МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 521/16926/16-ц

Пр.№2/521/5740/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 року м. Одеса

Суддя Малиновського районного суду міста Одеси Сегеда О.М. розглянувши позовну заяву ОСОБА_2 до Департаменту юстиції Сполучених Штатів Америки, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України, Генерального секретаріату Інтерполу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Посольство Сполучених штатів Америки в Україні, про відшкодування моральної шкоди, визнання дій неправомірними, повернення майна, зобов’язання внести відомості,

встановила:

У жовтні 2016року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом до Департаменту юстиції США, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України, Генерального секретаріату Інтерполу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Посольство США в Україні, посилаючись на те, що 24 червня 2009 року слідчими слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області (далі - УСБУ в Одеській області) на підставі доручення Генеральної прокуратури України, виконуючи клопотання Міністерства юстиції США про надання правової допомоги, було проведено обшуки в належних йому та його сім`ї приміщеннях в місті ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_1; вул. Марсельська, буд 44; АДРЕСА_2; вул. Гагарінське плато, буд. 5/3, офіс № 110, а також в Одеській області в АДРЕСА_3.

Позивач зазначав, що під час зазначених обшуків було вилучено майно (комп’ютерне і серверне обладнання), предмети і документи, що належали йому та членам його сім’ї. Загальна вартість всього вилученого майна складала більше двох мільйонів гривень. Окрім того, під час обшуків було вилучено майно, що не підпадало під ознаки тих, які підлягають виявленню та вилученню.

Вказував, що на момент проведення вищезазначених обшуків, кримінальні провадження щодо нього, а також членів його сім’ї не розпочиналися та не зареєстровані в ЄРДР і до теперішнього часу. Так, Генеральною прокуратурою України було повідомлено позивача, що остання зверталась до Міністерства юстиції США з пропозицією вирішити питання щодо подальшої долі вилученого комп’ютерного обладнання, у зв’язку із тим, що експертами США було проведено необхідне копіювання, тому в американських слідчих органів у даному комп’ютерному обладнанні була відсутня потреба. На зазначену пропозицію Міністерство США висловило прохання про подальше зберігання в органах СБУ комп’ютерного обладнання, вилученого у ОСОБА_2 Водночас, в листі від 14.05.2010 року повідомлялось, що решта оргтехніки та матеріалів, за вказівкою Генеральної прокуратури України, відповідно до положень Договору між Україною та Сполученими Штатами Америки про взаємну правову допомогу у кримінальних справах 1998 року, була передана представникам американської сторони - ініціаторам міжнародного слідчого доручення.

Позивач зазначав, що 19 січня 2016 року на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2015 року по справі № 522/26349/15-к, в приміщенні за адресою: АДРЕСА_4 було проведено обшук. З змісту ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2015 року по справі № 522/26349/15-к вбачається, що судом був наданий дозвіл на проведення слідчими слідчого відділу УСБУ в Одеській області обшуку житлового приміщення, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_4, з метою відшукання та вилучення документів, комп’ютерної техніки, носіїв інформації, які пов’язані з хостинговими послугами, чатами, іншими спілкуваннями з клієнтами та документів, що мають відношення до діяльності абузостійкого хостингу.

В ході обшуку було виявлено та вилучено майно, що належить позивачу та членам його сім’ї. Зазначені предмети та документи в подальшому Генеральною прокуратурою України за посередництва Посольства США в Україні передані до Департаменту юстиції США. Водночас, Генеральною прокуратурою України не було надано жодного документа на підтвердження зазначених обставин, посилаючись на те, що кримінальним процесуальним законодавством України не передбачено надання підтверджуючих документів щодо передачі вилученого майна.

Зазначав, що обшук проведено на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2015 року по справі №522/26349/15-к, яка постановлена у зв’язку із зверненням до суду із клопотанням старшого слідчого СВ Управління СБУ в Одеській області Цуркана М.В., погодженого з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про проведення обшуку в рамках міжнародної правової допомоги щодо комп’ютерних злочинів, яке надійшло від компетентних органів Сполучених Штатів Америки.

