Справа № 11-378/09 Головуючий в 1 інстанції Барчук В.М.
ст. 286 ч. 1 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Лозовський А.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 18 серпня 2009 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді -Лозовського А.О.,
суддів - Силки Г.І., Міліщука С.Л.,
за участю прокурора - Старчука В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду від 16 червня 2009 року, яким,
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Іванчиці Рожищенського району, українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, неодруженого, приватного підприємця, з середньою освітою, згідно ст. 89 КК України не судимого,
засуджено за ч.1 ст. 286 КК України на 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1(одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені згідно ст. 76 КК України на нього обов'язки:
1. не виїжджати за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої системи;
2. повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи;
3. з'являтись періодично в органи кримінально - виконавчої системи для реєстрації.
Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу постановлено залишити попередню - підписку про невиїзд.
Відмовлено в задоволенні позову прокурора м. Луцька в інтересах держави та територіальної громади м. Луцька до ОСОБА_1 в зв'язку з відсутністю предмета спору.
Вироком вирішено долю речових доказів та накладеного арешту на майно,-
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, 19 квітня 2009 року, близько 21 год. 40 хв., керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21121», реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Шевченка м. Луцька, від вул. Словацького в напрямку вул. Чернишевського на мосту через р. Стир, проявив безпечність та неуважність, виконуючи обгін на мосту, не переконався у безпечності маневру, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із скутером «Дефіант» під керуванням ОСОБА_2 В наслідок зіткнення потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичного експерта відносяться до середнього ступеню тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров'я.
В прямому причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою і наслідками, що настали, знаходяться порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 2.3б, 11.2, 12.3, 14.6(г).
В апеляції на вирок засуджений ОСОБА_1 зазначає, що вирок суду першої інстанції є незаконний в зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону. Вказує, якщо особа, яка злочин вчинила невеликої тяжкості, повністю відшкодувала завдану шкоду потерпілому та інші завдані збитки понесені злочином, щиро розкаялася, активно сприяла у розкритті злочину, то вона згідно ст. 45 КК України звільняється від кримінальної відповідальності. Однак, суд першої інстанції всупереч вищевказаній нормі закону виніс вирок. Прохає вирок суду скасувати, а кримінальну справу відносно нього закрити у зв'язку із дійовим каяттям.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, міркування прокурора, який заперечив апеляцію, просив залишити вирок суду в силі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи і зроблений обґрунтований висновок про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому злочину. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом доказах, який ніким не оспорюється.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, як вчинення злочину з необережності, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Відповідно до ст. 45 КК України особа, яка в перше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Як вбачається з матеріалів справи, хоча і злочин вчинений ОСОБА_1 згідно ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, він щиро розкаявся у вчиненому злочині, активно сприяв у його розкритті, добровільно відшкодував шкоду понесену Луцькою міською радою на лікування в Луцькій міській лікарні потерпілого ОСОБА_2 внаслідок вчинення злочину, на що він посилається в своїй апеляції. Однак, як вбачається
з протоколу попереднього розгляду(а.с. 92), засуджений ОСОБА_1 відмовляється потерпілому ОСОБА_2 оплачувати його подальше лікування, тобто підстав вважати, що ОСОБА_1 повністю відшкодував завдані збитки немає.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23 грудня 2005 року, в якій сказано, що відсутність хоча б одного з складових елементів ст. 45 КК України, щирого каяття у вчиненому злочині, активного сприяння розкриттю цього злочину та повного відшкодування завданих збитків внаслідок вчинення злочину, виключає підставу звільнення від кримінальної відповідальності за даною статтею кримінального закону.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів не вбачає законних підстав для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, оскільки в даному випадку не має місце дійове каяття зі сторони останнього.
При перевірці справи також не встановлено порушень кримінально-процесуального закону, які б могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути справу і постановити законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України і воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Підстав для скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 16 червня 2009 року щодо нього - без зміни.
Головуючий \ підпис \ А.О. Лозовський
Судді \ підпис \ \ підпис \ Г.І. Силка, С.Л. Міліщук
Оригіналу відповідає:
Суддя Апеляційного суду
Волинської області А.О. Лозовський