ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2016Справа №910/12148/16

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовомПублічного акціонерного товариство "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О.

до відповідача треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" Національний банк України; Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; ОСОБА_4; приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович

прозастосування наслідків недійсності нікчемного правочину та внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

за участю представників сторін

від позивача Шабліовська В.В. (довіреність №37 від 31.01.2016р.)

від відповідача третьої особи 1: третьої особи 2: третьої особи 3: третьої особи 4: ОСОБА_7 (довіреність б/н від 01.07.2016р. ) не з`явився не з`явився не з`явився не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" (надалі - ПАТ "Український професійний банк", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" (надалі - ТОВ "ФК Аурум Фінанс", відповідач) про: застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору відступлення прав вимоги № б/н від 26.05.2015р.; зобов'язання ТОВ "ФК Аурум Фінанс" повернути на користь ПАТ "Український професійний банк" права майнової вимоги, отриманні за договором відступлення прав вимоги № б/н від 26.05.2015р., укладеним між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "ФК Аурум Фінанс" у зв'язку з чим повернути оригінали документів згідно акту приймання-передачі від 27.05.2015р., перелік яких знаходиться в позовній заяві; внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: внести зміни про суб`єктів в записі про іпотеку: 4454309, замінити Іпотекодержателя - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" на Іпотекодержателя - Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк"; внести зміни про суб`єктів в записі про обтяження: 4453469, замінити Обтяжувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" на Обтяжувача - Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час здійснення тимчасової адміністрації позивача, перевірено правочини, вчинені протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку та виявлено правочин, вчинений між позивачем та відповідачем щодо відступлення права вимоги, а саме: договір про відступлення прав вимоги від 26.05.2015р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрований у реєстрі за №6259, який є нікчемним на підставі ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Оскільки за вказаним правочином, на думку позивача, банк безоплатно здійснив відчуження майна (розрахунки за спірним договором було проведено через внутрішній рахунок банку, тоді-як постановою Правління Національного банку України від 30.04.2015р. №293/БТ встановлено обмеження щодо обов'язку ПАТ "УПБ" під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України). Окрім того, банк до дня визнання банку неплатоспроможним, взяв на себе зобов'язання завдяки якому виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим. Також позивач зазначає, що банк уклав правочин, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання позивачу переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

З урахуванням вищевикладеної позиції на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України, просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме зобов'язати відповідача повернути на користь позивача права майнової вимоги, отримані за договором про відступлення права вимоги від 26.05.2015р., укладеним між позивачем та відповідачем, а також повернути оригінали документів, отримані згідно з актами приймання-передачі від 27.05.2015р., за зобов'язаннями боржника, а саме: документи щодо позичальника банку - ОСОБА_4: кредитний договір №426 від 28.01.2014р., іпотечний договір, посвідчений 28.01.2014р. приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Мургою С.Г., за реєстровим №89, договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості від 30.05.2011р., посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Мургою С.Г., за реєстровим №1484, витяг з державного реєстру правочинів №9948744 від 30.05.2011р., витяг про державну реєстрацію прав №30185134 від 03.06.2011р., витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №16919770 від 28.01.2014р., технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1; внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: внести зміни про суб'єктів в записі про іпотеку 4454309, змінити іпотекодержателя Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" на Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк"; внести зміни про суб'єктів в записі про обтяження 4453469, змінити обтяжувача Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" на Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2016р. порушено провадження у справі № 910/12148/16, справу призначено до розгляду на 20.07.2016р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2016р. до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національний банк України (надалі - третя особа1), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - третя особа2) та ОСОБА_4 (надалі - третя особа3). Також залучено до участі у розгляді справи третьою осою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича (надалі - третя особа4).

19.07.2016 через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду міста Києва від третьої особи 2 надійшли письмові пояснення. Відповідно до яких третя особа2 підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Позиція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб полягає в тому, що договір відступлення було укладено з порушенням вимог Постанови НБУ від 30.04.2015р. № 293/БТ, якою заборонено банку передавати третім особам майно та активи, за кредитними операціями до повного погашення позичальниками заборгованості; укладаючи договір відступлення, ПАТ "УПБ" здійснило безоплатне відчуження майна (майнових прав кредитора) та відмовилося від власних майнових вимог, що прямо зазначено у п.1 ч.З ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину. Жодних розрахунків через кореспондентський рахунокб, який був відкритий в Національному банку, не проводилось. Працівниками банку були виконані лише фіктивні операції з порушенням публічного порядку, установленого Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; ПАТ "УПБ", уклавши правочини відступлення прав вимоги, здійснило відчуження майна (майнових прав), за ціною, значно нижчою від звичайної, в результаті чого банк отримав збитки, що прямо зазначено у п. З ч. З ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину; умови договору відступлення, укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" прямо передбачають передачу контрагенту, що є одночасно кредитором банку, майнових прав за кредитним договором та договором забезпечення за ціною, що є значно нижчою вартості відступлення майнових прав, отже надають кредитору - ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС переваги перед іншими кредиторами, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами ПАТ "УПБ", що прямо зазначено у п. 7 ч. З ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочин.

У судовому засіданні 20.07.2016р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву та на виконання вимог ухвали суду надав документи для долучення до матеріалів справи.

Позиція відповідача полягає в тому, що оскільки між сторонами існує спір про встановлення нікчемності договору про відступлення прав вимоги, позивач мав заявляти відповідний позов про встановлення нікчемності до компетентних судових органів. Разом з тим, відповідного позову не було подано, отже відповідно, доводи позивача щодо нікчемності договору про відступлення прав вимоги не повинні прийматись судом до уваги. При прийнятті рішення про нікчемність спірного договору у зв'язку з порушенням під час його укладення, Постанови НБУ від 30.04.2015р. № 293/БТ уповноважена особа Фонду вийшла за межі наданих їй законом повноважень, оскільки віднесла спірний договір до нікчемних не лише з підстав, визначених ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а й з підстав, не встановлених спеціальним законом. Постанова НБУ від 30.04.2016р. № 293/БТ не є законом, відповідно, порушення її вимог не може призвести до нікчемності правочину, зазанчена Постанова НБУ є актом індивідуальної дії, чинність якого направлена тільки на позивача і не може розповсюджуватись на інших осіб, наслідком порушення акту індивідуальної дії може бути лише застосування НБУ до позивача заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до ст. 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а не визнання правочину недійсним. Заборона позивачу використовувати для розрахунків в національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов'язання позивача здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок в НБУ стосувались виключно міжбанківських переказів і не поширюються на внутрішньобанківські операції позивача. Постановою НБУ від 30.04.2015р. № 293/БТ позивачу не заборонено здійснювати платежі юридичних осіб - клієнтів банку та не передбачено отримання згоди куратора НБУ на укладення з позивачем договору про відступлення права вимоги. Також доводи позивача про незаконність проведення банком платежу за платіжним дорученням відповідача є безпідставними з огляду на те, що право власності на грошові кошти відповідача у розмірі 177440,76 грн. перейшли до позивача 27.05.2015р. у момент зарахування грошових коштів на рахунок позивача №29097268800426, зазначений у договорі відступлення права вимоги та залишились у банку, що відповідно підвищило його платоспроможність. Перерахування коштів здійснювалось саме з поточного рахунку відповідача у чіткій відповідності нормам Цивільного кодексу України, Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Закону України "Про банки і банківську діяльність", а також Постанови Правління НБУ "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2016р. відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 20.07.2016р. оголошено перерву до 17.08.2016р.

28.07.2016р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду представником Національного банку України подано письмові пояснення у справі, відповідно до яких останній підтримує позовні вимоги ПАТ "Український професійний банк.

16.08.2016р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду представником позивача подано письмові заперечення на відзив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2016р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд до 21.09.2016р.

У судове засідання 21.09.2016р. з'явились представники позивача та відповідача. Позивач підтримав позов, відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у запереченнях на позов.

Представники третіх осіб у судове засідання 21.09.2016р. не з'явились, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від сторін до Господарського суду міста Києва не надходило.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини щодо розумності строку розгляду справи, об'єктивному оцінюванню доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/12148/16.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.01.2014р. між ПАТ "Український професійний банк" (банк, позивач) та ОСОБА_4 (третя особа - 3, позичальник) укладено кредитний договір № 426 (надалі - кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді відкличної кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі на строк та умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язався отримати і повернути грошові кошти, одержані в рахунок кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 1.4 встановлено наступні умови кредитного договору: строк кредиту з 28.01.2014р. до 10.01.2024р., процентна ставка - 23,0 % річних, кредит з лімітом заборгованості 200000,00 грн. з поетапним щомісячним зменшенням ліміту заборгованості, починаючи з березня 2014 року.