Листом робочого апарату Укрбюро Інтерполу національної поліції України від 01.03.2016 року, ОСОБА_2 було повідомлено що він, станом на 29.02.2016 року за ініціативою правоохоронних органів Сполучених Штатів Америки оголошений в міжнародний розшук у зв’язку з обвинуваченням його у вчиненні шахрайства в мережі Інтернет та викраденні персональних даних.

Разом з тим, позивачу не було повідомлено номер кримінальної справи, ким та коли вона порушена, підстави, та інші відомості, що стосуються справи.

Посилаючись на порушення відповідачами вимог Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України, позивач просив суд ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів на його користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 500000 грн.; визнати неправомірними дії відповідачів щодо порушення його прав, свобод та законних інтересів; повернути йому майно, вилучене під час обшуків проведених в приміщеннях за адресами: АДРЕСА_5; м. Одеса, вул. Марсельська, буд 44; АДРЕСА_6; м. Одеса, вул. Гагарінське плато, буд. 5/3, офіс № 110; АДРЕСА_7 та визначеного в протоколах обшуку від 24.06.2009 року; повернути йому майно, вилучене під час обшуку в приміщенні, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_4 та визначеного в протоколі обшуку від 19.01.2016 року; зобов’язати Генеральний секретаріат Інтерполу внести відомості щодо припинення міжнародного розшуку ОСОБА_2

Ознайомившись з матеріалами справи, приходжу до висновку, що у відкритті провадження по даній справі необхідно відмовити, виходячи з наступного.  

Частиною 2 ст. 168 КПК України передбачено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов’язана скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов’язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Стаття 169 КПК України передбачає, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 171, частиною шостою статті 173цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Відповідно до статей 170,171,172,173 КПК України на тимчасово вилучене майно може бути накладений арешт. Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до статті 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. 2. Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно. 3. Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. 4. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Окрім зазначеного стаття 303 Кримінального процесуального кодексу України, визначає рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

У відповідності до статті 306 Кримінального процесуального кодексу України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Тобто саме кримінальним процесуальним кодексом України передбачений порядок оскарження дій/бездіяльності органів досудового слідства, а також зобов’язання вчинити певні дії та повернення тимчасово вилученого майна.

За таких обставин, суд вважає, що розгляд справи в цій частині відноситься до юрисдикції слідчого суді, оскільки позивач та відповідачі в даному випадку є сторонами кримінального провадження, яке повинно розглядатися в порядку кримінального процесуального судочинства, і не може бути розглянуте в порядку цивільного судочинства.

Згідно ст.124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Відповідно до ст. 122 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження в справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

Що стосується вимог ОСОБА_2 про стягнення солідарно з відповідачів на його користь компенсації моральної шкоди у розмірі 500000 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право  в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): моральна шкода.

Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) (частина перша статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Мінюсту України від 4 березня 1996 року № 6/5, Генеральної прокуратури України від 4 березня 1996 року № 3 та Мінфіну України від 4 березня 1996 року № 41, у разі закриття кримінальної справи за відсутністю у діянні складу злочину слідчий зобов'язаний роз'яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, а не суду.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

З цих підстав, у відкритті провадження за позовом ОСОБА_2 до Департаменту юстиції США, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України, Генерального секретаріату Інтерполу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Посольство Сполучених штатів Америки в Україні, про відшкодування моральної шкоди, визнання дій неправомірними, повернення майна, зобов’язання внести відомості слід відмовити.

Разом з тим, відмова у відкритті провадження у справі за зазначеним позовом, не позбавляє позивача звернутись до суду в порядку кримінального процесуального судочинства.

Керуючись ч.1 п.2 ст. 122 ЦПК України, суддя

ухвалила:

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту юстиції Сполучених Штатів Америки, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України, Генерального секретаріату Інтерполу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Посольство Сполучених штатів Америки в Україні, про відшкодування моральної шкоди, визнання дій неправомірними, повернення майна, зобов’язання внести відомості.

Роз’яснити позивачу, що розгляд даної категорії справ відноситься до кримінального процесуального судочинства.

Копію ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня винесення ухвали.

Суддя: О.М. Сегеда