ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2016 р.                                                             Справа № 911/2450/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут»

до відповідача ОСОБА_1 освіти і науки Ірпінської міської ради Київської області

про стягнення 806 933,04грн

Суддя С.І.Чонгова

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність №74 від 09.06.2016);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність №864 від 05.09.2016).

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» звернулось до господарського суду Київської області з позовом Відділу освіти і науки Ірпінської міської ради Київської області про стягнення 806 933,04грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те що, відповідач порушив свої зобов’язання за договором, що укладено у спрощеній формі, в частині оплати за поставлений природний газ у січні-квітні 2016 року.

Відповідач у справі – ОСОБА_1 освіти і науки Ірпінської міської ради Київської області у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує, зазначаючи, що не укладав з позивачем договору про постачання природного газу у 2016 році, таким чином відповідач не може сплатити позивачу кошти за спожитий у січні-квітні 2016 року природний газ.

26.09.2016 позивачем подано заяву, відповідно до якої позивач зазначає, що у позовній заяві помилково вказано назву відповідача, а саме замість ОСОБА_1 освіти і науки Ірпінської міської ради помилково вказано Відділ освіти і науки Ірпінської міської ради Київської області.

Крім того, позивачем 26.09.2016 подано заперечення на відзив відповідача, відповідно до яких, позивачем зазначено, що факт отримання відповідачем природного газу за актами приймання-передачі є самостійними підставами для виникнення обов’язку відповідача здійснити розрахунок за поставлений природний газ.

Дослідивши матеріали справи, подані письмові пояснення та докази, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 31.01.2016 по 30.04.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» передано ОСОБА_1 освіти і науки Ірпінської міської ради Київської області товар, а саме природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі (а.с.6-9).

Товар від імені відповідача прийнято начальником відповідача ОСОБА_4, який як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є керівником відповідач.

Як зазначає позивач, вказаний у актах товар не оплачений відповідачем у зв’язку з чим за останнім рахується заборгованість в розмірі 806 933,04грн.

У зв’язку з чим 11.07.2016 позивач звернувся до відповідача з вимогою (ас.с.10) щодо негайної сплати заборгованості, що підтверджується описом вкладення від 11.07.2016, яка отримана відповідачем 18.07.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.11).

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов’язку оплатити товар, переданий за відповідними актами приймання-передачі.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував про виникнення між сторонами у справі договірних відносин з купівлі-продажу вказаного у відповідних актах природного газу, з чим погоджується суд з наступних підстав.

В силу ч. 2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, в силу ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, згідно ч. 4 ст.203 ЦК України, правочин (договір є правочином за змістом ч.2 ст.202 ЦК України) має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Між тим, згідно ч.1 ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом; заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. При цьому, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Факт укладення сторонами договору купівлі-продажу у усній формі підтверджується письмовим доказом – відповідними актами, у яких зазначено найменування, кількість, обсяг, ціна одиниці товару та загальна вартість.

Факт прийняття відповідного товару за актами у відповідній кількості, за відповідною ціною підтверджується підписами на вищевказаних актах, що свідчить про висловлення згоди відповідачем на купівлю-продаж товару на відповідних умовах, вказаних у актах.

Доказів у спростування відповідних фактів відповідач під час розгляду справи не надав.

Отже, зазначені акти приймання-передачі підтверджують виникнення між сторонами господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк виконання зобов’язання з оплати при купівлі-продажу визначається спеціальною нормою, яка регулює відповідні відносини.

Так, відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, чинне законодавство встановлює загальне правило, відповідно до якого товар при купівлі-продажу оплачується після його прийняття, якщо сторонами не змінено це загальне правило шляхом визначення спеціальних умов договором.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність вказаної позивачем заборгованості також підтверджується підписаним між сторонами акті звірки розрахунків (а.с.20).

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо не укладення між сторонами договору щодо поставки природного газу на 2016, оскільки як вже зазначалось вище недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність.

Оскільки відповідачем під час розгляду справи не надано доказів виконання зобов’язання з оплати, вимоги позивача в частині стягнення 806 933,04грн заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.

В силу ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв’язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, у розмірі 12 104,00грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з ОСОБА_1 освіти і науки Ірпінської міської ради Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» 806 933,04грн основного боргу, а також 12 104,00грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 05.10.2016

Суддя                                                             С.І. Чонгова