Номер провадження: 22-ц/785/5300/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів – Погорєлової С.О., Цюри Т.В., при секретарі – Колмакові В.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2016р. по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

28 січня 2016р. представник ПАТ «Укрсоцбанк», який є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», поштою звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову представник банку послався на те, що 19 березня 2008р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту №2008/25-100-54, відповідно до якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування грошові кошти у сумі 104 000 доларів США, з порядком повернення заборгованості відповідно до п.1.1. договору кредиту, та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості до 18 березня 2023р., зі сплатою 12,25% річних.

В якості забезпечення виконання зобов’язання по даному договору кредиту між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 19 березня 2008р. було укладено договір поруки №2008/25-102-18, згідно якого ОСОБА_3 поручилася перед банком за виконання ОСОБА_2 зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором та його додатками.

Позивач зі своєї сторони виконав договірні зобов’язання в повному обсязі, а відповідач в свою чергу зобов’язання по договору кредиту належним чином не виконує, у зв’язку з чим, як вказав позивач, станом на 25 січня 2016р. заборгованість ОСОБА_2 перед банком становить 136 353доларів США 40центів, які представник банку просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день винесення рішення по справі та в рівних частках судовий збір в розмірі 50707грн.44коп. (а.с.1-3).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов не визнали, обґрунтовуючи, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності та після спливу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання (а.с.56-58, 69-71).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2016р. у задоволені позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – відмовлено (а.с.105-106).

В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» ставиться питання про скасування рішення суду та постановлення нового рішення про задоволення позову банку в повному обсязі. При цьому представник апелянта посилається на те, що згідно умов договору кредиту у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Апелянт вважає, що подав позов в межах позовної давності та має право на стягнення заборгованості за кредитним договором №2008/25-100-54 (а.с.108-110).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника Банку, і представника ОСОБА_3, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла до наступного.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції було встановлено, що 19 березня 2008року між АКБСР«Укрсоцбанк» (правонаступник ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_2 укладено договір кредиту №2008/25-100-54. Позивачем надано відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі 104000 доларів США з порядком повернення кредиту, передбаченим п.1.1 Договору кредиту, зі сплатою 12,25% річних та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості до 18 березня 2023р. або достроково у випадках, передбачених Договором кредиту.

Згідно з пунктом 3.3 кредитного договору позичальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі погашати Кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п.1.1 цього Договору (а.с.10-18).

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором кредиту між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №2008/25-102-18 від 19 березня 2008р., яким встановлена солідарна відповідальність з позичальником (а.с.25-27).

Позивач зі своєї сторони виконав договірні зобов'язання і ОСОБА_2 отримала кредитні кошти в сумі 104000доларів США (а.с.20). В свою чергу відповідач ОСОБА_2 зобов'язання по кредитному договору належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 25 січня 2016 року заборгованість ОСОБА_2 перед банком становить 136353доларів США 40 центів, з яких сума заборгованості за кредитом 95333долара 03цента та сума заборгованості за відсотками – 41020доларів 37центів (а.с.7-9).

Пунктами 1.1.1, 1.1.2 договору сторони встановили графік та порядок погашення суми основної заборгованості шляхом виплати щомісячних платежів протягом всього часу дії договору в розмірі 577доларів США 78 центів до 10 числа місяця наступного за місяцем у графіку та в останній користування кредитом з кінцевим терміном основного зобов'язання до 18 березня 2023р. (а.с.10-11).

Крім того, відповідно до пунктів 3.3.7, 3.3.8.,4.5 договору позичальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному пунктом 1.1., 2.4. цього договору. У разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8 договору протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом порушених прав, при цьому зазначив, що позивач звернувся до суду з позовом 03 лютого 2016р., загальна заборгованість за договором нарахована станом на 25 січня 2016р., а останнє погашення простроченої заборгованості відповідачем відповідно до розрахунку відбулось 22 квітня 2011р., тому суд вважав, що відповідно до умов кредитного договору зобов'язання по погашенню всієї суми кредиту настало 11 січня 2009р., за процентами 22 квітня 2011р., тому саме з цього дня починається відлік строку позовної давності для звернення банку до суду.

З даним висновком повністю погодитись не можна, з наступних підстав.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч. 1 ст.612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно із пунктом 4.5. кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.8. (сплата процентів), 3.3.9. (своєчасна та в належному розмірі сплата кредиту й процентів) цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Судом встановлено, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_2 здійснила 22 квітня 2011р., що підтверджується розрахунком заборгованості на а.с.7-9.

Тому за визначенням пункту 4.5. договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 днів, тобто з 09 серпня 2011р., та останній платіж 22 квітня 2011р., за п.п.1.1.1 кредитного договору сплата чергового платежу до 10 числа (включно) кожного місяця, тобто наступний платіж повинен був здійснений 10 травня 2011р., але не був здійснений, тому з 11 травня 2011р. починається відраховуватися 90 днів, що передбачені п.4.5.кредитного договору, які скінчуються 08 серпня 2011р.

Оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено на 09 серпня 2011р., то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду з зазначеним позовом лише 28 січня 2016р. (суд помилково вказав дату в рішенні суду 03 лютого 2016р., не врахувавши подачу позову поштою, що підтверджується матеріалами справи на а.с.43), тобто зі спливом строку позовної давності.

