РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

03 жовтня 2016 року Справа № 902/354/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Демидюк О.О.

при секретарі судового засідання Кужель Є.М.,

розглянувши апеляційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.08.16р. у справі № 902/354/16 (суддя Міліціанов Р.В.)

за заявою Приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр"

про банкрутство

за участю представників:

боржника – не з’явився;

скаржника - ОСОБА_2 (договір-доручення від 06.09.2016 р.);

арб.керуючого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (довіреність від 29.09.2016 р.);

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Стрижавський кар'єр" 25.04.2016 року звернулося в господарський суд Вінницької області із заявою про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою суду від 29.04.2016р. вказану вище заяву прийнято до розгляду у справі №902/354/16 з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 30 травня 2016 року відмовлено у порушенні провадження у справі про банкрутство ПАТ «Стрижавський кар’єр».

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2016р. вказану ухвалу скасовано, справу №902/354/16 передано на розгляд господарського суду Вінницької області на стадію підготовчого засідання.

Згідно розпорядження керівника апарату господарського суду Вінницької області від 03.08.2016р. справу №902/354/16 передано на повторний автоматизований розподіл, за наслідком якого вищезазначену справу розподілено судді Міліціанову Р. В., який прийняв зазначену справу до свого провадження з призначенням її до розгляду у судовому засіданні 11.08.2016р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.08.2016р. у справі №902/354/16 зокрема: порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр"; введено процедуру розпорядження майном боржника - Приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" на 115 календарних днів, до 05 грудня 2016 року; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_3; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; вжито заходи щодо забезпечення вимог кредиторів; розпоряднику майна подати до господарського суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів до 27 вересня 2016 р.; розпоряднику майна скласти реєстр вимог кредиторів та подати його на затвердження до господарського суду до 27 вересня 2016р.; призначено попереднє засідання на 18 жовтня 2016р. 10:00 год. у приміщенні господарського суду Вінницької області, кб.1102.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (арк.мат.оск.36, 37).

В скарзі зазначає, що на поштове відділення арбітражного керуючого ОСОБА_1 ухвала про його призначення розпорядником майна ПАТ «Стрижавський кар’єр» надійшла лише 12.08.2016р., тому він фізично не мав можливості проінформувати суд про свою згоду на участь у справі №902/354/16 у строки, що були визначені судом, а саме – 11.08.2016р.

Подальші дії суду першої інстанції скаржник вважає такими, що грубо порушують права апелянта та нівелюють принципи автоматизованої системи призначення кандидатури арбітражного керуючого, що визначені статтею 114 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та положенням Інструкції з діловодства в господарських судах України від 20.02.2013р. №28.

Зазначає, що на підставі наказу №14 від 15.07.2016р. перебував у щорічній відпустці терміном з 19.07.2016р. по 18.08.2016р., яка була зумовлена необхідністю пройти курс лікування в період з 19.07.2016р. по 29.07.2016р., про що складена відповідна довідка з санаторію «Дениші». Після відпустки 23.08.2016р. апелянт направив до господарського суду Вінницької області заяву про участь у справі про банкрутство №902/354/16.

На підставі викладеного скаржник просить суд: скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області у справі №902/354/16 від 12 серпня 2016 року в частині призначення розпорядником майна ПАТ «Стрижавський кар’єр» арбітражного керуючого ОСОБА_3; задовольнити заяву на участь у справі №902/354/16 в якості розпорядника майна арбітражного керуючого ОСОБА_5; призначити розпорядником майна боржника у справі №902/354/16 арбітражного керуючого ОСОБА_5, ліцензія арбітражного керуючого АВ470436 від 25.05.2010р., свідоцтво арбітражного керуючого №1659 від 23.07.2013р.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду 16.09.2016р. апеляційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_5 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.10.2016р. об 15:00 год.

29.09.2016р. на адресу суду від арбітражного керуючого ОСОБА_5 надійшло клопотання, в якому скаржник повідомляє про неможливість взяти участь в засіданні 03.10.2016р., а також повідомляє, що підтримує вимоги викладені в апеляційній скарзі повністю. До зазначеного клопотання було додано лист господарського суду Вінницької області від 09.09.2016р. №902/354/16/1687/16.

