КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2016 р. Справа№ 925/582/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Андрієнка В.В.

Алданової С.О.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників

позивача: Рижий М.М., Кошель О.М.;

відповідача: Нефьодов С.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність "Енергетично-

Дорожнє Будівництво"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 21.07.2016р.

у справі №925/582/16 (суддя Єфіменко В.В.)

за позовом Приватного підприємства "Сінта-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальність "Енергетично-

Дорожнє Будівництво" в особі філії "Новодністровська

дільниця"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Сінта-Сервіс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-Дорожнє Будівництво" в особі філії "Новодністровська дільниця" (далі - відповідач) заборгованості за договором підряду від 02.07.2013р. №01-07/2013 у загальному розмірі 2 575 844,25 грн. (з них: 1 669 433,40 грн. - основний борг; 76 702,46 грн. - 3% річних, 829 708,39 грн. - інфляційних втрат), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань з оплати вартості виконаних позивачем послуг.

Відповідач заперечував проти вимог позивача, зазначаючи про те, що підставою для розрахунку за виконані роботи є підписання сторонами виконавчої документації, яка включає журнал авторського нагляду, актів виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3. Однак доказів передачі позивачем підписаної сторонами виконавчої документації, у тому числі журналу авторського нагляду, не надано, у зв'язку з чим відсутні підстави для проведення розрахунків за виконані позивачем підрядні роботи.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.07.2016р. у справі №925/582/16 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 669 433,40 грн. боргу, 76 702,46 грн. 3% річних, 829 708,39 грн. втрат від інфляції та 38 637,66 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2016р. у справі №925/582/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2016р., апеляційну скаргу відповідача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Андрієнко В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2016р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.09.2016р.

14.09.2016р. через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначав про безпідставність та непідтвердженість доводів відповідача належними доказами, просив суд залишити скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 14.09.2016р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2016р. у справі №925/582/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 14.09.2016р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було винесено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 14.09.2016р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 06.10.2016р.

В судовому засіданні 06.10.2016р. представник відповідача підтримав раніше надані пояснення, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 06.10.2016р. представник позивача також підтримав раніше надані пояснення, просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

В судовому засіданні 06.10.2016р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

02.07.2013р. між позивачем, як підрядником, та відповідачем, як замовником, було укладено договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт із завершення будівництва гідроагрегатів №2 та №3 Дністровської гідроакумулюючої електростанції (далі - Договір підряду) (том справи - 1, аркуші справи - 14-24).

За умовами Договору підряду (п.п.2.1, 2.3, 2.4) замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектно-кошторисної документації і умов Договору, виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва автомобільних доріг Дністровської ГАЕС. Місце виконання робіт із завершення будівництва гідроагрегатів №2 та №3 Дністровської ГАЕС (Уточнення проекту першої черги ГАЕС у складі 3-х агрегатів, включаючи заходи по підвищенню надійності та безпеки гідротехнічних споруд, основного гідросилового обладнання Дністровської ГАЕС): Україна, Чернівецька обл., місто Новодністровськ, Дністровська ГАЕС. Підрядник зобов'язаний виконувати всі вказівки замовника щодо виконання робіт, при умові, що ці вказівки не суперечать проектно-кошторисній документації, вимогам ДБН та СНіП та іншим нормативним документам.

Ціна договору та порядок проведення розрахунків погоджені сторонами в розділі 4 Договору підряду, згідно з п.п.4.1, 4.1.1, 4.3 якого ціна договору динамічна та може бути змінена і становить 7 680 000,00 грн., у тому числі ПДВ 1 280 000,00 грн. які сплачуються замовником. Договірна ціна може уточнюватись сторонами виключно за взаємною згодою з урахуванням вимог чинного законодавства, тощо. До початку робіт замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 300 000,00 грн. у тому числі ПДВ - 50 000,00 грн. Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних сторонами виконавчої документації, актів виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, протягом 10-ти банківських днів з моменту їх підписання замовником.

Строки виконання окремих видів та етапів робіт передбачаються графіком їх виконання, які уточнюються щомісячно. Зміни до умов Договору щодо перегляду строків, передбачених цим пунктом, здійснюються шляхом укладання додаткових угод (п.5.1 Договору підряду).

Передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками сторін (п.10.1 Договору підряду).

В п.15.1 Договору підряду передбачено, що останній вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2013р. згідно Титулу будови, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. При зміні строку введення об'єкта в експлуатацію, відповідні зміни вносяться до Титулу будови та коригуються строки дії договору.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на виконання умов Договору підряду виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 4 338 618,00 грн. Однак, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач лише частково розрахувався з позивачем, сплативши йому 2 669 184,60 грн., що призвело до виникнення заборгованості, яка на час звернення з позовом до суду становила 1 669 184,60 грн.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку розрахуватися з позивачем, окрім суми основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 76 702,46 грн. 3% річних та 829 708,39 грн. інфляційних втрат.

Місцевий господарський суд позов задовольнив у повному обсязі, визнавши позовні вимоги нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ст. 839 Цивільного кодексу України).

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки) (ст. 853 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов Договору підряду позивач виконав, а відповідач прийняв роботи загальна вартість яких склала 4 338 618,00 грн., про що сторонами було складено і підписано акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) за жовтень, листопад 2013 року та вересень 2014 року (том справи - 1, аркуші справи - 30-50).

Відповідач перерахував позивачу 2 669 184,60 грн. в оплату вартості виконаних будівельних робіт, що підтверджується карткою рахунку 3611 та банківськими виписками (том справи - 1, аркуші справи - 56-57, 181-186).

Окрім того, між сторонами було складено та підписано Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2013р. по 31.12.2015р. (том справи - 1, аркуш справи - 55), з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 669 433,40 грн.

При цьому, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, тощо (аналогічна правова позиція наведена в п.п.4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Таким чином, зібрані у справі матеріали свідчать про те, що відповідач повністю розрахувався з позивачем за роботи виконані за актом №1 від 29.10.2013р., частково за актом №2 від 29.11.2013р. Заборгованість за роботи, виконані за актом №1 від 29.09.2014р. складає 1 669 433,40 грн.

В своїх запереченнях на позов та в апеляційній скарзі відповідач зазначав про те, що позивач не надав йому журнал авторського нагляду та іншу виконавчу документацію.

Однак, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, здійснюючи розрахунок з позивачем відповідач не вимагав від позивача надання вказаних документів.

Посилання відповідача на те, що розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаної сторонами виконавчої документації, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки розділ 1 договору "Визначення термінів" не містить визначення поняття "виконавча документація". Тобто, в даному випадку є незрозумілим, які саме документи відповідач вважає за необхідне, щоб надав позивач для здійснення розрахунку за Договором підряду.

В ст. ст. 879, 882 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

З наявних у матеріалах справи актів прийняття виконаних будівельних робіт за жовтень, листопад 2013 року та вересень 2014 року вбачається, що відповідач прийняв вказані у цих актах роботи без будь-яких зауважень щодо їх якості або обсягу виконання. Вартість робіт підтверджується підписаними сторонами довідками форми КБ-3. В подальшому до часу звернення позивача до Господарського суду Черкаської області жодних зауважень від відповідача щодо виконаних позивачем будівельних робіт не надходило.

В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначав про те, що після прийняття робіт ним було виявлено певні недоліки, у зв'язку з чим відповідач направив позивачу повідомлення від 07.07.2016р. №07-03 та запропонував зустрітися для складання Акту про виявлені недоліки у виконаних роботах. Але відповіді від позивача не надійшло, на зустріч з відповідачем позивач не з'явився.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що будівельні роботи були прийняті відповідачем у жовтні-листопаді 2013 року та вересні 2014 року. Натомість вищезгадане повідомлення про наявність недоліків відповідач направив позивачу лише через два роки після прийняття виконаних робіт та вже під час розгляду даної справи (ухвала Господарського суду Черкаської області про порушення провадження у справі №925/582/16 винесена 31.05.2016р.). Доказів, які б свідчили про те, що відповідач звертався до позивача раніше, тобто до липня 2016 року, ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Колегією суддів враховано посилання відповідача на п.6.1.5 Договору підряду, згідно з яким замовник має право вимагати безоплатного виправлення недоліків, що виникли внаслідок допущених підрядником порушень або виправити їх своїми силами. У цьому разі збитки, завдані замовнику, відшкодовуються підрядником у повному обсязі, у тому числі таке відшкодування можливе за рахунок відповідного зниження договірної ціни.

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про завдання йому збитків та чіткий перелік виявлених ним недоліків, тоді як саме вказані докази є передумовою для застосування умов п.6.1.5 Договору підряду.

Таким чином, наявні у справі пояснення та докази свідчать про неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних позивачем будівельних робіт, що призвело до виникнення заборгованості, яка на час вирішення спору місцевим господарським судом становила 1 669 433,40 грн.

Доказів, які б свідчили про повне або часткове погашення вказаної суми боргу ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Підсумовуючи викладені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 1 669 433,40 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

В ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 76 702,46 грн. 3% річних та 829 708,39 грн. інфляційних втрат.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за Договором підряду, нарахування інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованим.

Колегією суддів враховано заперечення відповідача щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Однак інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї (аналогічна правова позиція викладена в п.п.3.1, 4.1, 4.2, 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

За розрахунками суду, які співпадають з розрахунками місцевого господарського суду, з відповідача за зустрічним позовом підлягає стягненню на користь позивача 76 702,46 грн. 3% річних та 829 708,39 грн. інфляційних втрат і в цій частині вимог позов підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам та у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність "Енергетично-Дорожнє Будівництво" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2016р. у справі №925/582/16 - без змін.

2. Матеріали справи №925/582/16 повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді В.В. Андрієнко

С.О. Алданова