Апеляційний суд Черкаської області

м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 18033, (0472) 37-23-83

Справа №11/793/202/13 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: ст. 121 ч. 1 КК України ОСОБА_1

Доповідач в апеляційній

інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА IMEHEM УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого судді Безверхого I.B.,

суддів Літвінцева В.М., Ятченка М.О.,

за участю прокурора Якушиної О.В.,

представника

потерпілого ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4,

засудженого ОСОБА_5,

розглянула кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_6 та представника потерпілого ОСОБА_4 -адвоката ОСОБА_3, на вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2012 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України,

засуджений за ст. 121 ч. 1 КК України на п'ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.

На підставі ст. 76 КК України ОСОБА_5 зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживания без дозволу органу KBI, повідомляти цей орган про зміну свого місця проживания або роботи.

Із засудженого ОСОБА_5 стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_4 27.200 грн. в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Речові докази по справі відсутні.

За вироком суду ОСОБА_5 засуджений за те, що він 19.01.2011 року біля 23.30 год., знаходячись в стані алкогольного сп'яніння за адресою: смт. Чорнобай, вул. Леніна, Черкаської області поблизу кафе «Калина», переслідуючи мету на нанесения тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, умисно перекинув потерпілого ОСОБА_4 через себе, внаслідок чого останній впав та вдарився головою об крижане покриття тротуару та отримав тілесні ушкодження у вигляді розрив барабанної перетинки справа, перелом правої ключиці, розрив правого ключично-акроміального з'єднання, які згідно висновку експерта за № 34/19 від 29.03.2011 року, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, в зв'язку з тривалим розладом здоров'я та ГЧМТ, забій головного мозку тяжкого ступеню, eпi- та субдуральні гематоми, які згідно висновку експерта за № № 34/19 від 29.03.2011 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень у зв’язку з небезпекою для життя.

Не заперечуючи встановлених судом фактичних обставин справи, прокурор в апеляції ставить питания про зміну вироку місцевого суду у зв'язку iз застосуванням криминального закону, який не підлягає до застосування. Просить виключити iз вступної частини вироку посилання на ст. 89 КК України.

В обгрунтування своїх вимог зазначає, що згідно з положениями ст. 88 ч. 1 КК України, особа визнається такою, що має судимість з дня набрання законної сили обвинувальним вироком i до погашения або зняття судимості. А тому, згідно п. 4 ч. 1 ст. 373 КПК України 1960 року підлягає зміні в частині виключення iз його мотивувальної частини посилання на ст. 89 КК України.

В поданих змінах до апеляції прокурор просить скасувати вирок Чорнобаївського райсуду Черкаської області в частині вирішення цивільного позову та направити її на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі в порядку цивільного судочинства. В обгрунтування своїх вимог зазначає, що вказаний вирок є незаконним у зв’язку з неправильним вирішенням цивільного позову у справі. Так, в порушення вимог ст. 335 КПК України 1960 року в мотивувальній частині оскаржуваного вироку неконкретно викладено рішення про цивільний позов у справі, а саме судом не мотивовано розмір стягнення моральної та матеріальної шкоди з засудженого на користь потерпілого; в резолютивній частині вироку рішення про цивільний позов відсутнє взагалі.

В поданій представником потерпілого по справі ОСОБА_4 адвокатом ОСОБА_3 апеляції, останній ставить питания про скасування вироку суду першої інстанції та просить постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 121 КК України покарання пов'язане з реальним позбавленням волі, яке відповідає ступеню тяжкості скоєного i oco6i засудженого.

При цьому зазначає, що по за увагою суду залишилось те, що засуджений ОСОБА_5 вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння, тяжкість вчиненого ним злочину, пом'якшуючі та обтяжуючі його відповідальність обставини, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, підтримавшого апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, в зміненому її вигляді; засудженого ОСОБА_5, який просив залишите вирок суду першої інстанції без змін і відмовити в задоволенні апеляцій прокурора та представника потерпілого; потерпілого ОСОБА_4 та його представника адвоката ОСОБА_3, підтримавших подану адвокатом ОСОБА_3 апеляційну скаргу та просили її задоволити, а в задоволенні апеляції прокурора просили відмовити, перевіривши матеріали справи та обміркувавши над доводами вищезазначених апеляцій, колегія суддів приходить до наступного.

Так, у відповідності до вимог ст. 323 КПК України 1960 року, вирок суду повинен бути законним i обгрунтованим.

Суд обгрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Як випливає iз матеріалів справи, зокрема, протоколу судового засідання та вироку місцевого суду, ці вимоги закону при розгляді справи по суті дотримані не були.

