ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 2а-7718/08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2008 року Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ланкевича А.З.
при секретарі Гіщинській С.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Франківському районі м.Львова про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1. звернулася з позовом до управління Пенсійного Фонду України в Франківському районі м.Львова, в якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за 2007-2008 роки, а також зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити в її користь недоплачену, як дитині війни щомісячну надбавку до пенсії за з 01.01.2007 року по 30.11.2008 року в сумі 2512 грн. 70 коп.
Посилається на те, що вона відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року є дитиною війни. Згідно ст.6 даного Закону їй повинна була виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсій за віком, однак у 2007 році йому така допомога не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась не в повному обсязі.
В судове засідання позивач не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце його проведення, однак від нього надійшла заява, в якій він просить справу розглядати без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, посилається на те, що законодавством України не визначено поняття мінімальна пенсія за віком, а тому вимоги позивача є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Позивач являється дитиною війни, що підтверджується пенсійним посвідченням виданим відповідачем 27.05.1999 року.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, державні соціальні гарантії дітям війни встановлені вищевказаним Законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України » дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було обмежено, однак Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України », якими обмежується дія ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність, отже, з цього часу відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 має преюдиціальне значення для судів при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статтей, що визнані неконституційними.
Судом встановлено, що всупереч Рішенню Конституційного Суду України відповідачем, оспорювана позивачем надбавка з 09 липня по 31 грудня 2007 року не виплачувалась, а тому позов в частині зобов'язання відповідача нарахувати на користь позивача невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» за вищевказаний період підлягає до задоволення.
Виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, визначеного у відповідності до ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу має бути нарахована допомога за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року в сумі 742 грн. 65 коп. (липень, серпень, вересень 2007 року: 410 грн. 06 коп. х 30% х 3; жовтень, листопад, грудень 2007 року: 415 грн. 11 коп. х 30% х 3).
Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати йому недоплачену соціальну допомогу, як дитині війни за період з 01.01.2008 року по 30.11.2008 року, такі підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 28.12.2007 року до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни. Таким чином, позивачу в 2008 році здійснювались виплати щомісячної надбавки до пенсії за віком, як дитині війни в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму, так як частиною 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується учасникам війни на 10 відсотків прожиткового мінімуму.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України » до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому дані зміни втратили чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року.
Виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, визначеного у відповідності до ст.58 Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України » позивачу має бути донарахована надбавка до пенсії, як дитині війни за період з 22 травня по 31 жовтня 2008 року в розмірі 581 грн. 20 коп. (травень 481 грн. х 30% - 48 грн. 10 коп.; червень 481 грн. х 30% - 48 грн. 10 коп.; липень 482 грн. х 30% - 48 грн. 20 коп.; серпень 482 грн. х 30% - 48 грн. 20 коп.; вересень 482 грн. х 30% - 48 грн. 20 коп.; жовтень 498 грн. х 30% - 49 грн. 80 коп.; листопад 498 грн. х 30% - 49 грн. 80 коп.).
Таким чином, суд вважає, що відповідача слід зобов'язати нарахувати та виплатити в користь позивача 1423 грн. 45 коп. щомісячної надбавки до пенсії за віком, як дитині війни невиплаченої за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та недоплаченої за період з 22 травня по 30 листопада 2008 року. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст.7-14, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Позов задоволити частково. Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в Франківському районі м.Львова нарахувати та виплатити в користь ОСОБА_1 1423 грн. (одну тисячу чотириста двадцять три) грн. 45 коп. щомісячної надбавки до пенсії за віком, як дитині війни невиплаченої за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та недоплаченої за період з 22 травня по 30 листопада 2008 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, тоді постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. В разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий підпис
З оригіналом згідно
Помічник судді Гаврилич Р.М.