Справа №551/968/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2016 р. Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Сиволапа Д.С.,

секретаря - Кулинченко О.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача: Івашко Т.Ф., Титаренка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Шишаки Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2016 року до Шишацького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_4 до ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.03.2015 року на 308 км. автодороги «Київ-Харків» з вини працівника ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» ОСОБА_5 сталось ДТП в ході якої було технічно пошкоджено автомобіль позивача.

Вартість матеріального збитку склала 400295,90 грн. з яких 49490 грн. були відшкодовані страховою компанією ПрАТ «СК ПЕРША». В той же час залишок матеріальної шкоди та завдана позивачу моральна шкода відповідачем до теперішнього часу не відшкодована.

Посилаючись на норми Цивільного та цивільно-процесуального законодавства позивач в особі свого представника ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав до суду та просив стягнути з відповідача: 359805,90 грн. матеріальної шкоди завданої ДТП, 2000 грн. в якості відшкодування витрат на проведення експертних досліджень, 50000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, 21344,35 грн. - інфляційних втрат та 7264,00 грн. - 3 відстотків річних, а всього стягнути 431414,25 грн.

В судовому засідання позивач ОСОБА_4 не з'явився, уповноважив на представлення своїх інтересів ОСОБА_1

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні. Додатково до наведених у позовній заяві обґрунтувань зазначив, що у даному спорі в якості правових підстав відшкодування завданої шкоди підлягають застосуванню виключно норми ЦК України, а не положення спеціального законодавства в галузі страхування.

Відповідаючи на запитання іншої сторони та головуючого зазначив, що пошкоджений в ДТП автомобіль був відчужений позивачем за 10500 грн. без укладання відповідних цивільно-правових угод за довіреністю, а повторне дослідження суми завданої в ДТП шкоди було проведено без дослідження самого автомобіля, який у користуванні та володінні позивача на той час вже не перебував. Чи є даний автомобіль єдиним в сім'ї позивача йому не відомо.

Представники відповідача Івашко Т.Ф. та Титаренка О.І. письмово та усно заперечували проти позову в першу чергу через недоведеність позовних вимог. Зокрема не ставлячи під сумнів винність працівника товариства ОСОБА_5 у вчиненні ДТП та наявності у відповідача обов'язку відшкодувати заподіяну позивачу матеріальну шкоду не погодились з розрахованим позивачем розміром такої шкоди, яка повинна складати різницю між вартістю автомобіля до та після ДТП. Також заперечували проти задоволення моральної шкоди з огляну на її недоведеність та нарахованих позивачем 3-х відсотків річних та інфляційних втрат наголошуючи на тому, що вимоги ст. 625 ЦПК України застосовуються до договірних, а не деліктних зобов'язань, крім того строк виконання відповідачем зобов'язання по відшкодуванню шкоди визначений не був, а отже і не був порушений.

Виходячи з вищевказаного просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності та взаємозв'язку суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно ч.ч. 3-4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Шишацького районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2015 року № 551/282/15-п, яка15 грудня 2015 року набрала законної сили ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, водія ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справ закрито в зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення (а.с.8).

З мотивувальної частини постанови встановлено, що 11 березня 2015 року о 19-30 год. на 308 км. автошляху «Київ-Харків», керуючи автомобілем «КАМАЗ» д.н.з. НОМЕР_1, з напівпричепом «МАЗ» д.н.з. НОМЕР_2, при виконанні маневру - поворот, в порушення вимог п. 10.4 ПДР не надав переваги у русі автомобілю марки «SKODA OCTAVIA A5» д.н.з. НОМЕР_3, який рухався по головній дорозі, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 автомобіль «SKODA OCTAVIA A5 ELEGANCE» д.н.з. НОМЕР_3 належить ОСОБА_4, мешканцю м. Геніческ Херсонської області (а.с.27).

Сторонами не заперечується, що автомобіль «КАМАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 належить ТОВ «Агрофірма ім. Довженка», а цивільна правова відповідальність особи, яка здійснювала керування ним на час вчинення ДТП була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Перша» на підставі полісу № АІ/6179752.

На виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова компанія виплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 49490 грн., що дорівнює різниці між сумою страхового відшкодування та передбаченою полісом франшизою (50000 грн. -510грн), що також не заперечується сторонами.

В той же час згідно висновку автотоварознавчого дослідження № 0104/15/15 від 02 квітня 2015 року складеного судовим експертом Дроздовим Ю.В. розмір завданої автомобілю позивача шкоди становить 339255,25 грн. (а.с. 66-103). При цьому вартість відновлювального ремонту КТС складає 459627,09 грн., а його ринкова вартість у неушкодженому стані - 338255,25 грн. Зважаючи на недоцільність проведення відновлювального ремонту вартість якого перевищує вартість самого КТС матеріальний збиток спричинений володільцю КТС дорівнює ринковій вартості автомобіля (а.с.75).

Як вбачається зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача в зв'язку з знеціненням національної грошової одиниці з часу вчинення ДТП до моменту звернення позивача до суду, необхідності придбання необхідних для ремонту пошкодженого транспортного засобу запчастин іноземного виробництва проведено повторне автотоварознавче дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку завданого автомобіля потерпілого.

Згідно висновку того ж судового експерта № 0909/16/16 від 07 вересня 2016 року розмір матеріального збитку спричиненого власнику колісного транспортного засобу «SKODA OCTAVIA A5» д.н.з. НОМЕР_3 пошкодженого в наслідок ДТП (11.03.2015) на час проведення дослідження складає 400295 грн. 90 коп. (а.с.11-25). При цьому вартість відновлювального ремонту КТС складає 462865,57 грн., а його ринкова вартість у неушкодженому стані - 400295,90 грн. Зважаючи на недоцільність проведення відновлювального ремонту вартість якого перевищує вартість самого КТС матеріальний збиток спричинений володільцю КТС дорівнює ринковій вартості автомобіля (а.с.15 зворотній бік).

Як вбачається з пояснень представника позивача ОСОБА_1 пошкоджений в наслідок ДТП автомобіль не ремонтувався та був відчужений позивачем за 10500 грн.

В зв'язку з відсутністю у фактичному користуванні позивача пошкодженого автомобіля останнє дослідження щодо розміру матеріального збитку спричиненого автомобілю проводилось без огляду самого автомобіля на підставі даних, отриманих під час його огляду 27 березня 2015 року.

Зауваження сторони відповідача про необхідність визнання в зв'язку з цим висновку експерта № 0909/16/16 від 07 вересня 2016 року неналежним доказом, суд до уваги не приймає в зв'язку з тим, що експерт мав достатньо вихідних даних для проведення даного дослідження, що були отримані ним при проведенні першого дослідження в березні-квітні 2015 року.

В той же час суд в повній мірі погоджується з доводами представників відповідача про невірне визначення позивачем розміру завданої йому в наслідок ДТП матеріальної шкоди, виходячи з наступного.

Так, згідно п. 3 ч.2 ст. 11 ЦК України однією з підстав для виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч.1 ст. 1172 ЦК).

Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1.ч.1 ст. 1188 ЦК).

Згідно ст. 1192 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Крім положень ЦК підстави та порядок відшкодування шкоди завданої внаслідок дії наземних транспортних засобів, як різновиду джерела підвищеної небезпеки регламентується положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV).

З Преамбули даного Закону вбачається, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Враховуючи те, що цивільно правова відповідальність відповідача, як власника наземного транспортного засобу - автомобіля «КАМАЗ» д.н.з. НОМЕР_1, застрахована в ПрАТ «СК «Перша», страховою компанією позивачу було виплачено відповідне страхове відшкодування у розмірі 49490 грн., а розмір матеріальної шкоди визначений позивачем, як суму матеріального збитку непокритого страховим відшкодуванням - до спірних правовідносин крім положень ЦК підлягають застосуванню вимоги Закону № 1961-IV.

Так згідно п. 30.1 ст. 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п. 30.2. ст. 30 Закону № 1961-IV якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

З матеріалів обох автотоварознавчих досліджень вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача більша за його ринкову вартість, а отже автомобіль є знищеним в розумінні положень Закону № 1961-IV, а отже його власнику (позивачу) повинна бути відшкодована лише різниця між його вартістю до та після ДТП.

З матеріалів листування між позивачем ОСОБА_4 та його представниками з одного боку та ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» з іншого боку» вбачається, що товариством пропонувалось виплатити вищевказану різницю вартості автомобіля, або повну його вартість за умови передачі автомобіля у власність товариства для його подальшої оцінки (а.с. 43-62).

