Справа № 345/5274/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1586/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Онушканич В.В.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Бойчука І.В., Соколовського В.М.

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Калуського міськрайонного суду від 06 жовтня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з указаним позовом та зазначив, що 09 липня 2014 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір позики №09/07 згідно якого, він надав позику у сумі 749 000 грн., що еквівалентно 55000 доларів США зі строком повернення до 10 листопада 2014 року, про що ОСОБА_3 написав розписку.

З метою виконання зобов'язань за договором позики, 09 липня 2014 року ним укладено з ОСОБА_4 договір поруки, відповідно якого останній як поручитель зобов'язався перед позикодавцем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_3 зобов'язань за договором позики.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором позики, просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за договором позики, яка станом на 10 жовтня 2015 року становить - 1 394 757 грн 55 коп, з яких: 825 200 грн - сума основного боргу; 364 874 грн. 05 коп. - пеня; 22 246 грн. 48 коп.- три проценти річних; 182 437 грн. 02 коп. - проценти за користування грошима та судові витрати по справі.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 06 жовтня 2015 року позов задоволено.

Стянуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_2 кошти в сумі - 1 394 757 грн. 55 коп, з яких: 825 200 грн - сума основного боргу; 364 874 грн. 05 коп. - пеня; 22 246 грн. 48 коп.- три проценти річних; 182 437 грн. 02 коп. - проценти за користування грошима та 1827 грн. сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про часткове задоволення позову, та зазначає про те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, дав неправильну оцінку поданим доказам, допустив порушення норм матеріального і процесуального права й ухвалив незаконне рішення.

На думку апелянта, суд не врахував того, що він уклав з ОСОБА_2 договір позики №09/07 від 09 липня 2014 року згідно якого, позивач надав, а боржник отримав грошові кошти у розмірі 749 000 грн. з строком повернення до 10 листопада 2014 року. За взаємною згодою сторін, 21 листопада 2014 року ОСОБА_3 повернув частину боргу в розмірі 35 000 грн., тому борг становить 714 000 грн. Вважає, що штрафні санкції слід нараховувати від зменшеної суми боргу у сумі 714 000 грн. з дня повернення частини боргу від 21 листопада 2014 року, а загальна сума боргу становить 1049169,20 грн., з яких: 714 000 грн. - сума основного боргу; 316624,78 грн. - пеня; 18544,44 грн. - три проценти річних; 155299,90 грн. - проценти за користування грошима, які слід стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 як поручителя.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та його представник заперечили вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обгрунтованість винсовків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові докази по справі колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з настпних підстав.

Судом встановлено, що 09 липня 2014 року між ОСОБА_2 як позикодавцем та ОСОБА_3 як позичальником у письмовій формі було укладено договір позики №09/07 згідно якого, позивач надав, а відповідач отримав грошові кошти у розмірі 749 000 грн. (що еквівалентно 55000 доларів США) з строком повернення у визначений договором строк.

Факт одержання позики в сумі 55 000 доларів США підтверджується розпискою від 10 вересня 2014 року, написаною власноручно позичальником ОСОБА_3 у момент передачі грошей, відповідно до якої останній зобов»язався повернути суму позики в строк до 10.11.2014 року.

З метою виконання зобов'язань за договором позики, 09 липня 2014 року між позикодавцем та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №09/07/01. Відповідно до п.1.2 якого, ОСОБА_4 як поручитель зобов'язався перед позикодавцем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_3 зобов'язань за договором позики № 09/07.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стягнення з боржника, який порушив грошове зобов'язання, сум індексації грошового боргу та процентів не перешкоджає стягненню у передбачених законом або договором випадках неустойки (пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

Судом встановлено, що позичальник належним чином не виконував умови договору позики та в рахунок погашення заборгованості за вказаним договором повернув позичальнику ОСОБА_2 21.11.2014 року кошти у сумі 35000 грн.(а.с.186).

Суд першої інстанції правильно визначив, що виходячи з суми боргу 55000 доларів США в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ та з врахуванням повернутої частини боргу в сумі 35 000 грн. сума боргу ОСОБА_3 за договором позики станом на 06.10.2015 року становить 825200 грн.

Суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача процентів за період користування позиченими коштами.

Відповідно до положень ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов»язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи те, що договором позики розмір плати за користування позикою не встановлено, то суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення процентів від суми позики, розрахованих на рівні облікової ставки Національного банку України за період за період з 12.11.2014 року по 06.10.2015 року в сумі 182437,02 грн. в межах завлених позовних вимог.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вищезазначених положень норм ЦК України, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення пені за період з 12.11.2014 року по 06.10.2015 року в сумі 364874,05 грн. та трьох процентів річних в сумі 22246,48 грн.

При цьому, суд правильно зазначив, що на відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов»язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності.

У зв»язку з цим, не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо неправильного визначення суми боргу за договором позики.

У відповідності до положень ст.ст 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку. У разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення боргу за договором позики у солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2

Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального правва, доводи апеоляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 06 жовтня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з часу набрання законної сили.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: І.В. Бойчук

В.М. Соколовський