ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2016 р.м. ОдесаСправа № 815/8256/13-а

Категорія: 8.3.2Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Димерлія О.О.,

за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2013 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року вказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, у період з 07.10.2013 року по 15.10.2013 року, на підставі наказів від 30.09.2013 року № 830, від 11.10.2013 року № 903 та направлення на перевірку від 30.09.2013 року № 000451/690, посадовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Лукасевич О.О. проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника податків ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 22.10.2013 року № 2226/15-53-17-1/НОМЕР_3.

В ході проведення наведеної перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача: Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року № 1395, в результаті чого до додатку 5 та розділів ІІІ та V Декларації включено обсяг виручки отриманої в рамках дії свідоцтва про сплату єдиного податку на загальну суму 344503 грн.; пп. 170.2.3 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України та наказу від 07.11.2011 року № 1395, в результаті чого придбання інвестиційних активів у вигляді корпоративних прав по яким не здійснено подальшу їх реалізацію включено до графи 6 «Фінансовий результат операцій з інвестиційними активами (інвестиційний прибуток (+) або інвестиційний збиток (-))» Розділу І додатку 3 до податкової декларації за 2011 рік на загальну суму 28542 250 грн. та за 2012 рік на загальну суму 1144500 грн.; п. 4.1 ст. 4, ст.ст. 16, 18, 19, п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб у сумі 2388330 грн., шляхом не включення до декларації інвестиційного прибутку від продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Ангро» на загальну суму 15922200 грн.; пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено загальний річний оподаткований дохід на загальну суму 28542250 грн., в результаті чого в порушення п. 178.3 та п. 178.7 ст. 178 Податкового кодексу України занижено податкове зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2145220,30 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 07.11.2013 року № НОМЕР_1, яким позивачеві, за порушення п. 4.1 ст. 4, ст.ст. 16, 18, 19, п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» з урахуванням ст. 123 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2985412,50 грн., у тому числі, за основним платежем 2388330 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 597082,50 грн.; від 07.11.2013 року № НОМЕР_2, яким позивачеві, за порушення пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164, п. 178.3 та п. 178.7 ст. 178 Податкового кодексу України з урахуванням ст. 123 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2681525,40 грн., у тому числі, за основним платежем - 2145220,30 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 536305,08 грн.

Зі змісту акту оскаржуваної перевірки вбачається, що виставляючи позивачу наведені податкові повідомлення - рішення, відповідач виходив з того, що ним у 2010 році було отримано частину грошових коштів в розмірі 15922200 грн. від реалізації частки в статутному капіталі ТОВ «Ангро», а тому дана сума повинна була бути відображена позивачем в декларації 2010 року в якості інвестиційного прибутку, що ним здійснено не було та призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за 2010 рік на суму 2388330 грн. (15% від отриманого інвестиційного прибутку у розмірі 15922200 грн.).

Також, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, став висновок податкового органу про помилковість включення позивачем до інвестиційних збитків у декларації 2011 року суми витрат на придбання інвестиційного активу у вигляді корпоративних прав шляхом внесення грошових внесків до статутних фондів підприємств ТОВ «ТК Алмі», ТОВ «Алмі-Трейд», ТОВ «Обрій», ТОВ «Лізінг-Номінал», ТОВ «ТД Копійка», ТОВ «Траффік», ТОВ «Копійка-Центр» без їх подальшої реалізації.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року, залишеного без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року, заявлений позивачем позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2015 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення суддів попередніх інстанції та направляючи дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України вказав на неповне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин справи. Так, суд касаційної інстанції зазначив, що судами попередніх інстанції не встановлено до якого періоду позивачем віднесено прибуток від продажу інвестиційного активу внаслідок зміни покупної вартості частки статутного капіталу.

Також, суд касаційної інстанції вказав на помилковість висновків судів попередніх інстанції щодо доведеності придбання позивачем інвестиційного активу у вигляді корпоративних прав шляхом внесення грошових внесків до статутних фондів підприємств з огляду на положення Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Під час нового розгляду даної інстанції, судом першої інстанції було встановлено, що 28.12.2010 року ОСОБА_2 (продавець) уклав договір купівлі-продажу 50% часток в статутному капіталі ТОВ «Ангро» з компанією Megapolis Holdings (Overseas) Limited (покупець), юридичною особою, що створена та діє за законодавством Республіки Кіпр, реєстраційний номер 207730 (а.с.34-64 т.1).

Відповідно до п. 2.1 вищезазначеного договору продавець є законним власником частки і зобов'язується передати частку у власність покупця разом з усіма правами, пов'язаними з часткою, а покупець зобов'язується прийняти частку у власність, а також оплатити покупну ціну за частку в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 3.1 вищевказаного договору покупна ціна, яку продавець зобов'язується сплатити за частку становить 4352940 доларів США.

Пункт 3.3 договору встановлює порядок сплати покупної ціни у такому порядку: платіж у розмірі 2000000 доларів США здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту підписання цього договору; платіж у розмірі 1352940 доларів США здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту отримання покупцем від продавця належного підтвердження направлення концерну «Алмі» письмових повідомлень на адресу тютюнових компаній про припинення діяльності концерну «Алмі», а також належного виконання продавцем передбачених Меморандумом від 07.12.2010 року (а.с.32-33 т.1) зобов'язань у відповідні строки; платіж у розмірі 1000000 доларів США здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту підписання сторонами Акту повного виконання зобов'язань.

16 травня 2011 року ОСОБА_2 та компанія Megapolis Holdings (Overseas) Limited уклали угоду про внесення змін до договору купівлі-продажу 50% часток в статутному капіталі ТОВ «Ангро» (а.с.65-66 т.1), у відповідності до п. 2.1 якої покупна ціна становить 4376469 доларів США та розмір останнього платежу становить 1023529 доларів США.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем та компанією Megapolis Holdings (Overseas) Limited в повному обсязі виконано умови договору купівлі-продажу 50% часток в статутному капіталі ТОВ «Ангро», укладеними між ним та компанією Megapolis Holdings (Overseas) Limited, про що складено Акт повного виконання зобов'язань від 14.06.2011 року (а.с.68-69 т.1).

Відповідно до виписки з банківського рахунку ОСОБА_2 (а.с.85-88 т.1) кошти від продажу 50% часток у статутному капіталі ТОВ «Ангро» надійшли наступним чином: 29.12.2010 року в розмірі 2000000 доларів США (курс НБУ 7,9611 грн.); 12.04.2011 року в розмірі 1352940 доларів США (курс НБУ 7,9638 грн.); 15.06.2011 року в розмірі 1023529 доларів США (курс НБУ 7,9735 грн.).

Судом першої інстанції встановлено, що згідно додатку 1 до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Ангро» № 19/01 від 19.01.2011 року внесені зміни до статуту товариства (а.с.72 т.1) та згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) проведена державна реєстрація змін до установчих документів ТОВ «Ангро».

За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що в результаті зазначених операцій загальний дохід позивача від продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Ангро», з урахуванням курсу гривні до долару США, склав 34857852,05 грн.

Також, судом першої інстанції встановлено, що протягом 2011 позивач здійснив придбання інвестиційних активів у вигляді корпоративних прав шляхом внесення грошових внесків до статутних фондів підприємств ТОВ «ТК Алмі», ТОВ «Алмі-Трейд», ТОВ «Обрій», ТОВ «Лізінг-Номінал», ТОВ «ТД Копійка», ТОВ «Траффік», ТОВ «Копійка-Центр».

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) державна реєстрація придбання позивача інвестиційних активів у вигляді корпоративних прав проведена шляхом внесення грошових внесків до статутних фондів підприємств ТОВ «ТК Алмі» у розмірі 16355500 грн., ТОВ «Алмі-Трейд» у розмірі 5000 грн., ТОВ «Обрій» у розмірі 10000000 грн., ТОВ «Лізінг-Номінал» у розмірі 288000 грн., ТОВ «ТД Копійка» у розмірі 20500 грн., ТОВ «Траффік» у розмірі 1868250 грн., ТОВ «Копійка-Центр» у розмірі 5000 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами позивача виникло у 2011 році в розмірі 6315602,05 грн. та сума податку на доходи фізичних осіб становить 1073625,35 грн., яка і була сплачена ОСОБА_2 25.07.2012 року, що підтверджується відповідним платіжним дорученням (а.с.109 т.1).

