Справа N2-1183/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМ'ЯМ  УКРАЇНИ

5 серпня 2009 року           Ровеньківський міський суд Луганської області в складі: головуючого судді Шумченко Л.В.,

при секретарі           Шевчук К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ровеньки справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2, треті особи:  виконавчий комітет Ровеньківської міської ради народних депутатів м. Ровеньки Луганської області, приватний нотаріус Коровіна Тетяна Миколаївна   про захист права власності та визнання права особистої власності , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом, у якому вказала, що  вона з 16 листопада 1990 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4. В період шлюбу 9 вересня 1998 року вони придбали  квартиру , розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Вважає, що Ѕ частина цієї квартири належала їй відповідно  до норм шлюбно-сімейного законодавства. Також за  час шлюбу ними було придбане наступне майно: шафа для  одягу  двох дверна вартістю 400 грн., шафа книжкова вартістю 900 грн., холодильник вартістю  500 грн., відеомагнітофон виробництва Кореї вартістю 800 грн., телефон з автовідповідачем вартістю 300 грн., набір інструментів вартістю 300 грн. Вважає, що Ѕ частина вказаного майна також належала їй відповідно до норм шлюбно-сімейного законодавства. 5 березня 2001 року шлюб між нею та ОСОБА_4 було розірвано. Після розірвання шлюбу у 2001 році майно між  ними було розподілено по домовленості таким чином:  позивачці як слабшій стороні та з якою залишалась дитина, залишилась житлова квартира, придбана в період шлюбу, а ОСОБА_4 забрав собі інше майно, а саме:  шафа для  одягу  двох дверна вартістю 400 грн., шафа книжкова вартістю 900 грн., холодильник вартістю  500 грн., відеомагнітофон виробництва Кореї вартістю 800 грн., телефон з автовідповідачем вартістю 300 грн., набір інструментів вартістю 300 грн., фужери кришталеві вартістю  110 грн., рюмки кришталеві  вартістю  50 грн., стакани кришталеві вартістю 100 грн., золота обручка  вартістю 400 грн., перстень золотий вартістю 500 грн., дві  кришталеві вази “Ладья” вартістю 150 грн., антикварне срібне сіто 1825 року виробництва вартістю 200 грн.,  часи механічні вартістю 80 грн.,  набір антикварних срібних ложок вартістю 200 грн., набір каструль з вогнеборного скла вартістю 150 грн., термос ємн. 3 літри вартістю 30 грн., ковдра з подушками виробництва США вартістю 100 грн.,  3 рушника махрових вартістю 60 грн., палас ручної роботи вартістю  200 грн., гладильна дошка вартістю 45 грн., домашню бібліотеку з книг: Шишков 2т.  вартістю 20 грн.,  Казки «малахітова шкатулка» 2 т. вартістю 20 грн.,  Народні казки вартістю 10 грн., Виноградов «Три коліра літа» вартістю 10 грн., збірник віршів Сосюри вартістю 10 грн., Сіверянін вартістю 10 грн., «Про Русь» вартістю 10 грн.,  Тургєнєв вартістю 20 грн., Розповіді Станковича 2 т. вартістю 20 грн., «Тисяча і одна ніч» 3 т.  вартістю 30 грн., розповіді Д.Лондона 3 т. 30 грн. Всього вартість майна складає 5765 грн. Все це рухоме майно, як і свої особисті речі колишній чоловік позивачки вивіз з квартири, а квартиру залишив їй. Позивач вважає, що після розподілу майна вона стала  фактичним  власником всієї квартири, тому що розподіл майна відбувся. Вона та її колишній чоловік домовились, що  квартиру вони на її ім’я переоформлять пізніше, оскільки переоформлення  коштувало дорого, а вони удвох  починали життя спочатку. На той час позивач не надала особливого значення переоформленню документів, бо була юридично необізнаною про те, як це правильно робити. Після того, як позивач стала фактичним власником квартири, вона  зробила у ній капітальний  ремонт, за свої особисті кошти поклеїла нові шпалери в усіх кімнатах, змінила сантехніку, водопровідні труби, , регістри та труби опалення, поклала кахельну плитку  у санітарних приміщеннях, замінила всі двері, встановила вікна – два з дерева, інші з металлопластіку. Проведення ремонту у квартирі  було вкрай необхідне, тому квартира знаходилась у занедбаному стані. У 2009 році ОСОБА_4 скоротечно помер, що стало перешкодою у  юридичному оформленні квартири на ім’я позивачки.  Після його смерті зі слів знайомих  позивачці стало відомо, що її колишній чоловік ОСОБА_4 склав заповіт на відповідачку, в переліку об’єктів заповіту може бути і її квартира. Позивач вважає, що мусить захистити свою власність – квартиру АДРЕСА_1. Підтвердженням того, що  між позивачкою та її колишнім чоловіком у 2001 році  відбувся поділ майна подружжя, з виділенням йому квартири в цілому,  а йому рухомого майна в рахунок  вартості частини квартири є та обставина, що він після розділу майна на протязі 8 років більш ніколи не заявляв претензій до неї відносно квартири, вивезення ним особистих речей та рухомого майна, яке відійшло йому у рахунок Ѕ частини вартості квартири, оплата ним всіх комунальних платежів за квартиру в цілому на протязі 8 років, її дії як фактичної власниці квартири. Іншого житла позивачка не має,  вона є непрацездатною літньою жінкою і вимагає, щоб її права були захищені. Просила  визнати за нею право особистої власності в цілому на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1; визнати, що заповіт, складений її колишнім чоловіком ОСОБА_4, що помер у лютому 2009 року, не стосується квартири за адресою: АДРЕСА_1, та виключити її зі складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4

В судовому засіданні  позивач та її представник підтримали заявлені вимоги. Позивач суду пояснила, що  з 1990 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з  ОСОБА_4 У 2001 році шлюб між ними було розірвано. При розірванні шлюбу вони  мирним шляхом  домовились про поділ майна. ОСОБА_4 сказав їй, що у нього є інша жінка, він іде до неї, залишає  всю квартиру, а собі забирає речі. Вартість речей, що він забрав, дорівнювала вартості його частини квартири. Це питання вони з ОСОБА_4 обговорили, досягли згоди про вартість речей, вартість квартири та порядок поділу майна.   На такий поділ всі були згодні. При цьому ОСОБА_4 зазначив: “Дивись, тепер квартира твоя, ти за неї платиш”. Потім він забрав речі, які перелічено у позовній заяві та поїхав. З цього часу вона сама платила за квартиру, почала робити в ній ремонт, оскільки квартира потребувала капітального ремонту через аварійний стан. Так, декілька разів вона заливала сусідів знизу через поганий стан опалювальної системи. Перереєстрацію квартири здійснено не було, тому що на той час у них не було грошей. У період часу з  2001 по 2009 рік ніяких претензій по квартирі ОСОБА_4 їй не пред’являв. Весь цей час вона оплачувала комунальні послуги, а ОСОБА_4  у цих витратах та у проведенні ремонту участі не брав. Вважає, що ці обставини підтверджують фактичний поділ їхнього майна. Іншого житла вона не має, а той факт, що спірна квартира  підпаде під дію заповіту, порушить її права. Просила захистити її право власності та задовольнити заявлені нею позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_2  в судовому засіданні заявлені вимоги не визнала, просила у задоволенні позову відмовити. Суду пояснила, що  у листопаді 2001 року  її попросили знайомі прийняти жити  ОСОБА_4, який приїхав до неї без речей. Ніяких меблів, посуду та іншого майна він до неї не привіз. З ним були лише старий поношений формений воєнний одяг та книжки по цивільній обороні. З його слів їй відомо, що він нічого з квартири не забирав. Зараз це ніхто не може підтвердити, оскільки всі помели. ОСОБА_4 лежав у неї паралізований, потребував стороннього догляду. Ніхто не цікавився його долею. Під час проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_1  він декілька разів був побитий ними, одного разу навіть потрапив до лікарні.  Вона не заперечує того факту, що квартиру придбано в період шлюбу, але вважає, що оскільки  вона здійснювала дуже важкий догляд за постільно хворим ОСОБА_4, поховала його, позов задоволенню не підлягає.

Представник третьої особи – виконавчого комітету Ровеньківської міської ради народних депутатів м. Ровеньки Луганської області залишив вирішення заявлених вимог на розсуд суду.

Третя особа - приватний нотаріус Коровіна Тетяна Миколаївна заперечувала проти визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_4 4 грудня 2008 року та посвідченого нею. Суду пояснила, що наприкінці 2008 року  їй дзвонив ОСОБА_4, запрошував для посвідчення заповіту. Вона виїздила за місцем його мешкання, пояснила йому вимоги законодавства при посвідченні заповіту. ОСОБА_4 пояснив їй, що все своє майно він бажає заповісти ОСОБА_2 Вона склала відповідний текст заповіту який згодом було підписано ОСОБА_4 та посвідчено у встановленому законом порядку. Вважає, що  вона діяла в межах вимог закону, і відсутні підстави для визнання заповіту недійсним. Вирішення іншої частини позовних вимог залишила на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що  він сусід ОСОБА_1, яка проживає поверхом вище над ним. З якої причини, йому не відомо, але вона розійшлась зі своїм чоловіком ОСОБА_4  Коли чоловік пішов від неї, він залишив їй квартиру, а сам пригнав вантажний  автомобіль, та вивіз усі речі з квартири. Все це відбувалось мирним шляхом, ніяких скандалів між ними не було. ОСОБА_4 забрав з собою меблі, та інші речі. До розлучення ОСОБА_1 та ОСОБА_4   наживали майно, яке було у квартирі. Це меблі, посуд, та інші речі. Після розірвання їх шлюбу та від’їзду ОСОБА_4 квартира залишилась майже порожня – він це бачив сам.  До розлучення сусідів у їх квартирі ремонт не робився, вона перебувала у поганому стані. Після того, як ОСОБА_4 пішов, ОСОБА_1 почала ремонт, який був дуже необхідний. Вона  замінила вікна, двері, зробила капітальний ремонт. У проведенні ремонту ОСОБА_4  участі не брав, все робила ОСОБА_1 та її син. Вважає, що ОСОБА_1 весь цей час сама оплачувала і комунальні послуги. Про те, щоб ОСОБА_4 пред’являв претензій ОСОБА_1 щодо квартири, йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що  вона є сусідкою ОСОБА_1 Точної дати вона не пам’ятає, їй тоді було приблизно  18-19 років,  коли ОСОБА_1 розійшлась зі своїм чоловіком. При розлученні чоловік ОСОБА_1 забрав з собою  майже всі речі. Він забрав речі, а квартиру залишив ОСОБА_1, оскільки квартири на той час коштували дешево. На той час квартира була без ремонту. Вона особисто бачила, як  ОСОБА_4 пригнав вантажний автомобіль та забрав належні йому речі. Після від’їзду з квартири  ОСОБА_4  ОСОБА_1 разом з сином робили у квартирі ремонт. Після ремонту квартира змінилася у кращий бік. У проведенні ремонту ОСОБА_4 ніякої участі не приймав.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що  по сусідству з нею проживала родина ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Вони жили мирно, ніколи не сварились, а потім раптом розлучились. При цьому вони також мирно розділили спільно нажите майно. Вона особисто бачила, як ОСОБА_4 вивозив речі – холодильник, шафу,  бібліотеку книжок, кришталь, срібло, меблі. Квартиру він залишив ОСОБА_1 Після того, як ОСОБА_4 забрав належні йому речі та поїхав, квартира залишилась  майже порожньою – у ОСОБА_1 залишились стіл, стілець, ліжко. Після поділу квартира знаходилась у поганому стані, оскільки потребувала ремонту. ОСОБА_1 разом з сином зробили цей ремонт, замінив у квартирі практично все. Комунальні послуги весь цей час оплачувала також ОСОБА_1 Чи пред’являв ОСОБА_4 претензії по квартирі, вона не знає.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він  ОСОБА_1 знає з  2005 року.  Він допомагав робити  ремонт у квартирі, де проживає ОСОБА_1 Допомагав як грошима, так і власною працею. Квартира знаходилась у жахливому стані. Ремонт було зроблено капітальний, практично все було замінено на нове. ОСОБА_4 він ніколи у квартирі не бачив, той у  ремонті участі не брав.  

