Справа № 180/1090/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Марганецький міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої – судді - БЕСПАЛЬОК О.А.

при секретарі - ГАНОЧЕНКО Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Марганці цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до сруктурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, скасування запису у трудовій книжці, визнання незаконними дій, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання незаконними дій за фактом звільнення з роботи, скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, скасування запису у трудовій книжці.

Позов мотивує тим, що 18 липня 2014 року був призначений на посаду начальника станції міста Марганець, а 29 лютого 2016 року прийомоздатчиком вантажу та багажу ОСОБА_2 направлено скаргу про його, нібито, грубі порушення трудового законодавства, грубого відношення до працівників станції, порушення підзаконних актів, що регулюють вантажоперевезення, внаслідок чого отримує вигоду в своїх інтересах та інтересах третіх осіб. На підставі цієї скарги на станцію Марганець прибула комісія та складено 10 березня 2016 року акт перевірки, до якої його не залучали, пояснень від нього не відбирали, ревізія проводилась 1-2 березня 2016 року, а не 10 березня 2016 року. Інформація, яка викладена у акті складена на припущеннях та домислах, єдиним фактом, що підтверджується стосовно двох вагонів для завантаження металобрухтом, що стояли на станції Марганець та не були прийняті під охорону, що відбулось через несплатоспроможність вантажоотримувача, при цьому виник недобір платежів на суму 29.284 грн. 10 коп., однак у акті перевірки не зазначено з чиєї вини виник недобір платежів. Вважає, що недобір платежів стався внаслідок неналежного виконання своїх посадових обов’язків прийомоздатчика та товарного касира, що працювали у ту зміну, оскільки при складенні документів на подання та прибирання вагонів підпис начальника станції не передбачений. Винного у неправильному складенні документів не виявив, оскільки потрапив до лікарні, крім того, безпосередньо за роботу товарних касирів та прийомоздатчиків відповідає старший товарний касир, однак 05 та 07 квітня 2016 року недобір платежів було повністю сплачено. 18 березня 2016 року проводилась нарада по розгляду скарги ОСОБА_2, однак така проводилась за його відсутності, під час того, коли він перебував на лікарняному, жодних пояснень у нього не відбирались, розслідування з його участю не проводилось, як результат – ухвалено звільнити його та ще трьох працівників дирекції із займаних посад. Після виходу з лікарняного, 18 квітня 2016 року поїхав до Криворізької дирекції, де написав пояснення з приводу скарги. Весь час дирекція схиляла його до звільнення, однак він не погоджувався. 20 квітня 2016 року прибула комісія, яка провела інвентаризацію товрно-матеріальних цінностей, внаслідок якого недостачі виявлено не було. 21 квітня 2016 року відбулось засідання профспілкового комітету станції Марганець, після чого йому вручено копію протоколу, в якому проголосовано за відмову в наданні дозволу на його звільнення. 22 квітня 2016 року отримав копію наказу про припинення трудового договору, у зв’язку із втратою довір’я, внаслідок зловживання службовим становищем. Даний наказ вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не являється особою, що обслуговує грошові та товарні цінності, його вину та конкретних порушень власником не доведено, винні особи у недоборі платежів у акті не вказані, до матеріальної відповідальності ніхто не притягнутий, позов до суду не подано і кримінального провадження не відкрито. Вантажовідправник добровільно сплатив недобрані платежі в повному обсязі, тобто висновки комісії грунтуються на припущеннях та домислах. Згоди профспілки на звільнення у керівництва не було, тому вважажє дане звільнення незаконним, у зв’язку з чим просить поновити його на роботі та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу. Крім того, неправомірними діями йому завдано моральну шкоду, що виразилась у позбавленні його гарантованого Конституцією України права на працю, можливості заробляти на життя, втратив душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, відсутність засобів для забезпечення належного рівня життя, внаслідок чого потрапив у лікарню. Моральну шкоду оцінює у рзмірі 30.000 грн.

