КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2016 р. Справа№ 910/4743/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Шапрана В.В.

Алданової С.О.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників (за первісним позовом):

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Бузанов М.М., Лівандовський В.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-

будівельна компанія "Промжитлобуд"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 31.05.2016р.

у справі №910/4743/16 (суддя Ващенко Т.М.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-

будівельна компанія "Промжитлобуд"

до Приватного підприємства "Гарант-Енерго"

про стягнення 96 576,63 грн.

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Гарант-Енерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-

будівельна компанія "Промжитлобуд"

про стягнення 268 750,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд" (далі - позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Гарант-Енерго" (далі - відповідач за первісним позовом) неустойки за порушення умов договору на виконання робіт №6/06-14 від 17.06.2014р. в розмірі 96 576,63 грн. (з них: 35 765,43 грн. - пеня за прострочення здачі робіт; 60 811,20 грн. - пеня за невиконанні роботи), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач за первісним позовом порушив визначені сторонами в договорі строки виконання і здачі робіт.

Відповідач за первісним позовом заперечував проти вимог позивача, зазначаючи про те, що в даному випадку мало місце прострочення виконання договірних зобов'язань саме з боку позивача за первісним позовом. Також відповідач за первісним позовом просив суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені.

Окрім того, відповідач за первісним позовом подав до Господарського суду міста Києва зустрічний позов про стягнення з позивача за первісним позовом заборгованості з оплати вартості виконаних робіт за договором №6/06-14 від 17.06.2014р. в розмірі 268 750,78 грн. (з них: 157 992,82 грн. - основний борг, 29 753,67 грн. - пеня, 6 346,38 грн. - 3% річних, 74 657,91 грн. - інфляційні втрати).

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що позивач за первісним позовом не виконав свої договірні зобов'язання в частині здійснення розрахунку за виконані відповідачем за первісним позовом підрядні роботи.

Позивач за первісним позовом заперечував проти вимог зустрічного позову, зазначаючи про те, що строк оплати виконаних робіт не настав, оскільки відповідачем, як виконавцем, не було в повному обсязі виконано свої обов'язки за Договором. Також позивач за первісним позовом просив суд застосувати спеціальну позовну давність до вимог зустрічного позову про стягнення пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2016р. зустрічний позов було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2016р. у справі №910/4743/16 в задоволенні первісного позову було відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача основний борг в сумі 157 992,82 грн., пеню в розмірі 29 753,67 грн., 3% річних в розмірі 6 346,38 грн., інфляційні втрати в сумі 74 657,91 грн. та судовий збір в розмірі 4 031,27 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016р. у справі №910/4743/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги первісного позову у повному обсязі та відмовити в зустрічному позові.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, позивач за первісним позовом звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступне:

- відповідач за первісним позовом порушив визначені в п.3.1 укладеного між сторонами договору строки виконання робіт, у зв'язку з чим позивач нарахував неустойку за порушення строків виконання робіт, перелік яких наведено в актах за серпень-грудень 2014р. на суму 35 765,43 грн. та неустойки за невиконання робіт на суму 206 000,00 грн. в розмірі 60 811,20 грн.;

- судом безпідставно не було прийнято до уваги доводи позивача за первісним позовом про переривання строків позовної давності;

- судом невірно визначено, що фактичне підписання контрагентами актів виконаних робіт у грудні 2014р. та направлення відповідачем за первісним позовом у подальшому актів для підписання генеральним підрядником (в т.ч. листи №22/03-15 від 11.03.2015р., №05/24-2015 від 18.03.2015р.) ніяким чином не свідчить про переривання строків позовної давності за вимогами про стягнення неустойки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2015р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Шапран В.В.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.09.2016р.

19.08.2016р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначав про необґрунтованість та недоведеність доводів апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

В судове засідання 01.09.2016р. з'явилися лише представники відповідача за первісним позовом. Представник позивача за первісним позовом не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 03.10.2016р.

В судовому засіданні 03.10.2016р. представники відповідача за первісним позовом заперечували проти апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просили суд в задоволенні скарги відмовити та залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016р. у справі №910/4743/16 як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник позивача за первісним позовом не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представника позивача за первісним позовом за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 03.10.2016р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача за первісним позовом, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

17.06.2014р. між позивачем за первісним позовом, як генпідрядником, та відповідачем за первісним позовом, як замовником, було укладено договір №6/06-14 на виконання робіт (далі - Договір) (том справи - 1, аркуші справи - 112-115).