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що з 1998 року вона знає ОСОБА_1 Скандалів у неї з  її чоловіком ОСОБА_4 не було. У 2001 році ОСОБА_4 забрав усі речі, меблі, та виїхав з квартири, а квартиру залишив                 ОСОБА_1  Після уходу ОСОБА_4 ОСОБА_1 зробила у квартирі капітальний ремонт. Комунальні послуги з тих пір оплачувала також сама ОСОБА_1 ОСОБА_4 ніяких претензій по квартирі не пред’являв, про таке їй нічого не відомо. У проведенні ремонту він також участі не приймав.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що  з 1998 року по сусідству з нею проживала ОСОБА_1 з чоловіком  ОСОБА_4 Жили вони мирно, але у 2001 році розлучилися. Після розлучення вони мирним шляхом поділили майно: Квартиру – ОСОБА_1,  рухоме майно – ОСОБА_4  ОСОБА_4 пригнав вантажний автомобіль, привіз двох вантажників,  та забрав усі речі, в тому числі меблі; при цьому він говорив, що квартиру залишає ОСОБА_1, а собі забирає речі в рахунок вартості своєї частини квартири.  Після уходу ОСОБА_4 у квартирі практично нічого не залишилось. Згодом ОСОБА_1 почала робити у квартирі капітальний ремонт. Вона сама оплачувала комунальні послуги. Ніяких претензій по квартирі ОСОБА_4 ОСОБА_1 не пред’являв.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він є сином  ОСОБА_1 У 1998 році його мати, знаходячись у шлюбі з ОСОБА_4, придбали квартиру. Через три роки вони вирішили розірвати шлюб, ініціатива розірвання шлюбу виходила від ОСОБА_4 Коли піднялося питання про розподіл майна, вирішили, що ОСОБА_4 забере з собою все, що порахує за потрібне ( меблі, апаратуру, книжки, посуд, родинне срібло), а матері  залишить квартиру, щоб їм було де жити. Згодом ОСОБА_4 здійснив спробу повернутися до них – повернувся на деякий час, але речей назад не привіз, та знову пішов після отримання пенсії.  В нотаріальному порядку документи на квартиру не переоформили тому, що на той момент не було грошей, а ОСОБА_4 сказав, що по квартирі ніяких претензій не має, і казав, що потім  вони зроблять оформлення документів відповідно до вимог закону. ОСОБА_4 забрав з квартири практично усі меблі,  посуд, книги,  родинне антикварне срібло, телевізор, відеомагнітофон, холодильник. Після його уходу залишилось таке майно:  ліжко, шафа, стіл, стільці. Сама квартира знаходилась у жахливому стані: була стара сантехніка, текли батареї, вікна  були гнилі. Тому у ремонті була велика потреба. Почали ремонт приблизно у 2003 році, робили його поступово. Комунальні послуги оплачувала мати. ОСОБА_4 участі у ремонті не брав. Вимог щодо квартири ОСОБА_4 не пред’являв, сказав, що вона йому не потрібна.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що  вона є родичкою колишньої дружини ОСОБА_4 – ОСОБА_13, з якою останній був одружений ще до   ОСОБА_1 Вони разом жили у м. Владикавказ, потім він поїхав до м. Макєєвка Донецької області, а потім запропонував ОСОБА_13 переїхати до м. Ровеньки. Вона продала квартиру у Владикавказі та купила квартиру на вул. Комуністична м. Ровеньки. З іншою дружиною – ОСОБА_1 у 1998 році ОСОБА_4 купили квартиру на вул. Чехова м. Ровеньки. Потім ОСОБА_1 та її син побили його. Тоді вони найняли людей, взяли його старі військові кителі, старі речі, книжки з цивільної оборони, та забрали ОСОБА_4 Потім він повернувся до ОСОБА_1 Потім його знову побили, він попав до лікарні, і вони попросили ОСОБА_2 тимчасово, на два місяці прийняти ОСОБА_4 Вона погодилась, але так сталося, що ОСОБА_4 пробув у неї не два місяці, а дев’ять років.

Свідок  ОСОБА_14 суду показала, що вона  є родичкою  ОСОБА_13, колишньої дружини ОСОБА_4 Він жив з ними, його перша дружина проживала у м. Владикавказ та мала там квартиру. Під час шлюбу з другою дружиною – ОСОБА_1 ОСОБА_4 купив квартиру на вул. Чехова м. Ровеньки. Згодом він дзвонив до них, просив забрати його. Вони забирали його, а він знову повертався.  Коли вони його забирали, вони наймали вантажний автомобіль, грузили меблеву стінку  та його військовий одяг, а також приймачі, відеомагнітофон. Ніяких інших речей не було.  Звідки вони його забирали, вона точну адресу назвати не може, оскільки не пам’ятає.  Забирали його на вантажному автомобілі тому, що такий знайшли.

Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 з 1990 року знаходилась у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4.

Під час шлюбу,  9 вересня 1998 року  ними було придбано квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (ар.с. 11). Квартиру було зареєстровано за ОСОБА_4

Оскільки  ч. 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що  закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, а  п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2003 року) встановлено, що  Цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, суд вважає, що при вирішенні цієї справи слід керуватися  законами та нормативними актами, які діяли під час виникнення правовідносин.

В судовому засіданні було встановлено, що подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4  у 1998 році   придбало квартиру АДРЕСА_1,  тобто квартиру було придбано до набрання чинності  Сімейним кодексом України та Цивільним кодексом України (2003 р.).

Відповідно до  ст. 22 Кодексу про шлюб та  сім’ю України ( 1969 р.),  майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має  рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном.

Статтею 27  Кодексу про шлюб та  сім’ю України ( 1969 р.) передбачено, що  подружжя може укладати між собою всі дозволені законом  майнові угоди. Проте угоди між ними, спрямовані на обмеження прав  жінки, чоловіка або дітей, недійсні та не обов’язкові ні для подружжя, ні для третіх осіб.

Відповідно до ст. 28 Кодексу про шлюб та  сім’ю України ( 1969 р.), в разу поділу майна, яке є спільною  сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Згідно ст. 29 Кодексу про шлюб та  сім’ю України ( 1969 р.) якщо між подружжям не досягнуто  згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом одного з подружжя суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов’язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу. Для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності.

В судовому засіданні було встановлено, що  5 березня 2001 року було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (ар.с. 10). При розірванні шлюбу подружжя досягло згоди на поділ  спільно нажитого майна таким чином:          ОСОБА_4  забрав рухоме майно ( шафу для  одягу, шафу книжкову, холодильник, відеомагнітофон, телефон з автовідповідачем, набір інструментів,  фужери, рюмки та стакани  кришталеві,  золоті обручку та  перстень, дві  кришталеві вази,  антикварне срібне, годинник механічний, набір антикварних срібних ложок, набір каструль,  термос,   ковдру з подушками,  рушники махрові, палас,  гладильну дошку, бібліотеку з книг на загальну суму 5765 грн.) в рахунок компенсацій вартості своєї частини квартири, а ОСОБА_1 залишив квартиру в цілому. Такий поділ спільно нажитого майна не суперечив діючому на той момент законодавству, не порушив інтереси подружжя. Факт добровільного поділу майна в судовому засіданні підтвердили свідки  ОСОБА_5,  ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9,  ОСОБА_10 та ОСОБА_11

В нотаріальному порядку поділ майна оформлено ОСОБА_1 та          ОСОБА_4 не було через брак коштів.

ОСОБА_4 не заявив ОСОБА_1 вимог щодо поділу спірної квартири, в  тому числі  протягом строку позовної давності, жодного разу не заявив претензій щодо квартири, не приймав участі у її ремонті та у витратах на її утримання. Ці факти в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_5,  ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,  ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Встановлено, що в період часу з 2001 року  по 2009 рік ОСОБА_1 самостійно, без участі ОСОБА_4 здійснювала оплату комунальних послуг в повному обсязі (ар.с. 82-121).

В період часу з 2002 року ОСОБА_1 разом з сином здійснила капітальний ремонт спірної квартири.

З наданих копій документів встановлено, що ОСОБА_1  у 2002 році встановила у спірній  квартирі лічильник води (ар.с. 126), у 2003 році  - газовий лічильник (ар.с. 124-125);  у 2007 році здійснила заміну вікон на пластикові (ар.с. 122-123); у 2005 році  придбала  будівельних матеріалів для ремонту квартири на суму 3547 грн. у травні , та 1866 гр. у  серпні  (ар.с. 127); у 2007 році нею було придбано будівельних матеріалів та сантехнічного обладнання у  травні  на суму 3410 грн.,  у  червні  на суму 1738 грн. (ар.с. 128).  

