Справа № 459/452/16 Головуючий у 1 інстанції: Кріль М.Д.

Провадження № 22-ц/783/5895/16 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія: 44

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Берези В.І., Ванівського О.М.,

секретаря - Брикайло М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 07 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення з квартири без надання іншого житла,-

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про виселення з квартири АДРЕСА_1, основним квартиронаймачем якої є він, своєї доньки ОСОБА_3 на підставі статті 116 ЖК України без надання іншого жилого приміщення, обґрунтовуючи свою вимогу тим, що на протязі тривалого часу донька систематично зловживає спиртними напоями, на їхні з дружиною зауваження та прохання реагує агресивно, безпричинно чіпляється до них, нецензурно висловлюється у їхню адресу, принижує людську честь та гідність, застосовує до них фізичну силу, й тим самим систематично порушує правила співжиття і робить неможливим їхнє спільне проживання в одній квартирі, навіть після притягнення відповідача до відповідальності за протиправну поведінку в сім'ї та офіційного попередження відповідача про недопустимість такої поведінки.

Заочним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 07.07.2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач, просить його скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Апелянт вважає, що він надав суду достатньо доказів на підтвердження своїх вимог про застосування до відповідача передбаченої статтею 116 ЖК України підстави для виселення її з квартири, яких суд не врахував. Крім того, звертає увагу суду на те, що до участі у справі необхідно було б залучити наймодавця та власника спірного жилого приміщення.

В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому процесуальним законом порядку, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, представник позивача просив розглянути справу у його відсутності, а тому справу розглянуто апеляційним судом у відповідності до вимог ч.2 ст.197, ч.2 ст.305 ЦПК України у їхній відсутності без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові №2 від 12.04.1985 року (із змінами) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснив, що при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження,що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Судом встановлено, що предметом спору є жиле приміщення неприватизованої двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, жилою площею 26,83 кв.м., основним квартиронаймачем якої є позивач ОСОБА_4 (а.с.5).

Крім нього, в квартирі зареєстровані та проживають, як члени його сім'ї: ОСОБА_5 - дружина та ОСОБА_3 - донька, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є інвалідом третьої групи.

Наданими позивачем письмовими доказами (постановами Червоноградського міського суду Львівської області (а.с.7-9)) підтверджується, що відповідач ОСОБА_3 у період з серпня 2015 року по січень 2016 року тричі вчиняла насильство в сім'ї, яке проявлялося в тому, що вона влаштовувала сварки зі своїми батьками, ображала їх нецензурною лайкою, безпричинно чіплялась до них, чинила на них психологічний тиск, за що перший раз була звільнена від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, а 06.11.2015 року та 25.01.2016 року притягалась до адміністративної відповідальності із застосуванням до неї адміністративного стягнення у виді громадських робіт. При цьому, ОСОБА_3 завжди свою вину визнавала, розкаювалась та обіцяла в подальшому адміністративних правопорушень не вчиняти.

Враховуючи наведені вище норми закону та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність правових підстав для виселення відповідача, яка до того ж є інвалідом третьої групи і донькою позивача, із спірного жилого приміщення, оскільки вона іншого жилого приміщення для проживання не має, а наведених позивачем обставин в обгрунтування своїх вимог є недостатньо для висновку про неможливість позивача спільно проживати з відповідачем в одній квартирі.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, давши належну правову оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам, застосував норми матеріального закону, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, не допустив порушень норм процесуального закону, які б були підставою для скасування оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 07 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Береза В.І.

Ванівський О.М.