ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року о/об 09 год. 27 хв.Справа № 808/1649/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Гудименко Я.А., розглянувши у місті Запоріжжі адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області

про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач або ФОП ОСОБА_1.) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (далі за текстом - відповідач або ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області) в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.22), просить суд скасувати Постанову №000015 від 01.04.2016 «Про накладення стягнень, передбачених ст.20 «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення»», як незаконну.

Позивач в адміністративному позові, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.4-7, 22), зазначив, що 21.03.2016 співробітники Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області провели перевірку кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1. Підставою для перевірки бару було звернення громадянина ОСОБА_2. За результатами перевірки було складено відповідний Акт №000045 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів. В даному Акті інспекторами, які проводили перевірку, вказано порушення ст.13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення». Відповідно Акту керівником Інспекції винесено Постанову №000015 від 01.04.2016 Про накладення стягнень, передбачених cт.20 вищевказаного закону. На момент здійснення перевірки у позивача був укладений договір з адвокатом про надання позивачу правової допомоги з різних питань, у тому числі і з питань ведення позивачем господарської діяльності. Про цей факт позивач повідомив перевіряючих, показав договір з адвокатом, зробив його копію та надав до матеріалів перевірки, але інспектори не взяли до уваги цей факт, не стали чекати адвоката, а приступили до перевірки негайно. Головне це те, що розгляд адміністративного матеріалу та винесення Постанови про накладення стягнення відбулося без присутності позивача та його адвоката. Після проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 викликали до інспекції на 23.03.2016 для дачі пояснень по даній справі. Позивач з адвокатом прибули до інспекції у назначений день, але на місці нікого із інспекторів не застали. Пізніше надійшов лист з викликом на бесіду вже на 01.04.2016. Коли позивача незаконно, вже двічі, позбавили права на захист, він вимушений був відмовитись від дачі пояснень, скориставшись ст.63 Конституції України. Згодом, позивач все ж таки отримав оскаржувану Постанову поштою, датованою саме 01.04.2016, в той самий день коли він з адвокатом приїздили до Інспекції на розмову. Відтак, позивач вважає, що ОСОБА_4 при винесенні Постанови порушено норми ч.1 ст.268 КУпАП. В Акті вказано, що в приміщенні ресторанного господарства здійснюється куріння кальяну, що заборонено Законом. Так, дійсно в закладі позивача використовуються кальяни, але ж не для куріння тютюном, а виключно для парового коктейлю з натуральних інгредієнтів, що, на думку позивача, не суперечить вимогам ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». В закладі позивача використовуються парові коктейлі і креми для кальяну в асортименті, які цілком легалізовані, мають сертифікати відповідності Державної санітарно-епідеміологічної служби України. Отже, позивач не використовує тютюнові вироби чи їх замінники, тому позивач вважає, що не порушив норми вищевказаних Законів. Всі ці обставини позивач пояснював перевіряючим, але співробітники Інспекції і в цьому випадку відобразили неправдиву інформацію в Акті та Постанові щодо куріння кальяну в приміщенні ресторанного господарства. Постановою відносно позивача застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 9800 грн. 00 коп. Санкція ст.20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» передбачає штраф від однієї тисячі гривень до десяти тисяч гривень. Отже, позивачу не зрозуміло, чому саме ця цифра - 9800, фігурує в Постанові, а не 1000 гривень? Як проводиться розрахунок таких штрафів, на якій підставі, по якому принципу і таке інше. Та в загалі, чи можливо було позивача не штрафувати, а усно попередити, скориставшись приписами ст.22 КУпАП. 16.04.2016 позивач звернувся до Державної інспекції України з питань прав споживачів з відповідною скаргою, в якій зазначив вищевказані обставини та просив провести службову перевірку дій співробітників Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області при перевірці закладу позивача та скасувати незаконно винесену Постанову про накладення стягнення. Згодом позивач отримав відповідь із Державної інспекції України з питань прав споживачів, в якій зазначалось, що позивач має право оскаржити рішення центрального органу державної влади до суду. Отже, вимоги позивача щодо проведення службової перевірки та скасування вказаної Постанови попросту проігноровані. Таким чином позивач змушений звернутися до суду із даним позовом.

