Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.03.2016 Справа №607/311/16-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді: Дзюбановського Ю.І.

при секретарі судового засідання: Борисевич І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» про стягнення страхового відшкодування, пені, трьох процентів річних, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, надалі позивач, звернувся в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ», надалі відповідач, в якому просить, враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог, стягнути на його користь 10 000 грн. невиплаченого страхового відшкодування, 566,58 грн. нарахованої пені, 38,63 грн. трьох процентів річних та 551,20 грн. в повернення сплаченого судового збору.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримують, в їх обґрунтування зазначають, що позивач уклав із страховиком - ПАТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» електронну форму Договору добровільного страхування непередбачених фінансових витрат №DNHEJL-14B91PS від 9 грудня 2014 року (далі Договір), страхові платежі повністю і своєчасно оплачувалися. Наказом Управління ДСНС України у Тернопільській області №672 від 30 листопада 2015 року позивача звільнено з роботи у зв'язку із скороченням штатів, через що він втратив постійне місце роботи, що є страховим випадком згідно умови Договору добровільного страхування. ОСОБА_1 повідомив Страховика про настання страхового випадку та надав копії підтверджуючих документів. Проте відповідачем було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що подія кваліфікується як скорочення штатного розкладу та чисельності співробітників підприємства і не є страховим випадком, оскільки не входить до переліку подій, зазначених у п. 5.1 Договору та Правил добровільного страхування фінансових ризиків. Вважає такий висновок Страховика неправомірним, таким, що не відповідає умовам укладеного Договору, Умовам страхування до Договору, Закону України «Про страхування». Також, позивачем нарахована пеня в сумі 566,58 грн. за несвоєчасну виплату страхового відшкодування і три проценти річних в розмірі 38,63 грн., які просить стягнути в судовому порядку.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що звільнення позивача не відноситься до страхового випадку, передбаченого в Договорі, не доведеністю позивачем факту сплату страхових платежів, а відтак і відсутність обов'язку в Страхової компанії здійснити страхове відшкодування.

Суд, дослідивши зібранні по справі докази та оцінивши норми чинного законодавства, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

09 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» укладено Договір добровільного страхування непередбачених фінансових витрат № DNHEJL-14B91PS. Згідно пункту 6.1 цей Договір діє 12 місяців із 09.01.2015р. по 08.01.2016р. включно.

Відповідно до п. 4.1. Договору його предметом є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані із страхуванням непередбачених фінансових витрат внаслідок втрати Страхувальником роботи.

Пунктом 5.1. Договору страховим випадком визнається понесення Страхувальником непередбачених фінансових витрат внаслідок втрати ним постійного місця роботи. У відповідності до пункту 5.2. Договору, що під «втратою постійного місця роботи» розуміється розірвання Трудового договору Страхувальника за ініціативою роботодавця (власника або уповноваженого ним органу) лише у випадках: зміна в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівника.

ОСОБА_1 на виконання умов Договору здійснював щомісячний регулярний платіж у розмірі 20 грн., який здійснювався автоматично з його особового рахунку, що підтверджується скан-копією з ресурсу Приват 24 «Мої страховки».

Відповідно до наказу Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області №672 від 30 листопада 2015 року ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв'язку із скороченням штатів.

10 грудня 2015 року позивач подав заяву Страховику про настання страхового випадку та надав копії підтверджуючих документів у порядку, передбаченому умовами договору.

Згідно повідомлення відповідача про відмову у виплаті йому страхового відшкодування від 05.01.2016 року за №11-12-2015/02. вказано, що подія кваліфікується як скорочення штатного розкладу та чисельності співробітників підприємства, не є страховим випадком, оскільки не входить до переліку подій, зазначених у п. 5.1 Договору та Правил добровільного страхування фінансових ризиків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі грошову суму (страхову виплату).

Згідно пп. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», визначено, що при

настанні страхового випадку Страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або

виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як зазначено в ст. 18 Закону України «Про страхування» та ст. 983 Цивільного кодексу України, договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Матеріалами справи підтверджено факт оплати ОСОБА_1 страхових платежів в повному обсязі та у встановленні строки. Твердження представника відповідача щодо недоведеності позивачем сплати страхових платежів судом не приймається, оскільки долучений позивачем витяг скан-копії з ресурсу Приват 24 «Мої страховки» на думку суду є належним доказом в підтвердження проведення оплати страхових платежів по Договору і представником відповідача не спростовано доказами їх не зарахування на рахунок Страхової компанії.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про страхування» страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При розгляді справи, дослідженні поданих сторонами доказів суд встановив, що ОСОБА_1 13.11.2015р. було повідомлено про звільнення з системи ДСНС у зв'язку із скороченням штатів - у разі неможливості використання на службі у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів. Наказом Управління Державної Служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області №672 від 30.11.2015р. старшого лейтенанта служби цивільного захисту ОСОБА_1, провідного інспектора Тернопільського районного відділу Управління ДСНС України в Тернопільській області звільнено зі служби цивільного захисту за пунктом 176 підпункту 4 «Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу» (у зв'язку із скороченням штатів).

