Справа № 22- 107/2007 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 19 Ганкіної І.А.
Доповідач Матківська М.В.
УХВАЛА
Апеляційного суду Вінницької області
від 29 січня 2007 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Матківської М.В.
Суддів : Чорного В.І., Оніщука В.В.
При секретарі: Шевчук Л.В.
За участю : позивача ОСОБА_1 та його представників: ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5., представника відповідачів ОСОБА_6
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 17 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, СТОВ "Володарка", за участю третьої особи: відділу державної виконавчої служби Літинського районного управління юстиції про відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 гр., -
Встановила:
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 17 листопада 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 гр. відмовлено.
Позов в частині вимог ОСОБА_1 до СТОВ "Володарка і К" про відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 гр. залишено без розгляду з зв'язку з подачею позивачем заяви про залишення частини позовних вимог без розгляду.
В стягненні судових витрат відмовлено.
2
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Зазначила, що рішення суду оскаржує в повному обсязі; вважає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з цим прийняв незаконне рішення про відмову в задоволенні її позовних вимог.
Відповідачі заперечили апеляційну скаргу, просять її відхилити, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним і справедливим.
Третя особа письмових заперечень не надала та в судове засідання не з'явилася.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 працювала в СТОВ "Володарка і К"; звільнена за згодою сторін згідно наказу НОМЕР_1 від 18.09.2001 року. Товариство заборгувало ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 2041 гр. 70 коп. та кошти за майновий пай в розмірі 2695 гр. Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 16.07.2002 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені: стягнуто із СТОВ "Володарка і К" на її користь заборгованість по заробітній платі та кошти за майновий пай в загальній сумі 5929 гр.
Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 21.08.2003 року зазначене рішення суду від 16.07.2002 року було скасовано за нововиявленими обставинами, а справу призначено до нового розгляду. При новому розгляді сторони уклали мирову угоду, затверджену ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 20.04.2004 року. За умовами мирової угоди СТОВ "Володарка і К" зобов'язався викупити у ОСОБА_1 її майновий пай за 4855 гр. до 01.08.2004 року і за ним визнається право власності, а ОСОБА_1 згідна отримати гроші і передати майновий пай відповідачу.
За договором від 28.07.2004 року ОСОБА_1 повністю отримала вартість зазначеного майнового паю в сумі 4855 гр. по договірній ціні і майновий пай (свідоцтво серії ВІ XI НОМЕР_2) було передано СТОВ "Володарка і К".
Рішення суду від 16.07.2002 року не виконувалося тривалий час -до 01.08.2004 року. Весь цей час вона змушена була судитися за свої гроші і .... отримала їх тільки через два роки. Довгі пошуки справедливості, судові процеси, зусилля, які позивач змушена була витрачати на написання листів, скарг, виїзди в різні інстанції за поверненням заборгованості, негативно вплинули на стан її здоров'я, який і без того є незадовільним, так як вона являється інвалідом дитинства першої групи. Все це в результаті призвело до спричинення їй значної моральної шкоди, яку позивач оцінила в 100 000 гр. і просила стягнути з відповідача ОСОБА_5., як з фізичної особи та бувшого керівника, який на її думку є винним у затягуванні процесу отримання нею належних коштів. Також суд першої інстанції задоволив заяву ОСОБА_1 в частині залишення без розгляду її позовних вимог до СТОВ "Володарка і К" про відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 гр.
3
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 10 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказами являються будь-які фактичні дані, які встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Однак, як вбачається із матеріалів справи позивач взагалі не зазначила обставин, якими вона обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Виходячи зі змісту даного Закону, враховуючи роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року, з послідуючими змінами, слідує, що заподіяна громадянину моральна шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови: наявності шкоди, протиправності діяння (бездіяльності), наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням, вини, того, хто завдав шкоди. Зокрема, має бути з'ясовано, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральної шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач вважає за . необхідне відшкодувати йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Проте, позивач не зазначила і не надала суду доказів, що підтверджують заподіяння їй моральної шкоди: діями чи бездіяльністю (якими конкретно) відповідача ОСОБА_5. По справі встановлено, що рішення Літинського районного суду Вінницької області від 16.07.2002 року, за яким задоволено позов ОСОБА_1 і стягнуто на її користь із СТОВ "Володарка і К" 5 929 гр. 11 коп., знаходилося на виконанні в відділі державної виконавчої служби Літинського районного управління юстиції з 16.08.2002 року (а. с. 229-230) по 18.11.2003 року, коли державним виконавцем ВДВС Літинського РУЮ було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ( а. с.
4
215). Виконавче провадження було закінчено на підставі ухвали Літинського районного суду Вінницької області від 21.08.2003 року, якою скасовано рішення Літинського районного суду від 16.07.2002 року у зв'язку з нововиявленими обставинами. В послідуючому, при розгляді даної справи сторонами була укладена мирова угода, яка затверджена ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 20.04.2004 року, а провадження у справі закрито.
В судовому засіданні позивач не надала доказів в підтвердження протиправної поведінки (дій чи бездіяльності) відповідача ОСОБА_5.
Відповідно вона не довела причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача ОСОБА_5. та шкодою. Позивач не надала суду відповідних доказів, визначених статтями 57-59 ЦПК України в підтвердження наявності шкоди внаслідок протиправної поведінки відповідача по справі.
За таких обставин суд першої інстанції, виконавши вимоги процесуального закону, застосувавши правильно матеріальний закон, прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
Отже, судове рішення є законним і обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України , колегія суддів , -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 17 листопада 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців.