180/1560/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Марганецький міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої - судді - БЕСПАЛЬОК О.А.

при секретарі - ГАНОЧЕНКО Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Марганці справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Марганецької міської ради, директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортної компанії «АВТОГРАД» про визнання дій (бездіяльності) неправомірними та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Марганецької міської ради, директора ТзОВ ТК «Автоград» про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову покликається на те, що на протязі 2014-2016 років йому, як інваліду ІІ групи, та його онукам, опікуном яких він являється відмовляють у пільговому перевезенні. У зв'язку з чим він звертався до відповідачів з заявами. Виконком надав відповіді з порушенням законодавства, а саме, надіслав відповідь № К-557 від 04 серпня 2016 року без підпису міського голови, а на заяву від 30 жовтня 2014 року, яка зареєстрована у раді за № 525 без вихідного номеру та дати, тобто без реєстрації. Вважає дані відповіді неналежними, оскільки такі не відповідають чинному законодавству, тому просить визнати їхні дії неправомірними. Директор ТзОВ ТК «Автоград» взагалі не надав відповіді на його запит від 24 червня 2016 року, у зв'язку з чим просить визнати його бездіяльність. Даними діями ВК Марганецької міської ради та бездіяльністю директора перевізника йому та його онукам було заподіяно моральні страждання, що виразились у нервуванні, стресі, що послужило підставою до звернення до лікарні та купування дорогих ліків, які він оцінює у розмірі 50.000 грн.

До початку розгляду справи позивач уточнив позов, просив стягнути з Виконавчого комітету Марганецької міської ради, директора ТзОВ «ТК «Автоград» по 20.000 грн. моральної шкоди на його користь та кожного з онуків.

В судовому засіданні позивач уточнений позов підтримав, дав пояснення, аналогічні уточненому позову. Доповнив, що просив визнати і дії та бездіяльність відповідачів та стягнути з них моральну шкоду. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача Виконавчого комітету Марганецької міської ради Ноздрін М.М. позов заперечив, пояснив, що відповідь, яка міститься в матеріалах справи без підпису голови міської ради є дійсно неналежно оформлена, хоча до нього, як виконавця, поступила відповідь з підписом останнього. Щодо відповіді за підписом ОСОБА_6, то просив застосувати строки позовної давності, оскільки підписант звільнений з посади у листопаді 2015 року, тобто й дана відповідь надана ним у листопаді 2015 року, а з позовом позивач звернувся до суду 05 вересня 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Щодо вимог про стягнення моральної шкоди просив відмовити, оскільки позивач не зазначив, у чому саме полягала шкода, який причинно-наслідковий зв'язок є між шкодою та наслідками. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ТзОВ Транспортної компанії «Автоград» Поставедь О.О. просив у задоволенні позову відмовити, покликаючись на те, що даного запиту від ОСОБА_1 не отримували, крім того, якби й отримували, то не являються носіями запитуваної інформації, і даний запит скерували за належністю до Виконавчого комітету Марганецької міської ради. З цих же й підстав просили відмовити у задоволенні позову у відношенні до товариства, а також і у моральній шкоді.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку про наступне.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до копії довідки № 314/05-32 виданої 17 лютого 2006 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м.Марганці Дніпропетровської області, отримує пенсію за віком та являється інвалідом ІІ групи трудового каліцтва з 01 серпня 1977 року по довічно (а.с.9).

Згідно рішень Виконавчого комітету Марганецької міської ради № 325, 327 від 10 вересня 2016 року встановлено опіку над дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_2, призначено ОСОБА_1 їх опікуном (а.с.27).

Підставою звернення до суду з позовом ОСОБА_1 є надання Виконавчим комітетом Марганецької міської ради йому відповідей, які неналежно оформлені та ненадання відповіді директором ТзОВ «ТК «Автоград».

Позивачем до матеріалів позову надано копію відповіді Виконавчого комітету Марганецької міської ради № К-557 від 04 серпня 2016 року, виконану від імені міського голови, однак без підпису останньої (а.с.3).

Також у матеріалах справи наявна відповідь Виконавчого комітету Марганецької міської ради на його заяву від 30 жовтня 2014 року, зареєстровану за № К-525, виконану за підписом заступника міського голови ОСОБА_6, однак така не зареєстрована, тобто не містить вихідного номеру та дати (а.с.4).