У відповідності до ст. 299 ч. 3 КПК України 1960 року, розгляд справи по суті проводився в спрощеному порядку. При цьому був допитаний підсудний, потерпілий та досліджені матеріали справи, які характеризують особу засудженого ОСОБА_5 ОСОБА_4, як слідує з матеріалів справи ( див. а.с. 142) відповідно до протоколу судового засідання підсудному на той час ОСОБА_5 та потерпілому ОСОБА_4 головуючим по справі були роз"яснені вимоги ст. 299 КПК України, яка визначає обсяг доказів, що підлягають дослідженню та порядок їx дослідження, а не вимоги ч.З ст. 299 КПК України. Як вбачається зi змісту ч.З ст. 299 КПК України 1960 року - суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. Як пояснили в апеляційній інстанції сам потерпілий по справі ОСОБА_4 та його представник - адвокат ОСОБА_3 під час розгляду судом першої інстанції даної справи ні їм, нi самому засудженому ОСОБА_5 головуючим по справі не були роз"яснені належним чином вимоги ч.З ст. 299 КПК України 1960 року, що передбачає спрощений порядок розгляду справи.

Також, в порушення вищезазначених вимог закону, судом першої інстанції не вияснялося належним чином питания з приводу заявленого потерпілим ОСОБА_4 в ході судового розгляду справи цивільного позову ( див. а.с. 141 обор.), а зокрема не вияснялося належним чином питания в частині того чи визнає ОСОБА_5 позов потерпілого по справi i в якій саме конкретно частині: розмір моральної шкоди та розмір матеріальної шкоди; його відношення до цього (конкретно до розміру матеріальної шкоди i до розміру моральної), а також у самого потерпылого ОСОБА_4 не вияснялося питания в частині конкретизації відшкодування йому ОСОБА_5 шкоди раніше в cyмi 2.500 грн. ( в рахунок відшкодування якої саме шкоди: матеріальної чи моральної). А тому, що стосується законності вироку суду в частині вирішення заявленого цивільного позову, то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції заявлений потерпілим цивільний позов під час розгляду справи по суті не був належним чином перевірений.

Так, задовольняючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про стягнення на його користь матеріальної та моральної шкоди в cyмi 27200 грн., суд зіслався на те, що ця сума була визнана ОСОБА_5 повністю в сумі 31000 грн., а також частину з цієї суми останній вже відшкодував в poзмipi 3800 грн.

При цьому суд лише зіслався на чеки про вартість лікування та медикаментів, проте які суми грошей на їx придбання потерпілим по справі були витрачені, то у вироку про це не зазначено нічого.

А тому колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції фактично не було розподілено завдану потерпілому ОСОБА_4 неправомірними діями ОСОБА_5 шкоду на моральну та матеріальну, що на думку колегії суддів є істотним порушенням місцевим судом кримінально-процесуального закону, що в свою чергу тягне безумовне скасування вироку суду першої інстанції з поверненням справи на новий судовий розгляд.

Вказані порушення закону при винесенні вироку є істотними в зв'язку з чим він підлягає скасуванню з направлениям справи на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

3 огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне вирок місцевого суду скасувати iз-зa істотного порушення судом норм кримінально-процесуального закону (самої процедури розгляду справи iз застосуванням положень ст. 299 КПК України), а також допущеної неповноти дослідження цивільного позову під час якого підлягають перевірці позовні вимоги потерпілого та відповідність їх вимогам закону. Справу направити на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути зазначену вище неповноту судового слідства, дати належну оцінку доказам у справі i прийняти рішення, яке відповідало б вимогам закону.

Kpiм того, згідно вироку суду ОСОБА_5 засуджено за ч.1 ст. 121 КК України із застосуванням вимог ст. 75 КК України до п"яти років позбавлення волі та звільнено засудженого від відбуття призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки з покладенням на нього обов"язків передбачених ст. 76 КК України. Якщо при новому розгляді справи буде доведений обсяг обвинувачення, який вказаний у вироку суду першої інстанції, то колегія суддів вважає, що місцевий суд при призначенні покарання належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який класифкується як тяжкий, його наслідки для потерпілого, особу підсудного та ту обставину, що злочин останнім було скоєно у стані алкогольного сп"яніння. При таких обставинах призначене ОСОБА_5 місцевим судом покарання є невідповідним ступеню тяжкості злочину та oco6i засудженого внаслідок м"якості в частині застосування відносно нього вимог ст. 75 КК України.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 374 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію прокурора в її зміненому вигляді, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, - задовольнити повністю, а апеляцію представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 - задоволити частково.

Вирок Чорнобаїського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2012 року відносно ОСОБА_5 - скасувати, а матеріали кримінальної справи направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому його складі.

Головуючий Судді