ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30 вересня 2016 року м. Київ К/800/25578/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Донець О.Є., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХВА ГРУП" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Головного управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації, Шевченківської районної у м. Києві ради, Київської міської ради, треті особи - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська-33», Орган самоорганізації населення "Будинковий комітет «Квартал Пушкінська-Червоноармійська», Товариство з обмеженою відповідальністю « 4САЙД УК», про визнання нечинними рішень, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання нечинним пункту 1 рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 07 червня 2007 року № 234 в частині пункту 112 додатку - перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу, із змінами, внесеними рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 31 січня 2008 року № 393 - з моменту прийняття; про визнання нечинним підпункту 3.2.2 пункту 3.2 частини 3 рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 31 січня 2008 року № 393 - з моменту прийняття; про визнання нечинним наказу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21 січня 2008 року № 46-В із змінами, внесеними наказом управління від 20 березня 2008 року № 331-В - з моменту прийняття; про визнання нечинним наказу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20 березня 2008 року № 331-В - з моменту прийняття; про визнання недійсним з моменту видачі свідоцтва про право комунальної власності, виданого Головним управлінням комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 21 січня 2008 року на підставі наказу управління від 21 січня 2008 року № 46-В - з моменту прийняття.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 також звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання нечинним підпункту 3.2.2 пункту 3.2 частини третьої рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 31 січня 2008 року № 393; про визнання нечинним наказу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21 січня 2008 року № 46-В; про визнання нечинним наказу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20 березня 2008 року № 331-В; про скасування свідоцтва про право комунальної власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 21 січня 2008 року на нежилі приміщення з № 1 по № 13 (групи приміщень № 20а), загальною площею 195 м2 , які розташовані у АДРЕСА_1 (літера А).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 було задоволено. Визнано протиправним пункт 1 рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 07 червня 2007 року № 234 в частині пункту 112 додатку - перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу, із змінами, внесеними рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 31 січня 2008 року № 393. Визнано протиправним підпункт 3.2.2 пункту 3.2 частини третьої рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 31 січня 2008 року № 393.Визнано протиправним наказ Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21 січня 2008 року № 46-В із змінами, внесеними наказом Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20 березня 2008 року № 331-В. Визнано протиправним наказ Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20 березня 2008 року № 331-В. Визнано недійсним свідоцтво про право комунальної власності, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 21 січня 2008 року на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21 січня 2008 року № 46.

Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року.

За результатами розгляду касаційної скарги, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю « 4САЙД УК» ухвалою колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2014 року касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року - без змін.

28 вересня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ХВА ГРУП» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

У відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити з наступних мотивів.

Так, статтею 232-1 Кодексу адміністративного судочинства України визначено порядок розгляду касаційної скарги, що надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи.

При цьому, за приписами зазначеної норми процесуального закону встановлено, що якщо касаційну скаргу на судове рішення було подано в установлені цим Кодексом строки, але вона надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи або коли строки на подання касаційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин було поновлено або продовжено і особа, яка подала касаційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за правилами, встановленими цією главою.

Згідно із частиною 2 статті 232-1 Кодексу адміністративного судочинства України, залежно від обґрунтованості зазначеної в частині першій цієї статті скарги суд постановляє ухвалу або ухвалює постанову відповідно до статей 231 і 232 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано ухвалу або постанову суду касаційної інстанції.

Разом з цим, за змістом частини 1 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України право на касаційне оскарження мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки.

Як вбачається з вказаних приписів законодавства, судове рішення, яке оскаржується особою, що не була залучена до розгляду справи, повинно безпосередньо стосуватись прав, свобод, інтересів та обов'язків цієї особи.

Тобто, судом має бути розглянуто та вирішено спір у правовідносинах, учасником яких на момент його розгляду та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник та у судовому рішенні містяться судження про права, свободи, інтереси та обов'язки цієї особи у таких правовідносинах.

Водночас, предметом спору у даній справі є перевірка законності дій та рішень відповідачів щодо проведення приватизації об'єктів комунальної власності, зокрема, будівлі літ. «А» по АДРЕСА_1 що мали місце у 2008 році.

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «ХВА ГРУП» на те, що оскільки воно є власником нежитлового приміщення загальною площею 195,00 кв.м. по АДРЕСА_1 літ «А» на підставі договору купівлі-продажу від 29 квітня 2013 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю « 4САЙД УК», тому ухвалені у справі судові рішення порушують його права та законні інтереси, визнати обґрунтованими не можна, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин, звернення позивачів до адміністративного суду, розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції зазначене Товариство не було власником вказаного вище нежитлового приміщення, дії та рішення відповідачів у 2008 році щодо проведення приватизації об'єктів комунальної власності ніяким чином не стосувались Товариства з обмеженою відповідальністю «ХВА ГРУП».

В даному випадку, задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» стають об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним, забезпечується державою і захищається судом.

Крім того, переглядаючи справу в касаційному порядку, Вищий адміністративний суд України зазначив, що представник Київської міської ради та представник Шевченківської районної у м. Києві ради визнали позовні вимоги, що відповідності до статті 164 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для прийняття постанови про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог.

Отже, виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.211, 213, 232-1, п.5 ч.5 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ХВА ГРУП» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Головного управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації, Шевченківської районної у м. Києві ради, Київської міської ради, треті особи - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська-33», Орган самоорганізації населення «Будинковий комітет «Квартал Пушкінська-Червоноармійська», Товариство з обмеженою відповідальністю « 4САЙД УК», про визнання нечинними рішень.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя О.Є. Донець