Крім того, позивачем надано копію інформаційного запиту до директора ТзОВ «ТК «Автоград» ОСОБА_9 від 24 червня 2016 року та опис про вкладення (а.с.12,13). В подальшому суду надано позивачем копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за номерами 5340300629664, 5340701940290 та квитанцію про оплату (а.с.23,24), у якому міститься відмітка з підписом та прізвищем ОСОБА_9 про отримання поштового відправлення. У судовому засіданні позивач зазначає, що на даний запит відповіді йому досі не надіслано.

Представник відповідача Виконавчого комітету Марганецької міської ради у судовому засіданні в своїх поясненнях хоч позову до ради не визнав, однак не заперечив, що відповіді на запити громадян надсилаються за підписом уповноваженої особи, тобто не заперечив, що позивача ОСОБА_1 міститься відповідь, яка неналежно оформлена.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ч.3,4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні) доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладення мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Враховуючи вимоги ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» відповідь щодо розгляду заяви ОСОБА_1 повинна бути надана від імені органу місцевого самоврядування до компетенції якого відносить розгляд заяв.

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно та вчасно перевіряти заяви чи скарги, особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян.

Суд вважає обгрунтовними зауваження позивача ОСОБА_1 щодо надання Виконавчим комітетом Марганецької міської ради відповіді № К-557 від 04 серпня 2016 року у неналежній формі, тому позов в цій частині підлягає до задоволення, тобто дії відповідача слід визнати неправомірними щодо надання неналежно оформленої вказаної відповіді.

Щодо застосування строків позовної давності до відповіді без номеру та дати за підписом ОСОБА_6, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В судовому засіданні виявилось за неможливе встановити точної дати отримання позивачем даної відповіді за підписом ОСОБА_6, однак підписант звільнений з роботи за розпорядженням міського голови від 01 грудня 2015 року, позивач звернувся до суду 05 вересня 2016 року, тобто приблизно через десять місяців після звільнення підписанта.

Позивач у судовому засіданні вважав, що строку на оскарження даної відповіді не пропустив, тому не вказував про поважність причин пропуску такого та й не просив суд поновити такий (хоч в позові в загальних підставах вказав, що якщо суд вважатиме, що він пропустив строк, то просив такий поновити).

Позивачем в судовому засіданні надано конверт, в якому зі слів останнього йому надіслано вказану відповідь. Однак з такого неможливо встановити точної дати відправлення. Представник відповідача Виконавчого комітету Марганецької міської ради ствердив, що виконком вчасно та у строки надає відповіді, через велику кількість звернень позивача до міськради неможливо точно віднайти, коли приблизно надана та надіслана відповідь на заяву. Однак дані твердження суд вважає голослівними, оскільки у Марганецькому міському суді Дніпропетровської області з періодичністю міститься численна кількість позовів позивача, у яких він оскаржує, зокрема й ненадання відповіді Виконавчим комітетом Марганецької міської ради. Тобто визначити строк позовної давності у суду немає можливості, тому до даних правовідносин суд не застосовує такого.

Хоч Закон України «Про звернення громадян» й не містить вимоги, що відповідь повинна бути зареєстрованою, тобто мати вихідний номер та дату реєстрації, однак суд вважає, що дана відповідь за підписом ОСОБА_6 також є на неналежно оформленою, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про бездіяльність директора ТзОВ «ТК «Автоград», суд приходить до наступного висновку.

Позивач покликається на Закон України «Про надання інформації», однак у законодавстві України відсутній такий.

Натомість Законами України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації» відповідач ТзОВ «Транспортна компанія «Автоград» не являється суб'єктом, що надає інформацію за зверненням громадян.

Однак, покликання представника відповідача ТзОВ «ТК «Автоград», що вони не отримували запит ОСОБА_1 спростовуються матеріалами справи, зокрема копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.23, 24).

Крім того, представники відповідачів в судовому засіданні стверджували, що ТзОВ «ТК «Авторгад» не є розпорядником інформації, запитуваної ОСОБА_1, таким є Виконавчий комітет Марганецької міської ради.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні позову до ТзОВ ТК «Автоград».