30.09.2016р. на електронну адресу суду від арбітражного керуючого ОСОБА_3 надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу (арк.мат.оскарження 61-65).

Зазначає, що ухвалу господарського суду Вінницької області від 08.08.2016р., якою його було зобов’язано надати заяву на участь справі, було надіслано на електронну пошту скаржника.

Вказане підтверджується текстом резолютивної частини ухвали господарського суду Вінницької області від 08.08.2016р., де зазначено про надіслання ухвали на електронну адресу арбітражного керуючого ОСОБА_5 - 2009105732@mail.gov.ua. Згідно інформації з публічного сайту єдиного реєстру арбітражних керуючих, адреса електронної пошти арбітражного керуючого ОСОБА_5 відповідає тій, яка зазначена в ухвалі господарського суду від 08.08.2016р.

У зв’язку з цим арбітражний керуючий ОСОБА_3 вважає, що не заслуговують на увагу доводи апелянта про відсутність змоги вчасно подати заяву на участь у справі, через те, що ухвалу господарського суду від 08.08.2016 р. ним отримано поштою лише 12.08.2016 р.

При цьому посилається на положення п.п.4.12.1, 4.12.2., 4.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 16.01.2013р. "Про затвердження Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство", п.1.2. розділу III Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджених Наказом Міністерства юстиції України №447/5 від 15.03.2013 р.

Посилання апелянта на обставини перебування ним у щорічній відпустці в період з 19.07.2016р. по 18.08.2016р. вважає такими, що не заслуговують на увагу з огляду на положення п.п.3.5., 3.7., 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 16.01.2013р. "Про затвердження Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство".

На підставі викладеного просить суд апеляційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.08.2016р. у справі №902/354/16 - без змін.

03.10.2016р. на адресу суду від арбітражного керуючого ОСОБА_5 надійшли письмові доповнення до апеляційної скарги (арк.мат.оск.68-70).

Апелянт зазначає, що відповідно до змісту витягу з он-лайн реєстру відстеження поштової кореспонденції на офіційному веб-сайті УДППЗ «Укрпошта» вбачається, що поштове відправлення зі штріх-ідентифікатором №2102800093028 було подано до відділення зв’язку для надіслання респонденту лише 11 серпня 2016 року, тобто напередодні судового засідання.

При цьому, вручено вказане поштове відправлення було лише 19 серпня 2016 року, що також підтверджується відомостями зазначеного вище витягу.

Тому скаржник вважає, що всупереч вимогам закону, місцевим господарським судом було свідомо створено умови за яких апелянта було позбавлено можливості подати до суду заяву про надання згоди на призначення розпорядником майна боржника.

Посилаючись на положення статей 21, 22, 26, 53, 91-95, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, статей 2, 23, 38, 45, 114 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», просить суд апеляційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_5 на ухвалу господарського суду Вінницької області від 12 серпня 2016 року у справі №902/354/16 задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 03.10.2016р. представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, з підстав, викладених в ній; пояснив, що ОСОБА_5, не міг дізнатися про справу призначену на 12.08.2016р. оскільки на пошту повідомлення надійшло лише 11.08.2016 р., тому вважає, що апелянт був повідомлений не належним чином; просив суд: скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області в частині призначення розпорядником майна ПАТ «Стрижавський кар’єр» арбітражного керуючого ОСОБА_3; задовольнити заяву на участь у справі №902/354/16 в якості розпорядника майна арбітражного керуючого ОСОБА_5; призначити розпорядником майна боржника у справі №902/354/16 арбітражного керуючого ОСОБА_5.

Згідно з розпорядженням в.о.керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2016р., оскільки суддя Дужич С.П. перебуває у відпустці, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.10.2016р. для розгляду справи № 902/354/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., судді Мамченко Ю.А., Демидюк О.О.

Ухвалою від 03.10.2016р. розгляд апеляційної скарги арбітражного керуючого ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.08.16 р. у справі № 902/354/16 до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., судді Мамченко Ю.А., Демидюк О.О.

Представник арбітражного керуючого ОСОБА_3, який вимоги апеляційної скарги заперечив в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві; пояснив, що ОСОБА_5 був повідомлений на офіційну електронну пошту 08.08.2016 р. зазначену в реєстрі та якщо арбітражний керуючий перебуває в офіційній відпустці він повинен повідомити про це адміністратора реєстру, що не було зроблено; просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Вінницької області - без змін.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про банкрутство про час і місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності боржника за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, доповнення до апеляційної скарги, відзиву вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Як встановлено ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

В силу ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Водночас, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає декілька підстав для звернення боржника до суду з заявою про порушення справи про його банкрутство.

Зокрема, у випадку виникнення обставин неплатоспроможності боржник має право, однак не зобов’язаний, подати заяву на загальних підставах.

Неплатоспроможність законом визначається як неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності, тобто мають бути вичерпані інші процедури задоволення вимог кредиторів (досудове врегулювання спору, виконавче провадження).

В контексті ст.ст.1, 10 Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", неплатоспроможність - це неспроможність боржника задовольнити безспірні вимоги кредитора (кредиторів) у розмірі не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження.

Поряд з цим, відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:

- задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності);

- під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Третя підстава для звернення до суду випливає з того, що боржник, який ліквідується за рішенням власника або уповноваженого ним органу (в позасудовій процедурі ліквідації згідно ст.ст. 105, 110, 111, 112 ЦК України), після встановлення факту недостатньої вартості майна для задоволення вимог кредиторів, зобов'язаний звернутися до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство. Вказане випливає із положень ч. 3 ст. 110 ЦК України, ч. 5 ст. 11, ч. 1 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Предметом підготовчого засідання є з’ясування наявності перших двох підстав, які надають боржнику можливість ініціювати порушення провадження у справі про банкрутство, тобто ознак загрози неплатоспроможності та виникнення обставин неплатоспроможності боржника.

Відмінність вищевказаних підстав для звернення боржника до суду полягає в тому, що у випадках настання обставин неплатоспроможності або загрози неплатоспроможності боржника, застосовується загальний порядок провадження у справі про банкрутство, який передбачає застосування процедури розпорядження майном боржника з подальшим переходом до процедур санації, ліквідації або мирової угоди. Тобто, до боржника в даних випадках застосовуються заходи з відновлення платоспроможності.

Відповідно до п.12 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року №01-06/606/2013 «Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)», виходячи з системного аналізу частини третьої статті 10, частини п'ятої статті 11, частини першої статті 15 Закону, загрозою неплатоспроможності є виникнення конкуренції грошових вимог кредиторів у виконавчому провадженні, внаслідок якої задоволення вимог одного або кількох кредиторів у розмірі не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. При цьому дотримання заявником відповідного тримісячного строку не вимагається.

У той же час положеннями ч.3 ст.10 Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.

Таким чином, критеріями загрози неплатоспроможності є: наявність декількох кредиторських вимог сума яких перевищує 300 мінімальних заробітних плат; їх конкуренція – задоволення вимог одного з кредиторів призведе до неможливості задоволення вимог іншого (інших); наявність відкритого виконавчого провадження.

Визначальним для вирішення питання про порушення справи про банкрутство боржника, який наполягає на загрозі неплатоспроможності, є дослідження обставин конкуренції кредиторських вимог, співставлення їх розміру з майном боржника, за рахунок якого можливо задовольнити кредиторські вимоги.

Станом на дату звернення до суду першої інстанції - 25.04.2016 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1378,00 грн., отже 300 х 1378,00 грн. = 413400,00 грн. – сума кредиторських вимог достатня для встановлення їх конкуренції.

Як було встановлено судом першої інстанції, з наданого ПАТ «Стрижавський кар’єр» переліку кредиторів, відомостей про судові рішення та відкриті виконавчі провадження, критеріям безспірності (без урахування тримісячного строку тривалості виконавчого провадження) відповідали вимоги ТОВ «Промтехнтранс» (453 067,16 грн. - оснований борг та судові витрати) та ПП «АДІС» (1 140 525,64 грн. – основний борг, 3% річних, судовий збір).

Так, рішенням господарського суду Вінницької області від 25.03.2015р. у справі №902/122/15 стягнуто з приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс" 444 183 грн. 49 коп. - боргу, 8 883 грн. 67 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою судового збору.

