ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

17 вересня 2009 р.                                                                                  Справа № 2а-4156/09/2370                                                                           

                                                                                                                                             м. Черкаси

 

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді  Лічевецького І.О.,

при секретарі - Солоха О.В.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1., ОСОБА_2. за довіреністю; відповідача - ОСОБА_3. (керівник), ОСОБА_4. (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі в Черкаській області до закритого акціонерного товариства «Агрошляхбуд» про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, штрафних санкцій та пені,

 

ВСТАНОВИВ:

 

    Управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі в Черкаській області звернулось до суду з адміністративним позовом до ЗАТ «Агрошляхбуд» про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, штрафних санкцій та пені.

    Позивач стверджував, що за червень та липень 2009 р. відповідач мав сплатити страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі  17832 грн. 55 коп. Далі позивач стверджував, що у зв'язку з несвоєчасною сплатою страхових внесків до відповідача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 2239 грн. 53 коп. та нарахована пеня в сумі 988 грн. 82 коп.  

Оскільки сума страхових внесків, фінансових санкцій та пені в загальному розмірі 21060 грн. 90 коп. у строки, встановлені п. 6 ст. 20, ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 р., відповідачем не сплачена, позивач просив стягнути її у судовому порядку.

    Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач  позов не визнав. Заперечуючи проти позову представники відповідача посилались на те, що підприємством сплачені страхові внески за спірний період, проте позивач безпідставно змінив призначення платежу, спрямувавши кошти на погашення заборгованості із сплати недоїмки, яка виникла раніше.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Частиною першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті третьої Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 400/97-ВР»), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

Частиною першою статті першої Закону № 400/97-ВР  визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом - «Закон № 1058-IV»).

Статтею першою Закону № 1058-IV  визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 14 Закону № 1058-IV  встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до статті 15   Закону № 1058-IV  платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Закрите акціонерне товариство «Агрошляхбуд» є суб'єктом підприємницької діяльності та з 05 квітня 1996 р. обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ідентифікаційний код ІНФОРМАЦІЯ_1).

З огляду на викладені вище норми Закону № 1058-IV відповідач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та платником страхових внесків.

Відповідно до частини шостої статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною другою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Пунктом шостим статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно із ч. 4 ст. 18 Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.

Відповідно до статті четвертої Закону № 400/97-ВР страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці підприємства та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 - 5 % сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють на підприємстві за трудовим договором.

Судом встановлено, що 09 липня 2009 р. та 17 серпня 2009 р. відповідачем подано до управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі в Черкаській області розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно за червень та липень 2009 р. із самостійно визначеними розмірами страхових внесків, що підлягають сплаті. Згідно вказаного розрахунку відповідач зобов'язаний був сплатити до Пенсійного фонду України внески на пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці в розмірі 16778 грн. 16 коп. та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 - 5 % сукупного оподатковуваного доходу в сумі 1054 грн. 39 коп.

Згідно даних картки особового рахунку страхувальника, зазначена сума відповідачем не сплачена.

Оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд бере до уваги, що за приписами частини 5 статті 106 Закону № 1058-IV за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.  

З огляду на викладене помилкові міркування відповідача щодо неправомірності зарахування позивачем коштів, сплачених в якості страхових внесків за червень та липень 2009 р. за платіжними дорученнями № 287 від 09.09.2009 р. та № 297 від 16.09.2009 р., в рахунок погашення заборгованості, що виникла раніше, судом не приймаються як доказ.

Відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV  суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

За змістом статті 23 зазначеного Закону спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду в судовому порядку.

Згідно частини 8 статті 106 Закону № 1058-IV  на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу

Частиною дев'ятою статті 106 Закону № 1058-IV передбачено право виконавчих органів Пенсійного фонду застосовувати до страхувальників фінансові санкції. Зокрема, відповідно до пункту другого цієї статті за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

З наданих суду копій рішень про застосування фінансових санкцій та пені вбачається, що за несплату та несвоєчасну сплату страхових внесків до відповідача були застосовані наступні фінансові санкції:

•   рішенням № 409 від 09 липня 2009 р. - штраф в розмірі 1847 грн. 60 коп. та пеня в сумі 743 грн. 93 коп.;

•   рішенням № 493 від 31 липня 2009 р. - штраф в розмірі 391 грн. 93 коп. та пеня в сумі 244 грн. 89 коп.;

Зазначені рішення були отримані відповідачем відповідно: 13 липня 2009 р. та 04 серпня 2009 р., що підтверджується поштовими повідомленнями про їх вручення.

Частиною 13 статті 106 Закону № 1058-IV визначено, що суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Відповідач рішення про застосування фінансових санкцій не оскаржив, визначені ними суми штрафу та пені не сплатив.

 За цих обставин, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на невідповідність вимоги про сплату боргу положенням Закону № 1058-IV  як на підставу для відмови в задоволенні позову суд вважає не обґрунтованим, оскільки обов'язок страхувальника щодо сплати страхових внесків не ставиться в залежність від наявності вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем - суб'єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

    Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,

 

ПОСТАНОВИВ :

 

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Агрошляхбуд» (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі в Черкаській області (м. АДРЕСА_2, ідентифікаційний кодІНФОРМАЦІЯ_2) заборгованість зі сплати страхових внесків   на загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування за червень та липень 2009 р. в розмірі 17832 грн. 55 коп., штрафні санкції в розмірі 2239 грн. 53 коп. та пеню в сумі 988 грн. 82 коп., а всього 21 060   (двадцять одна тисяча шістдесят) грн. 90 коп.  

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

 

Постанова складена в повному обсязі 18 вересня 2009 р.

 

Суддя                                                                                         І.О.Лічевецький