АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/2336/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2381/16Головуючий у 1-й інстанції Кіндяк І. С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Дорош А.І.

Суддів: Омельченко Л.М., Бондаревська С.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

з участю

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу Публічного Акціонерного Товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Славкіної М.А.

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 30 травня 2016 року

у цивільній справі за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування,-

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І.,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування. Свої вимоги обґрунтовує тим, щовідповідно до укладеного договору № ВL_КГ 100073859 від 14.09.2011 року ОСОБА_2 14.09.2011 року отримав кредит у розмірі 18 958,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01 % річних на поточні потреби із строком повернення до 14.09.2014р. Проте, позичальник свої договірні зобов'язання не виконав, у результаті чого виникла заборгованість станом на 04.08.2015 року на загальну суму 177 016,02 грн. Просив суд стягнути з відповідача на свою користь вказаний розмір заборгованості.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 30 травня 2016 року у задоволенні позовних вимог Публічного Акціонерного Товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовлено в зв'язку із закінченням строку позовної давності.

Не погодившись з судовим рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив позивач Публічного Акціонерного Товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Славкіної М.А.,посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 14.09.2011р. між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_2 укладено договір банківського обслуговування № ВL_КГ 100073859, згідно якого ОСОБА_2, 14.09.2011 р. отримав кредит у розмірі 18 958,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01 % річних на поточні потреби із строком повернення кредиту до 14.09.2014 р. (а.с. 3-10, 11-12).

Позивач ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 18 958,00 грн.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором банківського обслуговування № ВL_КГ 100073859 від 14.09.2011 року відповідач станом на 04.08.2015р. має заборгованість на загальну суму 177 016,02 грн., яка складається з наступного: 17 373,20 грн. - заборгованість за кредитом; 1,91 грн. - заборгованість за відсотками; 17 901,25 грн. - заборгованість по комісії; 141 016,02 грн. - штраф (пеня) за несвоєчасне виконання зобов'язань, що підтверджується довідкою про розмір заборгованості (а.с. 13).

Відповідно до меморіального ордеру № 22944 встановлено, що ОСОБА_2, 27.05.2012р. було здійснено останній платіж по погашенню заборгованості за договором банківського обслуговування № ВL_КГ 100073859 від 14.09.2011 року ( а.с.173, 166).

Відмовляючи у задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що згідно графіку погашення заборгованості за договором банківського обслуговування № ВL_КГ 100073859 від 14.09.2011 року, боржник повинен здійснювати погашення заборгованості кожного наступного місяця, а тому черговий платіж боржником ОСОБА_2 повинен був би здійснений 27.06.2012р., і це вказує на те, що позивачу було відомо про невиконання зобов'язань за договором боржником ОСОБА_2, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові у справі №6-20цс14 від 19.03.2014 р. Позивач звернувся до суду з позовом 19.08.2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності 3 роки, т.я. з дати початку відліку строку позовної давності - 27.06.2012 р. по дату звернення з позовом до суду - 19.08.2015 р. сплинуло 3 роки 1 місяць 23 дні і від позивача не надходило клопотання про його поновлення.

Проте, з таким висновком місцевого суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, кредитний договір між сторонами укладено 14.09.2011 р., термін повернення кредиту - 14.09.2014 р.

30.05.2016 року відповідач подав суду заяву застосування строку позовної давності (а.с. 174).

Згідно п.2.5.2 кредитного договору позичальник зобов»язувався не пізніше дати, встановленої у графіку, поповнювати рахунок ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», вказаний в п.6 спеціальної частини договору, у валюті кредиту шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумах не менше за суми платежів, встановлені у графіку, а також в сумах комісії за управління кредитом ( а.с. 11).

Згідно п.2.5.3. кредитного договору передбачено, що погашення боргових зобов»язань позичальником здійснюється шляхом списання банком коштів з рахунка-кореспондента щомісяця в дату, передбаченою на день оплати редакцією графіку, та в черговості, передбаченій п.2.5.6 загальної частини договору.

Графіком погашення заборгованості передбачена оплата один раз за кожний розрахунковий місяць, а саме 14 числа кожного місяця, термін повернення кредиту 14.09.2014 р. Даних щодо змін у графіку матеріали справи не містять.

Згідно п.6.4 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов»язань за ним.

Умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 цього Кодексу).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, що згідно з пунктом 2.5.3. укладеного між сторонами кредитного договору, сплата позичальником заборгованості за кредитом здійснюється щомісячно не пізніше 14-го числа місяця, наступного за звітним відповідно до графіка погашення заборгованості за кредитом та процентами, який є невід'ємною частиною цього договору.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року (справа № 6-20цс14) та у правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-2520цс15 від 06.04.2016 року, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов»язковими для судів, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність (ст. 257 ЦК України) за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як встановлено місцевим судом, 27.05.2012 р., ОСОБА_2 здійснив останній платіж по погашенню заборгованості за договором банківського обслуговування № ВL_КГ 100073859 від 14.09.2011 року ( а.с.173, 166).

Наступний черговий платіж згідно графіка відповідач повинен був здійснити 14.06.2012 р., але його не здійснив.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 19.08.2015 року, тобто в межах загального строку позовної давності три роки, згідно умов договору термін повернення кредиту 14.09.2014 року.

Виходячи із вищевказаних правових позицій Верховного Суду України, підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором, яка утворилася у результаті несплати позичальником щомісячних платежів за період з 19.08.2012 р. по 19.08.2015 р., тобто в межах загального строку позовної давності 3 роки щодо вимог про стягнення кредиту, відсотків, комісії за РО та в межах строку спеціальної давності 1 рік щодо вимоги про стягнення пені.

Виходячи з розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с. 240), за цей період заборгованість складає: кредит - 17 373,20 грн., відсотки - 1,32 грн. ( 1,91 грн. - 0,59 грн.), комісія за РО - 14 090,89 грн. (17 901,25 грн. - 3 810,36 грн.), штраф (пеня) за несвоєчасне виконання зобов»язань - 67 613,35 грн. (141 739,66 грн. - 74 126,31 грн.).

Відповідач, заперечуючи розрахунок та розмір кредитної заборгованості, не надав суду належні та допустимі докази на його спростування. Відповідач, виходячи з принципу змагальності сторін, не позбавлений процесуальної можливості надати докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконням або неналежним виконанням зобов»язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвочасно виконано грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

За загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов»язання, не може перевищувати один рік, що передбачено п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України. При цьому, виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст. 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Крім того, ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 р. № 6-100цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК Україн є обов»язковою для судів, за правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про часткове стягнення пені за порушення строків сплати заборгованості у розмірі 17 000 грн., виходячи з того, що відповідач має четверо дітей, з яких на його утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки на час подачі позову позивач був звільнений від сплати судового збору, то з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд допустив невідповідність висновків обставинам справи; рішення місцевого суду ухвалене з порушенням вимог матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п. 3,4, 313, 314, 316, 317, 319, 338 ч. 4 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного Акціонерного Товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Славкіної М.А. - задовольнити частково.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 30 травня 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Позов Публічного Акціонерного Товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговуваннязадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного Акціонерного Товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором № ВL_КГ 100073859 від 14.09.2011 р. в загальній сумі 48 465,41 грн., яка складається з : кредит - 17 373,20 грн., відсотки - 1,32 грн., комісія за РО - 14 090,89 грн., штраф (пеня) за несвоєчасне виконання зобов»язань - 17 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держависудовий збір у розмірі 484,65 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

С У Д Д І :