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень щодо визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на доходу фізичних осіб та наявність підстав для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідача, при цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено відповідачем під час проведення оскаржуваної перевірки та підтверджується матеріалами справи, позивачем за договором від 28.12.2010 року (з урахуванням внесених 16.05.2011 року змін щодо покупної вартості) був здійснений продаж компанії Megapolis Holdings (Overseas) Limited 50% частки у статутному капіталі ТОВ «Ангро» (а.с.34-66 т.1).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що загальний дохід позивача від продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Ангро», з урахуванням внесених змін щодо покупної вартості та курсу гривні до долару США, склав 34857852,05 грн.

При цьому, відповідно до виписки з банківського рахунку ОСОБА_2 (а.с.85-88 т.1) кошти від продажу 50% часток у статутному капіталі ТОВ «Ангро» надійшли наступним чином: 29.12.2010 року в розмірі 2 000000 доларів США (курс НБУ 7,9611 грн.); 12.04.2011 року в розмірі 1352940 доларів США (курс НБУ 7,9638 грн.); 15.06.2011 року в розмірі 1023529 доларів США (курс НБУ 7,9735 грн.).

Зі змісту наявної в матеріалах справи податкової декларації про майновий стан і доходи позивача за 2011 рік та розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами за 2011 рік (а.с.89-99 т.1) вбачається, що отримані кошти від продажу 50% частки у статутному капіталі ТОВ «Ангро» за договором від 28.12.2010 року (з урахуванням внесених 16.05.2011 року змін щодо покупної вартості) у розмірі 34857852,05 грн. були відображені позивачем в якості доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу у 2011 році.

Також, зі змісту наявної в матеріалах справи податкової декларації про майновий стан і доходи позивача за 2011 рік та розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами за 2011 рік (а.с.89-99 т.1) вбачається, що до сум витрат на придбання інвестиційного активу позивачем включені суми витрат на придбання корпоративних прав шляхом внесення грошових внесків до статутних підприємств ТОВ «ТК Алмі», ТОВ «Алмі-Трейд», ТОВ «Обрій», ТОВ «Лізінг-Номінал», ТОВ «ТД Копійка», ТОВ «Траффік», ТОВ «Копійка-Центр» у загальному розмірі 28542250 грн.

На думку відповідача, позивачем помилково визначено суму доходу отриманого від продажу інвестиційного активу у 2011 році, оскільки частина грошових коштів в розмірі 15922200 грн. від реалізації частки в статутному капіталі ТОВ «Ангро» надійшла на рахунок позивача 29.12.2010 року, а тому, відповідач вважає, що дана сума повинна була бути відображена позивачем в декларації 2010 року в якості інвестиційного прибутку, що ним здійснено не було та призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за 2010 рік на суму 2388330 грн. (15% від отриманого інвестиційного прибутку у розмірі 15922200 грн.).

Також, відповідач вважає, що позивачем помилково включено до інвестиційних збитків у 2011 році суми витрат на придбання інвестиційного активу у вигляді корпоративних прав шляхом внесення грошових внесків до статутних підприємств ТОВ «ТК Алмі», ТОВ «Алмі-Трейд», ТОВ «Обрій», ТОВ «Лізінг-Номінал», ТОВ «ТД Копійка», ТОВ «Траффік», ТОВ «Копійка-Центр» без їх подальшої реалізації, що призвело до заниження загального річного оподаткованого доходу на загальну суму 28542250 грн. та заниженню податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за 2011 рік на суму 2145220,30 грн.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно відхилені вказані доводи відповідача з огляду на особливості декларування інвестиційного прибутку, що визначені ст. 170 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, колегія суддів зазначає, що пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України, у наведеній редакції, визначено, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

За правилами пп. 170.2.2 п. 170 ст. 170 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту.

