Справа №2-55/2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    9 червня   2009 року Жовтневий районний суд міста Харкова

у складі:         головуючого судді     Іванової І.В.

при секретарях     Жєлєзновій Ю.М., Овчаренко А.І. Ліннік В.О.

                    Козир К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за  позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3  до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_6,  ОСОБА_7, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , орган опіки та піклування Жовтневого району м. Харкова про визнання переважного права купівлі  частки у праві спільної часткової власності

ВСТАНОВИВ:

     Позивачі звернулися до суду з позовом про визнання переважного права купівлі – продажу  59/100 часток у праві спільної часткової власності  в комунальній квартирі АДРЕСА_1

    У обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилаються на те, що їм та  неповнолітній дочці ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності  на житло від 20 січня 1997 року належить на праві власності  41/100 частина вищевказаної двокімнатної комунальної квартири , та вони займають 1 кімнату житловою площею 15,1 кв. м. . Відповідачі  по справі являються співвласниками 59/100 часток  зазначеної квартири та займають 1 кімнату житловою площею 21,4 кв. м.

    У 2000 році вони з сім’єю уїхали на роботу в Тюменську область та попередили відповідачів , що у випадку продажу ними своєї долі квартири, вони бажають придбати цю частку, але відповідачка ОСОБА_5 заперечувала проти цього , посилаючись на те, що  у неї багато родичів, яким вона може продати кімнату.

    У грудні 2004 року  матері ОСОБА_1, ОСОБА_10., яка приглядала за квартирою стало відомо, щоОСОБА_4. та ОСОБА_5 шукають покупців на їх кімнату. ОСОБА_10.  повідомила відповідачам про їх бажання придбати кімнату. Однак , не глядячи на це, у січня 2005 року їм стало відомо, що ОСОБА_4. 13 січня 2005 року   продав  свою частку квартириОСОБА_6

    Вони не згодні з цим договором купівлі- продажу, оскільки порушено їх право на переважне право купівлі- продажу спірної кімнати . Так як вони збираються повернутися  з Тюменської області у Харків , їм необхідне житло, а другого вони не мають.

    У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1. та її представники підтримали позовні вимоги та надали пояснення відповідні вищевикладеному.

    Позивачі ОСОБА_2. та ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилися, надали заяву з проханням розглядати справу за їх відсутністю.

    Відповідачі та їх представник проти задоволення позову заперечували, та пояснили, що придбали спірну кімнату згідно з договором купівлі –продажу  від 13 січня 2005 року , який був посвідчений  приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8. Приватним нотаріусом при посвідченні договору були виконані усі вимоги закону, у тому числі ті , що стосується повідомлення співвласників  комунальної квартири АДРЕСА_1, а саме позивачів у справі. У квартиру вони поселилися ще до посвідчення договору купівлі-продажу, робили ремонт, встановили нові двері, вікна. ОСОБА_10. заходила у квартиру , питала у них хто вони такі. Вони поясни що збираються придбати спірну кімнату, пропонували купити кімнату її родичам, однак остання на це ніяк прореагувала.

    Треті особи  ОСОБА_6 та  ОСОБА_7 проти задоволення позову заперечували та пояснили, що продали спірну кімнату згідно з договором купівлі –продажу  від 13 січня 2005 року , який був посвідчений  приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 . Приватним нотаріусом при посвідченні договору були виконані усі вимоги закону, у тому числі ті , що стосується повідомлення співвласників  комунальної квартири. Пояснили, що позивачі ніколи не казали про свій намір придбати їх кімнату, а вони до 2005 року не мали такого наміру. З 2000 року позивачі у спірній кімнаті не мешкали, їх місце знаходження ім. відомо не було. Ніхто за кімнатою не доглядав, у тому числі і ОСОБА_10.. Оскільки позивачі на протязі багатьох років не мешкали у спірній кімнаті , не вони , ні нотаріус не мали можливості повідомити їм про намір продати кімнату за вищевказаною адресою.  

    Третя особа  приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 проти задоволення позову заперечувала, та пояснила, що  9 грудня 2004 року до неї  звернувся  ОСОБА_4. з проханням  передати заяву   ОСОБА_2., ОСОБА_1. , ОСОБА_9, ОСОБА_3. з пропонуванням придбати 59/100 частин комунальної квартири АДРЕСА_1 за суму  27 000 грн., так як вони є співвласниками вищевказаної квартири та мають право переважної  покупки згідно ст.. 362 ЦПК України. Зазначеним особам  було надано строк  протягом місяця з моменту  одержання заяви , звернутися  до ПН ХМНО , саме до неї або повідомити письмово. ОСОБА_4. повідомив їй, що ОСОБА_2., ОСОБА_1 та ОСОБА_9 тривалий  час за вищевказаною адресою не мешкають. Вона запропонувала ОСОБА_4. звернутися до адресного бюро м. Харкова . З адресного бюро надійшла відповідь, що зазначені особи у Харкові та Харківській області не зареєстровані. Лист, який було надіслано ОСОБА_3 був повернутий з відміткою, що такий не мешкає. Дочекавшись місяця , нею було посвідчено договір купівлі – продажу вищевказаної квартири.

    Представник третьої особи,  органа опіки та піклування Жовтневого району м. Харкова  у судове засідання не з’явився, йому належним чином сповіщено про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення, про причини неявки суду не повідомив.