Позивач, повідомлений належним чином про дату, місце та час судового розгляду справи у судове засідання не прибув, причину суду не повідомив. Заяв, клопотань до суду не подавав.

Відповідачем подані до суду письмові заперечення (а.с.66-68), в яких зазначено, що позивачем подано скаргу на постанову про накладення стягнень, передбачених ст.20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» від 01.04.2016 №000015 в адміністративному порядку до Держспоживінспекції України, в подальшому до суду. Посилаючись на ст.63 Конституції України позивач не надав жодних пояснень, не поставив жодного підпису, що свідчить про доведення до відома позивача про його права. З адміністративного позову вбачається, що позивач був присутнім при всіх діях відповідача та мав змогу спілкуватись з адвокатом, доказів зворотного позивачем до суду не надано. Позапланова перевірка проведена на підставі звернення громадянина ОСОБА_2 щодо здійснення державного контролю за додержанням Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» у кафе-барі «ІНФОРМАЦІЯ_1», оскільки в закладі здійснюється куріння кальяну та інших тютюнових виробів, дим яких розповсюджується по всій території кафе-бару, що є не припустимим у приміщенні закладу ресторанного господарства. В ході проведення перевірки відповідачем встановлено факт куріння кальянів, розміщення попільничок, а також наявність інформації, яка складається із графічного знаку та тексту такого змісту: «Місце для куріння», що знайшло своє відображення на відео-доказах. Перелік шкідливих для здоров'я людини речовин, що входять до складу тютюнових виробів та виділяються з тютюновим димом під час їх куріння, затверджений наказом МОЗ України від 25.02.2011 №105, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.03.2011 за №391/19129. Цей Перелік не є вичерпним переліком шкідливих для здоров'я людини речовин, що входять до складу тютюнових виробів та виділяються з тютюновим димом під час їх куріння, і щороку буде доповнюватися і уточнюватися. Позивач хибно припускає, що паровий коктейль для кальяну не містить шкідливих речовин та тютюну, та містить виключно натуральні інгредієнти, про що, зокрема, свідчить Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Державною санітарно-епідеміологічною службою України видано Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 29.10.2015 №05.03.02-04/48904 на відповідність заявлених замовником критеріям, а саме ГОСТ 22371-77 «Консервы. Плоды и ягоды протертые или дробленные. Технические условия» ГН 6.6.1.1-130-2006: токсичні елементи (свинець, кадмій, цинк, мідь та ін.), мікотоксини, пестициди, радіонукліди. За результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи плоди та горіхи, консервовані, для кальяну в асортименті не придатні для безпосереднього використання в їжу по ГОСТ 22371-77 «Консервы. Плоды и ягоды протертые или дробленные. Технические условия», за наданим заявником зразком відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і за умови дотримання вимог цього висновку може бути використаний в заявленій сфері застосування. Сфера застосування: ... для кальяну. Враховуючи, що кальян - це засіб для куріння, то припущення позивача спростовуються, адже Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 29.10.2015 №05.03.02-04/48904 виданий на відповідність ГОСТ 22371-77 «Консервы. Плоды и ягоды протертые или дробленные. Технические условия» ГН 6.6.1.1-130-2006, яким не передбачено досліджень на вміст шкідливих речовин для здоров'я людини речовин, що входять до складу тютюнових виробів та виділяються з тютюновим димом під час їх куріння та тютюну. При цьому, Постанова про накладення стягнень, передбачених ст.20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» від 01.04.2016 №000015 винесена відносно суб'єкта господарювання - ФОП ОСОБА_1, відповідно до вимог ст.238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Таким чином, оскаржувана постанова не є постановою по справі про адміністративне правопорушення в розумінні ст.ст.283, 284 КУпАП. Окремо слід зазначити, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 відповідачем не здійснювався. Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. З огляду на положення ст.2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади. При цьому, відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови були враховані наступні обставини: факт порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1; не усунення позивачем порушень, встановлених при перевірці, не надання відповіді на припис відповідача та інше. За таких обставин відповідач скористався правом прийняти юридично допустиме рішення у формі застосування фінансової санкції у вигляді штрафу в розмірі 9800 гривень, яке він вважає найкращим за даних обставин. Таким чином, доводи позивача спростовуються.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.

