Справа № 22ц-11 \2007р.
Головуючий у 1-й інстанції: КарапутаЛ.В..
Доповідач: Ішутко ВМ.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2007 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі: головуючого - Литвиненко І.В. суддів - Ішутко В.М., Заболотного В.М.
при секретарі - Куксі М.В.
з участю: ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, представника Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - Шестак М.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду М.Чернігова від 10 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Комбінат громадського харчування Новий Чернігів - 2000", виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди,
встановив:
В травні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ ГКХ „Новий Чернігів - 2000" про поновлення строку звернення до суду, скасування наказу про звільнення від 25.02.2004 року за прогул без поважної причини, анулювання запису в трудовій книжці, зміну формулювання причин звільнення зі ст.40.п.4 на ст. 38 КЗпП України, стягнення за 5 днів по листку непрацездатності в розмірі 47 грн.34 коп.; стягнення з ТОВ ГКХ „Новий Чернігів" за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності матеріальної допомоги по листкам непрацездатності з 06.03.2004 року по 31.03.2004 року в розмірі 123 грн. 08 коп.; стягнення з ТОВ 44 грн.07
2
коп. невиплачених при розрахунку за лютий 2004 року; середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2004 року по 19.11.2005 року в розмірі 6695 грн.02 коп. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 4000грн.
Свої вимоги мотивував тим, що наказом від 25 лютого 2004 року його незаконно було звільнено з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогули без поважної причини. Він тривалий час хворів; з 24.02.2004 року знаходився на лікарняному; засідання профспілкового комітету з питання дачі згоди на його звільнення з роботи, пройшло без його участі і належного повідомлення про таке засідання; трудову книжку йому видали лише 23 вересня 2004 року; кінцевий розрахунок був зроблений лише в листопаді 2005 року; до суду зміг звернутися лише в травні 2005 року, пройшовши всі стадії лікування з туберкульозу, тому просив поновити строк звернення до суду.
Справа розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 жовтня 2006 року позовні вимоги задоволенні частково.
Стягнуто з ТОВ „КГХ Новий Чернігів - 2000" на користь позивача заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 1574 грн.77 коп. та 300 грн. за заподіяну моральну шкоду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що суд не знаходить підстав для поновлення пропущеного 3-х місячного строку звернення до суду, який був пропущений без поважних причин, позивач допустив 16 і 17 лютого 2004 року прогули без поважних причин, з наказом про звільнення з роботи був ознайомлений 25.02.2004 року. Заборгованість по заробітній платі позивач отримав 16.11.2005 року, тому за час затримки розрахунку з 01.04.2004 р. по 16.11.2005 року, тобто за 7 місяців і 15 днів підлягає стягненню на користь позивача 1574 грн. 77 коп.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апелянта, заперечення представників відповідача, третьої особи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення по суті заявлених вимог з таких підстав.
По справі встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ КГХ „Новий Чернігів -2000" ; наказом НОМЕР_1 ОСОБА_1 був звільнений з роботи за прогули без поважної причини.
З 24.02.2004 p., позивач перебував на лікарняному(а.с.7). Звільнення з роботи 25.02.2004 року, під час перебування працівника на лікарняному відповідно до вимог ст.40 ч.3 КЗпП України, не допускається.
3
В судовому засіданні встановлено, що позивач був звільнений з роботи за прогули без поважних причин з 16.02.2004 року, проте, відповідно до табеля обліку робочого часу, 16.02.2004 року для позивача був вихідним днем.
25.02.004 року відбулося засідання профспілкового комітету, на якому була дана згода на звільнення позивача з роботи за прогул без поважних з 16.02. 2004 року, проте, така згода була дана профспілковим комітетом в порушення вимог ст.43 КЗпП України, оскільки з поданням на звільнення звернувся менеджер ТОВ(а.с.28), а не власник або уповноважений ним орган. Засідання профспілкового комітету відбулося у відсутність позивача, який не був належним чином повідомлений про таке засідання профспілкового комітету(а.с.27). Відповідно до вимог зазначеної статті, розгляд заяви повинен був відкладений і тільки в разі повторної неявки працівника без поважної причини подання могло бути розглянуто за його відсутності. Крім того, профспілковим комітетом була надана згода на звільнення за прогули з 16.02.2004 року, в той час як 16.02.2004 року позивач не повинен був працювати.
Таким чином, звільнення позивача з роботи відбулося незаконно, з порушенням вимог трудового законодавства.
Звернувшись з позовом про поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди та інше, позивач просив поновити строк звернення до суду, передбачений ст.233 КЗпП України, який був пропущений ним. При цьому позивач навів поважні причини його пропуску, але, суд необгрунтовано відмовив в поновленні строку, посилаючись на те, що позивач пропустив його без поважних причин. Апеляційний суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з поважних причин, оскільки з 24.02.2004 року він хворів на небезпечну інфекційну хворобу - туберкульоз, після виписки з лікарні, перебування останнього на санаторно курортному лікуванні до 09.03.2005 року, звернувся до суду в травні 2005 року і крім цього, був незаконно звільнений з роботи.
