Копія                                                                                                                                            Справа № 2-а-317/08

Категорія статобліку - 66

КІРОВОГРАДСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

5 грудня 2008 р.                                                                               м. Кіровоград

    Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

        головуючого - судді Флоренка О.Ю.

        при секретарі - Яровій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Прокурора Бобринецького району Кіровоградської області до Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, фізична особа-підприємць ОСОБА_1 про скасування розпорядження голови Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області від 19.03.2008 рокуНОМЕР_1 «Про надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1земельної ділянки в оренду»,-  

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2008 року Прокурор Бобринецького району Кіровоградської області  звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області, в якій просить скасувати розпорядження голови Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області від 19.03.2008 рокуНОМЕР_1 «Про надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1земельної ділянки в оренду» як незаконне.

    В обґрунтування позовних вимог зазначив, що розпорядженням голови Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області від 19.03.2008 рокуНОМЕР_1 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1надано в користування земельну частку (пай), яка належала, на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серіїНОМЕР_3 від 13.09.1996 року, померлій  ОСОБА_2, площею 11,73 га.

    Прокурором Бобринецького району Кіровоградської області зазначене рішення опротестовано, за наслідками розгляду протесту листом Бобринецька районна державна адміністрація Кіровоградської області відмовила в його задоволенні.

    Бобринецька районна державна адміністрація Кіровоградської області заперечуючи проти задоволення адміністративного позову зазначила, що відповідач, керуючись ст.13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. ст. 17, 206, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Законом України «Про оренду землі» та роз'ясненнями вищестоящих державних органів, взявши в своє управління нерозподілену (невитребувану) земельну ділянку та/або частку (пай), шляхом видачі оскаржуваного розпорядження та укладення на його основі договору оренди землі, забезпечив набуття вигоди органами місцевого самоврядування у формі орендної плати та утримання майна у належному стані до появи власника.

    Ухвалою від 04.08.2008 року суд, дійшовши висновку, що вирішення даної справи може вплинути на права та обов'язки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, із згоди сторін, залучив останню до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

    У судовому засіданні прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури Кіровоградської області Гребенюк Т. Г. ( службове посвідчення №457) позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила адміністративний позов задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві. Крім того, пояснила, що доказів про вчинення відповідних дій по розшуку власника та інформуванню його про підготовку оспорюванного розпорядження відповідач не надав, що знову ж свідчить про перевищення своїх повноважень.

    Представник відповідача Ковбасюк Л. Є. (довіреність від 12.11.2008 року №01-21-542/1) у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що райдержадміністрація діяла згідно вимог чинного законодавства з метою наповнення бюджетів різного рівня та збереження земельної ділянки у належному стані до передачі її власнику.

    Третя особа в судовому засіданні 21 жовтня 2008 року, в якому оголошено перерву, була присутня, про час і місце наступного судового засідання, призначеного на 5 грудня 2008 року, повідомлена належним чином, підтвердженням чому є поштове повідомлення (а.с.71), однак в судове засідання не з'явилась, причин неявку суду не повідомила, заяви про відкладення справи не надала.

    Заслухавши представників сторін, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд  вважає, що адміністративний позов належить задовольнити повністю з наступних підстав.

Органи прокуратури України як суб'єкт владних повноважень можуть бути позивачем у адміністративній справі лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 50 КАС України або у випадках, встановлених іншими законами.

У відповідності до ч.1 та ч.4 ст.21 Закону України «Про прокуратуру» протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним.

Судом встановлено, що 19 березня 2008 року голова Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області видав розпорядженняНОМЕР_1 ?ро надання  фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1земельної ділянки в оренду” (а.с.77-79).

23 травня 2008 року Прокурор Бобринецького району Кіровоградської області виніс протест на вказане розпорядження (а.с.80-81).

Розглянувши протест, листом від 05.06.2008 року №01-21-247/1, Бобринецька районна державна адміністрація Кіровоградської області відмовила в його задоволенні (а.с.82-83).

Таким чином, відмова Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області у задоволенні протесту є підставою звернення Прокурора Бобринецького району Кіровоградської області до адміністративного суду із даним позовом.

Пунктом 2 статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», пунктом «а» ст.17 Земельного кодексу України, місцеві державні адміністрації уповноважені розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Пункт 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначив, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи виконавчої влади.

У відповідності до ст.13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Керуючись зазначеними положеннями законодавства України голова Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області розпорядженнямНОМЕР_1 від 19.03.2008 року надав фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1в оренду на 1 рік (із правом щорічного поновлення на один рік до 2012 року включно) для проведення підприємницької діяльності (товарного сільського господарського виробництва) земельну ділянку загальним розміром 11,73 га., з них 11,73 га. ріллі, за рахунок невитребуваних земельних ділянок та/або часток (паїв) на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області (а.с.77).

Чинне законодавство не містить чіткого  визначення, які земельні  ділянки вважаються невитребуваними (нерозподіленими), а тому зміст юридичного терміну належить встановлювати у зв'язку з іншими положеннями законодавства України.

Так, статтями 3, 7, 8, 9 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначена процедура виділення земельних ділянок, яка включає такі стадії:

• звернення суб'єкта права на земельну частку (пай) із заявою до місцевої ради або районної державної адміністрації про виділення земельної частки (паю) в натурі;

• у разі подання заяв більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідний орган приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

• розроблення документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) включає: проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку;

• погодження та державну землевпорядну експертизу документації із землеустрою;

• розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв);

• затвердження протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) відповідною радою чи районною державною адміністрацією;

• прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

• видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Розробляючи проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), землевпорядна організація з'ясовує кількість власників земельних часток (паїв), на яких потрібно проектувати земельні ділянки. За основу береться відповідна кількість сертифікатів як правовстановлюючих документів на отримання в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) та інших документів, що посвідчують право на земельну частку (пай).