Постановою ВДВС ВРУЮ від 21.10.2015 року відкрито виконавче провадження №49051153.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 20.01.2016 року у справі №902/1626/15 стягнуто з приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" на користь приватного підприємства "АДІС" 1109421,41 грн. – основного боргу; 11 306,98 грн. - 3% річних; 199 087,94 грн. – пені; 19797,25 грн. – судового збору.

Постановою ВДВС ВРУЮ від 11.02.2016 року відкрито виконавче провадження №50109214.

Таким чином, вимоги саме вказаних кредиторів мали конкурентний характер.

ПАТ «Стрижавський кар’єр» в заяві зазначав, що задоволення вимог одного з кредиторів призведе до неможливості виконання зобов’язань перед іншими, однак враховує загальні кредиторські вимоги на суму 351 371 417,76 грн., а не зобов’язання перед ТОВ «Промтехнтранс» та ПП «АДІС», що суперечить вимогам ч.3 ст.10 Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, інформація про наявність рухомого майна, яке не перебуває у заставі, вартістю 17 352 690,36 грн. спростовує позицію боржника стосовно конкуренції кредиторських вимог сукупна вартість яких становить лише 1 593 592,80 грн.

Отже, вимоги конкурентних кредиторів можуть бути задоволені в рамках виконавчого провадження.

На стадії порушення провадження у справі про банкрутство суд виходить виключно з відомостей наданих боржником та не може визначати реальну вартість майна, його рентабельність або неможливість реалізації.

Водночас, загроза неплатоспроможності боржника може мати реальний або потенційний характер.

Встановлені господарським судом Вінницької області обставини свідчать про відсутність ознак реальної загрози неплатоспроможності в розумінні положень Закону про банкрутство.

Відповідно до положень статті 1 Закону про банкрутство, неплатоспроможність — неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

З цього визначення випливає, що неплатоспроможністю є не тільки неспроможність виконати грошові зобов'язання на день звернення до суду, а й неспроможність виконати грошові зобов'язання в майбутньому – коли настануть строки виконання.

При цьому, питання про те, чи знаходиться боржник у стані неплатоспроможності, чи ні, вирішується судом не за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство, а за наслідками підсумкового засідання суду, на якому виноситься ухвала про санацію боржника чи постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвала про припинення провадження у справі про банкрутство.

Відтак, Закон не зобов’язує заявника (ні кредитора, ні боржника) при поданні заяви про порушення справи про банкрутство доводити факт неплатоспроможності, а зобов’язує лише подати певні документи, які можуть тією чи іншою мірою свідчити про вірогідність неплатоспроможності.

Як було встановлено судом першої інстанції, на підтвердження неможливості потенційного задоволення кредиторських вимог боржником надано відомості про їх загальну суму (351 371 417,76 грн.), яка перевищує вартість майна та майнових прав (60 907 656,28 грн.: 39 226 828,14 грн. (вартість основних засобів) + 21 680 828,14 грн. (дебіторська заборгованість)

Відповідно до ч.5 ст.139 Господарського кодексу України, коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Тому, дебіторську заборгованість суд не може віднести до складу майна боржника, оскільки це лише майнове право задовольнити вимоги за рахунок майна іншої особи та джерело формування майна суб'єкта господарювання (ст.140 ГК України), а не власне майно юридичної особи, яке є в наявності та за рахунок якого станом на момент вирішення питання про порушення справи про банкрутство можна задовольнити кредиторські вимоги.

Також, місцевим господарським судом було встановлено, що на банківських рахунках ПАТ «Стрижавський кар’єр» відсутні грошові кошти, що підтверджено відповідними довідками, тому дійсно утруднені можливості стягнення дебіторської заборгованості через неможливість сплати судового збору; майно вартістю 21 874 137,78 грн. перебуває у заставі, отже не може бути самостійно реалізовано або використано з метою погашення вимог не заставних кредиторів; постановами органу виконання накладено арешти на все майно та грошові кошти боржника.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом вірно встановлено наявність потенційної загрози неплатоспроможності.

Також, самостійною підставою для звернення боржника до суду з заявою про порушення справи про банкрутство є виникнення обставин неплатоспроможності боржника, яка має стійкий характер.

