УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 р.Справа № 820/12127/15

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК" Савельєвої Анни Миколаївни на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2016р. по справі № 820/12127/15

за позовом ОСОБА_2

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК" Савельєвої Анни Миколаївни , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК" Савельєвої Анни Миколаївни (далі - відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач 2), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК" щодо невключення ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за Договором банківського рахунку № 18419/П-1-980 від 09.07.2015 року, укладеним між ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) та ПАТ "РАДИКАЛ БАНК";

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК" Савельєву Анну Миколаївну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 р. адміністративний позов ОСОБА_2 - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК" щодо невключення ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за Договором банківського рахунку № 18419/П-1-980 від 09.07.2015 року, укладеним між ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) та ПАТ "РАДИКАЛ БАНК".

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК" Савельєву Анну Миколаївну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 974,40 грн. (дев'ятсот сімдесят чотири гривні 40 копійок).

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 04.10.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи і зібрані по справі докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що між ОСОБА_2 (клієнт) та Публічним акціонерним товариством "РАДИКАЛ БАНК" (банк) 09.07.2015 року було укладено Договір банківського рахунку № 18419/П-1-980 (надалі - Договір) та відкрито поточний рахунок у гривні № 26201001018419 (а.с. 13-14).

Відповідно до п. 1.1 Договору, банк відкриває клієнту поточний рахунок, здійснює його розрахунково - касове обслуговування протягом операційного часу, але в межах режиму роботи установи банку, в якому здійснюється операція та здійснює нарахування процентів, на умовах та й порядку, визначених цим Договором та чинним законодавством України.

Факт внесення позивачем грошових коштів на поточний рахунок підтверджується квитанцією від 09.07.2015 року (а.с.16).

Постановою Правління Національного банку України від 09.07.2015 року № 452/БТ ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "РАДИКАЛ БАНК" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.07.2015 року № 130 розпочато процедуру виведення ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 10.07.2015 року.

Постановою Правління Національного банку України від 09.11.2015 року № 769 відкликано банківську ліцензію ПАТ "РАДИКАЛ БАНК".

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.11.2015р. № 203 розпочато процедуру ліквідації "РАДИКАЛ БАНК" з 10.11.2015 року по 09 листопада 2017 року. Призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" визначені законом, Савельєвій Анні Миколаївні.

Повідомленням №3504/15 від 17.11.2015 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" Савельєвою Анною Миколаївною було визнано трансакцію ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" щодо перерахування на користь позивача грошової суми з призначенням платежу "поповнення поточного рахунку" на суму 200000,00 грн. - нікчемним правочином у відповідності до положень ст.215 ЦК України, ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (а.с.17).

Відповідно до відомостей, розміщених на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, банком-агентом, що здійснює виплату коштів вкладникам ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" є ПАТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО".

Після прибуття з паспортом та ідентифікаційним кодом до відділення ПАТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" для отримання відшкодування за вкладом, позивачу стало відомо, що його не було включено до загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Після цього позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду із усним проханням роз'яснити причини відмови у відшкодуванні грошових коштів за Договором банківського рахунку.

16.11.2015 року позивач зателефонував на гарячу лінію ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", на якій Уповноважена особа Фонду в телефонному режимі повідомила позивача, що кошти за вкладом позивача відшкодуванню не підлягають у зв'язку з тим, що Договір рахунку є нікчемним в силу ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст. 228 ЦК України.

Позивач, не погоджуючись із вказаними діями, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності правових підстав для не включення позивача до списку вкладників Публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому така бездіяльність Уповноваженої особи суперечить приписам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та є протиправною.

В свою чергу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В свою чергу, під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження у рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя.

Згідно із ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акта індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта /суб'єктів/, дотримання якого забезпечується правовими механізмами.

Дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Колегія суддів зазначає, що спір у даній справі фактично виник у зв'язку зі здійсненням процедури ліквідації (банкрутства) банку.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до частин 1, 3 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

У свою чергу, статтею 1 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

В пункті 6 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

При цьому абзацом другим частини другої статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 ГПК України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верхового Суду України, яка викладена в постанові від 15.06.2016 р. по справі №826/20410/14.

В силу ч.2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги положення діючого законодавства та правові висновки Верховного Суду України, колегія суддів дійшла висновку, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з {… питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів {…. З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Відповідно до частини 1 статті 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування постанови суду першої інстанції із ухваленням рішення про закриття провадження у справі, та одночасно роз'яснює позивачеві право звернутись із позовом до суду в порядку господарського судочинства.

Керуючись п. 1 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК" Савельєвої Анни Миколаївни задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2016р. по справі № 820/12127/15 скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК" Савельєвої Анни Миколаївни , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії закрити.

Роз'яснити сторонам, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя П’янова Я.В.

Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.

Повний текст ухвали виготовлений 10.10.2016 р.