Підставою для проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 стало звернення ОСОБА_2 від 23.02.2016, Згода Держспоживінспекції України на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю №628-8-7/7 від 12.03.2016 (а.с.78-79).

Представником відповідача надано до суду Наказ начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області №37 від 21.03.2016 «Про проведення позапланових перевірок з питань дотримання антитютюнового законодавства», яким передбачено перевірку господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за зверненням ОСОБА_2 та який позивачем - не оскаржений (а.с.71).

У дослідженому судом Акті перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №000055, складеному 21.03.2016 у кафе-барі «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1, зазначено, що ФОП ОСОБА_1 був присутній під час перевірки, але від підписання Акту відмовився (а.с.73-75). Жодних зауважень, скарг ФОП ОСОБА_1 в Акті перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів під час його складання 21.03.2016 - не зазначив.

Як вказано в Акті перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №000055 від 21.03.2016, в ході проведення перевірки встановлено, що у приміщенні закладу ресторанного господарства розміщенні попільнички та здійснюється куріння кальяну.

Факт куріння кальяну у кафе-барі «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1, не заперечує і ФОП ОСОБА_1 у позові.

Також, в Акті перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №000055 від 21.03.2016 міститься запис про здійснення співробітниками Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області відеозапису під час перевірки, що передбачено ч.8 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Досліджений судом відеозапис підтверджує факт куріння кальяну у кафе-барі «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1 (а.с.65).

Крім того, Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №000055 від 21.03.2016 містить Розділ ІV «Припис», в якому ФОП ОСОБА_1 зобов'язано: упорядкувати роботу закладу ресторанного господарства відповідно до вимог Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення»; про виконання цього припису письмово (з відповідним документальним підтвердженням) повідомити державний орган з питань захисту прав споживачів до розгляду матеріалів справи, який відбудеться 01.04.2016 по вул.Дзержинського, буд.9 у м.Запоріжжі (а.с.75).

Досліджений судом Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №000055 від 21.03.2016 відповідає вимогам форми та змісту «Акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів (форма №1)», затвердженого 11.01.2012 Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №24, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2012 за №173/20486.

Позивачем не надано до суду жодного доказу вжиття будь-яких заходів на виконання цього припису, зазначеного у Розділі ІV Акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №000055 від 21.03.2016.

Судом досліджено Постанову про накладення стягнень, передбачених ст.20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» №000015 від 01.04.2016, якою до ФОП ОСОБА_1 за розміщення попільничок, куріння у приміщеннях закладу ресторанного господарства застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу у розмірі 9800 грн. 00 коп. (а.с.10, 70, 82).

Досліджена судом Постанова №000015 від 01.04.2016 відповідає вимогам форми та змісту «Постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» (форма №6)», затвердженої 11.01.2012 Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №24, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2012 за №173/20486.

Позов не підлягає задоволенню виходячи з урахуванням зазначеного вище та через наступне.

1. Особи, винні у порушенні законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення, несуть відповідальність згідно з законом (ч.1 ст.20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення»).

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» за порушення норм цього Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, застосовує фінансові санкції до суб'єктів господарювання у разі: розміщення попільничок або куріння у приміщеннях закладів ресторанного господарства - від однієї тисячі гривень до десяти тисяч гривень.