Згідно ст.ст.1, 10, 15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ознаками неплатоспроможності боржника є: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Тобто, сукупність таких ознак, які повинні існувати на момент звернення з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, надає можливість звернутися до суду не лише кредитору, але й боржнику.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", безспірні вимоги кредиторів - це грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Отже, саме лише судове рішення за відсутності виданого на його підставі виконавчого документа та постанови органу Державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження не може бути підтвердженням безспірності грошових вимог.

Як було встановлено судом першої інстанції, станом на момент подачі заяви до суду у ПАТ «Стрижавський кар’єр» існувала заборгованість перед ТОВ «Промтехнтранс» в сумі 453 067,16 грн. (оснований борг та судові витрати, тобто без урахування штрафних санкцій), яка перевищує 300 мінімальних заробітних плат.

Сума боргу підтверджена рішенням господарського суду Вінницької області від 25.03.2015р. у справі №902/122/15.

Постановою ВДВС ВРУЮ від 21.10.2015 року відкрито виконавче провадження №49051153, тобто станом на 25.04.2016 року тривалість виконавчих дій перевищує три місяці.

З Довідки Вінницького районного ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 11.08.2016 року стягнення в рамках даного виконавчого провадження не здійснювалось.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги ТОВ «Промтехнтранс» в сумі 453 067,16 грн. мають характер безспірних в розумінні норм Закону про банкрутство, що є достатнім для порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника, тому заяву ПАТ «Стрижавський кар’єр» задоволено правомірно.

В підготовчому засіданні суд вирішує питання щодо призначення розпорядника майна.

02.08.2016р. до господарського суду Вінницької області надійшла довідка щодо кандидатури арбітражного керуючого від 02.08.2016р. у справі №902/354/16 згідно якої автоматично визначено у відповідь на електронний запит судді Тісецького С.С. арбітражним керуючим Приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр", код 05518894 ОСОБА_6, ліцензія арбітражного керуючого АВ592902 від 19.10.2011 р., свідоцтво арбітражного керуючого №1211 від 12.06.2013р.

Від арбітражного керуючого ОСОБА_6 надійшла згода на призначення її арбітражним керуючим у даній справі.

Разом з тим, ухвалою суду від 03.08.2016р. задоволено заяву судді Тісецького С.С. про самовідвід від розгляду справи №902/354/16.

Згідно розпорядження керівника апарату господарського суду Вінницької області від 03.08.2016 р. справу № 902/354/16 передано на повторний автоматизований розподіл, за наслідком якого вищезазначену справу розподілено судді Міліціанову Р. В., який прийняв зазначену справу до свого провадження з призначенням її до розгляду у судовому засіданні 11.08.2016 р.

Згідно п. 3.8 Постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі залучення до участі у справі іншого відповідача або заміни неналежного відповідача розгляд справи починається заново (стаття 24 ГПК), заново розгляд справи починається і в разі прийняття позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу).

Тому, суд дійшов до висновку про необхідність здійснення повторного електронного запиту на автоматизований відбір кандидата арбітражного керуючого.

З вирішення даного питання судом винесено ухвалу від 08.08.2016 року, яку доведено до відома арбітражного керуючого ОСОБА_6, дана ухвала не була оскаржена.

Як вбачається з матеріалів оскарження, 05.08.2016р. до суду на електронний запит судді Міліціанова Р.В. на автоматизований відбір кандидата арбітражного керуючого надійшла довідка щодо кандидатури арбітражного керуючого від 05.08.2016 р. у справі №902/354/16 згідно якої автоматично визначено у відповідь на електронний запит судді арбітражним керуючим приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" (код 05518894, 23211, смт.Стрижавка, вул. Київська, 1, Вінницький район, Вінницька область) ОСОБА_5, ліцензія арбітражного керуючого АВ470436 від 25.05.2010 р., свідоцтво арбітражного керуючого № 1659 від 23.07.2013р.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство, як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Статтею 114 Закону про банкрутство визначено, що кандидатура арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Під час прийняття заяви про порушення справи про банкрутство суд в ухвалі зобов'язує визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надати заяву на участь у даній справі.

