Справа № 2-533/10

(провадження № 2-533/10)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2010 року м.Каховка

Каховський міськрайонний суд Херсонської області

в складі: судді Таранцова С.П.

при секретарі Оніщенко Л.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Каховка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу, вказавши, що 10.01.09 року відповідач взяв у нього в борг 682451,00 грн., про що була складена розписка. При цьому сторони визначили еквівалент позики в доларах США. Станом на 10.01.2009 року за офіційним курсом Національного банку України курс гривні до долара США складав 7,70 грн. за 1 долар США. 01.10.2009 року ОСОБА_2 пред’явив відповідачу вимогу про повернення боргу, однак, останній до цього часу борг не повернув. На час пред’явлення позову, станом на 14.12.2009 року курс гривні до долара США за офіційним курсом Національного банку України складав 7,9828 грн. за 1 долар США. В зв’язку з цим просить суд стягнути з ОСОБА_4 борг і сумі 707515,56 грн., а також судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав повністю.

Відповідач позов не визнав, вказавши, що розписку дійсно написав він, але видав він її не позивачу, а ОСОБА_5, який мешкає в місті Запоріжжя. Крім того, зі змісту розписки неможливо ідентифікувати ні позичальника ні позикодавця, оскільки в розписці не зазначено повністю їх ім’я, по-батькові, ідентифікаційні номери та адреси місць проживання, тому вважає розписку неналежним та недопустимим доказом по справі.

В той же час, в попередньому судовому засіданні ОСОБА_4 вказав, що дійсно написав ро­зписку про те, що взяв у позивача гроші в борг. Гроші брав в борг під відсотки. Повернув час­тину грошей позивачеві, потім через деякий час повертав ще раз, але відсотки нараховувались, тому він вимагає саме таку суму боргу, хоча з відповідачем була домовленість, що повністю з ним розрахується в червні 2010 року. Позов визнавав частково в сумі 10000 доларів США.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупно­сті суд встановив, що між сторонами склалися правовідносини, які регулюються ст. ст. 11, 509, 525, 526, 1046, 1047, 1048, 1050, 1051 ЦК України.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (борж­ник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а креди­тор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у вла­сність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими озна­ками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (су­му позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому по­зикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одер­жання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зо­бов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Судом встановлено, що 10.01.09 року ОСОБА_4 видав розписку про те, що позичив у ОСОБА_2 грошові кошти в національній валюті України - в гривнях, сума яких на той момент за курсом Національного банку України була еквівалентна 88630 доларів СІЛА.

До цього часу борг не повернутий.

Особи позичальника та позикодавця встановлено. Так, відповідач сам вказав, що він написаі розписку, тому особа позичальника не викликає жодних сумнівів. Крім того, в попередньому судовому засіданні ОСОБА_4 визнав, що видав розписку саме позивачеві, тобто ОСОБА_2. Оригінал розписки також знаходився саме у цієї особи. Таким чи­ном, не виникає жодних сумнівів в тому, що позикодавцем є саме ОСОБА_6.

Суд не приймає до уваги пояснення ОСОБА_4 про те, що він видав розписку не позивачу а якомусь ОСОБА_5, який мешкає в місті Запоріжжя, оскільки відповідач не зміг пояснити, ким є ця особа, де саме вона проживає в місті Запоріжжя, де та при яких об­ставинах вони зустрічались. Так само, ОСОБА_4 не зміг пояснити яким чином у позивача з’явився оригінал розписки. Також, ОСОБА_4 не повідомив суд про існування доказів, які можуть підтвердити зазначені ним відомості та не просив суд про витребування таких доказів.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встанов­лює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та ін­ших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, пись­мових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета до­казування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвер­дження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, посилання відповідача на те, що розписка є неналежним та недопус­тимим доказом по справі є безпідставним.

Виходячи з вищенаведеного, з відповідача має бути стягнуто борг на користь позивача.

На час пред’явлення позову, станом на 14.12.2009 року курс гривні до долара США за офі­ційним курсом Національного банку України складав 7,9828 грн. за 1 долар США.

Таким чином, до стягнення підлягає борг в сумі 707515,56 грн.

Стягненню підлягають також судові витрати.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 625, 1046, 1047, 1048, 1050, 1051 ЦК України, ст. ст. 10,

11, 57, 58, 59, 60, 88, 169, 212, 224, 225 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг в сумі 707515,56 грн., судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн., а всього 709335,56 гривень.

Сторони протягом десяти днів після проголошення рішення можуть подати заяву про апеля­ційне оскарження рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інста­нції через суд першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду наби­рає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя: С. П. Таранцов