Таким чином, враховуючи, що остаточна покупна вартість 50% частки у статутному капіталі ТОВ «Ангро» була визначена сторонами у 2011 році та відповідно остаточний розрахунок з позивачем за проданий ним наведений інвестиційний актив, також, був здійснений у 2011 році, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного, що позивачем вірно задекларовано інвестиційний прибуток від продажу 50% частки у статутному капіталі ТОВ «Ангро» у 2011 році, оскільки саме у вказаному періоді можна розрахувати фактично отриманий дохід від продажу корпоративних прав ТОВ «Ангро», з урахуванням документів, які підтверджують витрати у зв'язку з придбанням такого активу, як того вимагають положення ст. 170 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що посилаючись на помилковість відображення позивачем інвестиційного прибутку від продажу 50% частки у статутному капіталі ТОВ «Ангро» у 2011 році, відповідач не визначив: які саме положення ст. 170 Податкового кодексу України були порушені позивачем, яким чином в такому випадку позивач повинен був визначити інвестиційний прибуток з урахуванням правил, встановлених наведеними положеннями Податкового кодексу України, та яким чином відображення позивачем інвестиційного прибутку від продажу 50% частки у статутному капіталі ТОВ «Ангро» у 2011 році з урахуванням усіх коштів отриманих від Megapolis Holdings (Overseas) Limited могло призвести до заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб.

Що стосується доводів податкового органу про помилковість включення позивачем до інвестиційних збитків у декларації 2011 року сум витрат на придбання інвестиційного активу у вигляді корпоративних прав шляхом внесення грошових внесків до статутних фондів підприємств ТОВ «ТК Алмі», ТОВ «Алмі-Трейд», ТОВ «Обрій», ТОВ «Лізінг-Номінал», ТОВ «ТД Копійка», ТОВ «Траффік», ТОВ «Копійка-Центр» без їх подальшої реалізації, колегія суддів зазначає, що доходячи вказаного висновку відповідачем не враховано, що у рамках договору від 28.12.2010 року були здійснені дві операції, а саме безпосередній продаж прав, пов'язаних із часткою позивача у статутному капіталі ТОВ «Ангро» (корпоративні права), а також продаж «Бізнесу» третьої особи - Концерну «Алмі», що не виключає факту наявності у ОСОБА_2 додаткових витрат, пов'язаних із одержанням доходу за договором купівлі-продажу 50% частки у статутному капіталі ТОВ «Ангро».

Зазначений висновок суду апеляційної інстанції підтверджується наявним в матеріалах справи Меморандумом на придбання бізнесу Концерну «Алмі» від 07.12.2010 року та преамбулою договору купівлі-продажу 50% частки у статутному капіталі ТОВ «Ангро» (а.с.32-67 т.1).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у 2011 році позивачем відповідно до договорів купівлі-продажу здійснювалась сплата часток у статутному капіталі: ТОВ «Алмі - Трейд» у розмірі 5000 грн.; ТОВ «Обрій» у розмірі 10000000 грн.; ТОВ «Копійка-Центр» у розмірі 5000 грн.; ТОВ «Траффік» (у складі концерну «Алмі») у розмірі 1868250 грн.; ТОВ «ТД Копійка» у розмірі 20500 грн.; ТОВ «Лізінг-Номінал» у розмірі 288000 грн.; проводилось погашення (грошовими коштами) заборгованості засновника перед ТОВ «ТК Алмі» у розмірі 16355500 грн.

Вказані суми внесків знайшли своє відображення у Додатках № 3 до податкових декларацій ОСОБА_2 про майновий стан і доходи за 2011 рік на загальну суму 28542250 грн..

Проте, доходячи висновку про відсутність підстав для зменшення інвестиційного прибутку позивача у 2011 році на вказану суму, відповідачем не було проведено співставлення документів бухгалтерського обліку ТОВ «Ангро» та Концерну «Алмі», що характеризують витрати засновника, пов'язані з отриманням доходів від продажу корпоративних прав ТОВ «Ангро» та бізнесу Концерну «Алмі», у тому числі, статутних, бухгалтерських документів, що містять інформацію про величину здійснених внесків до статного капіталу даного господарського об'єднання, відображають операції повернення грошових коштів, майна при виході із складу учасників вказаного емітента.

За таких обставин, без дослідження наявних первинно-бухгалтерських документів, що безпосередньо мають вплив на визначення інвестиційного збитку позивача у 2011 році, колегія суддів вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для зменшення інвестиційного прибутку позивача у 2011 році на суму 28542250 грн. понесених інвестиційних збитків та відповідно про завищення позивачем податку на доходи фізичних осіб на 2145220,30 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 07.11.2013 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 та відповідно про наявність підстав для їх скасування.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Димерлій

03 жовтня 2016 р.