Здійснення  ОСОБА_1 капітального ремонту квартири підтверджується наданими до матеріалів справи фотознімками (ар.с. 129-140), а також показаннями свідків ОСОБА_5,  ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,  ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Суд вважає, що вищенаведені  факти свідчать про те, що  між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 дійсно відбулась домовленість про поділ спільного майна таким чином:  ОСОБА_4 забрав рухоме майно, а ОСОБА_1 залишив квартиру у цілому. Тому в подальшому ОСОБА_1 самостійно несла тягар по утриманню та ремонту квартири, а ОСОБА_4 не заявляв претензій щодо квартири та не приймав участі у її ремонті  та утриманні.

Таким чином, суд вважає, що квартира АДРЕСА_1 в цілому з часу здійснення добровільного поділу спільного майна подружжя   належить ОСОБА_1, яка весь час здійснює право по володінню і користуванню квартирою. ОСОБА_4 після поділу майна свого права на квартиру не заявив, прав по володінню, та користуванню нею не здійснював.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати  усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що з листопада 2001 року ОСОБА_4 постійно проживав  разом з ОСОБА_2, яка здійснювала за ним догляд, оскільки  ОСОБА_4 був інвалідом  другої групи з 2001 року (ар.с. 80). ОСОБА_4 мав статус ветерана військової служби (ар.с. 79).

4 грудня 2008 року ОСОБА_4 склав заповіт, у якому все належне йому майно заповів ОСОБА_15 (ар.с. 141-142). Вказаний заповіт складено відповідно до вимог закону і він не може бути визнаний судом недійсним, оскільки відсутні для цього підстави.

ОСОБА_4 помер 25 січня 2009 року (ар.с. 32).

Оскільки в судовому засіданні було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 з 2001 року фактично належить   ОСОБА_1, суд вважає, що спірна квартира не може входити до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_4

Посилання відповідачки ОСОБА_2 та свідків  ОСОБА_12 та ОСОБА_14 на те, що оскільки ОСОБА_2 здійснювала догляд за хворим ОСОБА_4, поховала його, вона має право на спірну квартиру, суд не може прийняти до уваги при вирішенні цієї справи, оскільки законом не передбачено таких підстав для набуття права власності.

Суд не може прийняти до уваги посилання відповідачки ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_16 про те, що ОСОБА_1 та її син  вчиняли побиття ОСОБА_4, через які він  потрапив до лікарні, оскільки такі покази не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання, сама відповідачка не надала суду відповідних доказів на підтвердження своїх слів.

Посилання відповідачки ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_14 на те, що  ОСОБА_4 ніякого майна в рахунок своєї частки квартири не забирав, а при переїзді  взяв лише старий одяг та інше майно, яке цінності не представляє,  суд вважає необґрунтованими, оскільки вони не підтверджуються фактичними обставинами справи та спростовуються показаннями свідків ОСОБА_5,  ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9,  ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач ОСОБА_2 не надала суду доказів, на підтвердження її пояснень про те, що ніякого поділу майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не відбувалось, що він ніякого майна зі спірної квартири не забирав.

За таких обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись  ч. 1 ст. 58 Конституції України, ст. 391 та Прикінцевими та перехідними положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 22,27,28,29 Кодексу про шлюб та сім’ю України, ст. ст. 10,11,60,  212-215  ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_17 Всеволодівни  до ОСОБА_2, треті особи:  виконавчий комітет Ровеньківської міської ради народних депутатів м. Ровеньки Луганської області, приватний нотаріус Коровіна Тетяна Миколаївна   про захист права власності та визнання права особистої власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право особистої власності в цілому  на житлову квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану В КП Ровеньківське БТІ за ОСОБА_4.

Визнати, що заповіт, складений ОСОБА_4 4 грудня 2008 року, який помер 25 січня 2009 року, не стосується квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та виключити вказану квартиру зі складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо  буде подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана  протягом наступних двадцяти днів, рішення суду набирає  законної сили після закінчення цього строку.

Заява на апеляційне оскарження може бути подана до Ровеньківського міського суду протягом  десяти  днів з дня його проголошення у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Ровеньківський міський суд протягом  двадцяти  днів зі дня подачі заяви на апеляційне оскарження.

            Суддя:                             Л.В. Шумченко