КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2016 р. Справа№ 6/288

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників сторін:

від позивача: Сидоренко А.С.;

від відповідача: Івахненко І.В.;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 11.08.2016р.

за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста

Києва

від 15.06.2007р.

у справі №6/288 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення 37 233 051,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2016р. у справі №6/288 заяву відповідача про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2007р. у справі №6/288 було задоволено та відстрочено виконання вказаного судового рішення до 11.08.2017р. включно.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.08.2016р. у справі №6/288 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду у справі №6/288 відмовити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржувана ухвала суду не відповідає нормам ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та прийнята без дослідження усіх істотних обставин справи, оскільки відповідачем не надано документів, які б свідчили про його фінансовий стан (наявність активів), а також доказів наявності тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду у розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України. До того ж, остаточно розрахуватися за укладеним з позивачем договором відповідач повинен був ще в листопаді 2004р. Тобто, невиконання зобов'язання за укладеним між сторонами договором триває майже 12 років, що є безумовним свідченням про порушення відповідачем прав та інтересів позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2016р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.09.2016р.

16.09.2016р. через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначав про безпідставність та непідтвердженість доводів позивача, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судове засідання 19.09.2016р. з'явилися представники сторін.

В судовому засіданні 19.09.2016р. представником відповідача було подано клопотання про продовження строку розгляду справи на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане клопотання було задоволено судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016р., на підставі ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду апеляційної скарги було продовжено на 15 днів.

В судовому засіданні 19.09.2016р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 06.10.2016р.

В судовому засіданні 06.10.2016р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.08.2016р. у справі №6/288 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду у справі №6/288 відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 06.10.2016р. представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін як таку, що була прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права.

В судовому засіданні 06.10.2016р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - відповідач) 37 233 051,26 грн. заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2007p., залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2007р. та Вищого господарського суду України від 18.02.2008p., позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 23 141 260,15 грн. основного боргу, 15 848,25 грн. державного мита та 73,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

19.03.2008р. на виконання вказаного судового рішення було видано відповідний наказ.

В січні 2014 року відповідач звернувся до суду із заявою про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2007р. у справі №6/288.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2014p., яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014p., заяву відповідача було задоволено частково та відстрочено виконання рішення суду до 01.02.2015р.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.06.2014р. було скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.02.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р. у справі №6/288, а заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду у справі №6/288 передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2014р. за результатами нового розгляду було відмовлено у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2007р. у справі №6/288.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014p., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України 14.10.2014 р., ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2014р. у справі №6/288 було скасовано, заяву відповідача про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2007р. у справі №6/288 задоволено та надано відстрочку виконання судового рішення на два роки, а саме до 28.07.2016р.

В липні 2016 року відповідач звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2007р. у справі №6/288 строком на один рік, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачем, як боржником, вчинялись дії для виконання судового рішення, однак на даний час судове рішення у справі №6/288 залишається не виконаним в частині стягнення 3 430 546,29 грн. З урахуванням скрутного фінансового становища, відповідач не має можливості погасити борг перед позивачем, а застосування заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" може призвести до неможливості виконання відповідачем своїх поточних зобов'язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2016р. у справі №6/288 заяву відповідача про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2007р. у справі №6/288 було задоволено та відстрочено виконання вказаного судового рішення до 11.08.2017р. включно. При цьому, місцевий господарський суд наголошував на тому, що відповідачем доведено належними доказами виключність обставин, що спричинили неможливість виконання судового рішення у даній справі.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх обґрунтованими, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв'язку з чим суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд, зокрема, має право відстрочити виконання рішення (ухвали, постанови).

По суті, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Стаття 121 Господарського процесуального кодексу України не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Однак, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

З наведеного вище випливає, що передумовою для відстрочки виконання рішення є наявність конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як було з'ясовано судом, незважаючи на надання постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014р. відповідачу відстрочки виконання рішення у даній справі до 28.07.2016p., судове рішення залишається невиконаним. Однак при цьому судом було з'ясовано, що відповідачем вчиняються дії з погашення заборгованості перед позивачем. Так, грошове зобов'язання відповідача перед позивачем було частково припинено на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами (том справи - 5, аркуші справи - 21-33).

Згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2011 р. у справі №6/521, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2014p., відповідач є власником 2 061 805,134 тис. куб.м. природного газу власного видобутку 2006 року (том справи - 5, аркуші справи - 35-52). Однак, на час звернення відповідача із заявою про відстрочку виконання судового рішення до Господарського суду міста Києва, рішення суду у справі №6/521 не виконано, у зв'язку з чим відповідач не може реалізувати своє майно та погасити заборгованість, в тому числі і по виконавчому провадженню №7411450, відкритому з виконання наказу у справі №6/288.

Колегією суддів також враховано, що згідно з відомостями Державної фіскальної служби України станом на 01.04.2016р. податковий борг відповідача складає більше 10,5 млрд. гривень (том справи - 5, аркуші справи - 65-67), що з урахуванням скрутного фінансового становища товариства також ускладнює добровільне оперативне виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2007 р. у справі №6/288, а примусове стягнення коштів в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», може призвести до нестачі обігових коштів та неможливості виконання відповідачем своїх поточних податкових зобов'язань.

Про скрутне фінансове становище також свідчать надані відповідачем Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30.06.2016р. та Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за другий квартал 2016 року (том справи - 5, аркуші справи - 61-64).

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши наведені відповідачем доводи та надані суду докази, прийнявши до уваги, що на даний час судове рішення у справі №6/288 залишається не виконаним лише в частині стягнення 3 430 546,29 грн., а також врахувавши можливі негативні наслідки при виконанні рішення у встановлений строк, колегія суддів дійшла висновку про те, що обставини, наведені відповідачем в заяві про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2007р. у справі №6/288, є винятковими в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та достатніми для відстрочки виконання вказаного судового рішення.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно та всебічно зясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми процесуального права, у звязку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 11.08.2016р. у справі №6/288 має бути залишена без змін.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-106, 121 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.08.2016р. у справі №6/288 - без змін.

2. Матеріали справи №6/288 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова