ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2016 року Справа № 876/3983/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В.,Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.05.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Волинської митниці ДФС про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі -

В С Т А Н О В И В:

20.04.2016 року позивач звернувся до суду з позовом та з врахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з Волинської митниці Державної фіскальної служби на його користь 14314,17 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10.05.2016 року позов задоволено. Стягнуто з Волинської митниці ДФС на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу та середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі в загальному розмірі 14314 гривень 17 копійок.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Волинська митниця ДФС подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права та процесуального права. Просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 року у справі № 803/3549/15 (№ 876/10863/15) за позовом ОСОБА_2 до Волинської митниці ДФС про визнання незаконним та скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді та стягнення моральної шкоди апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08.10.2015 року та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Волинської митниці ДФС № 788-о від 31.07.2015 року «Про звільнення ОСОБА_2», № 851-о від 06.08.2015 року «Про внесення змін до наказу Волинської митниці ДФС від 31.07.2015 № 788-о» та № 1012-о від 04.09.2015 року «Про звільнення ОСОБА_2», поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Луцьк» Волинської митниці ДФС з 04.09.2015 року, в решті вимог відмовлено.

На виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 року у справі № 803/3549/15 (№ 876/10863/15) Волинська митниця ДФС прийняла наказ № 218-о від 29.02.2016 року «Про поновлення ОСОБА_2», згідно з яким скасовано накази Волинської митниці ДФС від 31.07.2015 року № 788-о «Про звільнення ОСОБА_2», від 06.08.2015 року № 851-о «Про внесення змін до наказу Волинської митниці ДФС від 31.07.2015 № 788-о», пункт 1 наказу Волинської митниці ДФС від 04.09.2015 року № 1012-о «Про звільнення ОСОБА_2», поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Луцьк» Волинської митниці ДФС з 04.09.2015 року.

Крім того, з тексту постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 року у справі № 803/3549/15 (№ 876/10863/15) вбачається, що при зверненні до суду позивач не заявляв позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і такі вимоги у межах вказаної справи по суті не вирішувалися.

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції зазначив, що відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки, у межах справи № 803/3549/15 (№ 876/10863/15) позивач не заявляв позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і такі вимоги постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 року у вказаній справі не вирішувалися, а відповідач при поновленні позивача на посаді за рішенням суду добровільно не виплатив йому середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають до задоволення.

Що стосується стягнення коштів за час затримки виконання рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, на відповідачеві Волинській митниці ДФС лежав обов'язок негайно виконати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 року у даній справі в частині поновлення позивача на посаді (при цьому, представник відповідача брав участь у засіданні суду апеляційної інстанції та йому було відомо про прийняте судом рішення) незалежно від того, чи звертався позивач за примусовим виконанням судового рішення до органів державної виконавчої служби.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як зазначалось, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 року поновлено позивача на посаді.

Однак, у вищевказаній справі про поновлення на роботі № 803/3549/15 позивач не пред'являв вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Отже, про можливе порушення своїх прав на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення позивач дізнався - 27.07.2015 року, в день отримання результатів службового розслідування, що стали підставою для винесення наказів про припинення перебування на державній службі.

Колегія суддів вважає, що позов в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід залишити без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення з позовом до суду без поважних причин.

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 99 Кодексу встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

З позовом до суду ОСОБА_2 звернувся 20.04.2016 року, клопотання про поновлення строків звернення з позовом до суду позивач не подавав, позовна заява та матеріали справи не вказують на наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду

Колегія суддів вважає, що позивач без поважних причин пропустив строк звернення з позовом до суду, оскільки про порушення своїх прав дізнався 27.07.2015 року в день завершення службового розслідування, а до суду першої інстанції звернувся - 28.09.2015 року щодо оскарження наказів про звільнення, в подальшому позивач звернувся 20.04.2016 року з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час прогулу, тобто, з пропуском строку звернення до суду, який встановлено статтею 233 КЗпП України. Тому, позов в частині вимог про стягнення середнього заробітку слід залишити без розгляду, у зв'язку з пропуском строків звернення з позовом до суду без поважних причин.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 р. № 13 глава XV КЗпП України не передбачає винятків щодо застосування строків звернення до суду. Тому, вимоги ст. 238 КЗпП України про право органу який розглядає спір постановити рішення про виплату працівникові належних йому сум ( крім передбачених ст. 235 КЗпП України виплат середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи ) без обмеження будь-яким строком застосовується за умови дотримання строків звернення з позовом до суду.

Дана позиція знайшла своє відображення в Постанові Вищого адміністративного суду України від 06.06.2013 р. № к/9991/79888/11.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що Кодекс законів про працю України зокрема, ст. 235 передбачає виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ст. 236 виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі та ст. 117 виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до статті 19 Закону № 606-ХІV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Проте, колегія суддів встановила що позивач не звертався до державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду, в частині поновлення його на посаді та не отримав виконавчий лист у суді першої інстанції.

Статтею 236 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

Обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення його на роботі настає тоді, коли така затримка була допущена з вини власника або уповноваженого ним органу.

Статтею 29 Кодексу законів про працю України передбачено певні обов'язки власника або уповноваженого ним органу щодо працівників, які прийняті, поновлені на посаді. Виконання цих обов'язків можливе лише за ініціативними діями обох сторін у трудових правовідносинах (працівника та працедавця).

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин ст. 235 КЗпП України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі з 28.01.2016 року по 04.03.2016 року, оскільки, не встановлено та позивач не надав суду доказів які свідчать про те, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі була допущена з вини Волинської митниці ДВС України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 202 КАС України передбачено суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, колегія суддів приходить до висновку, що постанову слід скасувати та прийняти нову, якою позов в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без розгляду. В решті вимог відмовити.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 41, 195, 198, 202, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.05.2016 року по справі № 803/562/16 - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Волинської митниці ДФС про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 05.09.2015 року по 28.01.2016 року - залишити без розгляду.

В задоволенні позовних вимог про стягнення коштів за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 28.01.2016 року по 04.03.2016 року - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст

виготовлено 10.10.2016 року.