АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа 758/6145/14-ц Головуючий у 1 інстанції Трегубенко Л.О.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/10143/2016 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,

суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І. при секретарі Юрченко А.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2016 року про задоволення подання начальна відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2016 року подання заступника начальника ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 задоволено: тимчасово обмежено ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за виконавчим документом №758/6145/14-ц, виданим відповідно до рішення Подільського районного суду м. Києва від 12.03.2015 про стягнення на користь ОСОБА_4 коштів у розмірі 92 534,66 грн, до повного виконання боргових зобов'язань.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що рішення Подільського районного суду м. Києва від 12.03.2015 не виконується, а сам боржник ОСОБА_3 ухиляється від виконання даного рішення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2016 року та постановити нову про відмову у задоволенні подання державного виконавця.Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що йому не було відомо про дане виконавче провадження, постанову про відкриття провадження він не отримував, тому підстав уважати, що він ухилявся від виконання рішення, у суду не було.

У судове засідання апеляційного суду сторони не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи на подали, що відповідно до ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 3771 ЦПК вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за поданням державного виконавця є виправданим лише у випадку, коли державним виконавцем буде доведено з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 ухиляється чи своїми діями навмисно намагається вчиняти дії, які дали б змогу йому уникнути виконання зобов'язання, у матеріалах справи не міститься.

Крім того, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем на момент звернення до суду з поданням не доведено, що факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12 березня 2015 року, вже відбувся і об'єктивно підтверджений наявними у матеріалах виконавчого провадження доказами. Крім того відсутні відомості про отримання ОСОБА_3 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №48856913 від 30.09.2015 за виконавчим листом № 758/6145/14-ц.

З урахуванням викладеного та враховуючи, що вирішення питання про обмеження у виїзді за межі України можливе тільки у порядку, визначеному ст. 3771 ЦПК, та за поданням державного виконавця на підставі п. 18 ст. 11 Закону № 606-XIV у зв'язку з ухиленням боржника від виконання рішення суду, що перебуває на виконанні, а заявник в свою чергу жодних належних та допустимих доказів, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 березня 2015 року і може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, не надав, - відсутні підстави для обмеження ОСОБА_3 у виїзді за кордон. Крім того, виконавчий лист знаходиться на виконанні і не позбавляє державного виконавця можливості вжити заходів реагування, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Виходячи з наведеного, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що боржник не був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження та про проведення виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання рішення Подільського районного суду м. Києва.

Суд першої інстанції, не перевіривши належним чином доводи подання, передчасно, без повного і всебічного з'ясування обставин справи, дійшов висновку про його задоволення.

Оскільки матеріали справи зазначених доказів не містять, в суд апеляційної інстанції належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи державний виконавець не з'явився, а в силу положень ст. 303 ЦПК України апеляційний суд розглядає справи в межах пред'явлених вимог і наданих доказів суду першої інстанції, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення подання.

За таких обставин оскаржувана ухвала Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2016 року постановлена з порушенням норм процесуального закону, а тому у відповідності до положень ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням ухвали про відмову у задоволенні подання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2016 року скасувати.

У задоволенні подання заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_3 відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя-доповідач    Н.О. Антоненко

Судді А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна