Справа № 2а-130/09

П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

08 вересня 2009 року  Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Князевої Н.В.

      при секретарі          Корольовій М.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1 . представника відповідача   ОСОБА_2 ,

   

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Кривому Розі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1  до Управління пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання  дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

    Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, просить суд поновити їй пропущений строк для звернення в суд для захисту своїх прав, визнати дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу в частині нарахування та виплати  недодержаної соціальної допомоги, як дитині війні з січня 2007 року по липень 2009 року включно неправомірними, стягнути з відповідача на її користь недоплачену щомісячну державу соціальну допомогу, як дитині війни за вищевказаний період у сумі 2931,60 гривень, зобов’язати відповідача надалі виплачувати соціальну допомогу згідно з вимогами чинного Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

     Зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. З 01.01.2006 року по 01.04.2007 року соціальна допомога як дитині війни взагалі не надавалась. З 01.04.07 року допомога виплачується у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вважає, що виплати соціальної допомоги проводились не в повному обсязі, згідно з ст.6 зазначеного закону з першого січня 2006 року їй повинна виплачуватись соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. На підтвердження своїх вимог посилається на ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Закон України «Про держаний бюджет України на 2008 рік», Закон України «Про державний бюджет  України на 2009 рік» та Конституцію України.

Відповідач позов не визнає. В своїх запереченнях на позовну заяву Управління пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області просить суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що по-перше, відповідно вимогам ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом. Частиною 2 цієї статті визначено річний строк для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Позивачем вказується про порушення права, з'ясоване внаслідок винесення рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007. Фактично позивач повинен був дізнатися (мав змогу дізнатися) про порушення права після його офіційного опублікування, яке здійснено у Офіційному віснику України, 2007, N 52 (27.07.2007), ст. 2132. Отже, Позивач повинен був звернутися про порушення своїх прав до 27.07.2008 року, але звернулася до суду тільки 02.04.2009 року (згідно ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 02.04.2009 року). Даний факт на підставі ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за період з 01.01.2006 року по 02.04.2008р. з причини пропущення строку звернення до суду. Оскільки позивач не надав належних доказів та обґрунтувань щодо причин пропущення строків звернення до суду, тому дана обставина на підставі ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

     Також представник відповідача зазначає, що дії Управління здійснювалися відповідно до норм діючого законодавства та є  правомірними, оскільки Управління повинно діяти тільки на підставі нормативно-правових актів України, які відповідно до Конституції України є обов'язковими до виконання. При цьому забезпечення фінансування з Державного бюджету України державних соціальних гарантій передбачених ст. 6 Закону  України "Про соціальний захист дітей війни» не входить до компетенції Пенсійного фонду України та  його територіальних органів.

    В судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги, суду пояснила, що народилась ІНФОРМАЦІЯ_1  року, має статус дитини війни. Вважає, що виплати соціальної допомоги  їй, як дитині війни, проводились не в повному обсязі. Просить позов задовольнити.

    В судовому засіданні представник Управління пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області позов не визнала, повністю підтримала надані суду письмові заперечення проти позову.

Вислухав пояснення сторін, дослідив письмові докази, суд вважає встановленими такі обставини.

Позивач ОСОБА_1  народилася ІНФОРМАЦІЯ_1  року  і на неї поширюється дія  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі положення ст. 6 цього Закону, а тому вона має право на отримання  щомісячної  соціальної допомоги. Вказані обставини підтверджені копією паспорту, копією пенсійного посвідчення.

В період з 2006 року по квітень 2007 року щомісячна  соціальна допомога ОСОБА_1  не виплачувалась, ця обставина  визнана сторонами, і  суд не піддає  сумніву   її достовірність та добровільність визнання.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік.

Дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  зупинена п.12 ст.71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

    Так,  відповідно до   статті  111 вищезазначеного закону,  підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної  соціальної допомоги,  яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей  війни"  виплачується   особам,   які  є  інвалідами  (крім  тих,  на  яких поширюється  дія  Закону  України  "Про  статус  ветеранів  війни,гарантії їх   соціального   захисту"), у  розмірі 50 відсотків від  розміру  надбавки,  встановленої  для  учасників  війни.

    У свою чергу надбавка для учасників війни встановлена  у розмірі 10%  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність – ч.4 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З урахуванням зазначеної статті і на підставі особистої заяви позивача відповідач вірно нараховував та виплачував ОСОБА_1  пенсію з надбавкою відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного суду України № 6-рп від 09.07.2007 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення дії положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має приюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, Управління Пенсійного Фонду України в Інгулецькому районі повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Отже, відповідач з 09.07.2007 року і по 31.12.2007 року включно мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

З 01 січня 2008 року позивачу  нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, що вбачається з письмових заперечень відповідача.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп\2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку,  що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного Фонду України в Інгулецькому районі повинно було нараховувати і сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.08 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом Закон України  «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» відповідач діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.08 року задоволенню не підлягають.

Належна ОСОБА_1 , як дитині війни, соціальна допомога сплачується відповідачем відповідно до чинного законодавства з 01 січня 2009 року, що свідчить про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог в період з січня 2009 року по липень 2009 року включно, оскільки конституційність зазначених нормативно-правових актів сумніву не піддавалась.

 

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на управління пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, за місцем проживання позивача.

Суд відхиляє заяви відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через  пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне.

 Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09.07.2007 року  по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, суд, не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Також слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсій не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Частиною 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсій, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації витрати частини доходів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з управління пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може брати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.    

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним визнати дії Управління пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по не виконанню з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно приписів статті 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними, яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії.

Керуючись ст. ст. 8, 22, 46, 64, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст. ст.  94, 100, 104,  159-163, 167  КАС  України, суд,

                                                              П О С Т  А Н  О В И  В :

    Визнати поважною причину пропущення   ОСОБА_1  строку звернення до адміністративного суду із зазначеними позовними вимогами за період з 09.07.07  до 22.12.07, поновити позивачці зазначений строк.

 Позовні вимоги ОСОБА_1  до Управління пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання  дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії  задовольнити частково.

Визнати дії Управління пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо не нарахування та не виплати щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_1  згідно  Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно неправомірними.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” та провести відповідні виплати  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня  2008 року включно.

В  решті позову  відмовити.

Повернути ОСОБА_1  зайве сплачений в доход держави судовий збір у розмірі 40 (сорок) грн.  88 коп

Постанову може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду  через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

                     Суддя