА_5 фактично до числа спадкоємців першої черги за законом належала ОСОБА_6, дружина померлого ОСОБА_5 Факт укладення шлюбу підтверджується записом у книзі реєстрації актів про укладення шлюбу від 08 серпня 1975 року № 22, свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 08 серпня 1975 року. ОСОБА_6 прийняла спадщину після померлого чоловіка, так як на час відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1., що підтверджується довідкою виконавчого комітету Устимівської сільради Семенівського району Полтавської області від 12.08.2016 за № 763. Крім того, у встановлений законодавством строк ОСОБА_6 також подавала державному нотаріусу Семенівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини від 15 жовтня 2010 року, в реєстрі № 248. На підтвердження вищевказаного, апелянт надала інформаційний лист державного нотаріуса Семенівської державної нотаріальної контори від 10.05.2016 року № 65/01-16.

Апелянт зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_8 року померла ОСОБА_6. За життя вона залишила заповіт від 30 квітня 2015 року, який посвідчено секретарем Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, згідно з яким, померла заповіла усе своє майно їй, ОСОБА_3 Крім того, 23 листопада 2015 року вона подала державному нотаріусу Семенівської державної нотконтори заяву від 23 листопада 2015 року про прийняття спадщини.

Вважає, що вона як спадкоємець після смерті ОСОБА_6 має право, в тому числі йна спадщину, яку остання прийняла після смерті чоловіка - ОСОБА_5, але на яку не отримала за життя свідоцтва про право на спадщину.

Також апелянт вказала, що посилання у позовній заяві ОСОБА_4 на втрату нею оригіналу державного акту на спірну земельну ділянку є надуманим, адже оригінал державного акту від 10 жовтня 2006 року на ім`я ОСОБА_5 на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 після його смерті знаходився у розпорядженні його дружини ОСОБА_6 На даний час оригінал вказаного акту разом з оригіналом витягу з Державного земельного кадастру знаходиться у неї.

Оголошення в газеті «Вісник Семенівщини» про недійсність вказаного вище державного акту надруковано лише 27 листопада 2015 року, тобто вже після смерті ОСОБА_6.

Самостійною підставою для скасування рішення вважає те, що визначений у справі відповідач - Устимівська сільська рада Семенівського району Полтавської області, жодним чином не оспорювала та не заперечувала прав позивачки ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку. Спір відносно права на вказану земельну ділянку має вестись позивачкою ОСОБА_4 із нею, ОСОБА_3

Апелянт також вказала, що судом першої інстанції не перевірено доводів позивачки про те, що вона належним чином прийняла спадщину шляхом подачі в установлений законом строк до нотконтори заяви про прийняття спадщини. Такої заяви матеріали справи не містять, як і не містять жодних відомостей про це від нотаріуса.

Також апелянт вказала, що ухвалюючи рішення на користь позивачки як спадкоємиці першої черги за законом, всупереч приписам ст. 212, 213, 214 ЦПК України не перевірив наявність інших спадкоємців першої черги за законом, а також не дослідив питання про склад сім`ї спадкодавця ОСОБА_5 на момент смерті (дату відкриття спадщини).

Згідно з ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що рішенням суду першої інстанції порушуються спадкові права ОСОБА_3, вона має право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 щодо визнання за нею права власності на земельну ділянку площею 3,88 га. в порядку спадкування за законом після смерті її батька, ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року, суд першої інстанції виходив з того, що заповіту ОСОБА_5 не складав. ОСОБА_4 нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її батька у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу на земельну ділянку, а відомостей щодо неприйняття позивачем спадщини батька постанова не містить. Позивач прийняла спадщину після смерті батька шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з нормою ч. 2 вищевказаної статті, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були дослідженні з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з п.п. 1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 року помер ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а.с. 8).

Згідно з свідоцтвом про народження № НОМЕР_5 ОСОБА_7 є дочкою ОСОБА_5 (а.с. 9).

Після укладення шлюбу ОСОБА_7 змінила прізвище на «ОСОБА_7» (а.с. 9а).

Матеріали справи містять копію державного акту на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 (а.с. 10). У судовому засіданні ОСОБА_4 повідомила, що оригінал акту було втрачено.

У публікації в газеті «Вісник Семенівщини» № 47 (412) від 27 листопада 2015 року, зазначено, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданий на підставі розпорядження Семенівської райдержадміністрації від 16 грудня 2005 року № 630 на ім`я ОСОБА_5, слід вважати недійсним (а.с. 12).

Постановою від 15 березня 2016 року ОСОБА_8 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом післі померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 року ОСОБА_5, так як спадкоємцем не надано документ, який підтверджує право власності померлого на спадкове майно, а саме на земельну ділянку, та на житловий будинок, що знаходиться за адресоюАДРЕСА_2Згідно з довідкою за підписом сільського голови Устимівської сільради Семенівського району Полтавської області від 02.03.2016 року за вих. № 02.29156, у справах виконкому відсутні дані про заповіт ОСОБА_5 (а.с. 15).

З матеріалів справи, долучених апелянтом до апеляційної скарги, що досліджуються колегією суддів у відповідності до норми ч. 2 ст. 303 ЦПК України, встановлено наступні обставини.

Згідно з свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_6 ІНФОРМАЦІЯ_9 року померла ОСОБА_6 (а.с. 72).

ОСОБА_6 30.04.2015 року склала заповіт згідно з яким усе її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, у тому числі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона матиме право за законом, заповіла ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 71).

Згідно з довідкою виконавчого комітету Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 12.08.2016 року № 763, ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року був зареєстрований та проживав до дня смерті за адресою АДРЕСА_3. До дня смерті проживали разом із дружиною карапузь ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 і вели спільне господарство (а.с. 73).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 12.08.2016 року № 764, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 року була зареєстрована за адресою АДРЕСА_4. З квітня місяця 2015 року до дня смерті фактично проживала за адресою - АДРЕСА_5, разом із сім`єю ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, його дружиною ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_5 та їх донькою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 74).

Матеріали справи також містять заяви про прийняття ОСОБА_6 спадщини після її померлого чоловіка - ОСОБА_5 (а.с. 76) та ОСОБА_3 про прийняття спадщини після її померлої бабусі - ОСОБА_6 (а.с. 75).

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб(спадкоємців).

Згідно з ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірними доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3, прийнявши спадщину за померлою ОСОБА_6, яка раніше прийняла спадщину за своїм померлим чоловіком ОСОБА_5, має право й на спадщину, яку та прийняла після смерті свого чоловіка - ОСОБА_5, попри те, що вона, спадкових прав на земельну ділянку загальну площею 3,88 га. так і не оформила.

Також колегія суддів констатує, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки доводам позивача, що не підтвердженні належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 57-59 ЦПК України, про те, що вона належним чином прийняла спадщину за її померлим батьком ОСОБА_5, шляхом подачі в установлений законом строк до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Така заява у матеріалах справи відсутня. У рішенні суд першої інстанції посилається лише на те, що відповідь нотаріуса не містить відомостей щодо неприйняття позивачем спадщини батька, що не є достатніми відомостями для підтвердження відомостей про прийняття особою спадщини.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст.212-214 ЦПК України не перевірив належним чином обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.

Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, відповідно до п. 1 ч. 1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення.

Відповідно до викладеного, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст. 309 п.п. 1, 2, 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 22 червня 2016 року скасувати, ухваливши нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Відділ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Семенівському районі Полтавської області, Семенівська державна нотаріальна контора Полтавської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуючий: Л.М. Хіль

Судді: О.Ю. Кузнєцова

С.Ю. Мартєв

З оригіналом згідно: Л.М. Хіль