В ході розгялду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимог, збільшив розмір оплати за час вимушеного прогулу до 39.674 грн. 70 коп. Підставою для звільнення послужив акт ревізії, в якому не вказано на підставі якого наказу проводилась ревізія, один з членів комісії – ОСОБА_3 не має відношення до комерційної роботи, та не є ревізором чи фахівцем у цій галузі, про початок перевірки його, як начальника станції, сповіщено не було, ні його, ні його заступника до перевірки не запрошували, тобто серйозних порушень виявлено не було, весь акт складений на припущеннях та домислах, у такому не вказано з чиєї вини виник недобір платежів, хто мав би сплатити вказану суму, вдсутні пропозиції щодо усунення недоліків та стягнення заборгованості з причетних осіб, такий не підписаний начальником станції чи його заступником, акт йому під розписку не видавався. Крім того, з ним припинено трудовий договір, а не розірвано, як того вимагає ст. 41 КЗпП України. У акті вказано про недобір коштів у сумі 284.863 грн. 60 коп., а на нараді вказано 29.284 грн. 10 коп. Вважає оскаржуваний акт складеним безпідставно та з грубим порушенням Наказу генерального директора «Укрзалізниці» від 24 липня 2012 року, тому на його основі не може бути звільнений із займаної посади.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 уточнений позов підтримали, дали аналогічні пояснення, що й його мотиви, просили такий задовольнити.

Представники відповідача ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_5, ОСОБА_6 позов заперечили, надали суду письмові заперечення, просили у його задоволенні відмовити. Вважають, що законно звільнили позивача. В обгрунтування заперечення покликаються на те, що термін товарні цінності або товарно-матеріальні цінності розкритий у ОСОБА_7 № 31-34000-20-16\3985 від 28 лютого 2007 року. З начальником станції укладався договір як з матеріально-відповідальною особою про повну матеріальну відповідальність. Комісія прийшла до висновку, що фіктивне внесення інформації щодо маневрових пересувань вагонів з металобрухтом по станції здійснювалось з метою приховування вагонів в очікуванні відправлення. Станцією Марганець при прийомі до перевезення металобрухту приведених вище вантажо відправників вимоги Положення про порядок охорони вантажів і обєктів на залізницях України ЦУО-0034 ігноруються, наводять факти втрати збору та зберігання вантажів у вагонах. Щодо ненандання згоди профспілки на звільнення, то таке рішення має бути обгрунтовним, а якщо така відсутня, то залізниця вправі була звільнити працівника без згоди профспілки. Подали письмові заперечення та пояснення.

Заслухавши пояснення сторін, опитавши свідків ОСОБА_8, ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наступне.

ОСОБА_1 згідно запису у трудовій книжці серії БТ-І № 6327380 під № 17 прийнятий на роботу на посаду начальника станції Марганець згідно наказу № 519\ос від 18 липня 2014 року (а.с.14-15).

Відповідно до наказу (розпорядження) № 176\ос від 21 квітня 2016 року ОСОБА_1 звільнений з 22 квітня 2016 року з посади начальника 58 станції Марганця на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України, у зв’язку з втратою довір’я за обставин вчинення порушення – зловживання службовим становищем, на підставі рапорту першого заступника начальника, протоколу профкому № 4 від 21 квітня 2016 року, акту перевірки від 10 березня 2016 року (а.с.7), про що зроблено у трудовій книжці відповідний запис (а.с.16).

Відповідно до акту, складеного 10 березня 2016 року комісією у складі ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10 проведено перевірку інформації, викладеної у листі-заяві прийомоздавальника станції Марганець ОСОБА_2 щодо фіктивного навантаження металобрухту та збитків залізниці від неправомірних дій керівництва станції Марганець, з залученням фахівців ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ОСОБА_3 інформація знайшла своє підтвердження (а.с.8-9). Перевіркою встановлено, фіктивне внесення інформації щодо маневрених пересувань вагонів з металобрухтом по станції, що послужило до приховування вагонів в очікуванні відправлення; при прийомі до перевезення металобрухту вантажовідправників вимоги Положення про порядок охорони вантажів і об’єктів на залізницях України ЦУО-0034 ігноруються; визначення та внесення ваги фантажу до перевізних документів вноситься фіктивно; залізницею втрачено платежів на загальну суму 284.863 грн. 60 коп.

