Апеляційний суд Рівненської області

___________________________________________________________

В И Р О К

Іменем України

06 жовтня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді - Піскунова В.М.,

суддів - Єремейчука С.В., Іващука В.Я.

з участю секретаря судового засідання - Коробчук А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою прокурора матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014180160000584, щодо

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, березня місяця, 16 числа, уродженця м.Старокостянтинів Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою - спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

обвинуваченого за ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України,

на вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 15 липня 2016 року, з участю:

прокурора - Бернадської-Ісаєвої С.П.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника обвинуваченого - ОСОБА_2

потерпілих - ОСОБА_3, ОСОБА_4

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1, 29 жовтня 2-14 року приблизно о 23-00 год., керуючи в стані алкогольного сп'яніння автомобілем "Citroen Berlingo", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з увімкненим ближнім світлом фар, рухаючись заднім ходом по вул. Центральній в с. Підгайці Млинівського району Рівненської області, в порушення П.П. 10.1, 10.9 Правил безпеки дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року № 1306, не переконався у безпечності свого маневру та під час руху заднім ходом допустив наїзд задньою правою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_5. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої наїздом на ОСОБА_5, потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких 2 листопада 2014 року помер у лікарні.

Крім цього, усвідомлюючи, що в результаті наїзду на ОСОБА_5 потерпілий знаходився в небезпечному для життя стані і позбавлений був можливості вжити заходів до самозбереження, ОСОБА_1 залишив його в небезпеці без будь-якої допомоги на місці дорожньо - транспортної пригоди біля паркану житлових будинків обабіч правої сторони дороги по напрямку руху автомобіля.

Вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 15 липня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України та призначено йому покарання: за ч.2 ст.286 КК України - 5 (п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки; за ч.1 ст.135 КК України - 1 (рік) 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 5 (п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк -3 ( три) роки.

Покладено на ОСОБА_1 відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.76 КК України обов'язок повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільний позов прокурора задоволено у повному обсязі.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави в особі Млинівської районної державної адміністрації в рахунок бюджетного фінансування Млинівської центральної районної лікарні витрати закладу охорони здоров'я в сумі 1986 /одна тисяча дев'ятсот вісімдесят шість / гривень 50 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 - залишено без розгляду.

Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в рахунок бюджетного фінансування Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України процесуальні витрати, пов'язані з залученням експертів в сумі 1 841 / одна тисяча вісімсот сорок одна /гривня 40 копійок.

Судом скасовано заходи забезпечення кримінального провадження та вирішено питання речових доказів у справі.

Не погодившись з вироком суду заступник прокурора області Воронін О.В. оскаржив його в апеляційному порядку.

У поданій ним апеляційній скарзі, він, не оспорюючи відповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, кваліфікацію дій обвинуваченого та доведеність його вини, вважає вирок суду незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий, яким обвинуваченому ОСОБА_1 призначити покарання: - за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки; - за ч.1 ст.135 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. Відповідно до положень ст.70 КК України, остаточне покарання ОСОБА_1 призначити за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Свою позицію мотивує тим, що суд приймаючи рішення щодо звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі ст.75 КК України, не обґрунтував належним чином можливість його виправлення без відбування покарання реально. При цьому, вважає, що суд безпідставно визнав пом'якшуючими обставинами, які істотно знижують ступінь тяжкості скоєного обвинуваченим злочину - його щире каяття. Зокрема, про це на його думку свідчить відмова обвинуваченого від дачі показань, а також відсутність будь-яких даних в матеріалах справи щодо надання ним допомоги органам досудового слідства у з'ясуванні обставин вчинення злочину, що мали істотне значення для повного розкриття злочину. Також зазначає, що суд не перевірив чи дійсно ОСОБА_1 утримує дитину, оскільки він ніде не працює та чи має він інших утримувачів. Зазначає, що поза увагою залишилась й посередня характеристика ОСОБА_1 На думку прокурора, наявні у справі характеризуючі дані щодо обвинуваченого та сукупність пом'якшуючих й обтяжуючих вину обставин давали суду підстави лише призначати обвинуваченому покарання наближене до мінімальної межі санкцій інкримінованих ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України.

Крім того, вважає що суд, застосовуючи положення ст.75 КК України незаконно звільнив обвинуваченого від додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На думку колегії суддів, вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 15 липня 2016 року ухвалений щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню в частині призначеного покарання у зв'язку з наступним.

Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів встановлені сукупністю зібраних у справі доказів, яким судом дана повна та всебічна оцінка, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і ніким не оспорюються.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України, ч.1 ст.135 КК України є вірною.

Разом з тим, відповідно до ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про осіб винних. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.

Безпосередньо у ході апеляційного розгляду виявлено, що при призначенні покарання ОСОБА_1 судом першої інстанції не в повній мірі враховано обставини вчинення злочинів та особу винного, який керуючи автомобілем у стані алкогольного сп'яніння допустив наїзд на пішохода, завдавши йому тяжких тілесних ушкоджень, й усвідомлюючи безпорадний стан потерпілого, свідомо залишив його у небезпеці без будь-якої допомоги на місці ДТП, в результаті чого останній від отриманих тілесних ушкоджень помер у лікарні .

Покликання апеляційної скарги прокурора у контексті наведеного є слушними та заслуговують на увагу.

Так, у роз'ясненнях, які містяться в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що відповідно до п.1 ч.1 ст.65 КК суди повинні призначати покарання в межах установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідки і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що призначаючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.75 КК України, суд врахував щире каяття обвинуваченого, часткове відшкодування завданої потерпілим моральної та матеріальної шкоди, а також наявність на утриманні обвинуваченого малолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_5.

Разом з тим, на думку колегії суддів, встановлені у провадженні обставини не є достатніми підставами для висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання (застосування ст.75 КК України), а також попередження вчинення нових злочинів.

Зокрема, відповідно до ст.75 КК звільнення від відбування покарання можливе лише тоді, коли суд дійде висновку, що виправлення засудженого можливе без ізоляції відбування покарання за наявності цілого комплексу обставин, що пом'якшують покарання.

Суд, всупереч загальним засадам призначення покарання, передбачених ст.65 КК України призначаючи ОСОБА_1 міру покарання не врахував, що останній вчинив тяжкий злочин перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та тяжкі наслідки, посередньо характеризується. Крім того, призначаючи покарання суду було необхідно врахувати не тільки наслідки, що настали, а й ставлення обвинуваченого до допущених ним порушень правил дорожнього руху, поведінку після вчинення злочину.

Зокрема, роз'ясненнями, які містяться в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» закріплено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Відповідно до п.22 вказаних роз'яснень, - у разі вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, суд повинен обговорити питання про визнання цієї обставини відповідно до п.13 ч.1 ст.67 КК України такою, що обтяжує покарання винного.

За таких обставин, рішення суду про застосування до ОСОБА_1 ст.75 КК України не можна визнати обґрунтованим, оскільки, приймаючи його, суд не навів у вироку переконливих доводів про доцільність звільнення від покарання, а лише послався на обставини, які на думку суду пом'якшують обвинуваченому покарання.

Разом з тим, колегія суддів обираючи покарання ОСОБА_1 на підставі ст.50, 65 КК України, з урахуванням вчинення обвинуваченим злочину невеликої тяжкості та тяжкого злочину, за обставин встановлених судом першої інстанції й перевірених у ході апеляційного розгляду кримінального провадження, - обставин, що пом'якшують покарання - щирого каяття, наявності на утриманні малолітньої дитини, часткового відшкодування шкоди; та обставин, що його обтяжують - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та наслідків злочину; особу винного, - вважає за необхідне обрати покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальних межах ч.2 ст.286 та ч.1 ст.135 КК України, оскільки інші, більш м'які покарання не забезпечать виправлення й перевиховання обвинуваченого. На думку колегії суддів таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Остаточне покарання визначити згідно ч.1 ст.70 КК України.

Обґрунтованими на думку колегії суддів є й твердження апеляційної скарги прокурора щодо неправомірного звільнення судом обвинуваченого на підставі ст.75 КК України від призначеного судом йому додаткового покарання.

Так, відповідно до ч.1 ст.75 КК України та положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», до осіб, які засуджуються по позбавлення волі, допускається звільнення лише від відбування основного покарання з випробуванням. Звільнення від відбування додаткового покарання, призначеного судом, за цією нормою закону не допускається.

Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування вироку з ухваленням нового вироку на підставі ст.420 КПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 407, 413, ч.1 п.4 ст.420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 15 липня 2016 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання - скасувати.

ОСОБА_1 призначити покарання:

за ч.2 ст.286 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

за ч.1 ст.135 КК України - 1 (один) рік і 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання визначити - 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Строк покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його затримання.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення його повного тексту судом апеляційної інстанції.

Судді:

____________ _____________ __________

В.М. Піскунов С.В.Єремейчук В.Я.Іващук