Справа № 755/10024/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді – Марфіної Н.В.,

за участі секретарів – Стрижеуса В.А., Калини (Бурлай) О.Б.,

позивача та представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

відповідача – ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 управління державної міграційної служби України в м. Києві, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва», про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття їх з реєстраційного обліку, -

у с т а н о в и в :

20.05.2015 року позивачі звернулись до суду із позовом до відповідачів про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття їх з реєстраційного обліку. Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що позивачі є мешканцями кв. №3 в буд. 4 по пр.-ту Гагаріна в м. Києві. У 1985 році позивачка ОСОБА_1 зареєструвала у квартирі відповідачку ОСОБА_3, яка на той час була дружиною її сина - позивача ОСОБА_2 Після народження синів позивача ОСОБА_2 – відповідачів ОСОБА_6 і ОСОБА_4, позивачка ОСОБА_1 зареєструвала у квартирі також і вказаних відповідачів, які є її онуками. Квартира була закріплена для проживання за позивачкою ОСОБА_1 з членами її сім’ї. Оскільки відповідачі не сплачують комунальні послуги, які нараховуються по кількості зареєстрованих в квартирі осіб, а відповідачка ОСОБА_3 за місцем реєстрації після розірвання шлюбу з позивачем ОСОБА_2 не проживає, позивачка ОСОБА_1 звернулась до відповідачів з проханням звільнити належну позивачам житлову площу та добровільно знятись з реєстрації, на що останні відповіли, що нехай самі позивачі займаються цим питанням. Посилаючись на положення ст. 160 ЖК УРСР, ст. 816 ЦК України позивачі зазначають, що діями відповідачів порушено право позивачів на користування помешканням в частині користування та розпорядження житловою площею. За твердженням позивачів, відповідачка ОСОБА_3 не проживає за місцем реєстрації впродовж трьох років та не являється членом сім’ї позивачів. Права власності в квартирі, в якій зареєстровані, відповідачі не мають, участі в поточному ремонті не приймають, добровільно знятися з реєстрації не бажають. Підстав, передбачених п.п. 1-7 ст. 71 ЖК УРСР для відмови у виселенні відповідачки ОСОБА_3 немає. Посилаючись на положення ст.ст. 107, 109 ЖК УРСР, ст. 3 СК України, ст.ст. 16, 815 ЦК України позивачі зазначають, що реєстрація відповідачів у квартирі порушує право позивачів на користування та розпорядження нею, тому на думку позивачів, останні мають законне право вимагати виселення відповідачів з житлової площі, яку вони займають. За змістом позовних вимог, позивачі просять суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою №3 в буд. 4 по пр.-ту. Гагаріна в м. Києві та зняти відповідачів з реєстраційного обліку.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2, який одночасно є представником позивача ОСОБА_1, підтримав вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснив суду, що відповідачі не сплачують за житлово-комунальні послуги та постійно виникають скандали. Відповідачка ОСОБА_3 не дає матері позивача ОСОБА_1 спокійно жити, обливає останню холодною водою та б’є. Позивач зазначає, що відповідачі проживають у квартирі, однак не сплачують кошти за її утримання. З питанням про розділення особового рахунку до суду не звертались, оскільки на думку позивача, відповідачі не мають права проживання у квартирі. Позивач вказує, що в усному порядку звертався до відповідачки ОСОБА_3 з питанням про сплату житлово-комунальних послуг і остання, хоча і живе в квартирі, однак житлово-комунальних послуг не сплачує, а позивач витрачає десятки тисяч для утримання помешкання. За твердженням позивача, відповідач ОСОБА_3 нещодавно знову вдарила його матір і він був змушений викликати швидку допомогу. Відповідачка ОСОБА_3 та сина не можуть жити разом з матір’ю позивача ОСОБА_1