Протоколом наради при начальнику дирекції залізничних перевезень від 18 березня 2016 року ухвалено встановити контроль за дотримання правил перевезення вантажів на станціях дирекції, рішення щодо звільнення заступника станції Марганець ОСОБА_16, старшого касира товарного (вантажного) станції Марганець ОСОБА_17, начальника станції Марганець ОСОБА_1 після виходу його з лікарняного, контроль за правильністю нарахування та стягнення належних залізниі платежів при виконання вантажних операцій та ознайомлення всіх причетних працівників з обставинами порушень та недоліків, пов’язаних з прийомом до перевезення металобрухту по станції Марганець (а.с.10-11).

Листом структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» № 191\ДН від 18 квітня 2016 року надіслано прохання до голови профспілкового комітету станції Марганець ОСОБА_8 щодо надання згоди на звільнення начальника станції Марганець ОСОБА_1 за п.2 ст. 41 КЗпП України (а.с.12).

Протоколом профспілки залізничників і транспортних будівельників України первинної профспілкової організації станції Марганець № 4 від 21 квітня 2016 року 3 проголосовано проти звільнення ОСОБА_1, 2 – за (а.с.13).

В судовому засіданні з показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_2 встановлено, що засідання профкому проводилось у кабінеті начальника станції – ОСОБА_1, якому було надано слово для виступу та надання своїх заперечень. ОСОБА_8 доповнила, що протокол засідання профкому передали одразу ж після засідання з електронної пошти станції та поїздом Запоріжжя – Львів в оригіналі з усіма підписами 21 квітня 2016 року.

Представником позивача зазначалась, що протокол профкому був отриманий дирекцією лише 22 квітня 2016 року, хоча наказ про звільнення датований 21 квітня 2016 року, тобто вирішено звільнити ОСОБА_1 без рішення профкому.

Однак такі судження не заслуговують на увагу суду, спростовуються показаннями свідка ОСОБА_8, сторонами не надано доказів, що дирекцією отримано протокол лише 22 квітня 2016 року. При цьому у наказі про звільнення зазначено такий (протокол) як підстава, на основі якого прийнято рішення про звільнення.

Позивачем до позовної заяви надано копії накопичувальних карток № 05040280 від 05 квітня 2016 року та № 07040290 від 07 квітня 2016 року про перерахування ТОВ «Екотрейд» зборів за роботи (послуги) та штрафи, пов’язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) на суми 2.562 грн. 56 коп. та 27.721 грн. 50 коп. (а.с.17-18).

Позивачем лише визнається факт неперерахування ТОВ «Екотрейд» зборів за перевезення вантажів вчасно, про інші факти, викладені у акті, позивач зазначив, що такі є викладені на припущеннях та домислах, не спростовує такі.

Крім того, позивачем надано копію виписки з амбулаторної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1, що з 15 по 28 березня 2016 року перебував на лікуванні у Марганецькій центральній міській лікарні з діагнозом ГБП, ДЕП 1-П, кризовою течією в ВББ, цефалгічний вестиболо-сосудний синдром (а.с.19), а також перебував на лікарняному з 29 березня по 15 квітня 2016 року (а.с.20).

Відповідно до довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 розмір середньомісячної заробітної плати становить 6.783 грн. 17 коп., а середньоденної – 339 грн. 10 коп. (а.с.21).