У ч.2 ст.13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» зазначено, що забороняється куріння тютюнових виробів, а також електронних сигарет і кальянів: 1) у ліфтах і таксофонах; 2) у приміщеннях та на території закладів охорони здоров'я; 3) у приміщеннях та на території навчальних закладів; 4) на дитячих майданчиках; 5) у приміщеннях та на території спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту; 6) у під'їздах житлових будинків; 7) у підземних переходах; 8) у транспорті загального користування, що використовується для перевезення пасажирів; 9) у приміщеннях закладів ресторанного господарства; 10) у приміщеннях об'єктів культурного призначення; 11) у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; 12) на стаціонарно обладнаних зупинках маршрутних транспортних засобів.

Як зазначено у ст.1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони; замінники тютюну - засоби, які за своєю дією на здоров'я людини відповідають тютюну, але не містять тютюну.

Згідно з п.1.3 «Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства», затверджених 24.07.2002 наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №219, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.08.2002 за №680/6968, у Правилах вживаються терміни в такому значенні: ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього; заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.

Оскільки ФОП ОСОБА_1 не заперечує у позові факт куріння кальяну у кафе-барі «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1 (як закладі ресторанного господарства), то це є прямим порушенням ч.2 ст.13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення».

Куріння крему для кальяну чи то листа тютюну не має значення для ч.2 ст.13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», оскільки законодавець у ст.1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» чітко зазначив, що замінники тютюну - це засоби, які за своєю дією на здоров'я людини відповідають тютюну, але не містять тютюну.

Відтак, не має принципового значення уміст кремів для кальяну (плодів та горіхів консервованих для кальяну), на які надано Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-04/48904 від 29.10.2015, оскільки ч.2 ст.13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» не містить жодних зауважень щодо речовини куріння.

Вирішуючи питання щодо розміру санкції, застосованої до ФОП ОСОБА_1 Постановою про накладення стягнень, передбачених ст.20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» №000015 від 01.04.2016, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

У разі застосування санкцій за порушення вимог законодавства, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання (ч.2 ст.12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).

Позивачем ані до суду, ані до відповідача не надано доказів вжиття будь-яких заходів на виконання припису, зазначеного у Розділі ІV Акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №000055 від 21.03.2016.

Відтак, розмір санкції застосованої до ФОП ОСОБА_1 Постановою про накладення стягнень, передбачених ст.20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» №000015 від 01.04.2016 - 9800 грн. 00 коп. цілком і повністю відповідає принципу пропорційності порушення і покарання, розміру санкції передбаченої ч.2 ст.20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення».

Зауважень у суду розмір санкції, з урахуванням припису ч.2 ст.12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», не викликає.

2. Згідно з ч.1 ст.241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.241 Господарського кодексу України перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Як зазначено у ч.1 ст.250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пп.22 п.6 «Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів», затвердженого 13.04.2011 Указом Президента України №465/2011, Держспоживінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку: накладати відповідно до законодавства адміністративні стягнення та застосовувати адміністративно-господарські санкції, застосовувати фінансові санкції до суб'єктів господарювання в разі порушення ними законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення.

Звідси, позивач дійшов до хибної думки, що Постановою про накладення стягнень, передбачених ст.20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» №000015 від 01.04.2016, його притягнуто до адміністративної відповідальності і що на вказані правовідносини поширюються приписи ст.22, ч.1 ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

Як зазначено у ч.6 ст.19 Господарського кодексу України, органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

У суду відсутні зауваження щодо порядку проведення відповідачем перевірки, ознак дискримінації ФОП ОСОБА_1, як суб'єкта господарювання, не встановлено.

Таким чином, позовні вимоги позивача є безпідставними і задоволенню не підлягають.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою (ч.1 ст.98 КАС України).

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.87 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 17, 71, 94, 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.167, 186, 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.167, 186 КАС України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 22.09.2016.

Суддя О.О. Прасов