Щодо стягнення моральної шкоди, суд приходить до висновку про наступне.

Позивач надав суду копії медичних документів, в яких нерозбірливо вказано діагноз, пояснити з яким діагнозом він перебував на лікарняному не зміг, заявив, що являється інвалідом ІІ групи, періодично проходить курс лікування, лікується у психолога чи психіатра, діагнозу не знає (а.с.24, 25, 26). З одних вбачається звернення позивача за медичною допомогою 18 липня 2016 року та перебування ним на листку непрацездатності до 23 липня 2016 року включно, тобто до надання відповіді від 04 серпня 2016 року, тому суд такі до уваги не приймає.

Однак в матеріалах справи міститься листок непрацездатності, датований з 04-09 серпня 2016 року, однак з такого не можливо встановити з яким діагнозом перебував позивач на лікуванні. Крім того, позивачем надано копії чеків з аптек, що у липні таким придбавалися ліки, а також чек за 28 вересня 2016 року на придбання останніх.

ОСОБА_1 зазначає, що неправомірні дії відповідачів протягом 2014-2016 років завдають йому моральних страждань, його як інваліда виганяють з громадського транспорту, відмовляються перевозити як пільговика, наносять йому тілесні ушкодження, висловлюються в його адресу ненормативною лексикою, за всім цим спостерігають його неповнолітні онуки, яким він опікується, і також несуть моральні страждання. Моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 60.000 грн., просить стягнути з відповідачів по 20.000 грн. на кожного з позивача. Доповнив, щоб діти не перебували постійно у стресі, він змушений купувати їм дорожчі харчі у супермаркеті, надавав суду для огляду оригінали чеків. Моральну шкоду аргументував тим, що переніс зх. Дітьми «писхонервний» стрес, змушений лікуватися у лікарні, купувати дорогі ліки.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в його заподіянні.

Положенням ст. 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, та незалежно від вини органу державної влади, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, у випадках, встановлених законом.

У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб і розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру правопорушення та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (зокрема, стану здоров'я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану). При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Як зазначив позивач, він та його онуки зазнали душевних страждань, пов'язаних із протиправною поведінкою посадових осіб відповідача. Вказаний орган, який реалізовує державну політику в сфері забезпечення громадянам права на пільгове перевезення, надав відповіді на його заяви та його онуків неналежно оформлені, що спричинили йому душевні страждання.

Постановою Вищого адміністративного суду України у справі № 180/3464/15-а за позовом ОСОБА_1 на дії Виконавчого комітету Марганецької міської ради зазначено, що обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

За змістом частини 1 статті 70 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Покликання позивача про те, що йому та його онукам постійно відмовляють у пільговому перевезенні, при цьому ображають та наносять тілесні ушкодження не стосуються по своїй суті даного спору, оскільки судом розглядалось питання в межах даної справи щодо надання неналежно оформлених відповідей та ненадання відповідей.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача та завданням йому та його онукам моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо).

Крім того, позивачем окремими позовами оскаржувались відмови про відмову у пільговому перевезенні та у таких заявлялась вимоги про стягнення моральної шкоди.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановлених для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно з ч.1,3 ст. 94 КАС України з відповідача Виконавчого комітету Марганецької міської ради підлягає стягненню 367 грн. 47 коп. несплаченого судового збору (пропорційно до задоволених позовних вимог).

Судові витрати за позовні вимоги до ТзОВ ТК «Автоград» та моральної шкоди слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 7-12, 86, 94, 160, 161, 162, 167 КАС України, Закону України «Про звернення громадян», суд,

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Виконавчого комітету Марганецької міської ради у наданні відповідей за № К - 557 від 04 серпня 2016 року та за підписом ОСОБА_6 без вихідного номеру та дати на заяви ОСОБА_1 неправомірними.

У задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортної компанії «АВТОГРАД» відмовити.

У задоволенні позову про стягнення моральної шкоди відмовити.

Стягнути з Виконавчого комітету Марганецької міської ради на користь держави 367 грн. 47 коп. несплаченого судового збору.

Решта судових витрат віднести за рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення.

СУДДЯ О.А.БЕСПАЛЬОК

Оригінал постанови.