ОСОБА_1 долучено до справи копії посвідчень про нагородження його відзнаками «Залізнична слава» ІІІ та ІІ ступеня (а.с.61).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіря до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Для розірвання трудового договору за п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України необхідно наявність наступних умов: безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл та інше), винна дія працівника, втрата довіря до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до роз’яснень, що містяться у п.28 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року звільнення з підстав втрати довір’я суд може визнати необгрунтовним, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (занятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом та інше) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір’я.

Виходячи з вищенаведеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності – це особи, які одержують їх під звіт.

Вирішуючи даний спір, суд повинен врахувати чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду у кожному конкретному випадку необхідно з’ясувати чи становить виконання операцій, що пов’язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обовязків позивача, чи носить виконання ним вказаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Відповідачем у справі укладено з ОСОБА_1 договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 22 грудня 2015 року (а.с.74). Пунктом 4 договору передбачено, що працівник не несе матеріальної відповідальності, якщо збитки завдані не з його вини.

Позивач вважає, що відповідальними за обслуговування грошових та матеріальних цінностей є коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності та одержують такі під звіт.

Представником відповідача заперечувалось дане твердження, покликаючись на те, що офіційне визначення терміну «товарно-матеріальні» цінності відсутнє, однак виходячи з аналізу нормативно-правових документів, зокрема й Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і докуме5нтів та розрахунків, Затвердженої наказом ОСОБА_7 від 11 серпня 1994 року № 69 «товарно-матеріальні цінності» за економічним змістом відповідає терміну «запаси».

Однак, відповідно до п.1.3 посадової інструкції начальника станції Марганець посада начальника станції по своїй класифікації відноситься до посад керівників, п.2.2 організовує роботу залізничної станції і взаємодію підрозділів щодо виконання пасажирської, вантажної та поїзної роботи та з планом і завданнями, забезпечуючи безпеку перевезень, зберігання вантажів і рухомого складу, у відповідності до Положення про залізничну станцію, п.2.25.1 організовує та особисто бере участь у перевірках виконання посадових обов’язків працівниками станції, п.2.25.3 проводить перевірки правильності ведення поїзної та технічної документації, п.2.25.12 щомісячно перевіряє відповідність (достовірність) даних, зазначених у перевізних документах, щодо осіб, які мають право керувати роботами з розміщення та кріплення вантажів, відповідної перевірки знань, видачі та реєстрації посвідчень, п.2.36 контролює правильність та своєчасність нарахувань та стягнення належних залізниці платежів, несе відповідальність за 4.1. невиконання або неналежне виконання своїх посадових завдань та обов’язків, викладених цією посадовою інструкцією, та вказівок керівництва дирекції, відділів, 4.4. незадовільну організацію та недостовірність обліку і звітності на станції, 4.5 несхронність документів на станції.

Тобто, основний зміст трудових обов’язків позивача становить виконання операцій, що пов’язані з обслуговуванням цінностей, що носить виконання ним вказаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей як начальника станції у якого перебувають у підпорядкуванні всі працівники станції Марганець, що утримуються з штатного розпису. Крім того, суд вважає, що за виявлені порушення на станції Марганець ОСОБА_1 несе відповідальність як керівник станції, що підтверджується вищенаведеним. Щодо фактів, виявлених ревізією, суд вважає, що пояснення позивача щодо цього, а саме, що факти основані на припущеннях та домислах, є голослівними, нічим не спростовані. Сам позивач визнав лише один факт, що на момент проведення перевірки дійсно перебували вагони ТОВ «Екотрейд», які не сплатили плату, однак практично одразу здійснили таку.

Позивачем оспорюється сам акт від 10 березня 2016 року, який послужив підставою для звільнення, як такий, що прийнятий з порушенням, а саме, в такому не вказано на підставі якого наказу проводилась ревізія, один з членів комісії – ОСОБА_3 не має відношення до комерційної роботи, та не є ревізором чи фахівцем у цій галузі, про початок перевірки його, як начальника станції, сповіщено не було, ні його, ні його заступника до перевірки не запрошували, тобто серйозних порушень виявлено не було, весь акт складений на припущеннях та домислах, у такому не вказано з чиєї вини виник недобір платежів, хто мав би сплатити вказану суму, відсутні пропозиції щодо усунення недоліків та стягнення заборгованості з причетних осіб, такий не підписаний начальником станції чи його заступником, акт йому під розписку не видавався .

Щодо акту перевірки від 10 березня 2016 року, суд приходить до наступного висновку.

Позивач покликається на те, що ревізія повинна бути проведена на підставі наказу начальника дирекції чи залізниці, однак з таким твердженням суд не погоджується, оскільки п.2.9 Інструкції комерційного ревізора, затвердженого наказом Генерального директора «Укрзалізниці» від 24 липня 2012 року № 261-Ц не вбачається обов’язку, а лише право.

Щодо того, що один із членів комісії ОСОБА_3 не має відношення до комерційної роботи, не є ревізором чи фахівцем в комерційній роботі не заслуговують на увагу суду, оскільки покликається позивач лише на згадану Інструкцію, яка розповсюджується на ОСОБА_12, ОСОБА_13, однак перевірка проводилась під головуванням МЗР ОСОБА_9, МКРО ОСОБА_10, які підпадають під дію Положення про заступника начальника служби комерційної роботи та маркетингу залізниці – ревізора комерційного (дорожнього), затвердженого Наказом Укрзалізниці від 24 липня 2012 року. В пункті 2.1 згаданого Положення визначено обов’язок дорожнього комерційного ревізора періодично перевіряти в підрозділах залізниці виконання вимог Статуту залізниць України, наказів Міністерства інфраструктури України, Укрзалізниці та залізниці, Правил перевезення вантажів, Технічних умов навантаження та кріплення вантажів, Тарифних керівництв, інших нормативних документів з питань комерційної роботи та безпеки руху. На підставі п.4.4 Положення дорожній комерційний ревізор має право безперешкодно перебувати на коліях і в службових приміщеннях станцій та підприємств залізниці з метою проведення провірок. Перевірка здійснювалась на підставі скарги ОСОБА_2, на якій в.о. першого заступника начальника Регіональної філії «Придніпровська залізниця» наклав резолюцію про проведення комісійної, досконалої перевірки. ОСОБА_3 до перевірки був залучений на підставі вказівки керівництва, оскільки пов'язаний з перевезенням вантажів на залізниці, на якого посадовою інструкцією покладено обов’язок контролю з організації вантажної роботи по залізниці. Суд приймає до уваги заперечення представника відповідача і вважає твердження позивача недостовірними, такими що спростовуються вищенаведеними доказами і внутрішніми правилами залізниці.

Щодо початку проведення перевірки повідомляється начальник чи його заступник, то в судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечив, що йому було відомо, що проводиться перевірка станції, однак такий вважає, що повинен був бути повідомленим про неї завчасно. Однак, згідно ж п.3.5 Інструкції, на який і покликається позивач, присутність керівника не є обов’язковою. Суд приймає до уваги заперечення залізниці, що такий не був запрошений до перевірки і в нього пояснення не відбирались, оскільки підставою перевірки була скарга на дії начальника та його заступника станції Марганець. Про проведення перевірки був сповіщений начальник структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень», який є безпосереднім керівником та посадовою особою, якій згідно п.7.1 Посадової інструкції начальника станції Марганець підпорядковується начальник станції.

Твердження позивача про те, що перевірка проводилась на станції 1-2 березня 2016 року не заперечуються представником відповідача, однак позивач не враховував й те, що ревізія вивчала й маршрутні листи та прикріплених до них натурних листів, оформлених в ручному режимі, що були надані групою обліку Криворізького локомотивного депо, аналіз яких зайняв певний час, через вихідні дні 5-8 березня акт був складений та підписаний 10 березня 2016 року, що не є порушенням.

Актом ревізії зроблено висновок, що інформація, викладена у скарзі ОСОБА_2 знайшла своє підтвердження, що свідчить про неправомірні дії керівництва станції Марганець, тому покликання позивача що не встановлено винних осіб у виявлених порушеннях не відповідає дійсності.

Представник відповідача не заперечував, що нарада при начальнику структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» проводилась 18 березня 2016 року під час перебування позивача на лікарняному, відповідно у такого пояснень щодо порушень не відбирались.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Однак в судовому засіданні ОСОБА_1 ствердив, що роботодавець зажадав від нього пояснень і такі ним надавались перед прийняттям рішення про звільнення.

Оскільки дане питання не виникало під час розгляду, сторонами копію пояснень ОСОБА_1 до справи не долучалось, однак як зазначено вище позивач не заперечив, що такі надавав.

Також суд не приймає до уваги заперечення позивача щодо суми втрачених залізницею платежів у розмірі 284.863 грн. 60 коп., оскільки дана сума підтверджується актом ревізії від 10 березня 2016 року.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що залізниця правомірно провела перевірку станції, до якої залучені уповноважені на це особи, складений акт відповідає вимогам чинного законодавства, вина позивача є доведено, останній є особою основний зміст трудових обов’язків якого, становить виконання операцій, що пов’язані з обслуговуванням цінностей, що носить виконання ним вказаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей як начальника станції у якого перебувають у підпорядкуванні всі працівники станції Марганець, що утримуються з штатного розпису, вина позивача суд вважає доведеною, останнім не спростованою в судовому засіданні, часткове визнання вини останнім (по епізоду з ТОВ «Екотрейд), тому був підставно звільнений.

Підстав для задоволення позову в частині про визнання незаконними дій керівництва залізниці, поновлення на роботі на посаді начальника станції Марганець, скасування запису у трудовій книжці суд не вбачає.

Відповідно до ч.7 ст. 43 КЗпП України у разі якщо в рішенні виборного органу первинної профспілкової організації немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Рішення профспілки є необгрунтовним, взагалі не містить викладених обстави відмови, в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що особи, що голосували проти звільнення ОСОБА_1 абсолютно не мотивували своє рішення, не пояснили причини саме такого голосування.

Оскільки рішення профкому є немотивованим, тому суд вважає, що відповідач правомірно прийняв рішення щодо доцільності звільнення позивача.

Щодо тверджень позивача, що ст. 41 КЗпП України передбачає розірвання трудового договору, а не його припинення, суд вважає, що термін припинення трудового договору є найбільш широким за об'ємом і охоплює всі випадки закінчення дії трудового договору, в тому числі за угодою сторін, внаслідок вибуття зі складу підприємства в зв'язку зі смертю та ін. Поняття припинення трудового договору закріплено у ст. 36 КЗпП України, серед підстав припинення якого є й підстава, передбачена п.4 ч.1 ст. 36 цього Кодексу, хоча й ст. 41 передбачає розірвання договору. Тобто чинним законодавством визначено термін як припинення так і розірвання трудового договору. Хоча й на думку суду доцільніше було б у наказі вказати розірвання трудового договору, що є вужчим поняттям за припинення, хоча наслідком чи припинення, чи розірвання договору є припинення трудових відносин.

У зв’язку з тим, що суд не вбачає підстав про поновлення позивача на займаній посаді, тому й не вбачає підстав для виплати останньому середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, у зв’язку з чим позов у цій частині також не підлягає до задоволення.

За змістом ч.3 ст. 10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. 

Дослідивши та перевіривши у сукупності всі зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про безпідставність та необгрунтованість позову в цілому, вважає, що позивачем не доведено обставин, викладених у позові, у зв’язку з чим відмовляє у його задоволенні.

Керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 36, 41, 43, 149 КЗпП України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до сруктурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, скасування запису у трудовій книжці, визнання незаконними дій, стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ О.А.БЕСПАЛЬОК

Оригінал рішення.