При вказаних обставин суд прийшов до висновку, що звільнення ОСОБА_1 із служби цивільного захисту у зв'язку із скороченням штатів є страховим випадком, оскільки позивач втратив постійне місце роботи, даний випадок прямо передбачений в пункті 5.2 Договору, і з виникненням якого відповідач зобов'язаний виконати умови пункту 4 Договору добровільного страхування, а саме здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 10 000 грн.

Надана відмова Страховою компанією судом визнається як неправомірна, чим порушено права та інтереси страхувальника - позивача по справі, які підлягають захисту шляхом задоволення позову в частині стягнення невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 10 000 грн.

Також, п.п. 1.1.3 Умов страхування до Договору страхування № DNHEJL-14B91PS від 09.12.2014р., який є невід'ємною частиною вказаного Договору страхування, передбачено, що при настанні страхового випадку Страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування у строк та в порядку, передбаченому Правилами страхування та Розділом 3 Умов страхування. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) шляхом сплати Страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається розміром подвійної облікової ставки НБУ (денних відсотків) на день оплати від суми заборгованості за кожний день порушення чи невиконання грошових зобов'язань.

Розділ 3 Умов встановлює, що при настанні страхового випадку Страхувальник зобов'язаний повідомити не пізніше 48 годин з дати настання цього випадку Страховика за телефоном. Датою страхового випадку вважається дата звільнення. Для отримання страхової виплати Страхувальник повинен протягом 15 календарних днів з дати настання страхового випадку звернутися до Страховика з письмовою заявою про виплату страхового відшкодування та надати документи, які підтверджують факт його настання. Страховик протягом 30 робочих днів з моменту одержання заяви про страхову виплату і документів, передбачених п. 3.3 Умов страхування, приймає рішення по здійснення або про відмову в здійсненні страхового відшкодування, яке оформляється страховим актом.

Розділом 4 Умов страхування Страховик встановлені вичерпні випадки, за наявності яких Страхова компанія має право відмовити Страхувальнику у виплаті страхового відшкодування.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 було звільнено Наказом 30.11.2015р. - протягом дії Договору добровільного страхування, ОСОБА_1 звернувся із заявою про страховий випадок 10.12.2015р. - згідно встановленого п. 3.2 Умов страхування терміну.

Таким чином, страхувальник свої обов'язки згідно Договору добровільного страхування та Умов страхування виконав належним чином. Проте, як вже встановлено судом, Страховик неправомірно відмовив у виплаті страхового відшкодування через необґрунтоване невизнання звільнення ОСОБА_1 страховим випадком, передбаченого п. 5 Договору добровільного страхування. Крім цього, Розділом 4 Умов страхування відсутні посилання на відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування при вказаних обставинах.

Тому, відповідач зобов'язаний понести майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, а саме сплатити Страхувальнику - позивачу по справі неустойку.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки

Згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу нарахована пеня в сумі 566,58 грн. за період з 17.12.2015р. по 01.02.2016р., яка піддягає до стягнення, оскільки розрахована у відповідності до положень договору.

Разом з тим, позивач згідно поданого розрахунку просить стягнути із відповідача на в порядку ст. 625 ЦК України нараховані три проценти річних за період з 17.12.2015р. по 01.02.2016р. в розмірі 38,63 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір проценти не встановлений договором або законом.

Однак, вказана сума трьох процентів річних до задоволення не підлягає, оскільки вказана стаття Кодексу до правовідносин, які виникли між сторонами не застосовується.

Згідно ст. 88 ЦПК України із відповідача на користь позивача слід стягнути 551,20 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 16, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 60, 88, 212, 218, 223, 294 ЦПК України, Законом України «Про страхування», суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» про

стягнення 10000 грн. невиплаченого страхового відшкодування, 566,58 грн. пені.

38,63 грн. трьох процентів річних - задовольнити частково.

2.Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,32, ЄДРПОУ 33248430) на користь ОСОБА_1 10 000 грн. невиплаченого страхового відшкодування, 566,58 грн. пені, 551,20 грн. в повернення сплаченого судового збору.

3.В частині заявлених позовних вимог щодо стягнення 38,63 грн. трьох відсотків річних - в задоволенні відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддяЮ. І. Дзюбановський