За умовами Договору (п.п.1.1, 2.1, 2.2) генпідрядник доручає, а виконавець зобов'язується на свій ризик за рахунок своїх та залучених сил, матеріалів, засобів, техніки та устаткування у відповідності до даного правочину, проектної документації, державних будівельних норм і правил, ПУЕ та інших положень чинного законодавства України виконати електромонтажні роботи з прокладання КЛ-10 Кв та монтажу ТП на об'єкті: "Реконструкція гуртожитку з переобладнанням під житловий будинок з поквартирним заселенням та з влаштуванням надбудови та прибудови по вул. Гарматній, 20 в Солом'янському районі міста Києва". Вартість робіт за даним Договором складає 2 844 767,74 грн., в тому числі ПДВ - 474 127,96 грн. До початку робіт генпідрядник перераховує аванс в розмірі та у строк згідно заявки виконавця.

Згідно з п.п.2.5-2.7 Договору фінансування робіт здійснюється в наступному порядку: кошти сплачуються згідно з актами передання-прийняття виконаних робіт за відповідний місяць протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання генпідрядником відповідного акту. За даним Договором розрахунки між сторонами щодо фінансування робіт здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування генпідрядником відповідних сум на банківський рахунок виконавця, вказаний в Договорі.

Строки виконання робіт погоджені сторонами в розділі 3 Договору, згідно з яким строк виконання робіт по цьому Договору - до 25.09.2014р. Строки виконання робіт можуть бути змінені сторонами за взаємною згодою шляхом укладення додаткової угоди до Договору.

Прийняття виконаних робіт здійснюється сторонами шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту прийняття виконаних підрядних робіт (Форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (Форма КБ-3). Виконавець до 17 числа поточного місяця надає генпідряднику в двох примірниках оформлений та підписаний акт передавання-прийняття виконаних робіт та довідку про обсяг виконаних робіт за кожний місяць. Протягом трьох робочих днів з моменту підписання/відмови замовником будівництва відповідного акту, генпідрядник має підписати його або направити виконавцю мотивовану відмову від його підписання. Генпідрядник має право відмовитись від прийняття робіт у разі виявлення в них недоліків (п.п.4.1-4.3 Договору).

У випадку порушення генпідрядником строків оплати робіт, він зобов'язаний сплатити на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день такого прострочення. У випадку порушення виконавцем строків виконання робіт, що передбачені даним Договором, він зобов'язаний сплатити на користь генпідрядника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості прострочених робіт за кожен день такого прострочення та понесені генпідрядником збитки, пов'язані з простроченням здачі виконавцем робіт.

В п.10.1 Договору передбачено, що останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до моменту виконання ними своїх договірних зобов'язань в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач за первісним позовом зазначав про те, що в порушення своїх договірних зобов'язань відповідачем за первісним позовом було порушено строки здачі робіт, оскільки за умовами Договору роботи мали бути виконані до 25.09.2014р., натомість акти виконаних робіт були підписані сторонами у період з жовтня по грудень 2014 року. За порушення строків виконання підрядних робіт позивач за первісним позовом нарахував відповідачу пеню у розмірі 35 765,43 грн. за період з 01.10.2014р. по 31.03.2015р. Окрім того, в березні 2015р. після проведення контрольних обмірів фактично виконаних робіт позивачем за первісним позовом було встановлено, що відповідачем не було виконано роботи на загальну суму 206 000,00 грн. За вказане порушення умов Договору позивач нарахував відповідачу пеню за період з 01.04.2015р. по 31.09.2015р. у загальній сумі 60 811,20 грн.

Відповідач за первісним позовом зазначав про те, що позивач не виконав свої договірні зобов'язання в частині здійснення розрахунку за виконані відповідачем за первісним позовом підрядні роботи, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 157 992,82 грн. Зважаючи на відмову позивача за первісним позовом в добровільному порядку погасити заборгованість, в зустрічному позові відповідач просив суд стягнути з позивача за первісним позовом, окрім основного боргу в сумі 157 992,82 грн., 29 753,67 грн. пені, 6 346,38 грн. 3% річних та 74 657,91 грн. інфляційних втрат.

Місцевий господарський суд в первісному позові відмовив повністю, застосувавши за заявою відповідача за первісним позовом строк позовної давності, а вимоги зустрічного позову задовольнив у повному обсязі, визнавши їх нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ст. 839 Цивільного кодексу України).

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки) (ст. 853 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

За первісним позовом:

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов Договору у період з серпня 2014р. по грудень 2014р. відповідач за первісним позовом виконав, а позивач за первісним позовом прийняв підрядні роботи на загальну суму 2 427 992,82 грн., про що сторонами було складено та підписано акти виконаних робіт (Форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (Форма КБ-3) (том справи - 1, аркуші справи - 30-67, 180-237).

Відміток, які б свідчили про наявність претензій чи зауважень щодо якості виконаних підрядних робіт, вказані акти виконаних робіт не містять.

Як уже зазначалося вище, відповідно до п.3.1 Договору строк виконання робіт за вказаним договором - 25.09.2014р.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про досягнення сторонами згоди щодо продовження термінів виконання робіт за Договором (додаткові угоди, тощо) ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідач за первісним позовом не надав доказів дотримання ним строків виконання підрядних робіт, встановлених за згодою сторін у Договорі, що свідчить про порушення відповідачем за первісним позовом своїх договірних зобов'язань в цій частині.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України).

В п.7.3 Договору передбачено, що у випадку порушення виконавцем строків виконання робіт, що передбачені даним Договором, він зобов'язаний сплатити на користь генпідрядника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості прострочених робіт за кожен день такого прострочення та понесені генпідрядником збитки, пов'язані з простроченням здачі виконавцем робіт.

Посилаючись на порушення відповідачем за первісним позовом строків виконання підрядних робіт, а також невиконання робіт на суму 206 000,00 грн., позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом неустойку у загальному розмірі 96 576,63 грн., з яких: 35 765,43 грн. - пеня за прострочення здачі робіт; 60 811,20 грн. - пеня за невиконанні роботи. За розрахунками позивача за первісним позовом період нарахування неустойки за прострочення здачі робіт - з 01.10.2014р. по 31.03.2015р., за невиконані роботи - з 01.04.2015р. по 30.09.2015р.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, відповідно до ст. ст. 230, 232 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В обґрунтування своїх вимог позивач за первісним позовом посилався на те, що лише в березні 2015р. після проведення контрольних обмірів фактично виконаних робіт позивачем було встановлено невиконання відповідачем робіт на загальну суму 206 000,00 грн. Вказане порушення і зумовило нарахування позивачем за первісним позовом пені за період з 01.04.2015р. по 31.09.2015р. на загальну суму 60 811,20 грн.

При цьому, позивач за первісним позовом наголошував на тому, що про порушення умов Договору відповідачем в частині невиконання робіт дізнався лише у березні 2015 року, а тому саме з цього періоду і має нараховуватися пеня.

Однак, колегією суддів враховано, що згідно з положеннями ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, вказаною правовою нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Водночас, законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. При цьому необхідно мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховуються штрафні санкції (аналогічна правова позиція наведена в п.2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

В ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Укладаючи Договір, сторони погодили всі його істотні умови, зокрема, щодо відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що зміст укладеного між сторонами Договору та зазначення про нарахування неустойки не свідчить про наявність у сторін волі щодо погодження іншого, ніж визначено в ст. 232 Господарського кодексу України строку нарахування штрафних санкцій, а тому в даному випадку період нарахування позивачем за первісним позовом неустойки мав бути обмежений шістьма місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідачем за первісним позовом.

Отже, право на нарахування штрафних санкцій за прострочення терміну виконання робіт виникло у позивача за первісним позовом, як генерального підрядника, 25.09.2014р., оскільки умовами п.3.1 укладеного між сторонами Договору встановлено строк виконання робіт до 25.09.2014р. При цьому колегією суддів враховано, що у разі, якщо у договорі виконання зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 25.09.2014р. (ч.2 ст. 252 Цивільного кодексу України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну, в даному випадку - 24.09.2014р. (аналогічна правова позиція викладена в п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач за первісним позовом здійснив нарахування пені у сумі 60 811,20 грн. за невиконання відповідачем за первісним позовом робіт з порушенням приписів ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим вказані вимоги первісного позову є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегією суддів прийнято до уваги посилання позивача за первісним позовом на те, що він лише у березні 2015 року встановив, що відповідач не виконав роботи на суму 206 000,00 грн., проте дана обставина не є підставою для перенесення строків виконання робіт, встановлених в п.3.1 Договору (до 25.09.2014р.) та коригування строків нарахування штрафних санкцій за вказане порушення, встановлених в ст. 232 Господарського кодексу України, про які зазначалося вище.

Тобто, у позивача за первісним позовом виникло право на нарахування відповідачу неустойки на підставі п.7.3 Договору з 25.09.2014р. до 25.02.2015р., натомість позивачем здійснено нарахування за період з 01.04.2015р. по 30.09.2015р., що не відповідає вимогам ст. 232 Господарського кодексу України.

Позивач за первісним позовом також просив суд стягнути з відповідача пеню у сумі 35 765,43 грн., нараховану за порушення строків здачі робіт, за період з 01.10.2014р. по 31.03.2015р.

На виконання вимог місцевого господарського суду, позивач за первісним позовом надав уточнений розрахунок, в якому він змінив період нарахування неустойки, зазначивши про її нарахування з 26.09.2014р. по 26.12.2014р., та просив стягнути з відповідача 34 410,86 грн. (том справи - 2, аркуш справи - 86).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом подав суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог первісного позову про стягнення пені за порушення строків здачі робіт (том справи - 2, аркуші справи - 18-22).

З цього приводу колегією суддів було встановлено наступне.

Відповідно до ст. ст. 256, 258 Цивільного кодексу України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

В ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором) (аналогічна правова позиція наведена в п.п.4.2, 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Як вбачається з матеріалів справи первісний позов було подано безпосередньо до Господарського суду Київської області. Згідно з відбитком штампу для реєстрації вхідної кореспонденції Господарського суду Київської області (том справи - 1, аркуш справи - 11) первісний позов надійшов 17.03.2016р., натомість строк позовної давності для вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача неустойки (пені) за порушення строків здачі робіт у розмірі 34 410,86 грн. (згідно з уточненим розрахунком), нарахованої за період з 26.09.2014р. по 26.12.2014р. сплинув 26.12.2015р.

Позивач за первісним позовом зазначав у своїх поясненнях та в апеляційній скарзі про переривання строків позовної давності, у зв'язку з направленням ним на адресу відповідача за первісним позовом актів приймання-передачі виконаних робіт.

З цього приводу судом було встановлено наступне.

Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

При цьому колегією суддів враховано, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (аналогічна правова позиція наведена в п.п.4.3, 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що фактичне підписання контрагентами актів виконаних робіт у грудні 2014 року та направлення відповідачем за первісним позовом у подальшому актів для підписання генеральним підрядником не свідчить про переривання строків позовної давності за вимогами про стягнення неустойки.

Колегією суддів враховано посилання позивача за первісним позовом в своїх поясненнях на гарантійний лист відповідача від 03.02.2016р. вих.№04/02-16 (том справи - 2, аркуш справи - 54), але останній було складено та направлено вже після спливу встановленого строку позовної давності для нарахування неустойки за недотримання строків здачі робіт.

Зважаючи на вищевикладені обставини в їх сукупності, приймаючи до уваги заяву відповідача за первісним позовом про застосування строку позовної давності, а також відсутність клопотання позивача про поновлення цього строку із зазначенням причин поважності його пропуску, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні вимог первісного позову про стягнення з відповідача пені за порушення строків здачі робіт у сумі 34 410,86 грн.

По зустрічному позову:

Предметом розгляду за зустрічним позовом є вимоги про стягнення 157 992,82 грн. основного боргу за Договором з оплати вартості виконаних робіт, 29 753,67 грн. пені, 6 346,38 грн. 3% річних та 74 657,91 грн. інфляційних втрат.

Як уже зазначалося вище, порядок фінансування робіт за укладеним між сторонами Договором визначений в п.п.2.5-2.7 останнього. Відповідно до названих пунктів Договору кошти сплачуються згідно з актами передавання-приймання виконаних робіт за відповідний місяць протягом п'яти робочих днів з моменту підписання генеральним підрядником відповідного акту. Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування генпідрядником відповідних сум на банківський рахунок виконавця.

З наведеного випливає, що строк оплати робіт за актами, які були складені та підписані сторонами у період з серпня по грудень 2014 року включно настав.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що відповідач за зустрічним позовом, як генпідрядник, неналежним чином виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем за зустрічним позовом в частині дотримання порядку і строків здійснення розрахунків за виконані підрядні роботи, що призвело до виникнення заборгованості, яка на час звернення позивача за зустрічним позовом до суду становила 157 992,82 грн.

Відповідач за зустрічним позовом частково розрахувався з позивачем, оплативши 2 270 000,00 грн., що підтверджується карткою рахунку 361 (том справи - 1, аркуші справи - 238-240), банківськими виписками та довідкою Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" №128-20918/16 від 23.05.2016р. (том справи - 2, аркуші справи - 88, 95-153).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач за зустрічним позовом зазначав про те, що строк оплати виконаних робіт не настав, оскільки позивач за зустрічним позовом не в повному обсязі виконав свої обов'язки за укладеним з відповідачем Договором, а тому у відповідача за зустрічним позовом не виникло обов'язку по здійсненню оплати робіт відповідно до п.2.6 Договору.

Однак, як уже зазначалося вище, передумовою для здійснення оплати є підписання сторонами актів передавання-приймання виконаних робіт. В матеріалах справи наявні підписані сторонами без будь-яких зауважень чи претензій акти приймання виконаних будівельних робіт за період з серпня по грудень 2014 року, а тому у відповідача за зустрічним позовом виник обов'язок по оплаті вказаних робіт.

Окрім того, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, умовами укладеного між сторонами Договору не передбачено право відповідача за зустрічним позовом, як генпідрядника, зупинити оплату до моменту повного виконання робіт.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи місцевим господарським судом заборгованість відповідача за зустрічним позовом перед позивачем становила 157 992,82 грн.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про повне або часткове погашення відповідачем за зустрічним позовом вказаної заборгованості ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Зважаючи на викладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованою вимогу позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача 157 992,82 грн. основного боргу.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п.7.2 Договору передбачено, що у випадку порушення генпідрядником строків оплати робіт, він зобов'язаний сплатити на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

Окрім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з відповідача 29 753,67 грн. пені, 6 346,38 грн. 3% річних та 74 657,91 грн. інфляційних втрат.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення виконання відповідачем за зустрічним позовом грошових зобов'язань перед позивачем за Договором, нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованим.

За розрахунками суду, які співпадають з розрахунками місцевого господарського суду, з відповідача за зустрічним позовом підлягає стягненню на користь позивача 6 346,38 грн. 3% річних та 74 657,91 грн. інфляційних втрат і в цій частині вимог позов підлягає задоволенню.

Відповідач за зустрічним позовом звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені у сумі 29 753,67 грн. (том справи - 2, аркуші справи - 55-57).

З цього приводу судом було встановлено, що позивач за зустрічним позовом здійснив нарахування пені у сумі 29 753,38 грн. за порушення відповідачем за зустрічним позовом, як генпідрядником, строків здійснення оплати вартості виконаних робіт за актами приймання від 21.10.2014р., від 28.11.2014р. та від 31.12.2014р.

З наведеного позивачем за зустрічним позовом розрахунком вбачається, що нарахування пені здійснено з дотриманням приписів ч.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України та в межах спеціального строку позовної давності, у зв'язку з чим заява відповідача за зустрічним позовом про застосування строку позовної давності до вищевказаних вимог не підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем за зустрічним позовом, колегія суддів дійшла висновку про його арифметичну правильність та відповідність вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим вимоги зустрічного позову про стягнення з відповідача пені 29 753,67 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги позивача за первісним позовом не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам та у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на позивача за первісним позовом (апелянта).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016р. у справі №910/4743/16 - без змін.

2. Матеріали справи №910/4743/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді В.В. Шапран

С.О. Алданова