Від визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого ОСОБА_5 не надійшла заява про згоду на призначення розпорядником майна ПАТ «Стрижавський кар’єр».

У разі якщо від арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), визначеного автоматизованою системою, не надійшла заява про згоду стати розпорядником майна в цій справі, то розпорядника майна призначає суд без застосування автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Скаржник стверджує, що на поштове відділення арбітражного керуючого ОСОБА_1 ухвала про його призначення розпорядником майна ПАТ «Стрижавський кар’єр» надійшла лише 12.08.2016р., тому він фізично не мав можливості проінформувати суд про свою згоду на участь у справі №902/354/16 у строки, що були визначені судом, а саме – 11.08.2016р.

Як вбачається з матеріалів оскарження, ухвалу господарського суду Вінницької області від 08.08.2016р., якою його було зобов’язано надати заяву на участь справі, було надіслано на його електронну пошту (2009105732@mail.gov.ua). Вказане підтверджується і текстом резолютивної частини ухвали господарського суду Вінницької області від 08.08.2016 р., де зазначено про надіслання ухвали на електронну адресу арбітражного керуючого ОСОБА_5 (2009105732@mail.gov.ua)

Згідно інформації з публічного сайту єдиного реєстру арбітражних керуючих, адреса електронної пошти арбітражного керуючого ОСОБА_5 відповідає тій, яка зазначена в ухвалі господарського суду від 08.08.2016 р. (арк.мат.оскарж.66, 67).

Зазначеним спростовуються доводи апелянта про те, що він не мав змоги вчасно подати заяву на участь у справі, через те, що ухвалу господарського суду від 08.08.2016 р. ним отримано поштою лише 12.08.2016 р.

Згідно п.4.12.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 16.01.2013р. "Про затвердження Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство" (далі — Постанова), ухвала, якою судом зобов'язано визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого подати заяву про участь у відповідній справі у встановлений цією ухвалою строк крім надсилання в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, надсилається також визначеному автоматизованою системою арбітражному керуючому в електронній формі на адресу його електронної пошти в домені mail.gov.ua, яка зазначена в повідомленні арбітражного керуючого.

Відповідно п.4.12.2. Постанови Пленуму ВГСУ №1 від 16.01.2013р., арбітражний керуючий, визначений автоматизованою системою, протягом трьох днів з дня отримання ухвали про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство зобов'язаний надати господарському суду заяву про його участь у справі з повідомленням про те, що він не належить до жодної з категорії осіб, зазначених у частині другій статті 114 Закону, на паперовому носії та/або в електронній формі на адресу електронної пошти, з якої він отримав відповідну ухвалу.

Згідно п.4.14. Постанови Пленуму ВГСУ №1 від 16.01.2013р., у разі якщо від арбітражного керуючого, визначеного автоматизованою системою, надійшла заява про відмову від участі у справі або не надійшла заява про участь у такій справі у встановлений господарським судом строк, господарський суд призначає арбітражного керуючого без застосування автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Реєстру, з урахуванням рівня кваліфікації та спеціалізації арбітражного керуючого.

Як встановлено п.1.2. розділу III Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджених Наказом Міністерства юстиції України №447/5 від 15.03.2013р., арбітражний керуючий повинен:

1) мати електрозв’язок для отримання факсограм, телефонограм, телеграм, електронних документів, доступ до мережі Інтернет.

2) забезпечити отримання доставленої йому в установленому законодавством порядку кореспонденції із застосуванням електронного цифрового підпису та за наданою ним у встановленому законодавством порядку до головного територіального управління юстиції поштовою адресою місцезнаходження офісу, номером телефону, факсу та адресою електронної пошти.

Отже, відповідальність за належне та своєчасне отримання ухвал (в т.ч. в електронній формі) покладено законодавством на арбітражного керуючого.

Незабезпечення арбітражним керуючим своєчасного отримання надісланої йому судом кореспонденції засобами електронного зв’язку є свідченням неналежного виконання арбітражним керуючим покладених на нього обов’язків та не може бути окремою підставою обґрунтування заявлених скарг, а тим більше мотивування з цих підстав про порушення його прав, оскільки в даному випадку право арбітражного керуючого на призначення у справі реалізується шляхом зустрічного виконання арбітражним керуючим покладених на нього обов’язків із забезпечення електрозв’язку.

