ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2016 р. Справа № 916/452/16

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів: Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної,

при секретарі судового засідання Г.Є. Бєлянкіній,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 04.01.2016;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність №5 від 19.01.2016;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю – підприємство “Авіс”

на рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2016

у справі №916/452/16

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю – підприємство “Авіс”

до відповідача: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Іва”

про стягнення 1680668,07 грн

ВСТАНОВИВ:

          У лютому 2016 р. товариство з обмеженою відповідальністю – підприємство “Авіс” звернулось з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Іва” у якому, з урахуванням викладеного в заяві №504 від 23.05.2016, просило стягнути з останнього кошти у сумі 1680668,07 грн, з яких: 596749,57 грн –штраф за недопоставку соняшника; 1083918,50 грн- коригування вартості посівного матеріалу.

          Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.08.2016 у справі №916/452/16 (головуючий суддя Ю.О. Зайцев, судді: М.І. Никифорчук, О.В. Цісельський) у задоволенні позову відмовлено.

          Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю- підприємство “Авіс” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2016 у справі №916/452/16 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

          У судовому засіданні 04.10.2016 представник позивача апеляційну скаргу підтримав; представник відповідача проти її задоволення висловив заперечення.

          Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

          17.02.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство “Авіс” (далі - сторона 1) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Іва” (далі - сторона 2) було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №ДА-47/1 (далі – договір купівлі-продажу №ДА-47/1 від 17.02.2014).

Згідно умов вказаного договору:

-сторона 1 зобов’язується передати у власність стороні 2 посівний матеріал високоолеїнового соняшника (надалі іменується “посівний матеріал”) та здійснити розрахунок за поставлений стороною 2 соняшник, вирощений із посівного матеріалу (пункт 1.1.1 договору);

-сторона 2 зобов’язується прийняти посівний матеріал й використати його за призначенням, встановленим даним договором, здійснити за нього розрахунок та поставити стороні 1 соняшник, вирощений із посівного матеріалу (пункт 1.1.2 договору);

-сторона 1 зобов’язується прийняти соняшник, вирощений стороною 2 із посівного матеріалу та оплатити його вартість протягом десяти банківських днів від дня фактичного отримання соняшника від сторони 2 із одночасним підписанням накладних, актів приймання-передачі та інших документів, передбачених даним договором (пункт 1.1.3 договору);

-найменування, кількість предмету договору, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниці виміру, ціна одиниці виміру та загальна сума предмету договору визначаються у специфікаціях, рахунках, видаткових накладних, актах приймання-передачі та інших товарно-супровідних документах, які є невід’ємною частиною даного договору (пункт 1.3 договору);

- сторона 1 зобов’язується передати у власність стороні 2 посівний матеріал у кількості 350 посівних одиниць, загальною вартістю 563181,50 грн на день укладання даного договору з метою його посіву на земельній ділянці розміром 700 га; придбати у сторони 2 весь врожай соняшника, вирощений стороною 2 із посівного матеріалу та зібраний на земельній ділянці, відведеної для такої мети, а також оплатити вартість соняшника , вирощеного стороною 2 із посівного матеріалу, яка складається із ринкової ціни товарного соняшника станом на день його поставки (купівлі-продажу) у регіоні місцезнаходження сторони 1 по заліковій вазі згідно квитанцій оформлених лабораторією сторони 1 (пункти 2.1.1, 2.1.3, 2.1.6 договору);

- сторона 2 зобов'язується своєчасно та в повному обсязі прийняти від сторони 1 посівний матеріал; оплатити стороні 1 вартість посівного матеріалу не пізніше 20 жовтня 2014 р. та в подальшому продати соняшник, вирощений із посівного матеріалу, виключно стороні 1 на умовах, передбачених пунктами 2.1.6 договору у такому порядку: 50% від загального обсягу врожаю соняшника до 31 грудня 2014 р.; 50% від загального обсягу врожаю соняшника до 31 травня 2015 р.; поставити соняшник, вирощений стороною 2 із посівного матеріалу та зібраний на земельній ділянці, відведеної для такої мети розміром 700 га у загальній кількості із розрахунку двадцять п’ять центнерів з одного гектару власними транспортними засобами та за власний рахунок на адресу розташування виробничих потужностей сторони 1, а саме: Вінницька область, смт Крижопіль, вул. Куйбишева, 88 (пункти 2.2.1, 2.2.4, 2.2.5, 2.2.6 договору);

- сторони погодили, що на дату оплати стороною 2 вартості посівного матеріалу, передбаченої підпунктом 2.2.4 пункту 2.4 договору, його ціна підлягає обов’язковому уточненню стороною 1 без додаткового узгодження із стороною 2 за визначеною формулою: Ц=Цдог х(Кпост/Кдог), де Цдог-ціна посівного матеріалу на дату складання договору; Кпост-комерційний курс гривні до долара США на дату оплати, передбачену підпунктом 2.2.4 пункту 2.4 договору; Кдог – комерційний курс гривні до долара США на дату складання договору, якщо на дату оплати Кпост/Кдог більший або дорівнює 1,01 (пункти 5.2, 5.3 договору);

- у випадку, коли на дату оплати за поставлений посівний матеріал Коп/Кпост більше або дорівнює 1,01, то ціна посівного матеріалу підлягає коригуванню стороною 1 без додаткового узгодження із стороною 2; сторона 1 виставляє рахунок на оплату вирахуваної вартості посівного матеріалу, а сторона 2 зобов’язується оплатити даний рахунок не пізніше трьох банківських днів з дня отримання такого рахунку; у цьому випадку вартість посівного матеріалу, що вказується в рахунку підлягає розрахунку за наступною формулою: Цоп=Цпост х (Коп/Кпост), де Цпост – ціна поставки розрахована згідно пункту 5.3 договору; Коп- комерційний курс гривні до долара США на дату оплати (пункт 5.4 договору);

- у разі, якщо сторона 2 порушила умови підпунктів 2.2.5 й 2.2.6 пункту 2.2 договору, вона зобов'язана протягом семи банківських днів від дня отримання від сторони 1 відповідної письмової вимоги, сплатити на користь останньої штраф у розмірі двадцяти % від ринкової вартості не переданого стороні 1 соняшника у встановлений термін та кількості, але не менше із розрахунку: із площі 700 га; при врожайності 1,5 тонн з одного га та вартості 3550 грн за одну тонну (пункт 7.5 договору).

На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу посівний матеріал у кількості 350 посівних одиниць на суму 563181,50 грн, що підтверджується видатковою накладною №АУ000023886 від 19.04.2014 та довіреністю №31 від 06.03.2014.

Після збору врожаю відповідачем було поставлено позивачеві 109,512 тонн насіння соняшника на загальну суму 569462,40 грн, про що свідчать видаткові накладні №1 від 22.10.2014, №2 від 23.10.2014, №3 від 28.10.2014, №4 від 29.10.2014, довіреність №1853 від 22.10.2014.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.10.2015, яке було залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.02.2016, у справі №916/3875/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю – підприємство “Авіс” до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Іва” про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №ДА-47/1 від 17.02.2014 (далі- справа №916/3875/15) стягнуто з відповідача на користь позивача 563181,50 грн основного боргу, 232601,66 грн пені, 14812,44 грн 3 % річних, 253632,01 грн інфляційних втрат; в задоволені іншої частини позову відмовлено.

Із змісту вказаних судових актів вбачається, що сума боргу відповідача за поставлену продукцію за договором №ДА-47/1 від 17.02.2014 становить 563181,50 грн; пеня, річні та інфляційні за прострочення оплати за цим договором нараховані починаючи з 21.10.2014.

Крім того, рішенням Господарського суду Вінницької області від 21.12.2015, яке набрало законної сили, у справі №902/1382/15 за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Іва” до товариства з обмеженою відповідальністю – підприємство “Авіс” про стягнення 1060992,40 грн заборгованості за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №ДА-47/1 від 17.02.2014 (далі- справа №902/1382/15) стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю – підприємство “Авіс” на користь відповідача у даній справі 569462,40 грн боргу, 112700,17 грн пені, 18927,20 грн 3% річних, 238604 грн інфляційних втрат.

Предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Іва” на користь товариства з обмеженою відповідальністю – підприємство “Авіс” 1083918,50 грн коригування вартості поставленого позивачем відповідачеві посівного матеріалу та 596749,57 грн штрафу за недопоставку вирощеного останнім соняшника.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Зобов'язання згідно з вимогами статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, за яким, згідно з приписами частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язок як позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, так і відповідача в подальшому поставити скаржникові вирощений соняшник, що породжує обов'язок кожного з них прийняти товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк. При чому, оплата поставленого позивачем відповідачеві товару здійснюється з розстроченням платежу, а постачання відповідачем позивачеві товару - під певними умовами.

Згідно з вимогами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.2.4 договору №ДА-47/1 від 17.02.2014 передбачено обов'язок відповідача оплатити вартість посівного матеріалу не пізніше 20.10.2014.