    Суд, вислухав пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов необґрунтований та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

    Відповідно до ч. 1  ст.. 262 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник  має переважне право перед іншими на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

    Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується документально позивачі є власниками 41/100 частки комунальної  квартири АДРЕСА_1

    Відповідачам у справі належало на праві власності 59/100 часток вищевказаної квартири.

    Відповідно до ч. 2 ст. 362 ЦК України, продавець частки у справі спільної часткової власності зобов’язаний  письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

    Якщо інші  співвласники  відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця від дня отримання ними  повідомлення , продавець має право продати свою частку іншій особі.

    ОСОБА_4. 9 грудня 2004 року звернувся до  Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8. з проханням передати заяву з пропонуванням гр.. ОСОБА_2., ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_3 придбати 59/100 частин комунальної квартири АДРЕСА_1 за суму 27 000 грн., так як останні є співвласниками квартири та мають переважне право покупки згідно ст.. 362 ЦК України /л.а. 27/.

    При цьому ОСОБА_4. повідомив , що ОСОБА_2., ОСОБА_1, ОСОБА_9 тривалий час не мешкають за вищевказаною адресою.

    У судовому засіданні позивачі підтвердили, що дійсно з 2000 року по 2005 рік не мешкали у місті Харкові, так як працювали у Тюменській області.

    Нотаріус запропонувала ОСОБА_4. звернутися до адресного столу м. Харкова, що ОСОБА_4. і зробив.

    ОСОБА_4. були отримані  відповіді з адресного столу м. Харкова , згідно яких   ОСОБА_2., ОСОБА_1, ОСОБА_9 зареєстрованими у м. Харкові та Харківській області не значаться. Зазначені відповіді ОСОБА_4. зі всіма документами передав Приватному нотаріусу ОСОБА_8../л.а.26,26 оборот/.

    Згідно даним адресного столу м. Харкова ОСОБА_3. значився зареєстрованим в АДРЕСА_1, куди і був надісланий приватним нотаріусом лист з пропонуванням придбати 59/100 частин   комунальної квартири АДРЕСА_1.

    Другого місця знаходження позивачів ОСОБА_4. відомо не було.

    Лист, який був адресований ОСОБА_3. був повернутий поштовим відділенням з відміткою , що такий за адресою квартира АДРЕСА_1 не мешкає.

    Відповідно до Інструкції про порядок  вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого 3 березня 2004 року, ст.. 55 цієї інструкції , договір купівлі – продажу частки спільного майна сторонній особі може бути посвідчений також у разі, якщо адреса інших учасників спільної часткової власності невідома. На  підтвердження цього  повинен  бути  поданий документ відповідного  компетентного органу / довідкової служби, адресного бюро/.

    ОСОБА_4. були надані приватному нотаріусу ОСОБА_8. довідки адресного столу, які свідчать про те, що співвласники ОСОБА_2., ОСОБА_1, ОСОБА_9 зареєстрованими у м. Харкові та Харківській області не значаться. Також з відмітки поштового відділення вбачається, що ОСОБА_3. у 2005 році у    комунальній квартирі АДРЕСА_1 не мешкав. Дійсність відмітки поштового відділення підтверджується  довідкою  начальника ФДУ ІК-9 , з якої вбачається, що  ОСОБА_3  був засуджений   6 серпня 2004 року  у РФ. /л.а.69/

    Як встановлено судом та проти цього не заперечують позивачі , вони дійсно з 2000 року знаходилися за межами України, а саме: ОСОБА_2 ОСОБА_1, ОСОБА_9 у Тюменській області, ОСОБА_3. відбував міру покарання у Тюменській області.

    Відповідно ст.. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном, а тому  чекати коли з’являться співвласники або розшукувати їх ОСОБА_4. не зобов’язаний. ОСОБА_4. були прийняті усі міри для повідомлення співвласникам о його наміри продати свою частку у спільній частковій власності.

    Відповідно ч.4 ст. 362 ЦК України, у разі  продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред’явити  до суду позов про  переведення на нього прав та обов’язків покупця.

    Аналізуючи вищенаведене суд вважає, що приватним нотаріусом ОСОБА_8 були виконанні вимоги ст.. 362 ЦК України при посвідченні договору купівлі – продажу квартири АДРЕСА_1, а тому підстав для переведення на позивачів прав  та обов’язків  покупця , суд не вбачає.

Що стосується пояснень позивачів про те, що ОСОБА_4. і ОСОБА_5 було відомо їх місце знаходження та вони ще у 2000 році повідомляли їх о бажанні придбати спірну кімнату, то це крім їх пояснень нічим не підтверджується. Ніякі компетентні органи не були сповіщені позивачами о місці їх знаходження у період з 2000 по 2005 рік. Крім того їх пояснення у цій частині спростовуються поясненнями їх представника ОСОБА_10., яка пояснила у судовому засіданні, що на момент продажу Івченко кімнати, її дочка та онуки не мали матеріальної можливості придбати таку.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209,212,214-215,218 ЦПК України, ст. ст.   362 ЦК України ,  суд-

ВИРІШИВ:

     В задоволені позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3  до  ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_6,  ОСОБА_7, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , орган опіки та піклування Жовтневого району м. Харкова про визнання переважного права купівлі  частки у праві спільної часткової власності - відмовити.

Рішення може  бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківській області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів  апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України

            Суддя                     І.В. Іванова