І якщо арбітражним керуючим не забезпечено покладеного на нього вищезазначеного обов’язку, то всю відповідальність за не призначення його у справі у зв’язку з неподання ним заяви про участь у справі несе особисто арбітражний керуючий, оскільки законодавством передбачений превентивний механізм протидії зловживанню арбітражними керуючими своїми правами, шляхом впровадження автоматизованої системи документообігу в судах України, та забезпечення реєстрації за арбітражними керуючими персональної електронної поштової скриньки в домені mail.gov.ua.

Посилання апелянта на обставини перебування ним у щорічній відпустці в період з 19.07.2016р. по 18.08.2016р. не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Згідно п.3.5. Постанови Пленуму ВГСУ №1 від 16.01.2013р., зупинення участі арбітражного керуючого в автоматизованому відборі здійснюється на підставі реєстрації адміністратором автоматизованої системи заяви арбітражного керуючого про зупинення його участі в автоматизованому відборі у випадку перебування арбітражного керуючого у відпустці.

Відповідно до п.3.7.Постанови Пленуму ВГСУ №1 від 16.01.2013р., заява арбітражного керуючого про зупинення (поновлення) його участі в автоматизованому відборі надсилається в електронній формі на адресу електронної пошти адміністратора автоматизованої системи.

Згідно п.4.7. Постанови Пленуму ВГСУ №1 від 16.01.2013р., автоматизований відбір кандидата арбітражного керуючого в автоматизованій системі здійснюється з числа арбітражних керуючих, внесених до Реєстру, за винятком арбітражних керуючих, участь яких в автоматизованому відборі зупинено.

Таким чином, законодавство передбачає випадки коли участь арбітражного керуючого в автоматизованому відборі не може бути реалізована з об’єктивних причин, зокрема у зв’язку з перебуванням арбітражного керуючого у відпусті.

Отже, апелянт бажаючи піти у відпустку, повинен був заздалегідь надіслати на електронну адресу адміністратора автоматизованої системи заяву про зупинення своєї участі в автоматизованому відборі на період відпустки.

Відтак, твердження апелянта про порушення оскаржуваною ухвалою його прав та нівелювання принципів автоматизованої системи призначення арбітражного керуючого спростовуються невиконання апелянтом приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 16.01.2013р. "Про затвердження Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство" та Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

12.08.2016 року на адресу суду надійшла заява (вх.№06-52/7376/16) арбітражного керуючого ОСОБА_3 про надання згоди на призначення розпорядником майна у справі №902/354/16.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону про банкрутство право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Законом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Згідно з ст. 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором не можуть бути призначені арбітражні керуючі: які є заінтересованими у цій справі; які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня усунення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років; яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, покладених цим Законом; які мають конфлікт інтересів (особи, у яких виникає суперечність між власними чи їх близьких осіб майновими, немайновими інтересами та повноваженнями арбітражного керуючого).

Арбітражний керуючий ОСОБА_3 повідомив суду, що не є заінтересованою особою стосовно боржника, відсутні передбачені Законом обмеження, які б перешкоджали призначенню його розпорядником майна боржника у даній справі, надав договір добровільного страхування професійної відповідальності.

З огляду на викладене, враховуючи приписи ст.114 Закону про банкрутство, вивчивши та проаналізувавши спеціалізацію осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, заяви на участь про призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_3 у справі №902/354/16 з доданими до них документами, колегія суддів вважає вірним висновок суду про призначення останнього розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" (код 05518894, 23211, смт.Стрижавка, вул.Київська, 1, Вінницький район, Вінницька область).

Крім цього, оскаржуваною ухвалою суд вирішив здійснити офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи №902/354/16 про банкрутство ПАТ «Стрижавський кар’єр» на виконання п.10 ст.16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою передбачено, що з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Таке оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна, граничний строк подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.104, 106 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала місцевого господарського суду у справі про банкрутство винесена у відповідності до норм матеріального та процесуального права і її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 8, 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст.33, 43, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.08.16р. у справі № 902/354/16 – залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Демидюк О.О.