За умовами п. 2.1 кредитного договору повернення кредиту забезпечується іпотекою позичальника (Іпотечний договір від 28.01.2014р.).

Судом встановлено, що 26.05.2015р. між ПАТ "Український професійний банк" (первісний кредитор, позивач) та ТОВ "ФК Аурум Фінанс" (новий кредитор, відповідач) укладено договір про відступлення прав вимоги № б/н (надалі - договір про відступлення), за умовами якого позивач банк відступив (передав) відповідачу належні позивачу майнові права до третьої особи 3, за кредитним договором №426 від 28.01.2014р., в тому числі, але не обмежуючись, права вимоги сплати заборгованості за кредитом, несплачених процентів, комісій та штрафних санкцій за кредитним договором в розмірі, який буде існувати на момент переходу прав вимоги, вказаний в п.3 цього договору, а також всі права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Згідно з п. 3. договору про відступлення станом на 25.05.2015р. заборгованість за кредитним договором становить 177440,76 грн.

Підстави виникнення, зазначених в п.1 цього договору прав вимоги до боржника, на момент підписання цього договору підтверджуються (п.4):

1. Кредитним договором № 426 від 28.01.2014р.;

2. Іпотечним договором від 28.01.2014р., що посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Мурга С.Г. за реєстровим № 89.

Відповідно до п. 5. договору про відступлення за відступлення прав вимоги за кредитним договором відповідач сплачує позивачу кошти в розмірі 177440,7 грн. без ПДВ, які сплачуються новим кредитором первісному кредитору протягом 2-х банківських днів з дня укладення цього договору. Ціна продажу сплачується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора за реквізитами зазначеними у договорі.

Права вимоги за кредитним договором є такими, що передані новому кредитору з моменту підписання акту приймання-передачі права вимоги. Акт приймання-передачі права вимоги підписується виключно після отримання первісним кредитором ціни продажу в повному обсязі (п. 6 договору про відступлення).

Первісний кредитор зобов'язаний при підписанні акту приймання-передачі права вимоги, передати новому кредиторові за цим актом оригінали документів, зазначених у п.4 даного договору, а також розрахунок заборгованості за кредитним договором (п. 8 договору про відступлення).

Як вбачається із витягу акту приймання-передачі від 27.05.2015р., позивач передав, а відповідач прийняв права вимоги за зобов'язаннями наступних боржників та документи, зокрема, за боржником ОСОБА_4 (Кредитний договір № 426 від 28.01.2014р., Іпотечний договір від 28.01.2014р., що посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Мурга С.Г. за реєстровим № 89). В Акті зазначено, що сторони підтверджують, що розрахунки за вищевказаним договором проведені в повному обсязі і сторони не мають претензій одна до одної.

27.05.2015р. відповідач направив на адресу позичальника повідомлення за № 05/15-12 про відступлення права грошової вимоги та всіх інших пов'язаних з нею прав за кредитним договором №426 від 28.01.2014р.

Дане повідомлення отримано третьою особою-3 06.06.2015р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне в матеріалах справи.

Також до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про реєстрацію відповідача іпотеко держателем за іпотечним договором (номер запису про іпотеку 9810031).

Із матеріалів справи вбачається, що Постановою Правління Національного банку України № 348 від 28.05.2015р. "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних" банк було віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 107 від 28.05.2015р. "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Український професійний банк". Даним рішенням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29.05.2015р. по 28.08.2015р. включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було призначено Пантіну Л.О.

Постановою Правління Національного банку України № 562 від 28.08.2015р. відкликано банківську ліцензію ПАТ "Український професійний банк" та прийнято рішення про ліквідацію банку .

На виконання вказаної постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте відповідне рішення № 158 від 28.08.2015р. "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Український професійний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" .

Даним рішенням Фонду було припинено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Український професійний банк" і розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Український професійний банк" з 31.08.2015р. по 30.08.2016р. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український професійний банк" призначено Пантіну Л.О.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який набув чинності 22.09.2012р. регулюється здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

У ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено повноваження уповноваженої особи Фонду.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (в редакції чинній на дату введення тимчасової адміністрації у ПАТ"УПБ").

На виконання своїх обов'язків, передбачених ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Уповноваженою особою, згідно наказу № 26/ТА від 29.05.2015р. було створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ"УПБ".