Відповідачем навіть пропонувалось позивачу провести оцінку залишкової вартості автомобіля за власний кошт (а.с. 53), але на вищевказані пропозиції позивач не пристав та як вбачається з пояснень його представника ОСОБА_1 здійснив відчуження вказаного автомобіля, який безумовно має певну залишкову вартість.

При цьому за наявності обов'язку доказування, передбаченого ст.ст. 11, 60 ЦПК України, при визначенні позивачем розміру завданого автомобілю матеріального збитку залишкова вартість автомобіля після ДТП не досліджувалась, відповідні документи до суду надані не були.

Таким чином вимога позивача про відшкодування йому матеріального збитку у розмірі 350805,90 грн. не ґрунтується на вимогах закону, а відсутність у суду даних про залишкову вартість автомобіля унеможливлює навіть часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

Зважаючи на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог в частині розміру матеріальної шкоди, що не підлягає стягненню не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення з відповідача 3-х відсотків річних та інфляційних витрат у відповідності до приписів ч.2 ст. 625 ЦК України через відсутність бази для їх розрахунку.

В той же час з твердженнями представників відповідача про те, що вимоги ч.2 ст. 625 ЦК України можуть бути застосовані виключно до відносин, що мають договірний характер, суд не погоджується та до уваги їх не приймає.

Так, у своїй Постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16 Верховний Суд України, зазначив, що грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі. У іншій своїй постанові від 01 жовтня 2014 року у справі 6-113цс14 Верховний суд України висловив аналогічну правову позицію та зазначив, що відшкодування заподіяної злочином майнової та моральної шкоди є грошовим зобов'язанням, а отже на нього розповсюджуються вимоги ст. 625 ЦК ЦК України.

Не підлягають, на думку суду, задоволенню і позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, виходячи з нижче наведеного.

Так, згідно ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода, поміж іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно роз'яснень наведених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зазначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Так суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В супереч обов'язку доказування, визначеного ст.ст. 10, 60 ЦПК України, позивач та його представник не змогли детально обґрунтувати характер та обсяг пережитих позивачем страждань, їх інтенсивність та тривалість, погіршення стану здоров'я позивача тощо та обґрунтувати розмір визначеної позивачем моральної шкоди у сумі 50000 грн., навівши в позовній заяві лише фрази загального характеру без вказівки на конкретні обставини та докази.

В судовому засіданні представник позивача не надав інформації про характер роботи позивача, яка зі змісту позовної заяви пов'язання з постійним пересуванням автомобілем та відомості про те чи є пошкоджений в ДТП автомобіль єдиним в сім'ї позивача.

Крім того неможливість тривалого проведення ремонту пошкодженого в ДТП автомобіля, а отже відповідно і неможливість його використання за призначенням позивачем також значною мірою обумовлена поведінкою самого позивача, який незважаючи на згоду відповідача відшкодувати заподіяну в наслідок ДТП матеріальну шкоду на протязі тривалого часу не зміг дійти згоди з цього питання та надати необхідні для відшкодування завданої матеріальної шкоди документи, що характеризують залишкову вартість автомобіля після ДТП.

Зважаючи на викладене, а також на те, що згідно приписів ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях у суду відсутні підстави для повного чи навіть часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Вимогами п. 30.2 ст. 30 Закону № 1961-IV передбачено, що власнику транспортного засобу окрім різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовуються витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Обов'язку про відшкодування вартості проведення автотоварознавчого дослідження пошкодженого транспортного засобу вказана правова норма не містить, а тому суд відносить вищевказані витрати до судових витрат, передбачених ст. 86 ЦПК України.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, з огляду на відсутність підстав для задоволення основних позовних вимог, у суду відсутні підстави для покладення на відповідача вищевказаних витрат, а також витрат позивача на сплату судового збору, а отже вимоги позивача в цій частинах задоволенню також не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 11, 16, 23, 625, 1166, 1172, 1187-1188, 1192 ЦК України, ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 86, 88 209, 212-215, 218 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Шишацький районний суд в 10 денний строк з дня його проголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення судового рішення - у той же строк з дня отримання його копії.

Головуючий суддя Д.С. Сиволап