Таким чином, невитребувана земельна частка (пай) може переходить в статус нерозподілених земельних ділянок лише після затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та розподілу земельних ділянок.

Відповідно, нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка - земельна ділянка, що була запроектована, проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб-власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус же нерозподілених (невитребуваних) земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

 Абзацом 1 Перехідних положень Закону України «Про оренду землі» передбачено право власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення.

Із комплексного аналізу змісту вказаних положень законодавства України вбачається, що земельна частка (пай) залишається нерозподіленою (невитребуваною), коли не закінчено процедуру виділення земельних ділянок в натурі й особа, якій належить зазначене право, не реалізує його іншим чином.

Отже, нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками можна вважати лише ті земельні ділянки щодо яких не оформлено державний акт або сертифікат на земельну частку (пай). При цьому, за наявності сертифіката на земельну частку (пай), правовий режим нерозподілених (невитрибуваних) земельні ділянки матимуть лише за умови, якщо розподіл земельних ділянок, передбачений ст.9 цього Закону, відбувся без участі власника земельної частки (паю) чи його спадкоємців, за умови, що останні повідомленні про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Якщо власник земельної частки (паю) чи його спадкоємці з'явились на розподіл земельних ділянок, передбачений ст.9 вказаного Закону, вони є такими що реалізували своє право, а тому розподілені за ними земельні ділянки не можна вважати нерозподіленими (невитребуваними).

У разі якщо власник земельної частки (паю) чи його спадкоємці, не з'явились на розподіл земельних ділянок, передбачений ст.9 Закону, сільська, селищна, міська рада та районна державна адміністрація, зобов'язана вжити відповідних дії по інформуванню останніх про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження. Лише за умови вчинення відповідних дій по інформуванню власника земельної частки (паю) чи його спадкоємців, земельна ділянка може вважатись нерозподіленою (невитрибуваною).

    Як вбачається із додатку до розпорядження від 19.03.2008 рокуНОМЕР_1 (а.с.79) та довідки Бобринецького районного відділу земельних ресурсів (а.с.55), фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1передана земельна ділянка заНОМЕР_3 площею 11,73 га., право на яке належить ОСОБА_2, згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3

    Таким чином, за ОСОБА_2 як за власником права на земельну частку (пай), засвідчене сертифікатом серії НОМЕР_2, розподілено земельну ділянку заНОМЕР_3 площею 11,73 га., розташовану на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області (а.с.55).

    Відповідно, згідно зазначених вище положень законодавства, земельну ділянку заНОМЕР_3 площею 11,73 га., розташовану на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, не можна вважати нерозподіленою, оскільки вона закріплена за ОСОБА_2 на підставі сертифіката на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3

    Інших доказів які б свідчили, що земельна ділянка заНОМЕР_3 площею 11,73 га., розташована на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, є нерозподіленою (невитребуваною) відповідач не надав. Зокрема відповідачем  не надано доказів, що ОСОБА_2 не була присутня на розподілі земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) та доказів вчинення дій по інформуванню  останьої про закріплення за нею земельної ділянки заНОМЕР_3 площею 11,73 га., розташовану на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

    Доводи відповідача, що оспорюванне розпорядження прийнято з метою наповнення бюджетів різного рівня та збереження земельних ділянок у належному стані до передачі їх власнику як підстава правомірності розпорядження, судом не можуть бути прийняті, так, як згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Також, посилання відповідача на роз'яснення вищестощих державних органів як підставу правомірності розпорядження, судом також не приймаються до уваги, оскільки, у відповідності до ст.9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові  акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Листи-роз'яснення не є нормативно-правовими актами і можуть розглядатись лише як позиція щодо тлумачення положень чинного законодавства.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що земельна ділянка заНОМЕР_3 площею 11,74 га., розташована на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, не відносяться до категорії нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок, а тому відповідач при прийнятті розпорядження від 19.03.2008 рокуНОМЕР_1 не вправі застосовувати ст.13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», і на її підставі передавати зазначену ділянку в оренду.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

    Отже, суд перевіривши згідно вимог ч.3 ст.2 КАС України розпорядження голови Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області від 19.03.2008 рокуНОМЕР_1 «Про надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1земельної ділянки в оренду» дійшов висновку, що останнє прийнято з порушенням принципу законності, а тому, адміністративний позов належить задовольнити, а розпорядження голови Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області від 19.03.2008 рокуНОМЕР_1 «Про надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1земельної ділянки в оренду»  - скасувати.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивачем під час розгляду даної адміністративної справи свідки не залучалися, судові експертизи не проводилися, а тому ним не понесені судові витрати, які підлягають відшкодуванню .

    На підставі викладено та керуючись ст.ст.94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області від 19.03.2008 рокуНОМЕР_1 «Про надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1земельної ділянки в оренду».

2. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Кіровоградській окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05.12.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 10.12.2008 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Суддя                             (підпис)

Згідно з оригіналом:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду                                  О.Ю. Флоренко

Дата виготовлення постанови в повному обсязі - 10.12.2008 р.