У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3053/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богонос М.Б.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

27 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: Нартовської Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області, в якому просив: визнати протиправним та повністю скасувати винесені 01.08.2014 р. Вінницькою ОДПІ податкові повідомлення-рішення №0036841701, №0036971701 про донарахування податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0036951701 від 01.08.2014 року та вимоги про сплату боргу по ЄСВ від 14.07.2014 р. №Ф-0033561701.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року позов задоволено та залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 19 квітня 2016 року замінено відповідача Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на - Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Вінницькій області. Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області задоволено частково. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 у даній справі в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №00036971701, рішення про застосування штрафних санкцій №0036951701 від 01.08.2014, вимоги про сплату боргу від 14 липня 2014 року скасовано та справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині - постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 залишино без змін.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 01.08.2014 року № 0036971701, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01.08.2014 року № 0036951701 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.07.2014 року № Ф 0033561701.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок - невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, у період з 16.06.2014 року по 07.07.2014 року головним державним ревізором-інспектором Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області Шоломицьким С.А. проведено планову виїзну документальну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ФОП ОСОБА_5 податків і зборів у період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та з питань виконання вимог валютного та іншого законодавства у період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №1906/1701/НОМЕР_4 від 14.07.2014 року, яким встановлено порушення позивачем пункту 177.2 статті 177 ПК України, за яким платником занижено розмір сплати податку з фізичних осіб, що підлягав сплаті до бюджету в загальному розмірі 71144,37 грн., пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", за яким платником занижено суму сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальному розмірі 142288,5 грн., пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в розмірі 72382 грн.

У послідуючому, 14.07.2014 року відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного внеску №Ф-0033561701 в сумі 71144,25 грн., а 01.08.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0036841701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 72382,00 грн. основного платежу, штрафні (фінансові) санкції - в розмірі 36191,00 грн., податкове повідомлення-рішення №0036971701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 71144,37 грн. основного платежу, штрафні (фінансові) санкції - в розмірі 35572,19 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій №0036951701, яким до підприємця застосовано штрафні санкції в розмірі 9080,56 грн.

Однак, позивач, не погодившись з вказаними рішеннями, вважачи, що його права порушені, звернувся з вказаним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення - рішення №00036971701 від 01.08.2014 року, рішення про застосування штрафних санкцій №0036951701 від 01.08.2014 року, вимоги про сплату боргу від 14.07.2014 року №Ф-0033561701 прийняті Вінницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області необгрунтовано, а тому є протиправними та підлягають скасуванню, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктами 177.2, 177.4 ст.177 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

За приписами п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої відносно права фізичної особи-підприємця, яка перебуває на загальній системі оподаткування, на віднесення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, сум амортизації, які відносяться до складу витрат фізичної особи-підприємця, яка перебуває на загальній системі оподаткування, за умови відображення таких сум в Книзі обліку доходів і витрат, підтверджених первинними документами та даними розрахунку амортизації у відповідності до вимог, встановлених статтями 144-146 Податкового кодексу України.

До того ж, Вищий адміністративний суд України скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №00036971701, рішення про застосування штрафних санкцій №0036951701 від 01.08.2014, вимоги про сплату боргу від 14 липня 2014 року не ставить під сумнів право позивача на віднесення до складу валових витрат суми амортизації, а лиш наголошує на необхідності перевірки правильності розрахунків таких сум.

Як слідує з матеріалів справи, судом першої інстанції досліджено книгу обліку доходів та витрат (з нарахування амортизації) ФОП ОСОБА_5 за 2012 рік №116-к/2013/НОМЕР_4 та книгу обліку доходів та витрат (з нарахування амортизації) ФОП ОСОБА_5 за 2013 рік № 117-к/2013/НОМЕР_4, в яких відображено валові доходи та витрати, а також зазначено основні засоби, які підлягають амортизації, як того вимагає податкове законодавство.

Крім того, позивачем надано для перевірки первинні документи, які підтверджують факт використання рухомого майна, на які останнім нараховано амортизаційні витрати, в його господарській діяльності, що підтверджено актами виконаних робіт, актами вводу в експлуатацію, актами списання цінностей.

Водночас, судом першої інстанції проведено перевірку інформації, що міститься у книгах обліку доходів та витрат (з нарахування амортизації) ФОП ОСОБА_5 за 2012 рік, 2013 рік, зокрема оборотно сальдові відомості по рахунку із нарахування амортизації за 2012 рік та 2013 рік.

Провівши системним аналіз норм податкового законодавства, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що в процесі використання об'єктів основних засобів економічні вигоди, втілені в них, споживаються підприємством, внаслідок чого зменшується залишкова вартість основних засобів, що відображається шляхом нарахування амортизації. Об'єктом амортизації є всі основні засоби.

Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання (експлуатації) об'єкта, що встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і припиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Таким чином, амортизація - систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизуються, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Вартість основних засобів, яка амортизується - це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Водночас, ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Строком корисного використання (експлуатації) є очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Як встановлено судом першої інстанції, під час нарахування амортизації основних засобів ФОП ОСОБА_5 застосовувався прямолінійний метод, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів. Строк використання основних засобів ФОП ОСОБА_5, а саме автомобілей: ДАФ 95 XF 380 номерні знаки АВ5976АС, ДАФ 95 XF 380 номерні знаки АВ7267АН, ДАФ 95 XF 480 номерні знаки АВ3486АІ, ДАФ 95 XF 430 номерні знаки АВ4541АМ, ДАФ 95 XF 430 номерні знаки АВ7369АМ, становить 5 років (60 місяців).

Згідно акту перевірки №1906/1701/НОМЕР_4 від 14.07.2014 року, ФОП ОСОБА_5 занижено оподаткованого доходу в загальному розмірі 437168.49 грн, в тому числі за 2012 рік на суму 245984,36 грн, а за 2013 рік на суму 191184,04 грн.

Згідно проведеного розрахунку, відповідно до оборотно-сальдової відомості із нарахування амортизації за 2012 рік, загальна сума амортизаційних відрахувань становить 245984,36 грн. (7201,81+3004,27+9445,44+3193,20+7514,06+3182,86+11106,30+3520,70+10098,86+3228,59 = 61496,09 грн. (сума амортизаційних відрахувань за 1 квартал) * 4 квартали).

З оборотно-сальдової відомості із нарахування амортизації за 2013 рік розраховано, що загальна сума амортизаційних відрахувань становить 191184,04 грн. (21849,19 + 22087,65 +22158,31 + 22237,42 + 22262,00 + 22545,09 + 11165,54 + 9111,64 + 9270,55 + 9293,82 + 9559,33 + 9643,50).

Загальна сума амортизаційних відрахувань складає 437168,40 грн. (191184,04 грн. + 245984,36 грн.).

Таким чином, сума амортизаційних відрахувань повністю відповідає сумі вказаній в акті перевірки № 1906/1701/НОМЕР_4 від 14.07.2014 року.

Зважаючи на досліджені обставини справи, колегія суддів в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення №00036971701, рішення про застосування штрафних санкцій №0036951701 від 01.08.2014 року, вимоги про сплату боргу від 14.07.2014 року, оскільки підставою для прийняття вказаних рішень став висновок відповідача про безпідставність віднесення позивачем до складу витрат сум амортизації транспортних засобів, однак суми амортизації віднесені позивачем до складу витрат, відображені у книгах обліку доходів та витрат (з нарахування амортизації) ФОП ОСОБА_5, підтвердженні первинними документами та вірно розраховані.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про неправомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 жовтня 2016 року.

Головуючий Граб Л.С.

Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.