ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Чемеровецькому районі Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2008 року у справі за адміністративними позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Чемеровецькому районі Хмельницької області про стягнення невиплаченого щомісячного підвищення до пенсії дітям війни,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 23.07.2008 року звернулися до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративними позовами, об'єднаними в одне провадження ухвалою від 24.07.2008 року, в яких просять визнати дії управління Пенсійного фонду України в Чемеровецькому районі Хмельницької області щодо щомісячної недоплати їм як дітям війни неправомірними. Стягнути на їх користь невиплачену щомісячну недоплату до пенсії як дитині війни відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 1 442,70 гривень кожному. Зобов'язати здійснювати подальшу виплату пенсії в розмірах передбачених ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2008 року позови задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Чемеровецькому районі Хмельницької області здійснити щомісячну виплату ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України» на 2007 рік» з урахуванням ст..28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 09.07.2007 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачі будучи дітьми війни, мають право на одержання пенсії підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року, тобто з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року. Суд дійшов до переконання, що у даному випадку має місце порушення прав позивача, що підлягають захисту шляхом часткового задоволення позовних вимог, таким чином позовні вимоги про стягнення допомоги за період дії п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» слід відмовити, так як дана норма втратила чинність з 09.07.2007 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Чемеровецькому районі Хмельницької області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права. Зазначає, що незважаючи на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» у видаткову частину не були внесені, тому кошти на виплату даних підвищень до пенсії в 2007 році були відсутні; не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Також при застосуванні мінімального розміру пенсії, судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відносяться до категорії пенсіонерів, які підпадають під дію вказаного Закону, що підтверджено посвідченнями серія НОМЕР_1 від 27.09.2004 року /а.с.4/, серія НОМЕР_2від 14.09.2004 року /а.с.9/ відповідно та тимчасовою довідкою №0-1145 від 01.04.2008 року згідно якоїОСОБА_3має право користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задоволити частково, а постанову суду першої інстанції змінити з таких підстав.

Розглядаючи спір та приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції підставно і обґрунтовано виходив із вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідно до якого, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що п.12 ст.71 і ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. При цьому, згідно п.п.5, 6 резолютивної частини рішення, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Обов'язковість рішень Конституційного Суду України рівною мірою для всіх суб'єктів правовідносин на території України також встановлюється ст.69 Закону України «Про Конституційний суд України» №422/96-ВР від 16.10.1996 року.

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог щодо підвищення до пенсії на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 невиплаченої у 2007 році відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки в даному випадку дії суб'єкта владних повноважень були протиправними.

Однак, судом першої інстанції невірно зазначено, що таке підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком повинно виплачуватись управлінням Пенсійного фонду відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України» на 2007 рік» з урахуванням ст..28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 09.07.2007 року, а тому в даному випадку рішення в цій частині відповідно до п.1 ст.201 КАС України підлягає зміні.

Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивачі належать до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачам у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі за період з 23 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, колегія суддів не вбачає.

Згідно п.1 ст.201 КАС України підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.2, 201 п.1, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Чемеровецькому районі Хмельницької області задоволити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2008 року у справі №2а-3225/08 змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції: «Позов задоволити частково. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Чемеровецькому районі Хмельницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно, з врахуванням виплачених сум. В решті позовних вимог відмовити».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання постанови в повному обсязі.

Постанова у повному обсязі складена 24.07.2009 року.