Відповідно до частин першої та другої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випаду зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти. Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 26.12.2011 у справі №16/23пд/2011.

Пунктами 5.2, 5.3 договору №ДА-47/1 від 17.02.2014 передбачено коригування вартості поставленого позивачем відповідачеві посівного матеріалу в залежності від курсу долара США на дату оплати, передбачену пунктом 2.2.4, тобто станом на 20.10.2014.

У випадку, коли на дату оплати за поставлений посівний матеріал Кпост/Кдог більше або дорівнює 1,01, сторонами у пункті 5.4 договору №ДА-47/1 від 17.02.2014 визначено механізм реалізації такого коригування, зокрема: передбачено виставлення стороною 1 скоригованого рахунку стороні 2, а також обов'язок останньої оплатити даний рахунок не пізніше трьох банківських днів з дня отримання такого рахунку. При цьому вартість посівного матеріалу, що вказується в рахунку розраховується за наступною формулою: Цоп=Цпост х (Коп/Кпост), де Цпост – ціна поставки розрахована згідно пункту 5.3 договору; Коп- комерційний курс гривні до долара США на дату оплати (пункт 5.4 договору).

Тлумачення величин, які використовуються при проведенні розрахунку у пункті 5.4 договору №ДА-47/1 від 17.02.2014, не є повним, а саме: сторонами у цьому пункті не узгоджено, що слід розуміти під величиною Кпост та не визначено при використанні величини Коп який курс долара США повинен бути використаний - на дату фактичної оплати чи на дату оплати, передбачену пунктом 2.2.4 договору.

Відсутність узгодження між сторонами у договорі №ДА-47/1 від 17.02.2014 чітко визначених складових, які використовуються у наведеній формулі, унеможливлює проведення коригування вартості поставленого товару.

Крім того, колегія суддів зауважує, що позивачем ні до позовної заяви, ні до апеляційної скарги не додано обгрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми в розмірі 1083918,50 грн. Відсутні в матеріалах справи також і дані щодо комерційного курсу долара США як на дату оплати, передбачену пунктом 2.2.4 договору (20.10.2014), так і на дату укладення договору (17.02.2014).

Із змісту вимоги №37 від 13.01.2016, направленої позивачем на адресу відповідача, вбачається, що коригування вартості поставленого за договором №ДА-47/1 від 17.02.2014 товару здійснено позивачем із застосуванням курсу долара США станом на 11.02.2015. Обгрунтованих пояснень застосування курсу долара США станом на вказану дату, як на дату оплати (при тому, що дата вимоги - 13.01.2016, а дата виставлення рахунку скоригованої вартості поставленого товару - 25.12.2015), представником скаржника не надано.

За таких обставин, місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення 1083918,50 грн коригування вартості посівного матеріалу.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 596749,57 грн штрафу за недопоставку соняшника, нарахованого скаржником на підставі пункту 7.5 договору №ДА-47/1 від 17.02.2014 за недопоставку товару.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає обгрунтованим та підставним висновок місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог також і в цій частині з огляду на таке.

Зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Статтями 610, 611, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За змістом частини четвертої статті 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до частини третьої статті 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно з правилами частини п'ятої статті 692 Цивільного кодексу України якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Факт порушення товариством з обмеженою відповідальністю-підприємство “Авіс” зобов'язань щодо оплати поставленого йому сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Іва" товару встановлено в рішенні Господарського суду Вінницької області від 21.12.2015 у справі №902/1382/15, який відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування.

Оскільки позивачем своєчасно не було проведено розрахунок за поставлений йому за видатковими накладними №1 від 22.10.2014, №2 від 23.10.2014, №3 від 28.10.2014, №4 від 29.10.2014 соняшник на загальну суму 569462,40 грн, то відповідно до наведених вище норм права відповідач правомірно припинив подальше виконання взятих на себе зобов’язань по поставці решти соняшника, що виключає можливість застосування до нього штрафних санкцій за недопоставку товару.

Доводи апеляційної скарги про те, що про зупинення виконання відповідачем зобов'язань з поставки соняшника він повинен був письмово повідомити скаржника, до уваги колегією суддів не приймаються, так як норми чинного законодавства не містять такої вимоги. Інші твердження скаржника про порушення Господарським судом Одеської області норм права при прийнятті рішення від 01.08.2016 не знайшли свого підтвердження. Зазначене рішення місцевого господарського суду відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю – підприємство “Авіс”

залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2016

у справі №916/452/16- без змін.

           Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

           Повний текст постанови складено та підписано 07.10.2016.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя М.А. Мишкіна