За результатами роботи комісії складено протокол № 10 від 24.07.2015р. та встановлено, що:

- договір про відступлення прав вимоги від 26.05.2015р. укладено з порушенням вимог Постанови Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015р., яка забороняє банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи;

- прийнявши виконання (платежі) за договором відступлення від кредитора з його поточного рахунку в банку, банком було порушено вимоги постанови Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015р., відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному банку України;

- умови договору відступлення, укладеного між банком та ТОВ "ФК Аурум Фінанс", прямо передбачають передачу контрагенту, що є одночасно кредитором Банку, майнових прав за кредитними договорами та договорами забезпечення, отже надають кредитору - ТОВ "ФК Аурум Фінанс" переваги перед іншими кредиторами, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами Банку, що зазначено у п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину.

На підставі вищевикладеного було прийнято рішення про виявлення нікчемних правочинів, зокрема, договору відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А 26.05.2015р. та зареєстрованого в реєстрі за № 6255, а також доручено юридичному департаменту та департаменту корпоративного бізнесу банку здійснити дії щодо направлення повідомлення про нікчемність правочинів згідно ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ТОВ "ФК Аурум Фінанс", всім позичальникам, поручителям, заставодавцям, іптекодавцям; в разі необхідності розпочати претензійно-позовну роботу щодо застосування наслідків нікчемності правочину; в разі необхідності розпочати роботу щодо поновлення/накладання нового обтяження та заборони відчуження всього забезпечення за вищевказаними кредитними договорами, майнові права за якими були відступлені на умовах нікчемності правочинів.

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Український професійний банк" від 07.08.2015р. за № 114/ТА було зафіксовано факт виявлення комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями нікчемного договору, а саме - договору про відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А 26.05.2015р. та зареєстрованого в реєстрі за № 6255.

Повідомлення за вих. № 01-10/3273 про нікчемність вказаного договору відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А 26.05.2015р. було відправлено ТОВ "ФК Аурум Фінанс" 03.08.2015р. та отримано відповідачем 13.08.2015р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення наявним в матеріалах справи.

У відповідь на лист уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Український професійний банк" відповідач направив позивачу лист від 11.09.2015р. вих.. № 1109/15-05, у якому повідомив про те, що не погоджується з визнанням договорів нікчемними та вважає їх належно укладеними та виконаними відповідно до вимог діючого законодавства України, оскільки законні підстави на визнання договорів нікчемними відсутні.

Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку банку, у відповідності до ст. 216 ЦК України, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та просить суд зобов'язати відповідача повернути позивачу права майнової вимоги, отримані за договором про відступлення права вимоги від 26.05.2015р., укладеним між позивачем та відповідачем, повернути оригінали документів згідно акту приймання-передачі від 27.05.2015р., перелік яких знаходиться в позовній заяві; внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: внести зміни про суб`єктів в записі про іпотеку: 4454309, замінити Іпотекодержателя - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" на Іпотекодержателя - Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк"; внести зміни про суб`єктів в записі про обтяження: 4453469, замінити Обтяжувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" на Обтяжувача - Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк".

Головною підставою позивач вважає, що виконання вказаного банком правочину спричинило погіршення фінансового стану банку та мало на меті штучне виведення активів банку, а відтак, у відповідності до ч.3 ст.38 Закону України "По систему гарантування вкладів фізичних осіб" договір є нікчемним. Також підставою для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину позивач зазначає, що банк безоплатно здійснив відчуження майна (оскільки розрахунки за спірним договором було проведено через внутрішній рахунок банку, тоді-як постановою Правління Національного банку України від 30.04.2015р. №293/БТ обмеженням щодо обов'язку ПАТ "УПБ" під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України). Окрім того, банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим. Банк уклав правочин, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання позивачу переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 5 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент запровадження тимчасової адміністрації Банку) визначено, що під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини 2 ст. 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

У відповідності до ч. 3 ст.38 вказаного вище Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Уповноважена особа Фонду:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Пунктом 2.5.2 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" за №11 від 29.05.2013р. визначено, що за змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого попередній кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права та сплачує вартість відступленого права та може бути визнаний нікчемним, у порядку, встановленому законом.

Виходячи з системного аналізу ст.ст. 207, 215 ЦК України, господарський суд зазначає, що нікчемний правочин є таким, якщо його недійсність встановлена законом, і останній є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.