Суд першої інстанції вірно визнав термін затримки розрахунку при звільненні, проте, помилково зазначив, що цей термін складає 7 місяців і 15 днів та помилково зазначив середню заробітну плату, з якої повинен бути зроблений розрахунок.
По справі встановлено, що позивач отримав остаточний розрахунок при звільненні 19.11.2005 року, тому за затримку розрахунку при звільненні за 19 місяців і 18 днів підлягає стягненню на його користь середня заробітна плата в сумі 5051 грн.60 коп., виходячи з середньої заробітної плати за 2 місяці перед звільненням з роботи - 252 грн.58 коп. На а.с.215, 216 знаходяться довідки пенсійного фонду, в яких відображений розмір заробітної плати позивача за спірний період, тому апеляційний суд вважає, що ці довідки і повинні бути взяті для обчислення середнього заробітку перед звільненням, оскільки відповідач не надав суду довідку про отриману позивачем заробітну плату за час його роботи
4
у відповідача перед звільненням з роботи, посилаючись на те, що документи були вилучені ДПА.
Позивач перебував на лікарняному з 24.02.2004 року і відповідно до ст.4 Закону України № 2240 від 18.01.2001 року, має право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги у зв"язку з настанням страхового випадку в період роботи, оскільки страховий випадок настав 24.02.2004 p., а звільнений він був з 25.02.2004 p., тобто в період роботи і тому підлягає стягненню на його користь допомога по тимчасовій втраті працездатності за період з 24.02.2004 р. по 31.03 2004 року. При цьому, за перші 5 днів тимчасової непрацездатності відповідно до Закону України „Про розмір внесків на деякі види загальнообов"язкового державного страхування" №2213 від 11.01.2001 р. оплата проводиться власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації за місцем роботи. Ця сума становить 47 грн.34 коп., яка підлягає стягненню з ТОВ КГХ „Новий Чернігів -2000".
За рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності підлягає оплаті лікарняний лист, починаючи з шостого дня за весь період втрати працездатності, незалежно від причин звільнення, тобто з 29.02.2004 р. по 31.03.2004 р. Ця сума становить 123 грн.08 коп.
Незаконним звільнення позивача з роботи, останньому була заподіяна моральна шкода. Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд враховує ступінь її заподіяння, характер, моральні страждання позивача, принцип розумності і справедливості і вважає за необхідне частково задовольнити вимоги позивача і стягнути 1000 грн.
Апеляційний суд встановив, що звільнення позивача з роботи з ініціативи власника проведено незаконно, враховуючи прохання позивача, який у зв"язку з допущеним відносно нього порушенням законодавства про працю не бажає продовжувати трудові відносини з відповідачем, приходить до висновку, що вимоги позивача про зміну формулювання причин звільнення з роботи підлягають задоволенню і не поновлюючи його на роботі, суд вважає за можливе змінити формулювання причин звільнення зі ст.40.п.4 КЗпП на ст.38 КЗпП України (за власним бажанням) і змінити дату звільнення з роботи з 02.02.2007 року, з часу ухвалення рішення апеляційним судом.
За таких обставин, постановлене судом рішення не може вважатись законним та обґрунтованим, воно підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
З відповідача підлягає стягненню на користь держави державне мито в сумі 60 грн.72 коп. та 30 грн. за інформаційне технічне забезпечення на користь державного підприємства „Судовий інформаційний центр".Керуючись ст.ст.40, 116, 117, 147, 233, 237-1, КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових
5
спорів", ст. 51 ч.1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності, ст.ст.303, 307, 309 п.4, 313, 314, 316, 319, 325 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 жовтня 2006 року скасувати.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконним наказ НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_1 з роботи за ст.40.п. 4 КЗпП України.
Змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з роботи зі ст.40 п.4 КЗпП України на ст.38 КЗпП України. Вважати звільнення ОСОБА_1 з 02.02.2007 року за ст.38 КЗпП України ( за власним бажанням) і зобов'язати ТОВ КГХ „Новий Чернігів -2000" внести відповідні зміни в трудову книжку ОСОБА_1.
Стягнути з ТОВ КГХ „Новий Чернігів - 2000" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2004р. по 19.11.2005р. - 5051грн.60 коп.; 47грн. 34 коп. по лікарняному за 5 перших днів непрацездатності з 24.02.2004 року по 28.02.2004 року.
Стягнути з ТОВ КГХ „Новий Чернігів - 2000" за рахунок Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності матеріальну допомогу в сумі 123 грн.08 коп. по лікарняному за період з 29.02.2004 р. по 31.03.2004 р.
Стягнути з ТОВ КГХ „Новий Чернігів - 2000" на користь ОСОБА_1 1000грн.. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ТОВ КГХ „Новий Чернігів - 2000" на користь держави держмито в сумі 60 грн. 72 коп., 30 грн. за інформаційно технічне забезпечення.
Рішення набуває чинності негайно та може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.
Головуючий: Судді: