Справа « 11-а-240 Категорія -- ст. 236 КПК України
Головуюча в суді 1-ї інст. Смик С.І. Доповідач Скавронік В.М.
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
МСП-01601, м. Київ-601, вул. Володимирська, 15
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2007 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді Приндюк М. В.,
суддів: Скавроніка В. М., Сілкової І.М.,
прокурора Петренко О. І.,
представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2,
розглянувши судову справу за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 10 грудня 2007 року,
встановила:
Цією постановою ОСОБА_1 відмовлено в прийняті до судового розгляду в порядку кримінального судочинства її скарги на дії прокурора міста Києва від 11.10.2007 року про направлення на розгляд прокуратури Печерського району міста Києва її скарги на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно старшого слідчого відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ОСОБА_3
Як вказано в постанові суду, що оскаржена, відповідно до статті 236 КПК України передбачено право на оскарження та порядок розгляду скарг на дії слідчого і прокурора при проведенні ними досудового слідства, згідно з яким такі скарги розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено Кримінальним кодексом України.
Відповідно до Глави 22 КПК України до суду оскаржуються постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, постанови про порушення кримінальної справи, постанови про закриття справи.
Оскарження інших рішень чи дій прокурора КПК України не передбачено.
В апеляції ОСОБА_1 просить постанову Печерського районного суду міста Києва від 10 грудня 2007 року скасувати, а справу направити в той же суд на новий судовий розгляд, оскільки суд зобов'язаний був керуватися не нормами КПК України, а нормами Конституції України, зокрема її статтею 55, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника скаржника, який просив апеляцію задовольнити, а постанову суду скасувати, прокурора, який заперечував проти апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає за необхідне апеляцію залишити без задоволення, а постанову суду без зміни з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, ... дій чи бездіяльності.
Відповідно до ст. 121 Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року Генеральна прокуратура України та підпорядковані їй органи прокуратури на місцях, у т. ч. і Прокуратура міста Києва є суб'єктами владних повноважень, тому скаргу ОСОБА_1 на дії прокурора міста Києва від 11.10.2007 року щодо направлення на розгляд прокуратури Печерського району міста Києва її скарги на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно старшого слідчого відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ОСОБА_3 належить подати до адміністративного суду.
Як наполягав в засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника, ОСОБА_1 подала до Печерського районного суду міста Києва скаргу не на постанову прокурора Печерського району міста Києва від 18.07.2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи, а саме на дії прокурора міста Києва про неправомірне направлення її скарги на цю постанову на вирішення того ж таки прокурора Печерського району міста Києва.
Представник скаржника вважає, що Прокурор міста Києва мав би за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 скасувати постанову прокурора Печерського району міста Києва від 18.07.2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно старшого слідчого відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ОСОБА_3 як незаконну і у відповідності до вимог ст. 97 КПК України порушити за даною скаргою кримінальну справу. Проте він, в порушення вимог ч. 4 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», який забороняє направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржені, вчинив неправомірні дії, що виразились у направленні скарги ОСОБА_1 прокурору Печерського району міста Києва. Саме ці дії його довірительниця і оскаржувала до Печерського районного суду міста Києва.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції цілком законно і обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 в прийнятті її скарги на вказані дії прокурора міста Києва до розгляду, оскільки оскарження дій прокурора, навіть якщо вони й побіжно торкаються постановленого підпорядкованим йому прокурором процесуального документу, все ж таки мають розглядатися адміністративним судом, адже тільки йому підсудні скарги громадян на дії суб'єктів владних повноважень, одним з яких в даному випадку і є Прокуратура міста Києва.
В разі звернення ОСОБА_1 зі скаргою на постанову прокуратури Печерського району міста Києва від 18.07.2007 року про відмову в порушенні кримінальної скарги стосовно старшого слідчого відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ОСОБА_3 суд загальної юрисдикції зобов'язаний (за умови відновлення строку на її оскарження) розглянути таку скаргу по суті.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Печерського районного суду міста Києва від 10.12.2007 року про відмову в прийнятті скарги ОСОБА_1 в прийнятті скарги про скасування рішення прокурора міста Києва від 11.10.2007 року, що виразилось в діях з направлення до прокуратури Печерського району міста Києва скарги ОСОБА_1 на постанову 18.07.2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи залишити без зміни.