Відповідно до п.п. 1, 2, 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

За змістом ч. 1 п. 4 постанови пленуму Верховного Суду України № 11 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України необхідно розмежувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 ЦК тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інші заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 ЦК тощо).

За приписами ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Тобто, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013р.).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що порушення постанови правління Національному банку України № 293/БТ, на які посилається позивач, не є підставою нікчемності правочинів в розумінні ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст. 215 ЦК України.

Статтею 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що у разі порушення банками банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, нормативно-правових актів Національного банку України, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Пунктом 12.3 Розділу 12 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012р. № 346 встановлено, що рішення Правління Національного банку про віднесення банку до категорії проблемних містить, зокрема: строк, протягом якого проблемний банк зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність до вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, але не більше 180 днів; обмеження у діяльності банку; порядок та строки повідомлення проблемним банком про стан виконання заходів щодо фінансового оздоровлення банку, а також приведення банком своєї діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства.

У ч. 6 ст. 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та п. 5.1. глави 5 розділу 1 Положення № 346 передбачено право Національного банку України запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора в разі потреби в посиленні контролю за діяльністю банку з метою уникнення можливості невиконання ним своїх зобов'язань перед клієнтами та кредиторами.

Постановою Правління Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015р. "Про віднесення ПАТ "Український професійний банк" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" були встановлені обмеження у діяльності ПАТ "Український професійний банк", як юридичної особи, що входить до банківської системи України, банку було заборонено передавати в забезпечення вкладникам, іншим кредиторам майно та активи банку без погодження з Національним банком України, був призначений куратор банку з числа працівників Національного банку, заборонено банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки, всі розрахунки мали бути здійснені виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.

Отже, постановою Правління Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015р. було встановлено обмеження у діяльності ПАТ "Український професійний банк" як юридичної особи, що входить до банківської системи України.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що вказана Постанова НБУ від 30.04.2015р. не є нормативно-правовим актом, оскільки не зареєстрована в Мінюсті, містить гриф "банківська таємниця", а отже є актом індивідуальної дії, чинність якого може бути направлена індивідуально тільки на позивача.

Наслідком порушення акту індивідуальної дії може бути лише застосування Національним банком України до Позивача заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до ст. 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Постанови Правління НБУ від 17.08.2012р. № 346 "Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу", а не визнання правочину недійсним.

Окрім того, невідповідність укладеного договору вимогам постанови НБУ не визначено як підставу нікчемності ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Щодо доводів позивача, що договір про відступлення порушує встановлені абз. 10 п. 3. Постанови НБУ від 30.04.2015p. обмеження щодо передачі в забезпечення майна та активів, то господарський суд зауважує, що за своєю правової природою договір про відступлення прав вимоги від 26.05.2015р. не відноситься до договорів, що забезпечують виконання зобов'язань, а отже, його укладення не могло порушити дані обмеження.

Також суд погоджується з твердженнями відповідача, що заборона позивачу використовувати для розрахунків в національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов'язання позивача здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок в НБУ (п.5 та п. 6 Постанови НБУ від 30.04.2015р.) стосувались міжбанківських переказів і не поширюються на внутрішньобанківські операції позивача.

За змістом ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у випадку віднесення Національним банком України банку до категорії проблемних, останньому забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.

Згідно ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Оскільки відповідач не є банківською установою, а тому не має можливості згідно закону відкривати кореспондентський рахунок в іншому банку, в тому числі в Національному банку України та здійснювати міжбанківські перекази.

Суд бере до уваги, що грошові кошти за договором про відступлення прав вимоги від 26.05.2015р. було перераховано відповідачем позивачу саме з власного поточного рахунку, відкритого в банку. Таким чином, розрахунки між юридичною особою-клієнтом (відповідачем) і банком (позивачем) не є міжбанківськими переказами і не можуть (не повинні) здійснюватись через кореспондентський рахунок в іншому банку, в тому числі через кореспондентський рахунок позивача в НБУ.

Щодо доводів позивача, в частині зазначення як підстави нікчемності правочину п.2 ч.3ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суд вважає їх безпідставними, оскільки укладення договору 26.05.2015р. не призвело до визнання банку неплатоспроможним, адже ще 30.04.2015р. банк було віднесено до категорії проблемних.

Посилання позивача на те, що ним безоплатно відчужено право вимоги за кредитним договором у зв'язку з прийняттям на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента на вчинення відповідних майнових дій, судом відхиляється, оскільки договір про відступлення права вимоги від 26.05.2015р. є оплатним. На виконання п. 5. договору про відступлення відповідач платіжним дорученням від 27.05.2015р. №52 перерахував позивачу 177440,76 грн., в графі платіжного доручення призначення платежу вказано: плата за відступлення права вимоги за кредитними зобов'язаннями згідно договору відступлення права вимоги від 26.05.20156р.

Щодо підстави нікчемності договору, передбаченої п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", то у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що інші кредитори банку, крім відповідача, виявили бажання укласти договір про відступлення вимоги за кредитним договором № 426 від 28.01.2014р. і саме ТОВ "ФК Аурум Фінанс" було надано перевагу в укладенні спірного договору.

Враховуючи викладене, доводи позивача щодо нікчемності договору відступлення прав вимоги від 26.05.2015р., укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК Аурум Фінанс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрований у реєстрі за №6259 у зв'язку з наявністю підстав, визначених п. п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції чинній станом на 26.05.2015р., є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із заявлених вимог, а також наведених позивачем обґрунтувань позову та наданих ним доказів, здійснюючи їх оцінку за правилами ст. 43 ГПК України та предмет їх доказовості та процесуальної належності. Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, здійснивши оцінку наявних у справі доказів, з урахуванням пояснень представників сторін, враховуючи заявлені позивачем вимоги та наведені ним обгрунтування, приймаючи до уваги заперечення відповідача та надані докази, суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку обставин, з якими цивільне законодавство України пов'язує недійсність правочинів.

Внаслідок чого, суд дійшов висновку про відсутність підстав нікчемності договору відступлення прав вимоги від 26.05.2015р., укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК Аурум Фінанс", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 6255, нікчемним (недійсними) судом не встановлено, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами на підтвердження наявності обставин, з якими закон пов'язує нікчемність (недійсність) правочинів, оскільки при укладенні договору про відступлення права вимоги від 26.05.2015р. було дотримано всіх вимог, встановлених чинним законодавством України та жодна з підстав нікчемності правочину, передбачена ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" за цим договором не настала.

Позивачем також заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення права вимоги від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого у реєстрі за №6255, а саме зобов'язати відповідача повернути позивачу права майнової вимоги, отримані за договором про відступлення права вимоги від 26.05.2015р., укладеним між позивачем та відповідачем, а також повернути оригінали документів, отримані згідно з актами приймання-передачі від 27.05.2015р., за зобов'язаннями боржника, а саме: документи щодо позичальника банку - ОСОБА_4: кредитний договір №426 від 28.01.2014р., іпотечний договір, посвідчений 28.01.2014р. приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Мургою С.Г., за реєстровим №89, договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості від 30.05.2011р., посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Мургою С.Г., за реєстровим №1484, витяг з державного реєстру правочинів №9948744 від 30.05.2011р., витяг про державну реєстрацію прав №30185134 від 03.06.2011р., витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №16919770 від 28.01.2014р., технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1.

Оскільки вказана вимога носить похідний характер від доводів про нікчемність правочину, тому за відсутності доказів на підтвердження нікчемності договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015р. та у зв'язку із відсутністю підстав вважати даний договір нікчемним, відповідно відсутні підстави для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину у вигляді реституції, а тому позов в частині застосування застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (договору про відступлення права вимоги від 26.05.2015р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого у реєстрі за №6259) не підлягає задоволенню в цій частині.

Також позивачем заявлено вимогу про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: про суб'єктів в записі про іпотеку 4454309, змінити іпотекодержателя ТОВ "ФК Аурум Фінанс" на ПАТ "Український професійний банк"; про суб'єктів в записі про обтяження 4453469, змінити обтяжувача ТОВ "ФК Аурум Фінанс" на ПАТ "Український професійний банк".

Суд зауважує, оскільки вказані позовні вимоги також носять похідний характер від доводів про нікчемність правочину (договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015р., за відсутності доказів на підтвердження нікчемності останнього, відсутні і підстави для внесення відповідних змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин, позовні вимоги ПАТ "Український професійний банк" до ТОВ "ФК Аурум Фінанс" про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно також не підлягають задоволенню в цій частині.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У позові Публічного акціонерного товариство "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О. - відмовити повністю.

У судовому засіданні 21.09.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 26.09.2016р.

Суддя В.В. Князьков