Після зміни строку виконання зобов'язання до 09 серпня 2011р. усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою пункту 4.5. договору позичальник був зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної дати й усі наступні щомісячні платежі за графіком після 09 серпня 20011р. не підлягали виконанню.

Такий висновок суду був викладений Верховним Судом України у постанові від 02грудня 2015р. по справі за №6-249цс15 і згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для всіх судів, тому підлягає врахуванню при розгляді даної справи.

Разом з тим, суд першої інстанції невірно відмовив у задоволені позову банку до ОСОБА_3 з підстав пропуску строку позовної давності, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно із частиною 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, установлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора на задоволення його вимог. Останнє означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків, основна властивість яких, крім того, що їх сплив, на відміну від строків позовної давності, припиняє суб'єктивне право, полягає в тому, що вони не можуть бути призупинені, перервані чи відновлені. Такі строки також не можуть бути змінені за домовленістю сторін договору та їх настання припиняє права кредитора та обов'язок боржника за договором.

Правила ч.4 ст.559 ЦК України встановлюють припинення поруки як за договором із визначеним строком дії поруки, так і за договорами, в яких строк дії поруки або строк основного зобов'язання встановлений не був.

Припинення поруки зі спливом строку, установленого в договорі поруки, означає, що кредитор позбавляється можливості звернутись із вимогою до поручителя про виконання його зобов'язання за договором поруки у зв'язку з припиненням такого зобов'язання поручителя.

За змістом речення першого та третього зазначеної статті кредитор повинен встигнути звернутись до поручителя з вимогою про виконання останнім свого обов'язку за договором поруки, у тому числі в примусовому порядку.

Разом із тим за змістом другого речення ч.4 ст.559 ЦК України у разі, якщо строк договору поруки не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить до поручителя вимоги.

Правова природа зобов'язання у всіх випадках, передбачених статтею 559 ЦК України, є тотожною.

Вимога кредитора до поручителя полягає в  реальному виконанні зобов'язання за боржника, оскільки така вимога може бути заявлена лише в разі невиконання боржником своїх зобов'язань та настання строку виконання основного зобов'язання.

Виходячи з тотожної природи зобов'язань, які регулюються реченнями першим і третім частини четвертої статті 559 ЦК України та реченням другим  частини четвертої цієї статті, правову конструкцію частини четвертої статті 559 ЦК України, викладену в одному абзаці, ототожнює правову природу усіх зобов'язань, преклюзивність строку дії договору поруки, необхідно дійти висновку, що такою вимогою може бути лише позов, заявлений кредитором до поручителя в судовому порядку, оскільки пред'явлення іншої вимоги суперечить правовій природі поруки як строкового зобов'язання.

Відповідно на вказані строки не поширюється положення частини п'ятої статті 267 ЦК України про захист судом порушеного права у разі, коли строк позовної давності пропущений із поважних причин.

Отже, сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, так само як закінчення строку, установленого договором поруки,  та закінчення одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся  до поручителя з позовом.

Разом із тим позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

При цьому відповідно до ч.ч.1,5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Якщо договір поруки припинився (у тому числі й на підставі непред'явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання), інститут позовної давності застосовано бути не може, тому що  всі права та обов'язки сторін за цим договором слід вважати припиненими.

Отже, непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.

Також треба зазначити, що звернення до суду після спливу передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку не є підставою для відмови в позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності, а є підставою для відмови в позові у зв'язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014р. у справі № 6-170цс14 і згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для всіх судів, тому підлягає врахуванню при розгляді даної справи.

Крім того, договором поруки від 19 березня 2008р. між банком та ОСОБА_3 не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Як зазначалося вище, сторони кредитного договору встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язань за щомісячним погашенням платежів.

Пунктом 4.5 кредитного договору встановлено, що в разі невиконання або неналежного виконання позичальником більш ніж 90 календарних днів своїх обов'язків щодо своєчасної сплати кредиту та процентів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, а позичальник зобов'язаний протягом 1 робочого дня повернути кредит у повному обсязі, сплатити відсотки та штрафи.

Отже, сторони врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 здійснила останній платіж 22 квітня 2011р. Оскільки строк виконання основного зобов'язання договором було змінено, тобто строк користування кредитом достроково сплив 09 серпня 2011р., тобто через 90 календарних днів з дати, коли позичальник перестав сплачувати кредит, нараховані проценти за кредитом та штрафні санкції, тому строк у шість місяців від дня настання зміненого строку виконання основного зобов'язання закінчився 09 лютого 2012р., натомість ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом поза межами цього строку, зокрема 28 січня 2016р.

За таких обставин договір поруки від 19 березня 2008р. між банком та ОСОБА_3 є припиненим за вимогами ч.4 ст.559ЦК України.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016р. у справі № 6-2875цс15 і згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для всіх судів, тому підлягає врахуванню при розгляді даної справи.

З урахуванням, колегія суддів прийшла до висновків, що у задоволені позову банку до ОСОБА_2 слід відмовити з причин пропуску строку позовної давності, а у задоволені позову банку до ОСОБА_3 слід відмовити у зв'язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2016р. підлягає зміні в частині мотивування відмови у задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом саме з вищевказаних підстав, викладених в мотивувальної частині даного рішення апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2016р. змінити.

У задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити з підстав, викладених в мотивувальної частині рішення апеляційного суду.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвали.

Головуючий: І.П.Сидоренко

Судді: Т.В.Цюра

ОСОБА_4