В судовому засіданні, в якому позивача ОСОБА_1 була присутня особисто, вона підтримала вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просила позов задовольнити і додатково пояснила суду, що вона не може жити з відповідачкою ОСОБА_3, остання не пускає її до ванної кімнати, три з половиною роки знущається з позивачки, псує їжу в каструлях та б’є її. Позивачка вказує, що ОСОБА_3 викрадає її речі, в кухні нічого залишити не можна, оскільки ОСОБА_3 все забирає, а всі заяви ОСОБА_3 до міліції є брехнею.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що вона 33 роки проживає у квартирі, робила там ремонт і іншого житла вона не має. За твердженням відповідачки, саме ОСОБА_1 б’є її і палкою, і віником, а саме відповідачка нікого не б’є і лише страждає від дій позивачів.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що він з самого народження проживає у квартирі, нікуди ніколи не виїжджав, а кошти на оплату житлово-комунальних послуг він передає своїй матері ОСОБА_3

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просить відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у письмових запереченнях, які приєднано до матеріалів справи, та додатково пояснив суду, що відсутні підстави для визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, оскільки відповідачі постійно проживають у квартирі, про що зазначили і самі позивачі в процесі судового розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, в матеріалах справи міститься заява відповідача про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_7 управління державної міграційної служби України в м. Києві в судове засідання не з’явився, в матеріалах справи міститься клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник третьої особи КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» в судове засідання не з’явився, в матеріалах справи міститься заява третьої особи про розгляд справи за відсутності її представника.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи наведені положення, суд розглядає дану справу в межах заявлених позовних вимог щодо визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття їх з реєстраційного обліку.

Судом встановлено, що за змістом довідки форми 3 від 17.06.2015 року №1950 у кв. №3 в буд. 4 по пр.-ту. Гагаріна в м. Києві, яка є неприватизованою та особовий рахунок по якій відкрито на ОСОБА_1, зареєстровано п’ять осіб: ОСОБА_1 з 1958 року; ОСОБА_3 з 1986 року; ОСОБА_4 з 1992 року; ОСОБА_2 з 1981 року; ОСОБА_6 з 1986 року.

Шлюб між відповідачкою ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_2 розірвано в листопаді 2003 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 71 ЖК Української РСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається житлове приміщення на протязі шести місяців, а відповідно до ст. 72 ЖК Української РСР, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки проводиться в судовому порядку.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Жодних доказів на підтвердження того, що відповідачі понад строки встановлені законом не проживають у квартирі, сторона позивача не надала, а матеріали справи та надані стороною відповідачів докази свідчать про проживання відповідачів у спірному житловому приміщенні.

При цьому, в судовому засіданні позивачі визнали, що відповідачі в квартирі дійсно проживають, а підставами для звернення до суду з відповідним позовом є насамперед напружені відносини, що склались між мешканцями та відсутність сплати відповідачами житлово-комунальних послуг.

Однак, такі обставини не можуть бути підставами для визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття їх з реєстраційного обліку.

За змістом ст. 64 ЖК УРСР, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Розірвання шлюбу між позивачем ОСОБА_2 та відповідачкою ОСОБА_3 не припиняє її права користування житловим приміщенням.

Враховуючи, що відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є рідними синами позивача ОСОБА_2 та відповідно рідними онуками ОСОБА_1, про що зазначено в позовній заяві та не заперечувалось сторонами, вказані особи є членами сім’ї позивачки ОСОБА_1 як власниці особового рахунку по спірній квартирі в розумінні положень ст. 64 ЖК УРСР. При цьому, навіть якщо позивачі з якихось причин більше не вважають відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_4 членами своєї сім’ї, припинення сімейних відносин з наймачем, не позбавляє відповідачів права користування займаним приміщенням.

За наведених обставин, будь-яких законних підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

При цьому, підстави для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням в даному випадку відсутні.

Оскільки вимоги про зняття відповідачів в реєстраційного обліку є похідними від вирішення питання про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, суд звертає агу позивачів на те, що в цілому вимоги про зняття з реєстрації не відповідають вказаному вище закону, адже здійснення зняття з реєстрації місця проживання проводиться на підставі відповідного рішення суду, що набрало законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 64, 71, 72, ЖК УРСР, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 управління державної міграційної служби України в м. Києві, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва», про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття їх з реєстраційного обліку – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя –